Чтобы не повторять при каждому запросе информацию о своих целях и умениях, решил собрать ключевые позиции в пост

Цели
(в порядке понижения приоритета)

1. Создание качественных методических материалов по методологии создания OSINT-реконструкций SET-Miro

Этапы:
> Видеоурок №1: Разбор определения методологии (урок готов)
> Видеоурок №2: Разбор преимуществ и недостатков Miro
> Видеоурок №3: Как пользоваться реконструкциями по методологии SET-Miro
> Видеоурок №4: Оформление источников в SET-Miro
> Видеоурок №5: Оформление эпизодов и лент времени в SET-Miro
> Видеоурок №6: Использование инструментов автоматизации для ускоренного оформления реконструкций

Какая помощь требуется:
> Экспертиза по разработке сценариев видеоуроков
> Создание / поиск контента для уроков: звуки, футажи, доводка картинок в Adobe Photoshop
> Помощь с монтажом в Adobe Premier: склейки, анимации и эффекты
> Помощь конструктивной обратной связью: комментарии, советы, оценки проделаной работы
> Помощь в рефакторинге и улучшении скриптов автоматизации для создания реконструкций (Python, ffmpeg).

2. Формирование сообщества реконструкторов по метдологии SET-Miro

Этапы:
> Создание группы Telegram связанной с методологией
> Постоянная публикация методических материалов и новостей связанных с методологией
> Создание реконструкции №1: События пригоженской субботы
> Создание реконструкции №2: События пригоженской субботы

Какая помощь требуется:
> Экспертиза по копирайтингу: редакторская работа и написание текстов для группы
> Экспертиза по SMM: раскрутка группы, удержание аудитории

3. Создание Единой базы знаний по информационной безопасности для российских антирежимных движений

Этапы:
> Создание первичного пула материалов: список задач, принципы работы (документы готовы).
> Создание инструкции по использованию Монеро для безопасных криптопереводов.
> Создание методического пособия по придумыванию и практическому использованию надёжных паролей.
> Создание инструкции по использованию VPN для обхода блокировок (2-3 популярных для Windows, MacOS, Android, iOS).
> Вовлечение новых авторов и читателей в группу Telegram связанную с Базой знаний.


Умения
(в порядке понижения экспертизы)

1. Программирование игр / мультимедиа приложений

Знания: Unreal С++, Unity C#

Опыт:
> 6+ лет коммерческой разработки (см. LinkedIn)
> 10+ геймджемных игр на Unity (C#)
> 10+ лет работы над разными Pet Project на C++
> 1 год работы над Pet Project на Unity (C#)

2. Монтаж в Adobe Premier

Знания:
> Полгода учился на режиссёра на Высших курсах в Москве.
> Трёхмесячный курс Skvot по основам Adobe Premier.

Опыт:
> 4+ черновых видеоклипа (см. мой канал).
> Создание одного видеоурок по методологии расследований (см. видеоурок).
> Монтировал учебные фильмы учась на курсах.

3. Менеджмент проектов и менторинг

Знания: 5+ лет коммерческой разработки в 4A Games (Metro 2033) и Wargaming (Steel Hunters) по методологии Agile.

Опыт:
> 5+ фич сделанных в качестве Feature Owner в коммерческой разработке.
> Опыт управления: помогал как менеджер и спонсор проекту Remap (пример инструкции по работе редактора).
> Опыт менторства: во время работы над игрой Metro 2033 выступал ментором для трёх сотрудников.
> Коммерческий опыт преподавания: вводный курс по C++ на GeekBrains (8 онлайн-уроков).
> Опыт преподавания: самостоятельно разработанный семинар по Git для новичков в Gamedev (3 онлайн-урока).

4. Автоматизация на Python с использованием утилиты ffmpg

Знания: Пакеты Python связанные с os, базовые действия с ffmpg

Опыт:
> Общее понимание программирования и умения гуглить основанные на опыте который описывал выше
> 2+ месяца разработки утилиты для автомтизации примитивной обработки видео (вырезание кадров) для OSINT реконструкций

5. Понимание основ драматургии и сторителинга

Знания: Учился на режиссёра (полгода) и на сценариста (год) на Высших Курсах в Москве

Опыт:
> 10+ опубликованных рассказов: в периодике и конкурсных сборниках
> 1 экранизированный короткометражный сценарий

Мне известен героизм двух типов

Первый - отчаянный героизм жертвенного поступка.
Это - направить объятый пламенем самолёт в скопление вражеской силы.
Это - взорвать бомбу перед пленением, вместе с собой и оккупантским отрядом.
Это - вне солдатской профессии бросить молотов в двигатель зет-танка.
Это - не выдать друзей-партизан под особистской пыткой.

Я знаю героизм другого типа: твёрдый героизм неусыпной пахоты за общее дело.
Это - день и ночь воплощать приказы, несмотря на усталость и страх. И жить.
Это - травить оккупанта окоп за окопом с украинской земли. И быть - живым и здоровым.
Это - каждый вечер крутить маск-сетку в защиту солдат. Делать - без ворчания и выходных.
Это - гнать волонтёрку сквозь сонную негу дороги - на фронт. И довозить. И снова везти.
Это - из месяца в месяц, всё заработанное - в счёт общей неотвратимой горькой огромной славной победы. Без неверия и без сомнений. Помнить - ЕЙ быть!

Отчаянный героизм первого типа - увы, чаще героизм просчёта. Соглашусь, не всегда: солдату, гражданскому в жестокое время случается невозможным исход кроме как "отдать душу за други своя".
Но, повторю, чаще это просчёт исправляемый чьим-то подвигом.
Армии для которой "исполнить приказ" регулярно означает "смерть" - не выстоять.
Сопротивлению воплощающемуся в единоличных жертвенных выступлениях - быть в рассеянии.

Украинский героизм - это, в основе, героизм второго вида. Просто - ежечасный упёртый подвиг нескончаемого средоточья общественной воли. Мы всего лишь (и аж) безостановочно трудимся: в окопах, на бесконечных волонтёрских дорогах, у кроватей с раненными и больными, в пожарных, скорых и полицейских машинах, у компьютеров, на строительных лесах, у ремонтных станков, за стелажами с маскировочной тканью, в ежедневных маршрутах автобусов и трамваев, в кабинетах и в магазинах - от Ужгорода до Авдеевки, от Шостки до Николаева - во всём наш ежечасный труд. Победу растит малое, но твёрдо непересекающееся дело.

Россияне которые против дряни овладевшей Россией... Пользуйтесь, дарю вам секрет нашего героизма. Делюсь тайной нашей сверхсилы.
Каждому - свой труд по плечу, всякому - дела по закалке. И, главное, без остановки.
Выучивайтесь, делая малое. Выучившись - беритесь за большее. Собственно, всё.
Просто - постоянный труд, вопреки яду сомнений.
Вытравить чертовщину злым бешенством ощерившее Россию? Труд - ежедневно.
Хотите оружия против фашиствующей банды? Оружие: труд - ежедневно.
Вы, россияне которые против диктатора, вернёте своё лишь одним. Подвигом.

Трудом - ежедневно.

Сегодня посреди дня написался вдруг такой вот отрывок. По деталям, вероятно, многое неправильно. В деталях я всегда плаваю. Но, думаю, всё равно, в том числе, что-то подобное кто-то когда талантливее меня напишет про наше время: мерзостное и героическое.

"
...Спустя десять минут особист устал и отошёл от табуретки. Сдвинув разложенные бумаги, привалился к столу. Вытер пот, завозился с сигаретами: "Отдых всякому нужен, всякий имеет право перекурнуть, верно?"
Вкусно затянулся разок. Выпустил дым через нос. Поглядел на результаты упорных своих трудов. Затих. Призадумался крепко чему-то: внутреннему, скрытому, потаённому.
В кабинете стало беззвучно: так, что почти уютно. Щёлкали только, разбиваясь о линолеум, тяжёлые тёмные капли слетая с лица либеральной дряни.

- Ты пойми, - сказал, наконец, особист, - в глазах господа бога я всяко святое делаю. Сам подумай: если я прав, то тебя, гниду, очевидно душить нужно... Вперёд переучивать пытаться - всяко ведь русская душа... Но у вас своих мозгов нет! Что наплели - то делаете... Скажи, были б мозги - попёрся бы ты на ту площадь?

Особист раздражённо дёрнул плечами.

- А если прав ты, а?.. Думаешь, этот вариант я не рассматривал?.. Я вот что думаю: если правы ты - то я тебя на постамент святости поднимаю, понимаешь? Приближая к господу богу... В рай! Ценой, заметь, введения собственной своей бессмертной души в преисподнюю!.. Мы с тобой в одной лодке работаем здесь в любом случае. Понимаешь?

Избитый не понимал. Он всё так же скошено громоздился на табуретке. В пол глядел, пачкал линолеум тёмными каплями.

Особист с досадой поморщился.

- Дебилы дебилы и есть, правильно Сергей Викторович про вас говорил... Отдохнули и будет.

Он подхватил со стола дубину.

- Кто плакаты вам печатает? Давай так: имя, фамилию - и по домам...

Избитый продолжал неподвижно сидеть. Он молчал.

- Дебилы дебилы и есть...

Уют кабинета пресёкся мерными, хлёсткими ударами палки по битому телу...
"

Инструмент №1: hh.ru для российского антирежимного движения
Цели:
- Создать возможность обзора доступных антирежимных действий
- Упростить потенциальным активистам вовлечение в действие

Похожая идея реализована агрегатором Reshim

Серия постов о действии (раз, два, три, четыре) была подводкой к этой публикации.

Это идея: сайт предоставляющий антирежимным организациям площадку для запросов о помощи действием. Это может быть как "вакансия" (например: "Нужен программист сайта для привлечения внимания к петиции"), так запрос о регулярной простой поддержке сообщества, краудсорсинг (например: "Скидывайте в нашего бота информацию об известных вам успешных акциях протеста!").

Крайне желательно поддержать конструктор запросов о помощи, с поддержкой шаблонов для типовых запросов. Конструкторе крайне желательно должен быть способен выдавать советы по эффективному оформлению запросов о помощи.
Например, если оформляется "вакансия" - пишем совет: "Помимо своих контактов, укажите критерии по выбору кандидатов! Это +43% к вероятности отклика!"
Если краудсорсинг - пишем: "Давайте ссылку не только ссылку на бота, но и на краткую инструкцию по действию!"
Можно не давать нажать "Отправить запрос" пока не выполнятся ключевые требования по эффективному оформлению.

Пользуясь системой фильтров ("кол-во часов в день/неделю на работу", "либеральное/радикальное действие", и т.д.) кандидаты могут выбирать действие себе по плечу - либо "в один клик" поделиться запросом о помощи со знакомым который может помочь.

Крайне желательна система рейтинга для активистов и организаций. За счёт этого, например, организации которые неэффективно вовлекают активистов в действие будут получать негативные отзывы и проседать в поиске.

Уверен, подобный ресурс способен сделать российское сопротивление значительно эффективнее!

#роспротест
#роспротест_поддержка

Тропы действительного волонтёрства

Волонтёрство, как никакая другая деятельность, оголяет неприглядную сторону человеческой натуры - рефлекс делать "для галочки". В условиях безвозмездности люди чрезвычайно легко - знаю по себе - не сделав толком ничего, приходят к самоощущению "ну, дальше понятно; я помог". Достаточно отпустить комментарий в переписке чтобы возникла мысль "я сказал веское - значит, поучаствовал". При этом, как правило, комментарий пустой с точки зрения объективной пользы для результата.

Здесь работает до обидного примитивный механизм мозга. Поделал чёт - именно "по-" без завершённости, не "с-делал" - получай чувство минимального участия. Насыщенная фаст-фудом совесть затыкается на время и уходит прикорнуть в дальнем уголочке сознания. Весьма непростая задача самостоятельно растрясти её: "Эй-эй, милая! Мы тут для результата, нужного другим людям! Не себя успокоить!". В этом смысле действительное волонтёрство - как поход с разгрузкой, вечно в гору. Непрестанное преодоление себя, борьба с ленностью собственных полурешений.

Украинцы, россияне - все склонны экономить силы самообманом мнимого участия. Учиться честно отдавать себе в этом отчёт, учиться отделять имитацию помощи для себя любимого от действительной помощи во благо общего дела - крайне важное умение необходимое для общих качественных изменений к лучшему.

Давайте трудиться над собой!

Напоминание россиянам ко Дню Независимости Украины.

В любой день подобное может случиться в вашем городе, прямо за вашими окнами.

Это не просто коллаж из видео связанных со взрывом в Сергиевом Посаде. Это - черновое сведение происходящих одновременно фрагментов собранных из открытых источников.

Видео было создано с помощью открытой OSINT реконструкции. В Украине действует широкое расследовательское сообщество к которому быстро подключаются всё новые волонтёры.

Мы видим Россию глазами ваших камер.
Мы знаем каждый ваш шаг.
Пока вы не уйдёте - мы будем пользоваться этими знаниями чтобы Россия пылала - всегда там, где вы не будете этого ожидать.

Сложите оружие и уходите к себе домой. Ваша страна и так необъятная - направьте свои силы лучше на то чтобы навести порядок в ней!

Уходите с нашей земли! Не мы - вы начали это бессмысленное кровопролитие. Вы пришли нас грабить и убивать. Уходите - и вы будете жить.

Цей пост маю написати українською... Думаю, взагалі буду ще писати пости українською. Бо це про наші справи.

Також, пост вийшов довгим, вибачаюсь... Сподіваюсь, хтось дочитає, комусь сподобається... Й так, пост не до когось конкретно. Й він, не якій мірі, не має ціллю нікого зачепити чи образити. Ось вірте-ні - писав від серця й для того щоб було діло.

Отож... Зайду здалеку. З початку війни я обрав волонтерський напрям у якому мій життєвий бекграунд видавався більш застосовним: підтримка російського антипутінського руху у всіх його проявах, від ліберальних ініціатив спротиву до диверсій на території Російської Федерації. Обрання цього напряму напрямі грунтували декілька причин.
По-перше, до осені 2021 року я більше п'яти років вчився та працював у Росії. З цього - видавалось що зв'язки та розуміння росіян допоможуть ефективніше вибудувати співпрацю.
По-друге, було відчуття що в Україні із волонтерством й так усе добре. Ці відчуття базувалось на тому що фонди та блогери невпинно закривають карколомні міл'ярди гривень на різноматну допомогу Силам Оборони України.
Ну й найскладніше... По-третє. У 2014 році я був ватою та підтримував ідеї антимайдану. Це складна тема в якій я сам до кінця не розібрався, якось напишу про неї окремо. Підкреслю що за декілька років до початку повномасштабного вторгнення вже мав впевнену протилежну позицию... Однак все одно до останнього було відчуття що долучення до українського волонтерства відкинуло б непотрібну тінь на організації із якими я б співпрацював...

Дуже сподіваюсь що із останнім моментом я помилявся... Бо вийшло так що з початку серпня я взявся повноцінно та поки, тьфу-тьфу-тьфу, досить успішно підтримувати роботу створенного ще на початку війни волонтерського цеху із вироблення маскувального покриття для воїнів Сил Оборони.
За серпень я трохи більше, ззовні побачив які справи у волонтерських рухів. Послухав військових історій - бо організація співпрацює із військовими... Ох, насправді, цей увесь вступ - це все лише для того щоб було зрозуміло що в мене є най невеликий, але практичний контекст. Щоб вірилось у те що думки далі - це не просто повторення очовидного.

Отож, думка... Майже усі українці у тилу роблять не достатньо! Так, так, знаю. Так постійно кажуть усі волонтери. Це вже немов просто щось із категорії етикету, мовний оборот, ледь не кокетство. Типу: "Донатимо усе що є, але завжди не достатньо - адже воїни на фронті роблять у нескінченність більше для нашої перемоги..."

Трясця, так! Друзяки, це буквально так і є. Це не фігура мови. Можна зібрати міл'ярд баксів, можна здобути найкрутішу пушку чи дрон у світі... Але якщо у нас не залишиться військових - це все металобрухт. Не буде готових, не зважаючи на дику втому, на втарту здоров'я, на постійний страх (воювати - пізда страшно) - якщо не залищиться вмотивованих воювати воїнів, усі міл'ярди не дадуть анічогісенько!.. Якщо у когось креативні думки - ні, путінська Росія, не зважаючи не те що це корумпована залупа, "в украйинськом вопросє" не візьме наш най навіть міл'ярдбаксовий хабар.

Отож, армія - це вичерпний ресурс... Шо, ви за призов? Типу це ж поповнення?. Вирастуть же ж нові солдати?.. До чорту, давайте ось чесно - зазерніть собі в душу й скажіть, чи готові ви, ось хто читає цей текст прям зараз, йти на воювати фронт? Якщо ви в Україні - чи не ходите ви придивляючись до вулиць - типу, "знайди воєнкома"?.. Так, дуже може що суджу по собі, бо з мене боєць на фронті як з лайна куля й... чорт забирай, так, бо ще я боюся фронту до усрачки: боюся що там відправить у "піздоріз", боюся болю, боюся смерті... Але, блядь, питання не про це.

Усвідомте, прошу вас, закорбуйте себе якслід у пам'яті, наші донати, наші гроші, скільки б ми їх не збирали - самі по собі не змінять хід війни. Донати у існуючи засоби ураження про які ви часто чуєте - нє-а, не достатньо. Це корисно й необхідно, це не знацінення донатів... Але це все про утримання статусу кво. Це не про перелом ходу війну. Це не про перемогу. Мавіки, FPV дрони - це все про необхідне. Достатнім для просування наший військ воно стає час од часу виключно через надзвичайний героїзм й - так - жертви - тих самих вмотивованих воїнів-героїв, АТОшників, нових добровольців... Яких кожним день менше у строю. Яким на заміну приходить усе меньше, значно менше аніж вибуває.

Блін, вихдить таки немов пост ниття - але, курва, це не так!!. Я просто хочу щоб ви зрозуміли. Якщо ви хочите перемоги України, якщо хочете щоб кращі українці перестали вмирати, якщо хочите Донбас та Крим, якщо жадаєте щоб фронтові жертви кращіх - ваших знайомих, ваших друзів, ваших родичів - не були марними - почніть, чорт забирай, жити у режимі учасника екзистенційної війни, а не у режимі "стурбованної підтримки у страшних історичних подіях". Війна - не футбол та не боксерский ринг. Ваші гроші - не ставки... Не знаю як ще описати... Й так, бути учасником - це не про продати хату на потреби фронту й піти працювати на фабрику снарядів. Ми, на щастя, не у двадцятому сторіччі.
Це значить почати якісно робити діло яке ви класно вмієте та/або полюбляєте робити - на потреби фронту.

Вчені, аналітики, інженери, програмісти - у ваших силах створити технології як переломлять хід цієї війни та, що головне, зберижуть тисячі життів українців. Не ховайтеся "в доміку" типу "што я можу, я же лише програміст". Ви можете!
Раціонально - ви формуєте технології майбутнього.
Емоційно - ви не "беспонтова русня яка вміє лише нити типу "а што я магу" ".
Добряче подумайте. Оберіть справу яка буде у перспективі корисна для фронту. Почніть прокачувати себе у цьому напрямі. Шукайте зв'язки. Шукайте класні проєкти - реально знайти навіть такі де буде цілком конкурентна зарплатня.
Проходьте співбесіди. Долучаємось до реальної роботи на перемогу - отримуючи при цьому класну зарплатню.

Завжди захоплювались розслідуваннями від Телебачення Торонто та CIT? Захоплювались роботою спеців з OSINT?..
Це доступно кожному, Це набагато простіше аніж вам здається! Запорука успіху у цьому - більше у наполегливості та практичного досвіду, аніж у розумінні магічних технологій.
Читайте канали по OSINT. Тренуйтесь, тренуйтесь, тренуйтесь.
Далі - за схемою: зв'язки, пошук проєктів вашої мрії. Спідбесіди. Початок роботи над проєктами які напряму впливають на перемогу.

Не вірите у свої технічні навички? Більше митець аніж інженер?.. Думаю, тоді вмієте у монтаж / редагування зображень? А, пишете тексти?..
Усієї цієї переліченої роботи ДУЖЕ богато у волонтерському русі. Певен - майже у кожної волонтерської спільноти постійна нестача творців якісного контенту.
Побачили спільноту у якій, на ваш смак, не вистачає якості у постах? Не соромтесь - пишіть як би ви покращили контент, пропонуйте допомогу. Майже певен, ви швидко знайдете напрям застасування ваших навичок!

Ага, ви повний нуб у компах? Типу, лише погамати у Сталкер та посьорфити у тиктоці?
Ладно... Тоді - ось питання. Чи організовували ви щось колись?.. Взагалі ніколи-ніколи?.. Навіть у школі/універі не брали участь у жодній ініціативі: КВК, утрєніку, театрі, тощо?.. Та не вірю я вам!
Якщо колись щось організовували - допомогайте волонтерським організаціям! Там така постіна нестача робочих рук - волонтери зашиваються.

Ох, у вас важка депрессія й повне вигорання?.. Сил робити прямо зараз - ось повний нуль?.. Зараз рекомендую терапію...
Долучайтесь до фізичної підтримки волонтерського руху. Простої роботи - постійно дуже богато. Від плетіння масксіток та кікімор до банальної допомоги у якості вантажника - у доставці матеріалів, гуманітарки, ліків у волонтерських фондах, тощо.

Сподіваюсь, тут вже не відчувається як ниття. Ось щирок як можу кажу - не було ціллю розгоняти зраду... Так, ситуація важка - дійсна важка, у екзистенційному протистоянні такому серйозному ворогу іншої ситуація бути не може...
Але головна думка посту - все в наших силах. Все у нашій відповідальності.
Наше майбутнє - у наших руках.
Наше майбутнє повністю залежить від наших дій. Нам призначено долею питати за майбутнє лише з нас самих.
Не з союзників України. Не з беспорадної російської ліберди. Не з Зеленського чи війського командування. Не з депутатів-корупціонерів. Не з українців що тікають від призову за кордон.
За себе. З того українця / з тієї українки що читає цей пост. Не лише донатами - то важливо, але то тільки основа - але загальним суспільним зусиллям, залученням усіх вмінь, усього вликого хисту нашого великого народу.

Нам усім справу робити. А діло, якщо із наснагою вкладемося усі, буде!

Буде Україна!

Короч, на тижні скидали в одному з чатів статтю про збори на українську армію від IT сектору. Сьогодні на фоні думок про статтю прийшла в голову ідея - чи то для соціального ролику, чи то для короткого метру. Вирішив поділитися.
Виглядає поки громіздко - але ідею, здається, передає.

Сюжет, значить, такий. Ранок - ледь після світанку. Гарна квартира по який видно що тут завершуються збори на відпочинок: сумки з плавками, складена світла одежа, панамки, скручені надувні матраси, тощо. В усьому цьому - й у подальших сценах - потрохи проглядають риси що події відбуваються у недалекому майбутньому.

За кадром - дитина років 5 питає: "Дєду, а в нашій сім'є только правду кажуть?". Бачимо діда - не старий ще дядько в тонки окулярах, років 50-55. Сидить біля столу, перебирає різні бумаги та картки. Відповідає: "Є штука така. Тіко правду казати можемо, якой бо вона не була".

Онук сидить поряд, займає себе чимось на час розмови.

Дитина: А ось правду мама говорила що у війну, як ти ще комп'ютерником роботав усе возможнє ділали щоб перемога була?
Дікд: Так. Робили все що могли.

Далі такий в них діалог:

Дитина: Прям все-все-все?
Дід: Ну, що у силах було.
Дитина: Й сколько то це?
Дід (трохи покряхкав): Ну, чотири тисячи на місяць віддавав. Гривень.
Дитина: Много?.. А много ето?
Дід: Ну, що у наших силах...
Дитина: Й на їду не хватало?
Дід: Ну... (покряхкав) В тиждень на їжу десь стільки витрачали.
Дитина: Ну ще що робили?
Дід: Ну... Репости робили.

Десь у цей момент розмови до кімнати заходить молода жінка яка до цього у сусідній кімнаті збирала речі.

Жінка (російською): Пап, ну что, есть загран?
Дід: Ні, Олено... Майже перебрав все...
Жінка: Ну пап, где он может быть? Вообще не понимаю... Месяц известно что в Ялту едем, всё организовали...
Дід (знайшовши картку загранпаспорту ледь не останьою серед бумаг): Ось, ось! Є!
Жінка: Ну слава богу...

Розгортається уходити, але дід зупиняє її окликом:

Дід: Оленко...

Жінка озирається.

Дід: Оленко, все ти російською...
Жінка: Ой, пап... Вопросов других нет сейчас? Дай спокойно собраться.

Й пішла.

Дід дивиться услід.

Дід: Ну то й теж правда... Зараз вже інших нема.

Гоніть репостний патріотизм!

Так. Це знов буде злий пост українською. Вибачайте якщо шо...

Трохи статистики.

Канал Хуйовий Харків (500к+ підписників)
Пост "Якщо ви пропустили, то вчора Сірьожа Бабкін випустив пісню «Зрада»"
4.5к+ реакцій

Канал YIGAL LEVIN (150к+ підписників)
Пост із відео знищеного російського корабля. Короткий підпис "Мясо"
4к+ реакцій

Канал Марії Берлінської (12к- підписників)
Стаття на каналі . Підпис "Як Китай допомогає РФ обходити санкції і допомагає технологіями вбивати українців".
Трохи більше 200 реакцій

Канал Розвідка Ворога (менше 17 тисяч підписників)
Репост з руснявого пабліка про розробку нового російського дрону що реально може з часом піти на фронт.
Менше 10 реакцій

Хто зрозумів натяк, ймовірно, превентивно тут скаже: то так людям же треба колись оддихать от війни.
Оте одна справа розважальний контент що дозволяє людям відпочити від жахіття війни - й зовсім інша то якісь серйозні публікації. І ясно що серйозне менше людей читатиме, "більше спєці що цікавляться..."

Я б радо з вами погодився. Якби ми воювали, наприклад, із державою розмірів Білорусі. Там то да, можна мемчики порепостити після двох років війни, про неувядаюче "откуда готовилось нападєніє" й смішняві кліпчики із нарізкою з полю бою покидати друзякам.

Але ми воємо із державю що має втричі більше населення за українське.
Що має територію у двадцять вісім разів більшу за українську.
Що має як дофіга ресурсів та має значну військово-технологічну базу яку ці ресурси забезпечують, так й до того має достатньо населення щоб цю базу використовувати й з кожним днем робити її все ефективнішою.

А ми ж тим часом годуємо відчуття причетності до війни репостами мемчиків. Диваними обговореннями характеристик потенційної військової допомоги від союзників - які, доречі, у будь-яку мить припинити надсилати цю саму допомогу. Ми, у кращому випадку, перетираємо репости новин про наших охуївших чиновників - обмежуючись горінням, без обговорення практичних дій.

Я не буду тут знов про те що вмотивовані українські військові колись скінчаться. Не буду про те що кожен квадратний кілометр відбитих територій - це, окрім приводу для чергових побєдних репостів та мемів, тисячі життів наших воїнів (й, сука, це не для красивих слів, піди в дзеркало глянь - це такі самі українці як ти, калічені або мертві).
Не буду, щоб зовсім близько до шкірного інтересу, про те що відвойовані квадратні кілометри це плюс тиждень до моменту коли саме тобі, читач, доведеться піти воювати - або, ховаючись від мобілізації, брати пряму участь у знекровленні українського фронту.

Зрозумій одну річ, читач.

Флуд в інтернеті, який бо він побєдний не був - це лише флуд. путіна мем про смерть путина не вб'є. Тож, для мирних часі - мож то й норм. Але поки ви берет участь у флуді в уютному робочому чатику чи іншій інтернет-тусовці, плинуть хвилини та часи у які гинуть та калічаться - фізично, психологічно - люди на місце яких треба буде прийти саме тобі. Кожну блядську хвилину твого флуду.

Й ні, цей пост - не зверхньо подивитись на когось; я сам години в тиждень вбиваю у беспонтовому флуді. Це пост - до того що в українській спільноті навіть вектора у цьому напрямі не видно. Пост до того що навіть обговорення з приводу того щоб непогано обговорити цей вектор викликає в українцях нерозуміння й, бува навіть, обурення типу "а шо ти хочєш, я ж доначу". Українське суспільство після ледь не двох років війни все ще у стані запереченні піздєцовості нашої ситуації.

Й ні, блін!.. Висновок з цього не "што, стане легше якщо будемо нити що все пропало". Висновок в тому що пора змінювати пріорітети.
Я хочу щоб репостити меми стало соромно.
Хочу щоб витрачати години на смакування характеристик зброї від союзників шеймились у суспільстві.
Хочу щоб того хто приходить розповідати як треба робити софт для перемоги відправляли робити цей софт замість беспонтових балачок про круті штуки які він знає.

Ми не переможимо допоки репостнути черговий мем про мертву русню відчувається як внесок у нашу перемогу.
Кладемо край часам коли можна виправдатись "я мемами борюсь с травмой" давно пройшли!
Кладемо край часам коли для участі у перемозі достатньо авторитетно заявити в чаті "розпізнати русню можна лібою на пітоні яка за 10 секунд гуглиться"... Кайф ліба, молодєц - давай йди роби йобаний реальний код.

Хочте мемів - це норм бажання. Робіть навколо локальних смішнявок у ваші практичній, конкретній роботі на перемогу.
Меми на проєкті зі створення автоматизованих турелей - супер, пешим посміюся.
Смішний кліпчик про автопілот вашого автономного БПЛА - супер, у сто разів краще аніж штуєєчка про арест Шуфрича.

Пора робити реальні справи спираючись на ваші реальні вміння.
Якщо інші аргументі ні - хоча б для того щоб в ціну української перемоги не увійшло твоє, читач, життя.

Горькое сиротство зрелости

Советую читать под эту музыку. Я писал текст под неё

Этот пост будет больше философским чем про борьбу с российской диктатурой. В нём почти не будет призвывов к яростному активизму, мало будет про недостаточность действия и про мое связанное с этим сентиментальное отчаяние.

Этот пост - про слабость людей. В признании которой зерно нашей силы.

Мы - хрупкие дети. Инженеры, родители, наставники и менеджеры, патриархи и алкоголики, Зеленский, путин, дворник метущий листья за открытым окном. Мы все - дети. Испуганные. Неуверенные. Желающие опереться, передохнуть, почувствовать облегчение, передать кому-то невыносимую ношу ответственности - с усталых, задубевших от многолетней тяжести плеч. Кто-то умеет скрывать это лучше, кто-то хуже, кто-то справляется с этим удачнее, кто-то - хромая. Но все мы движемы неуталимой жаждой беззаботного дыхания, чувства что где-то рядом есть мудрые взрослые. Они позаботяться. Они всё сделают правильно. Они понимают. Они знают как надо.

Однако, всякий называющий себя "взрослым" переживает неизбежную утрату безмятежности детства. Мы теряем родителей. Почти всегда это случается не с физической смертью папы или мамы. Мы сиротеем значительно раньше, когда понимаем что воспитывались не волшебными сверхсуществами, что они не всесильны, что они уязвимы, не всеведущи, способны ошибаться. Мы сиротеем с осознанием что родители - уставшие дети. Что они - как мы, согбенные под свалившейся неясно откуда и когда ношей "взрослой" жизни.
Мы остаёмся одни против звенящей студёности будней.

Сиротея, мы только больше жаждем свалить с себя при любой возможности этот чёртов груз. Мы ищем опоры - пусть даже мнимой. Хотя бы чтобы обмануться, уговорить себя - вот же, они делают, они знают, они понимают!

Мы опираемся на супругов - как на отца или мать. Обращаемся, чаще намёками: любите? Снимите, прошу, груз с плеч, верните лёгкость дыхания.
Мы вьёмся вокруг добрых менеджеров на работе. Взрослые, умные, рассудительные, столько всякого знают - почти как когда-то папа и мама!.. Буду слушать и делать как вы!
Мы слушаем политиков, киваем им: да, да, ясно теперь какие дела. Я доверяю, спасибо что объяснили. Теперь понятно, не страшно, защищённо...
Мы веруем в богов - ведь боги несут абсолютные истины, говорят как надо. Журят и сулят спокойствия в своих обителях. Мировые религии регулярно обращаются к терминологии родства - "отец", "матушка", "брат", "сестра". Эти слова выражают глубокие, неуталимые потребности.

Мы придумываем или назначем приёмных родители: "Пожалуйста, прощу вас, будьте мне опорой!.. Снимите свинцовый груз с наших сутулых от давления плеч!"

Но всякий раз это - трогательный самообман. В детстве - рефлекторный. С возрастом - самовнушённый. Мы - вечные сироты. Жмущиеся друг к другу в ветхих лачужках скроенного - как умеем - уклада.
Сироты - посреди бесконечной заснеженной тундры вселенной.

Нам не дождаться взрослого.

Никто не отвесит пинка коротышке на русском троне - тому, который назначил себя "отцом народов". Оставаясь при этом таким же напуганным, истеричным ребёнком. Никто - кроме нас.
Никто не сломает, не надавит на удерживающую трон гвардию уличных хулиганов в погонах и в чужой крови. Не разгонит её надавав хлёсткой лозой по жопам. Никто - кроме нас.
Никто не пояснит жмущимся к трону обиженным на мир взрослым детям что коротышка ведёт их на убой. Никто - кроме нас.
Никто не разгонит украинских жадных баловников хватающих всё что плохо лежит в чёртову войну. Никто не выведет их на чистую воду - расследованиями и аудитом. Не привлечёт к ответственности. Никто - кроме нас.
Никто не создаст в Украине заводы с помощью которых мы прогоним злых детей которые пришли нас убивать. Никто - кроме нас.

Ты, читатель. Я, читатель. Лишь мы сами. Как бы это горько не звучало.

Не будет надёжного усыновителя.
Не изменит мир выделение чьей-то помощи.
Не устроится порядок от чьих-то санкций.
Не станет теплее от чужого участия. Мнимый уют героических достижений соотечественников, союзников, политиков из YouTube, сидельцев веры - мираж. Трогательный, детский самообман.

Мы - сироты. Единственный надёжный взрослый на которого можно опереться - это мы сами.

Ты. Я. Все мы, жаждущие хотя бы немного согреться среди обжигающих вьюг проклятого времени.

Волонтерська зарплатня

Є одне делікатне питання.

Як думаєте, чи припустимо людині яка займається волонтерством фултайм збирати гроші собі "на зарплату"?

Скоріш за все, 100% витрат з цієї "волонтерської зарплатні" повинні йти на їжу.
Якщо гроші потрібні на щось інше (наприклад, на лікування чи обладнання) - робити відповідні цільові збори.

Якщо припустимо

- Яка сума вам вважається справедливою?
- Як би ви більш охоче донатили "на зарплатню"?
- Як треба побудувати звітність витрат з "волонтерської зарплатні"?

Дам відповіді на питання як їх бачу я:

Яка сума вам вважається справедливою?
Якщо мова йде лише про витрати на їжу - десь 200-300 доларів на місяць

Як би ви більш охоче донатили "на зарплатню"?
Я б робив щомісячну монобанку з сумою "ставки" волонтера.

Як треба будувати звітність витрат з "волонтерської зарплатні"?
- Постити усі чеки витрат з "волонтерської" зарплатні.
- Постити звіти з результатів діяльності яку підтримує волонтер.

Якщо не припустимо

Яким чином, на ваш погляд, волонтер може побудувати "пасивний дохід".

Волонтери-гіганти типу Стерненка можуть жити з монетизації на ютубі.

Волонтери поменьше / з меншою медійністю побудувати роботу таким чином на старті не можуть. Мож будуть якісь ідеї.

Будь ласка, не соромтесь, пишіть ваші думки у коментарях до посту!

_______
Наступним постом викладу його російською - щоб репостити на знайомі спільноти росіян

Волонтёрская зарплата

Есть один деликатный вопрос

Как думаете, допустимо ли человеку который занимается волонтёрством фуллтайм собирать деньги себе "на зарплату"?

Скорее всего, 100% трат по этой "волонтёрской зарплате" должны идти на еду.
Если деньги нужны на что-то другое (например, на лечение или оборудование) - делать соответствующие целевые сборы.

Если допустимо

- Какая сумма вам кажется справедливой?
- Как бы вы более охотно донатили "на зарплату"?
- Как нужно построить отчётность трат с "волонтёрской зарплаты"?

Дам ответы на вопросы как их вижу я:

Какая сумма вам кажется справедливой?
Если речь идёт только про траты на еду - где-то 200-300 долларов в месяц

Как бы вы более охотно донатили "на зарплату"?
Я бы делал ежемесячною монобанку* с суммой "ставки" волонтёра

Как нужно построить отчётность трат с "волонтёрской зарплаты"?
- Постить все чеки трат с "волонтёрской" зарплаты.
- Постить отчёты по результатам деятельности которую поддерживает волонтёр.

Если не допустимо

Каким образом, на ваш взгляд, волонтёр может построить "пассивный доход"?

Волонтёры-гиганты вроде Стерненка** могут жить с монетизации на ютубе.

Волонтёры поменьше / с меньшей медийностью построить работу таким образом на старте не могут. Мож будут какие-то идеи?

Пожалуйста, не стесняйтесь, пишите ваши мысли в комментариях к посту!

_______
* монобанка - формат привлечения средств от украинского Монобанка. Это, фактически, счёт для единоразового сбора на заданную сумму.
** Стерненко - один из известнейших в Украине патриотических блоггеров-волонтёров. Собирает огромные суммы на разную помощь для ВСУ

Украина победит
Диктатура в России падёт
Наступит мир

Это лишь вопрос времени.

Добро побеждает зло вовсе не потому что миром правит добрый и справедливый волшебный бог.
Добрым быть попросту выгоднее.

Добрым меньше тратить на охранные системы, цепных псов и колючку на заборе.
Добрым больше спать не ожидая ножа в печень или подушки на голову.
Добрыми проще строить деловые и человеческие отношения - потому что меньше ресурсов уходит на поиск подвохов.

Добро победит - но зло не отдаст победу даром.

Лишь в общей борьбе в которую, сколь бы отвратительным это кому не казалось, обязаны включаться "гражданские".

Лишь когда большинство "гражданских" в Украине действительно взглянет на мир сквозь оптику Сил обороны и будет действовать (потому что невозможно не действовать раз взглянув так) - добро победит.

Лишь когда большинство "гражданских" россиян поддерживающих падение диктатуры посмотрит глазами активистов и партизан Российского Сопротивления, если большинство их будет действовать (потому что невозможно не действовать раз взглянув так) - добро победит.

Добро не сжавшее кулаки твёрдо и решительно, может лишь стоять на месте, не падая на колени. Стоять обливаясь собственной кровью.

Чем дольше мы будем избегать действительного, искреннего принятия картины мира воинов, чем дольше будем смотреть сквозь оптику мнимого мира на войну которая уже здесь и сейчас, в твоём доме... Чем дольше мы отказываемся от своей обязанности и своего права на борьбу - тем больше будет потерь. Больше будет мёртвых. Больше залитых кровью улиц.

И жертвы эти - пусть не полным грузом, но, как бы нам не хотелось, не нулевым - на нашей с вами совести. И с каждым днём нашего бездействия груза неотвратимо становится всё больше.

На ваших плечах
На моих плечах

Увага, збір!

Шахедохантер шукає кошти на десять аптечок для закупки на вогняну групу Сил оборони України.
Не думаю що треба детально пояснювати чому аптечки - то життєво важлива річ для кожного воїна.

Добре укомплектована аптечка із якісним турникетом коштує біля 6000 гривень. Збір відкриваємо на 60к.

На що збираємо: 10 укомплектованих аптечок

Ціль: 60 000 ₴
Номер картки: 5375411210866468

Посилання на банку

⚠️
Збір досить терміновий!
Треба закрити на протязі двох тижнів!
Діліться посиланням на збір із друзями та знайомими!

___________
Хто такий Шахедохантер?

Хто такий Шахедохантер?

Це добре знайомій мені волонтер. Воював у ТРО під час оборони Києва. Брав участь у боях. Заловив зі своїми хлопцями не одну ДРГ.

З початку війни, півтора роки возить на "нуль" усе: від гуманітарки до, як, він загадково каже, "не тільки".

Й, головне... Чому Шахедохантер?

Офіційно мій знайомий діє у складі ТРО. Між поїздками на "нуль" він заступає на чергування у протишахедній групі. Захищає Київ...

Може, захищає прямо зараз, коли ви читаєте цей пост.