Новий фільм Джозефа Косінскі виглядає неперевершено! ❤️

Тут легко можна було б написати про те, що це Top Gun: Maverick тільки з машинами (зверніть ще увагу на ракурси камери в кабіні з пілотом), але це було б величезним спрощенням. Я дійсно дуже радий, що режисер продовжує втілювати свою неймовірну любов до швидкості.

Просто нагадаю, що окрім відомого архітектурного контексту, майже всі фільми Косінскі про неймовірне відчуття швидкості під час їзди або польоту. Він щоразу вигадує якесь незвичне середовище навколо або додає унікальний транспортний засіб, щоб помістити глядача у свої світи — просто згадайте розмаїття транспорту TRON: Legacy або Oblivion та їх сетинг, і ви зрозумієте про що я.

Top Gun: Maverick став найчистішим втіленням цього прагнення, але фільм про Формулу 1, здається, не хоче відставати. Абсолютно неймовірне відчуття кінетики в трейлері.

Fun fact: оригінальний Top Gun з машинами теж існує. Називається Days of Thunder. Навіть пара "режисер + актор" однакова — Тоні Скотт та Том Круз.

Достойне продовження теми цього поста — реальні машини роблять врум врум на великій швидкості, а кінематографісти ризикують усім що в них є, щоб зробити захопливий кадр.

А якщо трохи серйозніше, то це відео від Патріка Віллемса чудово розповідає про те, як катастрофічно недооцінені фільми з погонями та й взагалі сам процес зйомки автомобілів.

От би мені такі ж швидкості, як у цих машин 😭

Я все думав, чому читаючи опис сюжету TRON: Ares всередині мене нічого не клацає? Тобто так, там буквально про те, як людство зіткнеться з AI-істотами в реальному світі... fine, whatever. Але справа ж не тільки в цьому.

Ares ставить у центр персонажа Джареда Лето — саме через його призму ми будемо досліджувати реальний світ і все, що з ним пов'язано. І як шкода, що не через призму Кворри, з якою у глядача вже є зв'язок з подій Legacy. Тобто бачити те, як вона відкриває для себе наш світ потенційно набагато цікавіша стартова точка, справді? Думаю що так, але можливо тільки на папері.

Дивіться, підтверджено що у фільм повертається Джефф Бріджес в образі Кевіна Флінна. Але, судячи з усього, Гаррета Хедлунда та Олівії Вайлд (Сема Флінна та Кворри) ми так і не побачимо. І відсутність їхніх персонажів може бути свідомим рішенням.

У підсумку залишається герой Лето, який, найімовірніше, переслідує ті ж самі цілі, що й КЛУ. І ось тут я починаю краще розуміти вибір арт-дирекшена і стилю фільму.

Весь цей злий і грубий зовнішній вигляд зі щільного червоного обумовлений виключно вибором протагоніста. TRON завжди був про стиль, вайб та ритм > сюжет. І сам Арес вийшов не з Системи Флінна, а з Системи Ділленджера (лиходій першого TRON у якого ще була програма Майстер Контроль, яка, до речі, теж вся червоного кольору).

На папері Кворра та її шлях як точка входу набагато цікавіша, але з позиції СТИЛЮ, вигадати окремого персонажа, щоб дати фільму дуже конкретне і невипадкове візуальне оформлення, мені не здається поганою ідеєю. Навпаки, це максимально кіношна послідовність думок і часто саме такий вигляд має результат великої творчої роботи.

Кіно це не книжка, та і в такому всесвіті як TRON необхідно думати насиченими образами і розкадровкою, які породжують ще більше ідей і способів їх втілення.

Авжеж, поки не подивлюся фільм я не дізнаюся, як воно насправді. Я загалом досі відчуваю багато напруги щодо триквела, тому цим постом я прямо кажу, що хочу вірити в краще. Ті ж новини про саундтрек дуже допомагають.

P.S.

Daft Punk у 2010 році пишуть величний і мерехтливий скор до холодного та меланхолійного Legacy, на екрані буквально тех-нуар ісекай з божевільною кінетикою, а сам фільм побудовано навколо месседжа "як вилікуватися від помилок минулого?" .

А новий фільм такий: взагалі-то, дітки, Арес це давньогрецький бог війни, Nine Inch Nails відомі своєю великою і злою музикою що пробирає до кісток, головний герой скоріш за все лиходій і взагалі у нас тепер УСЕ ЧЕРВОНЕ.

Що ж, який час, такі й розваги.

Подобається, як у твіттері знову став популярний цей фрагмент з Aliens, коли Ріплі їде в ліфті, попутно збираючи своє спорядження.

Уривок стали помічати через абсолютно прекрасну рір-проекцію — якщо придивитеся, то помітите за решітками великий екран, завдяки якому створюється ілюзія спуску по шахті ліфта. У той час як сама кабінка з Сігурні Вівер насправді не рухається. Плюс нервова камера, дим, мерехтливе світло і прекрасний скор від Джеймса Хорнера створюють відчуття напруженого спуску і продають ефект.

Трохи нагадує знамениту проходку Тома Круза вулицею з Eyes Wide Shut.

Окремо відзначу ще два моменти:

- Те, як Ріплі збирається силами, заплющуючи очі — для мене цей короткий момент говорить абсолютно все про стан героїні і я тут же підключаюся до неї емоційно. Скільки б разів не дивився фільм, все одно переживаю за успіх її місії як вперше.

- Те, як відкриваються створки ліфта наприкінці фрагмента. Я щоразу думаю, що в цей момент камера починає рухатися до дверей, створюючи тим самим дуже складний паралакс. Але ні, у цей момент вона статична, а рух у кадрі все такий же насичений і неймовірно динамічний через накладення різних шарів створки, диму і мерехтливого світла. Обожнюю цей кадр — він чудово завершує сегмент у ліфті, емоційно закріплює його для глядача, і візуально це хороший розділ між локаціями. Ну і звісно ж Ріплі наприкінці фрагменту ❤️

А ще я прикріплюю уривок зі своєї (візуально) улюбленої версії фільму — це скан з 35mm Eastman 5384.

Максимальний рівень непорушної аури Рідлі Скотта!

Напевно ви бачили, що Letterboxd вже давно опитує акторів і режисерів з метою з'ясувати їхні Топ 4. У 99,9% відсотків люди щиро діляться своїми найулюбленішими фільмами і розповідають короткі історії про те, як той чи інший тайтл змінив їхнє життя.

Нещодавно вони спіймали Рідлі Скотта на прем'єрі Alien: Romulus, і той видав базовану базу, включивши в цей топ свій Blade Runner! Які ж все-таки неймовірні енергії від нього, ні секунди не сумнівається в тому що говорить.

Плюс бонусом згадав, що коли він побачив оригінальні Star Wars то після сеансу був три місяці в депресії через те, наскільки це був для нього крутий експірієнс. Напевно з часом саме зйомки Alien повернули його до життя. (Нещодавно знову переглянув і все ще як уперше — абсолютно неймовірний фільм і здається, що у своєму відеоесе я якось мало розповів).

Маю відчуття, що через скору прем'єру Alien: Romulus у мене знову арка великої любові до цієї франшизи.