OH MY GOD, IT'S HAPPENING!

Згадую абсолютно неймовірний скор для Challengers від Трента Резнора и Атікуса Росса (так, це Nine Inch Nails) і розумію, що в мене нарешті є надія на тріквел TRON.

Чесно, від такого анонсу в мене мурашки ✨

1. Концепт-арт великої небесної медузи, намальований самим Джеймсом Кемероном наприкінці 70-х.

2. Найновіший концепт-арт небесного корабля який, як я розумію, зібрали з цієї небесної медузи (насправді я не знаю, мені просто подобається, що дивлячись на ці зображення мені хочеться фантазувати).

І цей новий арт для Avatar: Fire and Ash (офіційна назва третьої частини).

Не секрет, що ідея Avatar займала думки Кемерона вже наприкінці 70-х. І те що він надзвичайно талановитий художник це теж відомо. Просто дивлячись на ці два концепти і порівнюючи їх ось так side by side розумієш, що старі ідеї навіть через більш ніж 40 років можуть ожити з шаленою силою. І це неймовірний процес!

Насправді решта концептів для третьої частини теж з абсолютно why is this so insanely cool аурою.

Зрозумів, що люблю багато технічних і візуальних ідей в Alien: Romulus. Але як цілісний твір це скоріш схоже на безпечний та прямолінійний студійний музей із красивою вивіскою з перших двох частин (+ Resurrection).

Я великий шанувальник серії ще з дитинства, коли Чужий лякав як дуже сильний образ і бачився в будь-якому темному кутку.

Колись у мене навіть була ідея зробити велику серію відеоесе за кожним фільмом квадрології (сподіваюся, що колись зможу втілити ці плани, бо відео по першому фільму досі люблю).

І Alien: Romulus чудово оформлений розважальний фільм, адже це такий crowd pleasing movie, який рано чи пізно трапляється з кожною великою франшизою — багато фан-сервісу і максимальний прорахунок на великі збори з боку студії.

Ось тільки особисто я не дуже хотів, щоб цей фільм так сильно намагався себе продати. Бо після дуже сильного початку з величезними обіцянками, мрачною індустріальною візуальною естетикою та абсолютно чудовим ворлдбілдінгом (серйозно, я б хотів більше погуляти по вулицях колонії) ти помічаєш, що замість Чужого в тебе на екрані прямолінійна інтертекстуальність, паузи для оплесків фанатів та відеоігрова логіка екшену, в якому значно менше загрози для героїв.

Наприклад, сцена з антигравітацією неймовірна з візуальної точки зору, але в промо вона виглядає набагато напруженішою, ніж є у самому фільмі. А деякі цитати-пасхалки зовсім не мають сенсу, бо Romulus не дає достатньо свого контексту, щоб фан-сервіс міг спрацювати як щось органічне для світу конкретно цього фільму!

Ютубер Патрік Томассо абсолютно правильно зауважив ось що: уявіть, якби Кей, персонаж Раяна Ґослінґа, промовив уголос знамениту цитату Роя Батті про «сльози під дощем» у Blade Runner 2049. І в фільмі ще б була пауза для реакції глядачів. Наскільки це б відчувалося неправильно? Чи було б це органічним конкретно для цього персонажа і контексту цього фільму? Так ось, Alien: Romulus робить «сльози під дощем» кожні 20-30 хвилин і на мене це не працює 👀

Загалом є враження, що над режисером Феде Альварезом, який відомий за дуже страшними хорорами з ультранасильством і диким саспенсом, нависла Disney, яка постійно нашептувала йому на вухо більш передбачувані творчі рішення, наслідки яких було б набагато простіше прогнозувати з боку студії.

Це здорово, коли легасі сиквели акуратно і з повагою відтворюють світ оригінальних фільмів — хоча б на базовому рівні це все має працювати. Але водночас ще крутіше, коли автори по дорозі створюють багато свого і вкладають нові контексти.

І знаєте... от там, де Alien: Romulus намагається бути чимось своїм — фільм по-справжньому починає сяяти!

(1/2)

Давайте не просто про хороше, а про прекрасне!

- Кейлі Спейні у ролі головної героїні Рейн і Девід Джонссон Фрей у ролі андроїда Енді — чудовий тандем, і це вперше, коли франшиза повністю розкрила непередбачену динаміку стосунків андроїда і людини. Я знаю, що Covenant робив щось схоже, але у Romulus набагато більше закінченості в цій арці.

- Усе, що стосується промислового дизайну, звукового оформлення та освітлення — абсолютний восторг! Космічні кораблі, нарешті, знову лякають лоу-фай звуками і зміною ритму світлового малюнка та температури. А кількість розмаїття коридорів, кімнат, дверей, тумблерів, екранів із перебоями... уффф, та навіть стилізація логотипу студії Fox, яка явно навіяна Alien³, на мене спрацювала.

Romulus — це неймовірно багата бібліотека і джерело натхнення для саунд-дизайнерів і працівників арт-департаменту. Я дуже раджу фільм, якщо вам цікаві ці напрямки!

- Ворлдбілдинг вражає, незважаючи на те, як його мало! Він повністю про те, що людство приречене. І ті деякі хвилини на поверхні планети на початку фільму швидко повідомляють, що більшість колоній зазнають провалу: хвороби, нещасні випадки, усі впадають у відчай... Перед нами цивілізація, яка занадто рано спробувала підкорити космос, і замість цього була ним підкорена та роздавлена.

Плюс можна помітити, як ідея Romulus походить від розширеної версії Aliens, у якій прямо задається масштаб колонії, і ти можеш поставити собі питання — а що відбудеться, якщо діти цих колоністів спробують побудувати своє майбутнє?

Альварез сам говорив, що це історія третього світу:

«Я саме з таких місць, де люди народилися не в той час і не на тій планеті. Вони хочуть забратися звідти, але щось їм заважає. І монстр у моєму фільмі це якраз та метафора, яка вам все пояснює».

Я не буду вдаватися в спойлери, тому що за підсумком кожен сам для себе вирішує, що на нього спрацює у фільмі, а що ні — чи то фан-сервіс, чи то щось нове від самого режисера.

А от що стосується самого Ксеноморфа, то виглядає і рухається він чудово. Взагалі практичні ефекти та акуратне використання CG (окрім обличчя одного конкретного персонажа) — це неймовірна перевага цього фільму. Особливо за сміхотворний за стандартами сучасного Голлівуду бюджет. Мені просто шкода, що монстра було не так багато.

Якщо спробувати спростити до суті, то я радий, що подивився фільм у кіно. До того ж трансфер у IMAX був із повним співвідношенням сторін 1.90:1, і якщо ви хочете подивитися (і послухати) фільм у найкращому варіанті, вам дорога в IMAX.

У той же час я зловив себе на думці, що після перегляду Alien: Romulus я став сумувати за Девідом і його дикими експериментами з чорною жижею. Мабуть, я просто старію і Рідлі Скотт, якому цікавий тільки сам Рідлі Скотт і ніхто більше, мені зараз трохи ближче.

(2/2)

У серії Alien одні з моїх найулюбленіших назв для космічних кораблів і станцій: Nostromo і Narcissus в Alien, Sulaco в Aliens, Patna в Alien³, Auriga в Alien: Resurrection, а також Prometheus, Covenant та Romulus з однойменних фільмів. Можна ще згадати станцію Sevastopol з гри Alien: Isolation.

І на цьому можна було б і закінчити — я просто люблю назви планет, станцій, кораблів чи бойових роботів в науковій фантастиці (привіт, Pacific Rim). Але я розумію, що не всім достатньо того факту, що якесь слово дуже красиво звучить. Тому тримайте розбір історій цих назв з Alien, про які ви, швидше за все, і не знали.

1857 рік. Україна, Бердичів, Житомирська область. Саме тут народжується письменник польсько-британського походження Джозеф Конрад. За цікавим збігом обставин під час виробництва першого Alien, Конрад являється одним із найулюбленіших письменників режисера Рідлі Скотта. І коли знадобилася назва для головного корабля, на якому відбуватиметься основна подія фільму, Скотт вирішив використати ім'я одного з найвідоміших персонажів Конрада, яке також є назвою книги де він фігурує — «Ностромо».

- У перекладі з італійської ця назва означає «боцман» — офіцер, який відповідає за команду на кораблі. У романі головний герой зарекомендував себе як надійна людина — Ностромо працьовитий іноземець, якому жителі вигаданої країни можуть довіряти завдяки всьому хорошому, що він для них зробив. Багатії в цій історії використовують робітників у своїх інтересах, так само як корпорація Weyland-Yutani у фільмі використовує екіпаж Nostromo — корабель з людьми на борту змінює курс, щоб забрати інопланетний зразок і доставити його корпорації. Цікаво, що в обох сюжетах саме жадібність приводить людство туди, де воно не повинно бути.

На полях: Nostromo це не величезний корабель розміром з місто, а старий і відносно невеликий тягач. А ось вантаж, який він тягне за собою, справді великий — це завод для переробки руди, який нагадує готичний собор.

- Човен Narcissus, на якому рятується Ріплі наприкінці Alien, можливо і справді названий на честь квітки — в більшості культур вона символізує надію і радість. Хоча в середньовіччі вважалося, що якщо нарцис поник при погляді на нього, це було передвістям смерті.

- Із Sulaco з Aliens, корабля з військовими і Ріплі на борту, ще цікавіше: «Сулако» названо на честь міста, в якому відбувається дія роману Конрада. І «Сулако» в романі, і Sulaco в Aliens перебувають у підпорядкуванні у гнусної бізнес-структури. Така назва є повагою до оригінального фільму, а також нагадуванням про те, що в Aliens загинуло ще більше людей — стартовою точкою можна вважати жадібність Weyland-Yutani з першого фільму, через яку було втрачено майже весь екіпаж корабля, а в сиквелі через дії корпорації жертвою стала вже ціла колонія.

- В Alien³ корабель, який вирушає за Ріплі та прибульцем, називається Patna. Це назва судна з іншого роману Джозефа Конрада під назвою «Лорд Джим». У цьому романі «Патна» тоне і замість того, щоб спробувати врятувати насамперед пасажирів корабля, капітан думає тільки про свій порятунок. Тут теми зради та егоїзму збігаються з тим, як зображують корпорацію Weyland-Yutani в триквелі — корабель у фільмі відправлено не для порятунку ув'язнених або Ріплі. Його відправляють тільки для того, щоб забезпечити безпеку прибульця. А всі інші в розумінні корпорації розхідний матеріал.

- В Alien: Resurrection дослідницьке судно, на якому відбуваються всі основні події фільму, називається Auriga. Воно назване на честь сузір'я, і одна з історій, пов'язаних із ним, це легенда грецького героя Іполіта, якого, як і Ріплі, воскресили.

(1/2)