Дивіться, вони розмножуються поділом

📖Поговоримо швидко про ЦК (той що законопроект 14394)

Основне прохання: не зводьте, будь ласка, цілий ЦК до окремих його статей. ЦК – не закон на 10 сторінок. Законопроект – 832 сторінки. 9 книг. Майже 2000 статей. Розробка велася робочою групою з 2020 року. Ніхто вам зараз не дасть детальний аналіз кожної окремої статті всього законопроекту, а навіть якби дав – ви б не встигли прочитати до дати потенційного прийняття.

І саме в цьому полягає проблема.

1. Поєднання непоєднуваного. Нещодавно втратив чинність Господарський Кодекс. Проект нового ЦК регулюватиме все на купу: і цивільне, і господарське, і сімейне, і навіть трохи трудове. Надто багато всього як для одного документа, тим паче, призначеного для регулювання повсякденного життя народу. Це не є доцільно.

2. Перешкоди для бізнесу. Нове законодавство – завжди стрес. Згадаймо хоча б зміну податків, особливо – оподаткування ФОП. В Умовах війни, проблем з енергетикою, потреби добре орієнтуватись у просторі, в законодавстві, швидко налаштовувати різноманітні процеси, пов’язані з власною справою – повністю новий ЦК – це жорсткий удар.

3. Проблеми з кадрами. Навчання спеціалістів по цілому новому кодексу – не задача одного дня. Звісно, завжди дається перехідний період: у випадку скасування ГК був перехідний період – рік. Однак, такого періоду мало для перебудови всіх процесів. Ми вивчали ЦК – 2 роки і потім ще рік займались «довчовуванням». І це були доволі загальні знання, достатні для універського курсу, але не для експертного знання кодексу. Плюс це додаткові витрати на підготовку спеціалістів. У випадку приватного бізнесу – держава не буде вчити юристів заново, це доведеться робити компаніям.

4. Чинний ЦК – працює. Більш того, чинний ЦК за роки існування обріс величезною кількістю роз’яснень та рішень Верховного Суду, які дають змогу юристам орієнтуватись. Повна заміна ЦК призведе до потреби «вибудовувати з нуля». Під час війни – це зайве навантаження.

5. Відсутність реального діалогу. Хоч розробка велася більше 5 років – новий ЦК був вкинутий до ВРУ – не готовим (а ще, очевидно, були прогалини в роботі, періоди, коли ним ніхто не займався, найочевидніше – десь у 2022). У цьому проекті є положення аналогічні як в ЦК рф. Чи вони взяті до повномасштабки, чи після – мені не відомо. І це не положення про шлюб для 14-річних (шлюб так то міг бути з 15, а ще прийняття нового ЦК – не скасовує КК, де є покарання за статеві зносини з дітьми до 16 років, незалежно від їх згоди, якщо другому партнеру 16+). Більше уваги заслуговують положення щодо можливості журналістських розслідувань (бо захист честі посадовців) та значне розширення простору для визнання договорів не дійсними через порушення «публічного порядку» та «доброзвичайності» (у чинному кодексі є схоже положення, але воно значно краще прописане без надмірного ризику свавілля). Натомість, проект просто взяли і поклали, без адекватного обговорення з усіма зацікавленими сторонами, яких це може стосуватись. Це абсолютно не те, як має ухвалюватись документ, що регулює майже ціле життя.

Тому в теперішніх умовах, поточній реакції та підході до громадського обговорення – ідея ухвалення нового ЦК є радше поспішною та невідповідною реальним потребам.

А ще різка наявність альтернативних законопроектів опосередковано вказує на законодавчий срач

Ля, чат жпт каже, шо ви думаєте шо я бездушна душніла (вибачте за каламбур). Реально так бачите?😅

Дописи по фінансам будуть завтра

Продовжуємо серію дописів. Сьогодні про фінанси.

Навіть якщо «гроші – не головне в житті» – без них довго не протягнеш.

Погоджуюсь з популярними порадами: дитину слід навчити користуватись грошима. Зберігати, заробляти, розподіляти, не втрачати голову, якщо гроші раптом з’являються, але й не суїцидитись, якщо зникають. Це реально можна робити з раннього віку. Колись випало вчитись у школі англійської для наймолодших і там за правильні відповіді давали «токени». В кінці дня можна було їх обміняти на іграшки. За день реалістично було набрати 20-25 токенів і цього вистачало хіба на чупа-чупс. Дідо вкинув ідею спитати, чи можна токени накопичувати. Можна. В кінці року виміняла їх на долар і ще мішок всякої фігні. Капіталізм відпрацював на 100%😅

Логіка підказала, що це тєма і є сенс відкладати по 5-10 гривнів. Деякий час думала шо я мільйонєр (ні) аж до початку повномасштабки, коли видала все на донати. Тоді було щире відчуття, що або ми всі виживем і тоді «якось розберуся», або умрем і гроші вже не будуть потрібні. Єдине шо було добре – побачила випадково новину від КМУ, що можна «донатити» армії через ОВДП. Про ОВДП тоді нічого не знала, а ситуація в Києві була «або пан або пропав», тому вирішила вкинути і туди. Зараз ОВДП теж можна класти, хоча ставки значно менші і це популярний інструмент.

Ну і так, жити на пасивний дохід – це щось на богатому. Треба шукати і працювати роботу. Насправді, навіть дітям заможних батьків треба шукати і працювати роботу, щоб не випасти з «еліти». Прикол стійких родів в тому, що кожне наступне покоління щось робило, а не просто проїдало батьківські гроші.

Ми не дивимось з позиції, де всі фінансові потреби – закриті (загалом в Україні це майже нереально). І так, є почуття провини, коли хочеться щось купити, зробити, накопичити для себе. Здається, що це не має сенсу або мусить іти на донати.

Так от, коли у вас є збереження, у затяжній війні – донатити психологічно легше (іноді це також позитивно впливає на суму донатів). Адреналін уже не спонукає все видати, рутинне життя існує і наявність запасу створює мінімальне відчуття безпеки. Запас також дозволяє купувати призи для розіграшів за донати.

Здається, що збереження накопичуються надто повільно? Так. Це нормальне відчуття. Тут можна лише прийняти факт. Не відмовлятись від прагнень про більше, але тримати себе в руках. Покращення рівня життя – не тільки про індивідуальне багатство, але й про співжиття у спільноті, здатність добре провести час не за всі гроші світу.

🤑Фан факт: навіть Маск, будучи найбагатшою людиною світу – самотужки може не все (наприклад, відновлення України він би не профінансував, навіть якби хотів).

Лінійно воно не буде. Ми якось хотіли стати криптомільйонерами і стали челами, що прогоріли на крипті🤌 Погані тємщіки. Головне не давати всьо, що маєте, бо тоді це буде бажання самовипилитись, а не «ми такі тупі блінклас».

Конкретні інструменти радити не буду, бо, можливо, у вас вийде впоратись краще. Єдине шо, не можна ставити максимізацію статків як ціль: підвищує жлобність та сильно впливає на психічний стан у разі невдачі.

У наступному дописі – ще трохи про етичну сторону питання.

Продовжуємо з дописами

Припустимо ми всі з вами заробили грошів. Шо робить? Скинути все на донати? Це достойна справа, але, скоріш за все, ви хочете не тільки бути відповідальним громадянином, а ще й іноді попити каву, поїсти щось смачне. Навіть на фронті хочеться поїсти щось смачне. Так-сяк підтримувати життя в тілі – неприємно і дуже тяжко довгостроково, після виходу з такого стану – хочеться все хороше надолужити, втиснути у кожен день.

Раніше я згадувала, що у 2022 мала манічку нічого для себе не робити зверх необхідного. Я реально думала, що от-от зможу оформитись і записувала все, що було – на чулувіка. І коли отримала остаточну відмову, помітила, що не маю нічого свого, не пам’ятаю, як робити шось для себе. Чи звернулась я тоді до психолога?Психологи не хотіли зі мною працювати. Ну і я розумію, шо нада якось самостійно вивозити.

З того, що допомогло мені – написання книжки, трохи прогулянок і фінансова комунікація. Нещодавно був також допис щодо підтримки малого бізнесу. Ви реально можете якийсь бізнес обрати і регулярно з ним взаємодіяти. Систематичність важливіше кількості. Мікро- малі та середні підприємства – це більше 90% бізнесу в Україні. Їх реально дуже багато. У другому дописі, прикріпленому до цього абзацу – критерії, які я використовую. І не забувайте, що малий бізнес – це не тільки кав’ярні, крамниці з сиром/ковбаскою/хлібчиком, локальні бренди одягу, але й компанії у специфічних напрямках, зокрема і технічних: виробництво хімічних продуктів, деталей для техніки, будівництво тощо.

Скинутись з друзями і заінвестувати в якийсь проектик – все ще тєма, але треба бути прискіпливим, щоб не прогоріти. Меценатство і всі справи.

Нещодавно ще був срач у тредс, нібито заклади почали забороняти приходити з ноутами або вимагати поновлювати замовлення кожні 1-1,5 год. Проблема в тому, що погано всім: люди не мають досить місця з генератором для роботи, а бізнес несе збитки, якщо прийти і суто з ноутом працювати 5-6 год. Зараз ця тема активно обговорюється і мені здається, що ок додавати до чека невеликий додаток за роботу закладу на генераторі. Якщо заклад так не робить, але працює на генераторі, а ви маєте грошів, то можна як чайові залишати.

Виглядає тяжко і багато? Ну в принципі – так і є. Можна сказати «розкішний максимум». Тут треба підзадовбатись з веденням бюджету, щоб знати, що і куди покладено або куди воно пропало.

Вирахувати потрібно самостійно. Я маю мало довіри до «середньої зарплати» та «середніх витрат». Великі міста тягнуть статистики вгору, але й витрати там більші і бізнесу, який хоче підтримки – теж більше, коли як в селах може бути малий дохід та одна кав’ярня-ресторан і всі просто регулярно там збираються.

❗️Андрій Сибіга відреагував на дискваліфікацію Міжнародним олімпійським комітетом українського скелетоніста Владислава Гераскевича


«МОК заборонив не українського спортсмена, а власну репутацію. Майбутні покоління згадають це як момент ганьби.

Він лише хотів вшанувати спортсменів, убитих під час війни. У цьому немає нічого, що суперечило б правилам чи етиці.

МОК залякував, проявляв неповагу й навіть повчав нашого спортсмена та інших українців, як їм слід мовчати про «один із 130 конфліктів у світі».

МОК також систематично не спромігся протистояти найбільшому порушнику міжнародного спорту та Олімпійської хартії — Росії.

Країні, яка розпочала три вторгнення під час Олімпійського перемир’я за останні три десятиліття, реалізувала найбільшу державну допінгову програму, вбила 650 українських спортсменів і тренерів та зруйнувала 800 спортивних об’єктів в Україні.

Саме росіян потрібно відсторонювати, а не забороняти вшанування їхніх жертв. Жоден із них не є «нейтральним».

Якщо Олімпійське кредо каже, що «найважливіше в Олімпійських іграх — не перемога, а участь», то Міжнародний олімпійський комітет повністю зрадив його, не дозволивши Владиславу Гераскевичу взяти участь, і зрадив 650 українських спортсменів і тренерів, убитих Росією.

Ми пишаємося тим, що маємо Владислава, який не зрадив їх. Дякуємо за твої принципи та сміливість.»

Випадкової інформації пост. Вирішували люди, яка найгірша пора року. Дійшли висновку шо друга половина листопада: хлодно, темно і далі буде тільки гірше. А я от думаю, що друга половина лютого. Робить вигляд шо весна близько, а потім на тобі мороз, холод коли уже не треба і не чекаєш. Чисто період "я тобі набрехав набрехунькав, сказав тобі неправду, зробив +10 і сонечко, щоб завтра бахнути -10 і сніг"🥲
Можете тут теж поділитись думками

До речі, збір застряг. Давайте туйво, зберем нарешті Рубіжу на генератор:
https://send.monobank.ua/jar/9rHGNMSpvP

❓Шо робить безсовісна адмінша, що немає дописів?
✅Разом з адміном доробляє книгу так, щоб частково почати викладати її у березні.
Якщо є побажання щодо статей, які хотілось би почитати на цьому каналі - ласкаво просимо в коменти. Цикл про апатію та житє у довготривалі кризі - наразі все, хіба що, у вас залишились запитання/уточнення

🖌Читала інформацію та кейси щодо етичного використання ШІ у творчості. У мистецьких колах дуже різна позиція.

Дехто вважає, що ШІ взагалі не має бути у письмі, малюнку та анімації. Хтось вважає, що може бути. Хтось вважає, що лише як шаблон або референс.

Я, наприклад, не люблю тексти, генеровані ШІ і дуже бісить, коли не можу відрізнити (ШІ тексти – не завжди клікбейтні списки 5-7-10). Ще більше не люблю те, що тепер є навчання типу «як письменнику довести, що книга не написана ШІ». У нас, на щастя, з самого початку є моменти по персонажах та сюжету, які ШІ не розуміє і не генерує.

Художникам з цим, можливо, важче, окрім тих, хто працює замовленнями, які підпадають під обмеження ШІ.
В оформленні книг прийнято застосовувати людську роботу. Були навіть скандали, коли для обкладинки використовували ШІ.

Я, до речі, теж за використання саме людської праці для оформлення фізичних книг. З людиною легше і зручніше домовитись про усі деталі, плюс сенс друкованої книги як ресурсу для інтелекту/душі – тісно пов’язаний з роботою людини.

А от по оформленню онлайн-блогу було б цікаво послухати думку. Використовувати ШІ для генерації ілюстрацій для блогу та окремих глав, де картинок треба багато і часто – норм чи стрьом (якщо вони на основі власних малюнків і фото)?

Чи знаєте кращі засоби?

Я рада, шо у відповідь на цей пост мені порадили контакти ілюстраторів🤍

❗️Панове, трохи менше 2к до купівлі генератора. Прошу підтримати наш збір донатом і репостом. Житя тєжке, але без генератора ще тєжче:
https://send.monobank.ua/jar/9rHGNMSpvP

Розрив вийшов невеликий як за ШІ, так і проти. Завдяки вашій активності та порадам, картинки до книжкового блогу будуть руцями. Частково і моїми. Іноді люблю помалювати не поней

🕯Нині День пам’яті Героїв Небесної Сотні.

Весь день пригадую події Революції Гідності.

Особливо згадується момент, ще з січня. Прийшла 13-річною малою з подругою до паркану Маріїнки. Там протестувальники намагались говорити з беркутами. Переконували повірити, що вони люди і що по інший бік – теж люди. Говорили дуже приязно і щиро. А беркута в цей час лагодили зброю прямо на лавці. Чесно, я дуже злякалась, бо вони копошились навколо рушниці і косились на мою подругу. Тоді казали, що стріляють лише гумовими кулями, але щось мене змусило не повірити й забрати подругу поки з нею все добре. Наступного дня було вбито Сергія Нігояна.

Подальші події Революції стали лише питанням часу. Українці надто люблять і шанують життя, щоб дозволити смерті не мати сенсу. Навіть коли здається, що усе марно.

Наприкінці лютого 2014 ми сиділи й дивились трансляцію з Майдану. Це саме тоді, коли усе палало і здавалось, що протестувальників оточили з усіх сторін. Більшість коментарів, тоді ще у ВК, казали, що це кінець, до ранку нічого не буде, підмога – неможлива і місяці боротьби були марними. Хоча тоді ж нові автобуси з протестувальниками проривались полями з різних областей до Києва.

На ранок дійсно усе затихло. Янукович втік.

Почалася війна. І кінець майдану закарбувався як суміш скорботи, полегшення та рішучості продовжувати боротьбу на новому рівні.

Так і зараз. Чим ближче здається «кінець» - тим страшніше, жорстокіше, безнадійніше.

Але ми й досі пам’ятаємо з чого все починалось. Знаємо, що світ був жорстокий, але не дозволяємо собі стати беззастережно жорстокими у відповідь. Шануємо мертвих, допомагаємо живим, боремось за полонених і поряд з тим рухаємось, розвиваємось, кохаємо, створюємо сім'ї, живемо життя і завжди тримаємо у голові сенс, навіть коли його так тяжко розгледіти серед холоду та темряви.

Згадайте нині людей, які полягли на Майдані. Спробуйте собі відповісти, що це значить для вас, чим для вас була Революція Гідності, як ви проживаєте цю пам'ять?

Добиймо 1,5 к на генератор Рубіжу:
https://send.monobank.ua/jar/9rHGNMSpvP

Можна і більше, там пили ще😉

Австралія долучається🤩🤯

Тепер 337 гривнів до генератора. Хто доб'є?
https://send.monobank.ua/jar/9rHGNMSpvP

Можна більше😉

Пройшли відмітку 30к. Будемо купувати генератор і звітувати за нього. До цілі ще 20к, тому якщо маєте змогу - буду вдячна за участь у зборі🫶

4 роки з 24.02.2022, здається, уже відрефлексували все, що могли відрефлексувати. Лишилось тільки продовжувати жити і боротися.

Пішла полистала старі діалоги, посміялась з того які ми були наївні аутяри. У мене в той день мав бути серйозний семінар і адмін всю ніч моніторив обстановку, а тоді врубав алярм. Туда-сюда скооперувались і пішли пити хто чай, хто каву.

З погляду себе теперішьої, ну… я собою не задоволена. У 22 році я себе бачила як борзу рексиху, яка 24 лютого була у військоматі, потім сама навалювала потягом з західного міста до Києва маючи зі зброї одну криву палку та грибного ножа. Сподіваюся, дядько з Херсона, який евакуював своїх рідних, а тоді зі мною повертався – живий. Потяг зупиняли, крутили по області, біля Рівного до колії вийшли люди, махали, бажали всякого хорошого. Був адреналін, певне піднесення, готовність до опору і я уявляла як зараз мене оформлять, воюватиму до перемоги або смерті. Аж поки не отримала остаточну відмову по здоров’ю навіть на небойову посаду.

Відверто, це боляче для розуміння. Була психологічно готова до того, що повномасштабка почнеться, але не була готова до того, що коли це станеться – мені не знайдеться у ній місця.

Пройшло 4 роки, я все ще жива, все ще пишу дописи, книжку, працюю, збираю донати, намагаюсь підтримувати українські бренди і дуже-дуже сподіваюся, що це життя, яке взагалі змогло відбутись завдяки тисячам полеглих, поранених, полонених і тих, хто в строю – не даремно.

Генератор уже їде. Тепер треба добити пили:
https://send.monobank.ua/jar/9rHGNMSpvP

🎂Пані та панове, прошу вітати, адміну нарешті 25 рочків. Тепер він у компанії старих. Побажаємо йому наступного року бути у компанії ще старіших і підкріпимо це побажання донатами на банку.

Усі кошти підуть на потреби адміна та його підрозділу:
https://send.monobank.ua/jar/47vLugDARa