Енді Бейкер — тихий архітектор «розлучення» США та Європи

Це матеріал, на який я дуже чекав. Politico зробили цікавий профайл на людину, що формує ідеологічну складову зовнішньої політики Трампа та Венса. Про Енді Бейкера та його зростаючий вплив я загдував в листопаді минулого року.

До речі, наші дипломати з Бейкером на контакті. Зокрема посол України в США Ольга Стефанішина час від часу згадує Бейкера в медіа та багато в чому координується з ним та іншими впливовими членами Білого дому.

Це вкотре підтверджує, що процес переговорів не зводиться лише до фігур Віткоффа та Кушнера. Існує ширше коло акторів, які відіграють важливу, хоч і менш публічну роль — і Бейкер є одним з них.

Підібрав для вас ключові фрагменти:

🔴Бейкер допоміг скласти промову, яку Венс виголосив на Мюнхенській конференції з безпеки у лютому 2025 року. Заяви Венса майже через рік продовжують викликати бурхливу реакцію в європейських колах дипломатії;

🔴Бейкер зіграв ключову роль у формуванні нової Стратегії національної безпеки США, яка перегукувалася з промовою Венса в Мюнхені та одночасно критикувала НАТО за постійне розширення;

[Роль Бейкера в мюнхенській промові та стратегічному документі раніше не висвітлювалася].

🔴Зростання впливу Бейкера та «гнучкого реалізму» змушує багатьох європейських дипломатів змиритися з думкою, що руйнівна для норм зовнішня політика Трампа ймовірно переживе самого президента;

🔴Представник уряду Великобританії описав Бейкера як людину, яка дуже активно співпрацює зі своїми міжнародними колегами. Він зазначив, що європейські уряди розглядають це як тривалу зміну;

🔴Ставши сенатором Венс запросив Бейкера на посаду радника з питань національної безпеки. Під час роботи в Сенаті Бейкер відіграв важливу роль у формуванні позиції Венса щодо протидії наданню військової допомоги Україні з боку США;

🔴Бейкер, який вільно володіє російською мовою, відіграв важливу роль у зусиллях з укладення мирної угоди. Саме Бейкер формував контури переговорів з Україною, включаючи такі питання, як угода про корисні копалини;

🔴Бейкер, який називає себе «реалістом» і скептично ставиться до традиційних союзів, як очікується, відіграватиме ще більш важливу роль у формуванні майбутньої зовнішньої політики Республіканської партії.

Як ви вже зрозуміли, варто дивитися не на персоналію як таку, а на те, що вона символізує. Бейкер — це не просто радник. Це маркер зміни парадигми республіканського істеблішменту.

Тут важливо не мати ілюзій: навіть якщо уявити, що президентом стане хтось на кшталт Рубіо, фігури типу Бейкера все одно будуть поруч і впливатимуть на звонішню політику. Тобто Бейкер уособлює певний інтелектуальний зріз сучасної Республіканської партії.

Ця тенденція має довгостроковий характер. Ба більше, я б не виключав, що навіть у разі повернення демократів до влади окремі контури нинішнього республіканського підходу збережуться. Інерція — річ вперта.

Традиційно раджу читати матеріал повністю. Переклад опублікую незабаром.

🇺🇸 Гамбіт Трампа

Демократам цікавий клімат, а не безпека Європи

Губернатор Каліфорнії Гевін Ньюсом пише в Х:

«Провів плідну зустріч на Мюнхенській конференції з безпеки з міністром закордонних справ Данії Ларсом Льокке Расмуссеном.

Незалежно від того, хто перебуває в Білому домі, Каліфорнія завжди буде надійним партнером, відданим спільним демократичним цінностям, боротьбі зі зміною клімату та економічній співпраці»

Здавалося б, чому провідний посадовець європейської країни зустрічається з губернатором штату, який має обмежений вплив у межах федеральної політики США?

Але Каліфорнія є достатньо впливовим штатом на зовнішньому контурі. Окрім величезної економіки [п’ятої у світі за номінальним ВВП], вона є передовим партнером у сфері технологій, аграрного сектору та логістики.

Каліфорнія часто виступає окремим глобальним актором у кліматичній політиці. За губернаторства Ньюсома штат уклав кліматичні угоди з Китаєм та Канадою. Тобто Ньюсом фактично займається субнаціональною дипломатією.

Відвідуючи Мюнхенську конференцію з безпеки, Ньюсом, окрім інтересів штату, представляє і власні політичні інтереси як потенційний кандидат у президенти у 2028 році.

Його завдання полягає в тому, щоб посилити свої зовнішньополітичні позиції, підвищити власний авторитет і переконати європейців, що життя після Трампа існує.

Це стосується й інших демократів — таких як Рубен Галлего, Олександрія Окасіо-Кортес та Гретчен Вітмер, які також готуються до виборчого циклу.

Але, на мою думку, у своїх промовах у Мюнхені Ньюсом надто фіксується на кліматичній політиці — темі, яка точно не є ключовою проблемою для Європи сьогодні. Зрештою, це конференція з питань безпеки, а не клімату чи торговельної політики.

Власне, це вкотре демонструє певну кризу порядку денного демократів, який сковує їхніх провідних лідерів у спробі бути почутими і одночасно не втратити підтримку електорату й партійного істеблішменту.

У світі, де на наших очах руйнується міжнародне право, усі ці розмови про клімат виглядають дещо недоречно. Особливо на конференції, де обговорюють питання фізичного виживання цілого континенту.

🇺🇸 Гамбіт Трампа