...and Action!
Саме так виглядає монтажний стіл Everything Everywhere All At Once. Так, це Adobe Premiere і я теж питаю себе, скільки разів він вилітав під час роботи над таким величезним проектом. Ось тут можна подивитися запис невеличкої трансляції з монтажером фільму…
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
До речі, ще про Пола Роджерса, монтажера Everything Everywhere All at Once (який змонтував фільм у себе вдома на макбуці). Просто послухайте цей уривок з його промови під час Оскара.
«У індустрії існує проблема, що чим більше ти вбиваєш себе заради фільму, тим сміливішим для людей навколо ти стаєш. І це повна маячня.
Ми можемо виконувати свою роботу і водночас жити своїм життям. І чим повніше ми можемо жити своїм життям... тим краще ми можемо виконувати свою роботу».
Розумію, що зараз ці слова можуть бути не так актуальні через війну. Очевидно, що Пол має на увазі контекст мирного життя. Але, можливо, ця проста думка про здоровий баланс роботи та життя стане необхідною. Якщо не зараз, то точно через деякий час.
«У індустрії існує проблема, що чим більше ти вбиваєш себе заради фільму, тим сміливішим для людей навколо ти стаєш. І це повна маячня.
Ми можемо виконувати свою роботу і водночас жити своїм життям. І чим повніше ми можемо жити своїм життям... тим краще ми можемо виконувати свою роботу».
Розумію, що зараз ці слова можуть бути не так актуальні через війну. Очевидно, що Пол має на увазі контекст мирного життя. Але, можливо, ця проста думка про здоровий баланс роботи та життя стане необхідною. Якщо не зараз, то точно через деякий час.
👍123❤63🥴5🔥4😢1👌1
Що відбувається в голові у цього юнака... Дуже страшно.
- Strange Days колись давно написав Джеймс Кемерон, а за режисуру відповідала Кетрін Бігелоу (ви її могли знати за Point Break або The Hurt Locker). І я прямо бачу, як вони з вогнем в очах разом робили цей фільм, навіть після того, як їхній шлюб розпався.
Бігелоу абсолютна зірочка цього недооціненого кіберпанк фільму. Навіть найнезначніша перепалка тут переповнена стилем і надскладною режисурою. Серйозно, відчуття, що її в якийсь момент вкусив Джон Ву і кадр тепер просто переповнений глибиною, а на фоні відбувається не менше історій, ніж на передньому плані.
Also, Ralph Fiennes and Angela Bassett are 💛
- Legally Blonde. Ох, я просто дуже люблю, коли добрі люди не перестають бути добрими, навіть якщо весь світ тисне на них. Плюс, це абсолютне задоволення дивитися за тим, як хтось вміє добре робити свою роботу.
Хвилювався за героїню до самого кінця. Навіть всупереч тому, що у неї неймовірний стрижень (вона точно знає собі ціну і йде до кінця) та уважна до почуттів оточуючих. She definitely rules!
- Persona. Well, you know, Bergman. Фільм лізе під шкіру і хоче розібрати тебе на складові. Але чудово передає відчуття, що в кімнаті зовсім не дві дівчини, як фільм хоче, щоб ми думали.
Звичайно, це прекрасний представник класики та тут є чому повчитися. І з кожним роком фільм все краще проходить перевірку часом.
- Десятихвилинний спешл до триквелу Ребілда? Yes.
- Strange Days колись давно написав Джеймс Кемерон, а за режисуру відповідала Кетрін Бігелоу (ви її могли знати за Point Break або The Hurt Locker). І я прямо бачу, як вони з вогнем в очах разом робили цей фільм, навіть після того, як їхній шлюб розпався.
Бігелоу абсолютна зірочка цього недооціненого кіберпанк фільму. Навіть найнезначніша перепалка тут переповнена стилем і надскладною режисурою. Серйозно, відчуття, що її в якийсь момент вкусив Джон Ву і кадр тепер просто переповнений глибиною, а на фоні відбувається не менше історій, ніж на передньому плані.
Also, Ralph Fiennes and Angela Bassett are 💛
- Legally Blonde. Ох, я просто дуже люблю, коли добрі люди не перестають бути добрими, навіть якщо весь світ тисне на них. Плюс, це абсолютне задоволення дивитися за тим, як хтось вміє добре робити свою роботу.
Хвилювався за героїню до самого кінця. Навіть всупереч тому, що у неї неймовірний стрижень (вона точно знає собі ціну і йде до кінця) та уважна до почуттів оточуючих. She definitely rules!
- Persona. Well, you know, Bergman. Фільм лізе під шкіру і хоче розібрати тебе на складові. Але чудово передає відчуття, що в кімнаті зовсім не дві дівчини, як фільм хоче, щоб ми думали.
Звичайно, це прекрасний представник класики та тут є чому повчитися. І з кожним роком фільм все краще проходить перевірку часом.
- Десятихвилинний спешл до триквелу Ребілда? Yes.
❤86👍16🔥5😁2👌1
Все ще найулюбленіший шот з Jurassic Park Спілберга.
Якщо ви з якихось причин не знаєте, що відбувається і чому саме цей момент, то все просто — на 01:57:14 з пащі тиранозавра на мить зникає велоцираптор.
Над цим фільмом працювали абсолютні маги візуальних ефектів. Усі до останньої людини. І такі "недосконалості" роблять один із найважливіших у VFX індустрії фільмів ще кращим.
Якщо ви з якихось причин не знаєте, що відбувається і чому саме цей момент, то все просто — на 01:57:14 з пащі тиранозавра на мить зникає велоцираптор.
Над цим фільмом працювали абсолютні маги візуальних ефектів. Усі до останньої людини. І такі "недосконалості" роблять один із найважливіших у VFX індустрії фільмів ще кращим.
❤103😁22😱9👍6🤔2🔥1🤩1
Мені дуже подобається, як Дені Вільнев покладається на музику Йохана Йоханнссона в Arrival. Іноді навіть замість експозиції.
У Arrival справді багато пояснень для глядача і зазвичай вони дуже технічні. Наприклад, сцена, де Ієн (персонаж Джеремі Реннера) розповідає, як працює мова прибульців все ж таки не про емоцію, а більш про інформацію.
І така експозиція не може бути трактована якось інакше. Це те, у що персонаж вірить і те, що він робить виконуючи свою роботу. Це не частина якоїсь легенди чи вигаданої історії.
Але в одні зі своїх найсильніших моментів Arrival покладається не на слова. У певному сенсі Вільнев не вірить їм, бо слова не так часто резонують з глядачем. Тому він використовує музику Йоханнссона, щоб втягнути вас у процес.
Гнітючий, космологічний та ритуальний скор у, наприклад, сцені зі входом на корабель, пояснює набагато більше, ніж фрази про те, що бачать і відчувають герої.
Людська мова б зруйнувала таємницю першого знайомства з прибульцями.
А тому у тій самій сцені, де Ієн розповідає як працює мова прибульців, на фоні ви все одно можете почути таємничу музику Йоханнссона. Бо Вільнев не вірить тільки в слова і не покладається на них.
У Arrival справді багато пояснень для глядача і зазвичай вони дуже технічні. Наприклад, сцена, де Ієн (персонаж Джеремі Реннера) розповідає, як працює мова прибульців все ж таки не про емоцію, а більш про інформацію.
І така експозиція не може бути трактована якось інакше. Це те, у що персонаж вірить і те, що він робить виконуючи свою роботу. Це не частина якоїсь легенди чи вигаданої історії.
Але в одні зі своїх найсильніших моментів Arrival покладається не на слова. У певному сенсі Вільнев не вірить їм, бо слова не так часто резонують з глядачем. Тому він використовує музику Йоханнссона, щоб втягнути вас у процес.
Гнітючий, космологічний та ритуальний скор у, наприклад, сцені зі входом на корабель, пояснює набагато більше, ніж фрази про те, що бачать і відчувають герої.
Людська мова б зруйнувала таємницю першого знайомства з прибульцями.
А тому у тій самій сцені, де Ієн розповідає як працює мова прибульців, на фоні ви все одно можете почути таємничу музику Йоханнссона. Бо Вільнев не вірить тільки в слова і не покладається на них.
❤144👍14❤🔥3🔥2
Одне з моїх найулюбленіших відео в інтернеті, це монтаж з аудіокоментарів Джона Карпентера і Курта Рассела під час перегляду Big Trouble in Little China. Я раджу послухати їх повністю, якщо у вас буде така можливість. Але навіть це невеличке відео нагадує про те, наскільки цей фільм перлина.
Неймовірне задоволення дивитися на те, як режисер фільму та актор, чиє обличчя на постері займає найбільше місця, волають із майже кожної сцени.
Sorry we haven't talked more about the movie but that's the way we are.
Неймовірне задоволення дивитися на те, як режисер фільму та актор, чиє обличчя на постері займає найбільше місця, волають із майже кожної сцени.
Sorry we haven't talked more about the movie but that's the way we are.
YouTube
Kurt Russell and John Carpenter laugh their asses off watching Big Trouble in Little China
❤73🤨2👍1
Повернемося до Arrival і поговоримо трохи про операторську роботу.
Для того, щоб краще зрозуміти візуальний стиль фільму і роботу оператора Бредфорда Янга, потрібно ознайомитися зі знімками шведського фотографа Мартіни Хугланд Іваноу.
Придивіться до цих кадрів. Хіба ви не бачите в них арт Arrival? Недоекспонований лук, ледве помітні контури, все ніби в димці — вам постійно щось трохи заважає підійти ближче до об'єкта на знімку. Але водночас, парадоксальним чином, такий ефект створює тишу і близькість.
Знімки Іваноу фіксують дуже конкретне відчуття від фотографії — ви тихо вдивляєтесь у знімок і намагаєтесь розглянути об'єкт, але замість інформації скоріше отримуєте відчуття ніби тонете.
Мовчазні та абстрактні знімки створюють доволі інтимний і загадковий простір, де освітлення і деталізація зникають від зору глядача.
Такі фото зазивають всередину себе, щоб стати частиною цього спокою. Але при цьому ненав'язливі і не тиснуть. І саме такий ефект від кадру не просто чудово доповнює загадковий світ Arrival, але і створює його.
Для того, щоб краще зрозуміти візуальний стиль фільму і роботу оператора Бредфорда Янга, потрібно ознайомитися зі знімками шведського фотографа Мартіни Хугланд Іваноу.
Придивіться до цих кадрів. Хіба ви не бачите в них арт Arrival? Недоекспонований лук, ледве помітні контури, все ніби в димці — вам постійно щось трохи заважає підійти ближче до об'єкта на знімку. Але водночас, парадоксальним чином, такий ефект створює тишу і близькість.
Знімки Іваноу фіксують дуже конкретне відчуття від фотографії — ви тихо вдивляєтесь у знімок і намагаєтесь розглянути об'єкт, але замість інформації скоріше отримуєте відчуття ніби тонете.
Мовчазні та абстрактні знімки створюють доволі інтимний і загадковий простір, де освітлення і деталізація зникають від зору глядача.
Такі фото зазивають всередину себе, щоб стати частиною цього спокою. Але при цьому ненав'язливі і не тиснуть. І саме такий ефект від кадру не просто чудово доповнює загадковий світ Arrival, але і створює його.
👍65❤48❤🔥5🥰3🤔1
Янг робить не кінокадр, а лукбук. Знімок в альбомі. Який рухається та звучить.
Це дуже м'який простір, у якому замість прямого освітлення переважає відображене освітлення, наприклад від стін чи неба.
А загальний недоекспонований лук створює глуху тінь, яка скоріше поглинає кадр.
Якщо камера прямує за персонажем, то найчастіше вона прямуватиме за силуетом. Усе для того, щоб не руйнувати інтимний арт фільму. Бо створення мазків зі світла і негативного простору набагато краще допомагає глядачу насититися таємничим світом фільму.
До того ж такий тип освітлення підсилює тони шкіри та контури облич. Тому ви завжди швидко перемикаєте увагу на актора і концентруєтеся на його грі.
Це дуже зрозуміла кінематографія, яка незважаючи на джерело натхнення створює дуже чистий, обережний та тихий кадр.
Це дуже м'який простір, у якому замість прямого освітлення переважає відображене освітлення, наприклад від стін чи неба.
А загальний недоекспонований лук створює глуху тінь, яка скоріше поглинає кадр.
Якщо камера прямує за персонажем, то найчастіше вона прямуватиме за силуетом. Усе для того, щоб не руйнувати інтимний арт фільму. Бо створення мазків зі світла і негативного простору набагато краще допомагає глядачу насититися таємничим світом фільму.
До того ж такий тип освітлення підсилює тони шкіри та контури облич. Тому ви завжди швидко перемикаєте увагу на актора і концентруєтеся на його грі.
Це дуже зрозуміла кінематографія, яка незважаючи на джерело натхнення створює дуже чистий, обережний та тихий кадр.
❤100👍9❤🔥7🥰1