Напоминание россиянам ко Дню Независимости Украины.

В любой день подобное может случиться в вашем городе, прямо за вашими окнами.

Это не просто коллаж из видео связанных со взрывом в Сергиевом Посаде. Это - черновое сведение происходящих одновременно фрагментов собранных из открытых источников.

Видео было создано с помощью открытой OSINT реконструкции. В Украине действует широкое расследовательское сообщество к которому быстро подключаются всё новые волонтёры.

Мы видим Россию глазами ваших камер.
Мы знаем каждый ваш шаг.
Пока вы не уйдёте - мы будем пользоваться этими знаниями чтобы Россия пылала - всегда там, где вы не будете этого ожидать.

Сложите оружие и уходите к себе домой. Ваша страна и так необъятная - направьте свои силы лучше на то чтобы навести порядок в ней!

Уходите с нашей земли! Не мы - вы начали это бессмысленное кровопролитие. Вы пришли нас грабить и убивать. Уходите - и вы будете жить.

Цей пост маю написати українською... Думаю, взагалі буду ще писати пости українською. Бо це про наші справи.

Також, пост вийшов довгим, вибачаюсь... Сподіваюсь, хтось дочитає, комусь сподобається... Й так, пост не до когось конкретно. Й він, не якій мірі, не має ціллю нікого зачепити чи образити. Ось вірте-ні - писав від серця й для того щоб було діло.

Отож... Зайду здалеку. З початку війни я обрав волонтерський напрям у якому мій життєвий бекграунд видавався більш застосовним: підтримка російського антипутінського руху у всіх його проявах, від ліберальних ініціатив спротиву до диверсій на території Російської Федерації. Обрання цього напряму напрямі грунтували декілька причин.
По-перше, до осені 2021 року я більше п'яти років вчився та працював у Росії. З цього - видавалось що зв'язки та розуміння росіян допоможуть ефективніше вибудувати співпрацю.
По-друге, було відчуття що в Україні із волонтерством й так усе добре. Ці відчуття базувалось на тому що фонди та блогери невпинно закривають карколомні міл'ярди гривень на різноматну допомогу Силам Оборони України.
Ну й найскладніше... По-третє. У 2014 році я був ватою та підтримував ідеї антимайдану. Це складна тема в якій я сам до кінця не розібрався, якось напишу про неї окремо. Підкреслю що за декілька років до початку повномасштабного вторгнення вже мав впевнену протилежну позицию... Однак все одно до останнього було відчуття що долучення до українського волонтерства відкинуло б непотрібну тінь на організації із якими я б співпрацював...

Дуже сподіваюсь що із останнім моментом я помилявся... Бо вийшло так що з початку серпня я взявся повноцінно та поки, тьфу-тьфу-тьфу, досить успішно підтримувати роботу створенного ще на початку війни волонтерського цеху із вироблення маскувального покриття для воїнів Сил Оборони.
За серпень я трохи більше, ззовні побачив які справи у волонтерських рухів. Послухав військових історій - бо організація співпрацює із військовими... Ох, насправді, цей увесь вступ - це все лише для того щоб було зрозуміло що в мене є най невеликий, але практичний контекст. Щоб вірилось у те що думки далі - це не просто повторення очовидного.

Отож, думка... Майже усі українці у тилу роблять не достатньо! Так, так, знаю. Так постійно кажуть усі волонтери. Це вже немов просто щось із категорії етикету, мовний оборот, ледь не кокетство. Типу: "Донатимо усе що є, але завжди не достатньо - адже воїни на фронті роблять у нескінченність більше для нашої перемоги..."

Трясця, так! Друзяки, це буквально так і є. Це не фігура мови. Можна зібрати міл'ярд баксів, можна здобути найкрутішу пушку чи дрон у світі... Але якщо у нас не залишиться військових - це все металобрухт. Не буде готових, не зважаючи на дику втому, на втарту здоров'я, на постійний страх (воювати - пізда страшно) - якщо не залищиться вмотивованих воювати воїнів, усі міл'ярди не дадуть анічогісенько!.. Якщо у когось креативні думки - ні, путінська Росія, не зважаючи не те що це корумпована залупа, "в украйинськом вопросє" не візьме наш най навіть міл'ярдбаксовий хабар.

Отож, армія - це вичерпний ресурс... Шо, ви за призов? Типу це ж поповнення?. Вирастуть же ж нові солдати?.. До чорту, давайте ось чесно - зазерніть собі в душу й скажіть, чи готові ви, ось хто читає цей текст прям зараз, йти на воювати фронт? Якщо ви в Україні - чи не ходите ви придивляючись до вулиць - типу, "знайди воєнкома"?.. Так, дуже може що суджу по собі, бо з мене боєць на фронті як з лайна куля й... чорт забирай, так, бо ще я боюся фронту до усрачки: боюся що там відправить у "піздоріз", боюся болю, боюся смерті... Але, блядь, питання не про це.

Усвідомте, прошу вас, закорбуйте себе якслід у пам'яті, наші донати, наші гроші, скільки б ми їх не збирали - самі по собі не змінять хід війни. Донати у існуючи засоби ураження про які ви часто чуєте - нє-а, не достатньо. Це корисно й необхідно, це не знацінення донатів... Але це все про утримання статусу кво. Це не про перелом ходу війну. Це не про перемогу. Мавіки, FPV дрони - це все про необхідне. Достатнім для просування наший військ воно стає час од часу виключно через надзвичайний героїзм й - так - жертви - тих самих вмотивованих воїнів-героїв, АТОшників, нових добровольців... Яких кожним день менше у строю. Яким на заміну приходить усе меньше, значно менше аніж вибуває.

Блін, вихдить таки немов пост ниття - але, курва, це не так!!. Я просто хочу щоб ви зрозуміли. Якщо ви хочите перемоги України, якщо хочете щоб кращі українці перестали вмирати, якщо хочите Донбас та Крим, якщо жадаєте щоб фронтові жертви кращіх - ваших знайомих, ваших друзів, ваших родичів - не були марними - почніть, чорт забирай, жити у режимі учасника екзистенційної війни, а не у режимі "стурбованної підтримки у страшних історичних подіях". Війна - не футбол та не боксерский ринг. Ваші гроші - не ставки... Не знаю як ще описати... Й так, бути учасником - це не про продати хату на потреби фронту й піти працювати на фабрику снарядів. Ми, на щастя, не у двадцятому сторіччі.
Це значить почати якісно робити діло яке ви класно вмієте та/або полюбляєте робити - на потреби фронту.

Вчені, аналітики, інженери, програмісти - у ваших силах створити технології як переломлять хід цієї війни та, що головне, зберижуть тисячі життів українців. Не ховайтеся "в доміку" типу "што я можу, я же лише програміст". Ви можете!
Раціонально - ви формуєте технології майбутнього.
Емоційно - ви не "беспонтова русня яка вміє лише нити типу "а што я магу" ".
Добряче подумайте. Оберіть справу яка буде у перспективі корисна для фронту. Почніть прокачувати себе у цьому напрямі. Шукайте зв'язки. Шукайте класні проєкти - реально знайти навіть такі де буде цілком конкурентна зарплатня.
Проходьте співбесіди. Долучаємось до реальної роботи на перемогу - отримуючи при цьому класну зарплатню.

Завжди захоплювались розслідуваннями від Телебачення Торонто та CIT? Захоплювались роботою спеців з OSINT?..
Це доступно кожному, Це набагато простіше аніж вам здається! Запорука успіху у цьому - більше у наполегливості та практичного досвіду, аніж у розумінні магічних технологій.
Читайте канали по OSINT. Тренуйтесь, тренуйтесь, тренуйтесь.
Далі - за схемою: зв'язки, пошук проєктів вашої мрії. Спідбесіди. Початок роботи над проєктами які напряму впливають на перемогу.

Не вірите у свої технічні навички? Більше митець аніж інженер?.. Думаю, тоді вмієте у монтаж / редагування зображень? А, пишете тексти?..
Усієї цієї переліченої роботи ДУЖЕ богато у волонтерському русі. Певен - майже у кожної волонтерської спільноти постійна нестача творців якісного контенту.
Побачили спільноту у якій, на ваш смак, не вистачає якості у постах? Не соромтесь - пишіть як би ви покращили контент, пропонуйте допомогу. Майже певен, ви швидко знайдете напрям застасування ваших навичок!

Ага, ви повний нуб у компах? Типу, лише погамати у Сталкер та посьорфити у тиктоці?
Ладно... Тоді - ось питання. Чи організовували ви щось колись?.. Взагалі ніколи-ніколи?.. Навіть у школі/універі не брали участь у жодній ініціативі: КВК, утрєніку, театрі, тощо?.. Та не вірю я вам!
Якщо колись щось організовували - допомогайте волонтерським організаціям! Там така постіна нестача робочих рук - волонтери зашиваються.

Ох, у вас важка депрессія й повне вигорання?.. Сил робити прямо зараз - ось повний нуль?.. Зараз рекомендую терапію...
Долучайтесь до фізичної підтримки волонтерського руху. Простої роботи - постійно дуже богато. Від плетіння масксіток та кікімор до банальної допомоги у якості вантажника - у доставці матеріалів, гуманітарки, ліків у волонтерських фондах, тощо.

Сподіваюсь, тут вже не відчувається як ниття. Ось щирок як можу кажу - не було ціллю розгоняти зраду... Так, ситуація важка - дійсна важка, у екзистенційному протистоянні такому серйозному ворогу іншої ситуація бути не може...
Але головна думка посту - все в наших силах. Все у нашій відповідальності.
Наше майбутнє - у наших руках.
Наше майбутнє повністю залежить від наших дій. Нам призначено долею питати за майбутнє лише з нас самих.
Не з союзників України. Не з беспорадної російської ліберди. Не з Зеленського чи війського командування. Не з депутатів-корупціонерів. Не з українців що тікають від призову за кордон.
За себе. З того українця / з тієї українки що читає цей пост. Не лише донатами - то важливо, але то тільки основа - але загальним суспільним зусиллям, залученням усіх вмінь, усього вликого хисту нашого великого народу.

Нам усім справу робити. А діло, якщо із наснагою вкладемося усі, буде!

Буде Україна!

Короч, на тижні скидали в одному з чатів статтю про збори на українську армію від IT сектору. Сьогодні на фоні думок про статтю прийшла в голову ідея - чи то для соціального ролику, чи то для короткого метру. Вирішив поділитися.
Виглядає поки громіздко - але ідею, здається, передає.

Сюжет, значить, такий. Ранок - ледь після світанку. Гарна квартира по який видно що тут завершуються збори на відпочинок: сумки з плавками, складена світла одежа, панамки, скручені надувні матраси, тощо. В усьому цьому - й у подальших сценах - потрохи проглядають риси що події відбуваються у недалекому майбутньому.

За кадром - дитина років 5 питає: "Дєду, а в нашій сім'є только правду кажуть?". Бачимо діда - не старий ще дядько в тонки окулярах, років 50-55. Сидить біля столу, перебирає різні бумаги та картки. Відповідає: "Є штука така. Тіко правду казати можемо, якой бо вона не була".

Онук сидить поряд, займає себе чимось на час розмови.

Дитина: А ось правду мама говорила що у війну, як ти ще комп'ютерником роботав усе возможнє ділали щоб перемога була?
Дікд: Так. Робили все що могли.

Далі такий в них діалог:

Дитина: Прям все-все-все?
Дід: Ну, що у силах було.
Дитина: Й сколько то це?
Дід (трохи покряхкав): Ну, чотири тисячи на місяць віддавав. Гривень.
Дитина: Много?.. А много ето?
Дід: Ну, що у наших силах...
Дитина: Й на їду не хватало?
Дід: Ну... (покряхкав) В тиждень на їжу десь стільки витрачали.
Дитина: Ну ще що робили?
Дід: Ну... Репости робили.

Десь у цей момент розмови до кімнати заходить молода жінка яка до цього у сусідній кімнаті збирала речі.

Жінка (російською): Пап, ну что, есть загран?
Дід: Ні, Олено... Майже перебрав все...
Жінка: Ну пап, где он может быть? Вообще не понимаю... Месяц известно что в Ялту едем, всё организовали...
Дід (знайшовши картку загранпаспорту ледь не останьою серед бумаг): Ось, ось! Є!
Жінка: Ну слава богу...

Розгортається уходити, але дід зупиняє її окликом:

Дід: Оленко...

Жінка озирається.

Дід: Оленко, все ти російською...
Жінка: Ой, пап... Вопросов других нет сейчас? Дай спокойно собраться.

Й пішла.

Дід дивиться услід.

Дід: Ну то й теж правда... Зараз вже інших нема.

Гоніть репостний патріотизм!

Так. Це знов буде злий пост українською. Вибачайте якщо шо...

Трохи статистики.

Канал Хуйовий Харків (500к+ підписників)
Пост "Якщо ви пропустили, то вчора Сірьожа Бабкін випустив пісню «Зрада»"
4.5к+ реакцій

Канал YIGAL LEVIN (150к+ підписників)
Пост із відео знищеного російського корабля. Короткий підпис "Мясо"
4к+ реакцій

Канал Марії Берлінської (12к- підписників)
Стаття на каналі . Підпис "Як Китай допомогає РФ обходити санкції і допомагає технологіями вбивати українців".
Трохи більше 200 реакцій

Канал Розвідка Ворога (менше 17 тисяч підписників)
Репост з руснявого пабліка про розробку нового російського дрону що реально може з часом піти на фронт.
Менше 10 реакцій

Хто зрозумів натяк, ймовірно, превентивно тут скаже: то так людям же треба колись оддихать от війни.
Оте одна справа розважальний контент що дозволяє людям відпочити від жахіття війни - й зовсім інша то якісь серйозні публікації. І ясно що серйозне менше людей читатиме, "більше спєці що цікавляться..."

Я б радо з вами погодився. Якби ми воювали, наприклад, із державою розмірів Білорусі. Там то да, можна мемчики порепостити після двох років війни, про неувядаюче "откуда готовилось нападєніє" й смішняві кліпчики із нарізкою з полю бою покидати друзякам.

Але ми воємо із державю що має втричі більше населення за українське.
Що має територію у двадцять вісім разів більшу за українську.
Що має як дофіга ресурсів та має значну військово-технологічну базу яку ці ресурси забезпечують, так й до того має достатньо населення щоб цю базу використовувати й з кожним днем робити її все ефективнішою.

А ми ж тим часом годуємо відчуття причетності до війни репостами мемчиків. Диваними обговореннями характеристик потенційної військової допомоги від союзників - які, доречі, у будь-яку мить припинити надсилати цю саму допомогу. Ми, у кращому випадку, перетираємо репости новин про наших охуївших чиновників - обмежуючись горінням, без обговорення практичних дій.

Я не буду тут знов про те що вмотивовані українські військові колись скінчаться. Не буду про те що кожен квадратний кілометр відбитих територій - це, окрім приводу для чергових побєдних репостів та мемів, тисячі життів наших воїнів (й, сука, це не для красивих слів, піди в дзеркало глянь - це такі самі українці як ти, калічені або мертві).
Не буду, щоб зовсім близько до шкірного інтересу, про те що відвойовані квадратні кілометри це плюс тиждень до моменту коли саме тобі, читач, доведеться піти воювати - або, ховаючись від мобілізації, брати пряму участь у знекровленні українського фронту.

Зрозумій одну річ, читач.

Флуд в інтернеті, який бо він побєдний не був - це лише флуд. путіна мем про смерть путина не вб'є. Тож, для мирних часі - мож то й норм. Але поки ви берет участь у флуді в уютному робочому чатику чи іншій інтернет-тусовці, плинуть хвилини та часи у які гинуть та калічаться - фізично, психологічно - люди на місце яких треба буде прийти саме тобі. Кожну блядську хвилину твого флуду.

Й ні, цей пост - не зверхньо подивитись на когось; я сам години в тиждень вбиваю у беспонтовому флуді. Це пост - до того що в українській спільноті навіть вектора у цьому напрямі не видно. Пост до того що навіть обговорення з приводу того щоб непогано обговорити цей вектор викликає в українцях нерозуміння й, бува навіть, обурення типу "а шо ти хочєш, я ж доначу". Українське суспільство після ледь не двох років війни все ще у стані запереченні піздєцовості нашої ситуації.

Й ні, блін!.. Висновок з цього не "што, стане легше якщо будемо нити що все пропало". Висновок в тому що пора змінювати пріорітети.
Я хочу щоб репостити меми стало соромно.
Хочу щоб витрачати години на смакування характеристик зброї від союзників шеймились у суспільстві.
Хочу щоб того хто приходить розповідати як треба робити софт для перемоги відправляли робити цей софт замість беспонтових балачок про круті штуки які він знає.

Ми не переможимо допоки репостнути черговий мем про мертву русню відчувається як внесок у нашу перемогу.
Кладемо край часам коли можна виправдатись "я мемами борюсь с травмой" давно пройшли!
Кладемо край часам коли для участі у перемозі достатньо авторитетно заявити в чаті "розпізнати русню можна лібою на пітоні яка за 10 секунд гуглиться"... Кайф ліба, молодєц - давай йди роби йобаний реальний код.

Хочте мемів - це норм бажання. Робіть навколо локальних смішнявок у ваші практичній, конкретній роботі на перемогу.
Меми на проєкті зі створення автоматизованих турелей - супер, пешим посміюся.
Смішний кліпчик про автопілот вашого автономного БПЛА - супер, у сто разів краще аніж штуєєчка про арест Шуфрича.

Пора робити реальні справи спираючись на ваші реальні вміння.
Якщо інші аргументі ні - хоча б для того щоб в ціну української перемоги не увійшло твоє, читач, життя.

Горькое сиротство зрелости

Советую читать под эту музыку. Я писал текст под неё

Этот пост будет больше философским чем про борьбу с российской диктатурой. В нём почти не будет призвывов к яростному активизму, мало будет про недостаточность действия и про мое связанное с этим сентиментальное отчаяние.

Этот пост - про слабость людей. В признании которой зерно нашей силы.

Мы - хрупкие дети. Инженеры, родители, наставники и менеджеры, патриархи и алкоголики, Зеленский, путин, дворник метущий листья за открытым окном. Мы все - дети. Испуганные. Неуверенные. Желающие опереться, передохнуть, почувствовать облегчение, передать кому-то невыносимую ношу ответственности - с усталых, задубевших от многолетней тяжести плеч. Кто-то умеет скрывать это лучше, кто-то хуже, кто-то справляется с этим удачнее, кто-то - хромая. Но все мы движемы неуталимой жаждой беззаботного дыхания, чувства что где-то рядом есть мудрые взрослые. Они позаботяться. Они всё сделают правильно. Они понимают. Они знают как надо.

Однако, всякий называющий себя "взрослым" переживает неизбежную утрату безмятежности детства. Мы теряем родителей. Почти всегда это случается не с физической смертью папы или мамы. Мы сиротеем значительно раньше, когда понимаем что воспитывались не волшебными сверхсуществами, что они не всесильны, что они уязвимы, не всеведущи, способны ошибаться. Мы сиротеем с осознанием что родители - уставшие дети. Что они - как мы, согбенные под свалившейся неясно откуда и когда ношей "взрослой" жизни.
Мы остаёмся одни против звенящей студёности будней.

Сиротея, мы только больше жаждем свалить с себя при любой возможности этот чёртов груз. Мы ищем опоры - пусть даже мнимой. Хотя бы чтобы обмануться, уговорить себя - вот же, они делают, они знают, они понимают!

Мы опираемся на супругов - как на отца или мать. Обращаемся, чаще намёками: любите? Снимите, прошу, груз с плеч, верните лёгкость дыхания.
Мы вьёмся вокруг добрых менеджеров на работе. Взрослые, умные, рассудительные, столько всякого знают - почти как когда-то папа и мама!.. Буду слушать и делать как вы!
Мы слушаем политиков, киваем им: да, да, ясно теперь какие дела. Я доверяю, спасибо что объяснили. Теперь понятно, не страшно, защищённо...
Мы веруем в богов - ведь боги несут абсолютные истины, говорят как надо. Журят и сулят спокойствия в своих обителях. Мировые религии регулярно обращаются к терминологии родства - "отец", "матушка", "брат", "сестра". Эти слова выражают глубокие, неуталимые потребности.

Мы придумываем или назначем приёмных родители: "Пожалуйста, прощу вас, будьте мне опорой!.. Снимите свинцовый груз с наших сутулых от давления плеч!"

Но всякий раз это - трогательный самообман. В детстве - рефлекторный. С возрастом - самовнушённый. Мы - вечные сироты. Жмущиеся друг к другу в ветхих лачужках скроенного - как умеем - уклада.
Сироты - посреди бесконечной заснеженной тундры вселенной.

Нам не дождаться взрослого.

Никто не отвесит пинка коротышке на русском троне - тому, который назначил себя "отцом народов". Оставаясь при этом таким же напуганным, истеричным ребёнком. Никто - кроме нас.
Никто не сломает, не надавит на удерживающую трон гвардию уличных хулиганов в погонах и в чужой крови. Не разгонит её надавав хлёсткой лозой по жопам. Никто - кроме нас.
Никто не пояснит жмущимся к трону обиженным на мир взрослым детям что коротышка ведёт их на убой. Никто - кроме нас.
Никто не разгонит украинских жадных баловников хватающих всё что плохо лежит в чёртову войну. Никто не выведет их на чистую воду - расследованиями и аудитом. Не привлечёт к ответственности. Никто - кроме нас.
Никто не создаст в Украине заводы с помощью которых мы прогоним злых детей которые пришли нас убивать. Никто - кроме нас.

Ты, читатель. Я, читатель. Лишь мы сами. Как бы это горько не звучало.

Не будет надёжного усыновителя.
Не изменит мир выделение чьей-то помощи.
Не устроится порядок от чьих-то санкций.
Не станет теплее от чужого участия. Мнимый уют героических достижений соотечественников, союзников, политиков из YouTube, сидельцев веры - мираж. Трогательный, детский самообман.

Мы - сироты. Единственный надёжный взрослый на которого можно опереться - это мы сами.

Ты. Я. Все мы, жаждущие хотя бы немного согреться среди обжигающих вьюг проклятого времени.

Волонтерська зарплатня

Є одне делікатне питання.

Як думаєте, чи припустимо людині яка займається волонтерством фултайм збирати гроші собі "на зарплату"?

Скоріш за все, 100% витрат з цієї "волонтерської зарплатні" повинні йти на їжу.
Якщо гроші потрібні на щось інше (наприклад, на лікування чи обладнання) - робити відповідні цільові збори.

Якщо припустимо

- Яка сума вам вважається справедливою?
- Як би ви більш охоче донатили "на зарплатню"?
- Як треба побудувати звітність витрат з "волонтерської зарплатні"?

Дам відповіді на питання як їх бачу я:

Яка сума вам вважається справедливою?
Якщо мова йде лише про витрати на їжу - десь 200-300 доларів на місяць

Як би ви більш охоче донатили "на зарплатню"?
Я б робив щомісячну монобанку з сумою "ставки" волонтера.

Як треба будувати звітність витрат з "волонтерської зарплатні"?
- Постити усі чеки витрат з "волонтерської" зарплатні.
- Постити звіти з результатів діяльності яку підтримує волонтер.

Якщо не припустимо

Яким чином, на ваш погляд, волонтер може побудувати "пасивний дохід".

Волонтери-гіганти типу Стерненка можуть жити з монетизації на ютубі.

Волонтери поменьше / з меншою медійністю побудувати роботу таким чином на старті не можуть. Мож будуть якісь ідеї.

Будь ласка, не соромтесь, пишіть ваші думки у коментарях до посту!

_______
Наступним постом викладу його російською - щоб репостити на знайомі спільноти росіян

Волонтёрская зарплата

Есть один деликатный вопрос

Как думаете, допустимо ли человеку который занимается волонтёрством фуллтайм собирать деньги себе "на зарплату"?

Скорее всего, 100% трат по этой "волонтёрской зарплате" должны идти на еду.
Если деньги нужны на что-то другое (например, на лечение или оборудование) - делать соответствующие целевые сборы.

Если допустимо

- Какая сумма вам кажется справедливой?
- Как бы вы более охотно донатили "на зарплату"?
- Как нужно построить отчётность трат с "волонтёрской зарплаты"?

Дам ответы на вопросы как их вижу я:

Какая сумма вам кажется справедливой?
Если речь идёт только про траты на еду - где-то 200-300 долларов в месяц

Как бы вы более охотно донатили "на зарплату"?
Я бы делал ежемесячною монобанку* с суммой "ставки" волонтёра

Как нужно построить отчётность трат с "волонтёрской зарплаты"?
- Постить все чеки трат с "волонтёрской" зарплаты.
- Постить отчёты по результатам деятельности которую поддерживает волонтёр.

Если не допустимо

Каким образом, на ваш взгляд, волонтёр может построить "пассивный доход"?

Волонтёры-гиганты вроде Стерненка** могут жить с монетизации на ютубе.

Волонтёры поменьше / с меньшей медийностью построить работу таким образом на старте не могут. Мож будут какие-то идеи?

Пожалуйста, не стесняйтесь, пишите ваши мысли в комментариях к посту!

_______
* монобанка - формат привлечения средств от украинского Монобанка. Это, фактически, счёт для единоразового сбора на заданную сумму.
** Стерненко - один из известнейших в Украине патриотических блоггеров-волонтёров. Собирает огромные суммы на разную помощь для ВСУ

Украина победит
Диктатура в России падёт
Наступит мир

Это лишь вопрос времени.

Добро побеждает зло вовсе не потому что миром правит добрый и справедливый волшебный бог.
Добрым быть попросту выгоднее.

Добрым меньше тратить на охранные системы, цепных псов и колючку на заборе.
Добрым больше спать не ожидая ножа в печень или подушки на голову.
Добрыми проще строить деловые и человеческие отношения - потому что меньше ресурсов уходит на поиск подвохов.

Добро победит - но зло не отдаст победу даром.

Лишь в общей борьбе в которую, сколь бы отвратительным это кому не казалось, обязаны включаться "гражданские".

Лишь когда большинство "гражданских" в Украине действительно взглянет на мир сквозь оптику Сил обороны и будет действовать (потому что невозможно не действовать раз взглянув так) - добро победит.

Лишь когда большинство "гражданских" россиян поддерживающих падение диктатуры посмотрит глазами активистов и партизан Российского Сопротивления, если большинство их будет действовать (потому что невозможно не действовать раз взглянув так) - добро победит.

Добро не сжавшее кулаки твёрдо и решительно, может лишь стоять на месте, не падая на колени. Стоять обливаясь собственной кровью.

Чем дольше мы будем избегать действительного, искреннего принятия картины мира воинов, чем дольше будем смотреть сквозь оптику мнимого мира на войну которая уже здесь и сейчас, в твоём доме... Чем дольше мы отказываемся от своей обязанности и своего права на борьбу - тем больше будет потерь. Больше будет мёртвых. Больше залитых кровью улиц.

И жертвы эти - пусть не полным грузом, но, как бы нам не хотелось, не нулевым - на нашей с вами совести. И с каждым днём нашего бездействия груза неотвратимо становится всё больше.

На ваших плечах
На моих плечах

Увага, збір!

Шахедохантер шукає кошти на десять аптечок для закупки на вогняну групу Сил оборони України.
Не думаю що треба детально пояснювати чому аптечки - то життєво важлива річ для кожного воїна.

Добре укомплектована аптечка із якісним турникетом коштує біля 6000 гривень. Збір відкриваємо на 60к.

На що збираємо: 10 укомплектованих аптечок

Ціль: 60 000 ₴
Номер картки: 5375411210866468

Посилання на банку

⚠️
Збір досить терміновий!
Треба закрити на протязі двох тижнів!
Діліться посиланням на збір із друзями та знайомими!

___________
Хто такий Шахедохантер?

Хто такий Шахедохантер?

Це добре знайомій мені волонтер. Воював у ТРО під час оборони Києва. Брав участь у боях. Заловив зі своїми хлопцями не одну ДРГ.

З початку війни, півтора роки возить на "нуль" усе: від гуманітарки до, як, він загадково каже, "не тільки".

Й, головне... Чому Шахедохантер?

Офіційно мій знайомий діє у складі ТРО. Між поїздками на "нуль" він заступає на чергування у протишахедній групі. Захищає Київ...

Може, захищає прямо зараз, коли ви читаєте цей пост.

_________________________________________________
ЗБІР ЗАКРИТО!
Велика подяка усім хто долучився!!
Особлива подяка декільком крутим
спонсорам які постійно підтримують
збори значними сумами!.. У тому числі
На таких людях як Ви тримається Україна!
🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦
__________________________________________________
Звіт додам у коментарі ближе до вечора

Боєць Senpai збирає гроші на машину для своїх побратимів.

Машини завжди вкрай потрібні для українських бійців! Це швидкість переміщення, оперативна свобода на полі бою та можливість евакуації. Дуже часто наявність машини може врятувати життя!
Я приймаю участь у великому зборі на машину що ми разбили на родичів, друзів та знайомих Senpai.

На що збираємо: Машина для військових

Ціль: 20.000 ₴
Номер картки банки: 5375411210838764

Посилання на банку

____________________
Хто такий Senpai?

________________
ЗБІР ЗАКРИТО!
ВИ зібрали навіть 25.000!!!
🙏🙏🙏🙏
Це ДУЖЕ важлива і добра справа!
________________

Збір на підтримку родичів загиблого героя

У добре знайомої мені режисерки Варі на Куп'янському напрямку загинув чоловік. Він був офіцером ЗСУ. До війни працював у кіновиробництві

Місяць вважався зниклим без вести... І ось минулого тижня - поминальний обід

Варя скинула сьогодні відео що монтувала на його смерть. Викладати тут, звісно, не буду... Але я не уявляю як їй було монтувати це відео

Банка - збір на підтримку Варі та старих батьків загиблого

Ціль: 20.000 ₴
Номер картки банки: 5375411210534322

Посилання на банку

Жертви яки приносять наші оборонці повинні бути не напрасними!
💙💛

____________________
Підтримуйте українських воїнів поки вони живі!
Допомагайте збору на медицину!

Класний пост Берліньскої!

📣 Репостіть його, друзі 📣

https://t.iss.one/MariaBerlinska/660

[2/3]

По последним двум счетам я буду стараться оперативно делать перевод на счёт сбора - чтобы вы прозрачно видели как ваши донаты влияют на сбор.

Так как сборы будут из нескольких источников, отмечу сразу: соберём больше - возьмём дополнительные аптечки на сколько выйдет. Я докину из своих недостающие средства.

P.S.: Забыл написать про важнейшее качество моего знакомого... Он ведь продолжает числиться в киевской ТРО. Заступает между волонтёрскими рейсами на ночные дежурства в противошахедных группах. Защищает украинскую столицу.
Он защищал Киев, например, во время массированного обстрела 29 декабря.

P.P.S.: Уф... И тут самое трудное для меня...
Думаю, по тому что запрос составлен на русском языке и по тому что даны международные реквизиты, многие могли понять что этот мой (подчеркну, исключительно мой, это моя частная инициатива) запрос о помощи составлен, в том числе, к российским антирежимным организациям. К сожалению, я почти уверен что здесь у некоторых тяжело травмированных войной украинцев самая идея подобного ведения сборов вызовет острую эмоциональную реакцию. Я рискну к ним обратиться... Обращусь к вам на украинском языке:

🇺🇦🇺🇦🇺🇦
Друзі!
Я дуже активно займаюсь волонтерськими зборами майже півроку, з початку серпня. І, за моїм досвідом, наші "гуманітарні" збори далеко не завжди закриваються легко. На дрони, на тачки - так, як правило, збори йдуть жвавенько (хоча за термінової потреби і там бувають складності із швидкістю закриття). "Гуманітарні" ж напрями буксують досить часто.
Тут я наважусь просити вас приборкати емоції наскільки це можливо і задам просте питання...
Чи є хоча одна раціональна причина за якої ті з росіян що запекло, щиро ненавидить путінську диктатуру, не можуть допомагати нам із волонтерськими зборами?
Чи є хоча б одна причина за якої ми не можемо розвантажити українських волонтерів-спонсорів, залучивши додатковий канал допомоги для нашої Батьківщини?
Я скажу зараз без перебільшення: мільйони росіян запекло ненавидить мразоту яка нищить Україну вбиваючи нас та руйнуючи наші міста. Мільйони росіян ненавидить зло що спотворило Росію, культивувавши в людях їх найгірші якості. Відчутна частина з цих мільйонів роками щиро та відчайдушно боролася із режимом. Робили це як могли, так. І, нажаль, поки вони програвали... Дехто з борців втрачав здоров'я та роки життя за гратами. Дехто навіть загинув у цій боротьбі.
Чому ми не можемо надати цим людям можливість нам допомогти?
Чому не можемо залучати їх до спільної боротьби за свободу усього післярадянського регіону?
Певен: ми не лише можемо!.. Ми маємо це робити! Це величезний додатковий ресурс. І, сподіваюсь, після 2023 року, після надзвичайно важкого контрнаступу та урізання підтримки заходу навіть травмовані війною українці здатні через емоції зрозуміти: без залучення усіх доступних нам ресурсів, ми будемо більше виснажуватись. Наша боротьба буде йти важче.
Я знаю, я певен: ми переможемо! Я певен, кордонам 1991 року (чи 2013 року, як то також кажуть) бути - рано чи пізно! Питання у часі та у ціні. І ми всі знаємо які одиниці вимірювання ціни у даному випадку.
Ви готови заплатити задля свого емоційного задоволення додатковми життями сотень тисяч кращіх українців?
Я - ні!

Якщо бажаєте спростувати наведені думки у аргументованій дискусії - можете написати мені у приватні повідомлення, у коментарі до цього посту, у чатик який я створив спеціально для обговорення цієї складної теми або, якщо ви готові вести конструктивну дискусію із самими росіянами, у чатик Free Russia NL.

З вашого дозвону, завершу цей пост знову російською: щоб фінальну думку змогла прочитати ширша аудиторія

____

Я уверен, кратчайший путь к победе Украины и к освобождению России лежит через сотрудничество лучших людей из наших народов. Нет ни единой рациональной причины вести эту борьбу порознь. Разобщённость в этой общей борьбе на руку лишь мразям разлившим реки крови в разгар 21 века.

Читать дальше >

[3/3]

Я твёрдо уверен: чем больше людей проникнется этим пониманием, тем сложнее будет чёртовой людоедской диктатуре.
Я твёрдо уверен: чем скорее мы все придём к этому пониманию, тем скорее мы победим - каждый на своём фронте!

Хотів би відкрити новий рік великою серією постів
Думав про все це ще с осени. Але, нажаль, не було часу написати
Отож, починався 2024 рік...

__________________________
|
| 🕰 0. ЦІНА ЧАСУ
|_________________________

Перевод на русский язык ⬜️🟦⬜️

Це головний пост серії. Я буду часто звертатись до нього у наступних
Цей пост буде без особливих метафор, прикладів чи порівнянь
Чиста, суха, нещадна математика

Час війни має ціну!
І я тут не про гроші: хоча грошові втрати також впливають на витрати у головній "валюті" війни.

Валюта війни - то життя людей
Втрачені назавжди і безнадійно зруйновані

Розрахувати орієнтовну ціну поточній війни (тут і далі я буду назвати війною повномасштабне вторгнення) досить нескладно.
Відкриваємо вікіпедію і складаємо загальні втрати сторін по мінімальній границі:

Українська вікі
Втрати Росії: 290,000 людей
Втрати України: 170,000 людей
Загальні: 460,000 людей
Російська вікі
Втрати Росії: 200,000 людей
Втрати України: 150,000 людей
Загальні: 350,000 людей

Візьмемо середнє арифметичне:
Загальні: 405.000 людей

Ділимо на [677 днів] війни і округляємо
Втрати на день: 598 людей/день

Це одна людина на кожні 2.5 хвилини... Ладно, у нас оптимістична оцінка
РЕЗУЛЬТАТ:

🩸 Смерть чи важка інвалідність кожні 3 хвилини

Кожні 3 хвилин - чиєсь зруйноване життя

Поки читали цей текст:
🩸 Мінус 1 життя
За оптимістичними оцінками, нагадаю

Пообідати (30 хв.):
🩸10 людських життів

Подивитись кіно (2 год. 30 хв.):
🩸50 людських життів

Якісно виспатись (8 год.):
🩸160 людських життів

Давайте ще трохи, "чатікові" метрики:

Обсмоктати "як класно горить русня" (30 хв.):
🩸10 людських життів

Поугарати яка жалюгідна руська опозиція (30 хв.):
🩸10 людських життів

Обговорити відос у якому наші воїни героїчно відбивають атаку (1 год.):
🩸20 людських життів (з них, 7-8 життів - українських воїнів!)

Потеревенити за характеристики зброї по лендлізу (1 год.):
🩸20 людських життів

Так буде поки йде війна. Так, іноді менше, іноді більше. Це лише середня оцінка. Але у середньому буде так.
Просто констатація факту

Пам'ятайте про це коже раз коли розумієте що на щось витратили час
Питайте себе чи зробили ви за цей час щось щоб закінчити війну
Я хочу щоб криваві краплі з цього посту викарбувались у вас на сітківці ока

І, звісно, розуміємо при цьому що перемир'я не закінчить нашу війну...

Але про це буде вже у наступному пості