Forwarded from InformNapalm
На жаль, вчора ЗМІ здебільшого або не побачили, або проігнорували наш допис та вирішили не звертати уваги українців на безпекові проблеми, тему яких ми підняли стосовно фото з окупованих територій, які називають "безпечним способом спротиву".
На сьогодні лише видання "Фокус" випустило новину, в якій процитувало наші аргументи і заклики. А також військовий оглядач та офіцер Армії оборони Ізраїлю Ігаль Левін на своєму каналі зробив окремий допис, а Артем Східний (відомий партизан з Луганщини, що нині воює в ЗСУ) зробив репост нашого поста.
Тому вважаємо, що варто проговорити цю тему для медіа. Про так звані "безпечні форми спротиву" на окупованих територіях. Хоча тут постає питання, що вони безпечні виключно для окупанта, а для проукраїнських людей на окупованих територіях вони вкрай небезпечні.
Останнім часом у публічному просторі все частіше з’являються, здебільшого на свята, матеріали, в яких фотографування проукраїнських написів на папірцях чи символів на окупованих територіях подається як "безпечний спосіб спротиву". Ми вважаємо за необхідне публічно пояснити, чому така риторика є хибною і небезпечною. А романтизація таких дій призводить тільки до поганих наслідків.
Називати подібну діяльність "безпечним спротивом" означає створювати ілюзію безпеки для людей, які перебувають під окупацією та прагнуть якось допомогти, але бояться зробити щось більше ніж фото з папірцем. Ця ілюзія особливо небезпечна, оскільки може формувати уявлення, що наслідки таких дій будуть незначними або символічними. У реальності окупаційним силам байдуже, кого саме затримувати. Для них не існує різниці між людиною, яка могла передавати інформацію чи готувати диверсію, і людиною з аркушем паперу з проукраїнським написом.
Подібні акції неминуче привертають увагу каральних органів. Але не тому, що вони їх бояться, а навпаки - бо це для них привід затягнути гайки та посилити репресії. Це призводить до посилення перевірок, розширення систем стеження, зростання кількості обшуків і затримань. У результаті під удар потрапляють не лише випадкові цивільні, а й люди, які реально працюють у тилу ворога і виконують завдання в інтересах України.
Ми отримали численні відгуки від фахівців з розвідки, військових і людей, які мають досвід партизанської діяльності на окупованих територіях. Їхня позиція одностайна. Такий публічний "символічний спротив" ускладнює роботу, підвищує пильність окупантів і створює додаткові ризики для агентурних мереж.
Єдиний сценарій, за якого подібні фото можуть не нести прямої загрози тим, хто їх пересилав, це використання заздалегідь підготовлених матеріалів, зроблених задовго до появи в інформаційному просторі. Проте навіть у такому випадку це не скасовує загального негативного ефекту у вигляді посилення репресивних заходів з боку окупаційних адміністрацій.
На цей момент ми не бачимо жодних аргументів, які б переважували шкоду, завдану подібними акціями. За дванадцять років війни базові правила безпеки мали б бути очевидними для всіх, хто працює або заявляє, що працює в інтересах України.
Проблема полягає не лише в окремих ініціативах, а й у тому, як ця тема "фоток з папірцями з окупації" подається публічно у медіа. Емоційні образи і гучні формулювання створюють хибне відчуття користі там, де насправді йдеться про ризики для конкретних людей і реальної роботи в тилу ворога.
Саме тому ми вважаємо за необхідне проговорювати ці речі відкрито і прямо. Без романтизації, без ілюзій і без підміни понять. Безпека проукраїнських людей та агентів на окупованих територіях важливіша за будь-який ситуативний інформаційний ефект та піар.
P.S: Вчора ми також надіслали 5 питань до руху, який позиціонує себе, як координаційний центр та куратори таких акцій. Станом на зараз минуло вже 24 години, як ми чекаємо відповідей. Також вчора в коментарях на фб ми отримали фідбек, що такі акції навіть емоційно не заряджають, а пригнічують, бо "ненасильницький спротив", який вони пропагують - це про безпеку для окупанта, а не про прагнення наближати перемогу.
На сьогодні лише видання "Фокус" випустило новину, в якій процитувало наші аргументи і заклики. А також військовий оглядач та офіцер Армії оборони Ізраїлю Ігаль Левін на своєму каналі зробив окремий допис, а Артем Східний (відомий партизан з Луганщини, що нині воює в ЗСУ) зробив репост нашого поста.
Тому вважаємо, що варто проговорити цю тему для медіа. Про так звані "безпечні форми спротиву" на окупованих територіях. Хоча тут постає питання, що вони безпечні виключно для окупанта, а для проукраїнських людей на окупованих територіях вони вкрай небезпечні.
Останнім часом у публічному просторі все частіше з’являються, здебільшого на свята, матеріали, в яких фотографування проукраїнських написів на папірцях чи символів на окупованих територіях подається як "безпечний спосіб спротиву". Ми вважаємо за необхідне публічно пояснити, чому така риторика є хибною і небезпечною. А романтизація таких дій призводить тільки до поганих наслідків.
Називати подібну діяльність "безпечним спротивом" означає створювати ілюзію безпеки для людей, які перебувають під окупацією та прагнуть якось допомогти, але бояться зробити щось більше ніж фото з папірцем. Ця ілюзія особливо небезпечна, оскільки може формувати уявлення, що наслідки таких дій будуть незначними або символічними. У реальності окупаційним силам байдуже, кого саме затримувати. Для них не існує різниці між людиною, яка могла передавати інформацію чи готувати диверсію, і людиною з аркушем паперу з проукраїнським написом.
Подібні акції неминуче привертають увагу каральних органів. Але не тому, що вони їх бояться, а навпаки - бо це для них привід затягнути гайки та посилити репресії. Це призводить до посилення перевірок, розширення систем стеження, зростання кількості обшуків і затримань. У результаті під удар потрапляють не лише випадкові цивільні, а й люди, які реально працюють у тилу ворога і виконують завдання в інтересах України.
Ми отримали численні відгуки від фахівців з розвідки, військових і людей, які мають досвід партизанської діяльності на окупованих територіях. Їхня позиція одностайна. Такий публічний "символічний спротив" ускладнює роботу, підвищує пильність окупантів і створює додаткові ризики для агентурних мереж.
Єдиний сценарій, за якого подібні фото можуть не нести прямої загрози тим, хто їх пересилав, це використання заздалегідь підготовлених матеріалів, зроблених задовго до появи в інформаційному просторі. Проте навіть у такому випадку це не скасовує загального негативного ефекту у вигляді посилення репресивних заходів з боку окупаційних адміністрацій.
На цей момент ми не бачимо жодних аргументів, які б переважували шкоду, завдану подібними акціями. За дванадцять років війни базові правила безпеки мали б бути очевидними для всіх, хто працює або заявляє, що працює в інтересах України.
Проблема полягає не лише в окремих ініціативах, а й у тому, як ця тема "фоток з папірцями з окупації" подається публічно у медіа. Емоційні образи і гучні формулювання створюють хибне відчуття користі там, де насправді йдеться про ризики для конкретних людей і реальної роботи в тилу ворога.
Саме тому ми вважаємо за необхідне проговорювати ці речі відкрито і прямо. Без романтизації, без ілюзій і без підміни понять. Безпека проукраїнських людей та агентів на окупованих територіях важливіша за будь-який ситуативний інформаційний ефект та піар.
P.S: Вчора ми також надіслали 5 питань до руху, який позиціонує себе, як координаційний центр та куратори таких акцій. Станом на зараз минуло вже 24 години, як ми чекаємо відповідей. Також вчора в коментарях на фб ми отримали фідбек, що такі акції навіть емоційно не заряджають, а пригнічують, бо "ненасильницький спротив", який вони пропагують - це про безпеку для окупанта, а не про прагнення наближати перемогу.
😢2👍1
Forwarded from Український Наступ | #УкрТг ∆
В Україні запровадять додаткову підтримку для підприємців в умовах надзвичайної енергетичної ситуації. Йдеться про малий та середній бізнес.
Про це повідомила прем’єр-міністр Юлія Свириденко. На засіданні Кабінету міністрів ухвалили пакет підтримки:
1. Одноразова фінансова допомога для малого і середнього бізнесу на енергонезалежність. ФОПи 2-3 груп, які працюють у соціально важливих сферах – заклади харчування, аптеки, кав'ярні, продуктові магазини, пекарні та інші заклади та послуги першої необхідності, зможуть отримати разову виплату від 7500 до 15 тисяч гривень.
Розмір виплати залежить від кількості найманих працівників, за умови наявності щонайменше одного працівника. Подача заявки – через портал Дія. Далі заявку верифікують банки-партнери, а Державна служба зайнятості перераховує кошти. Кошти можна витратити на придбання та ремонт енергообладнання, пальне для генераторів та оплату послуг електроенергії.
2. Кредит 0% на енергообладнання для бізнесу. Підприємства, які відповідають критеріям програми 5-7-9%, зможуть залучити цільовий кредит на придбання генераторів та акумуляторних батарей з нульовою ставкою. Різницю компенсує держава через Фонд розвитку підприємництва. Кредити надають майже 50 банків-партнерів програми 5-7-9 строком до 3 років. Максимальна сума кредиту – до 10 мільйонів гривень.
Деталі і дату старту програм оприлюднить Мінекономіки.
Про це повідомила прем’єр-міністр Юлія Свириденко. На засіданні Кабінету міністрів ухвалили пакет підтримки:
1. Одноразова фінансова допомога для малого і середнього бізнесу на енергонезалежність. ФОПи 2-3 груп, які працюють у соціально важливих сферах – заклади харчування, аптеки, кав'ярні, продуктові магазини, пекарні та інші заклади та послуги першої необхідності, зможуть отримати разову виплату від 7500 до 15 тисяч гривень.
Розмір виплати залежить від кількості найманих працівників, за умови наявності щонайменше одного працівника. Подача заявки – через портал Дія. Далі заявку верифікують банки-партнери, а Державна служба зайнятості перераховує кошти. Кошти можна витратити на придбання та ремонт енергообладнання, пальне для генераторів та оплату послуг електроенергії.
2. Кредит 0% на енергообладнання для бізнесу. Підприємства, які відповідають критеріям програми 5-7-9%, зможуть залучити цільовий кредит на придбання генераторів та акумуляторних батарей з нульовою ставкою. Різницю компенсує держава через Фонд розвитку підприємництва. Кредити надають майже 50 банків-партнерів програми 5-7-9 строком до 3 років. Максимальна сума кредиту – до 10 мільйонів гривень.
Деталі і дату старту програм оприлюднить Мінекономіки.
🤣2❤1
Трохи рандомних нічних думок
Шо мені не подобається у міжнародних двіжухах так це токсичність і нерівність членів. Не те, щоб це було щось нове чи непередбачуване. Фактична нерівність ніколи не була таємницею, але річ в іншому.
Держави-гіганти можуть вільно ініціювати, входити у союзи, змінювати їх або виходити. Їм від цього не холодно і не жарко. Вони від цього реально нічого не втратять. А в більшості випадків ще й виграють, бо навіть погана велика держава все ще лишається силою, з якою страшно тягатись.
Туди ж часто і держави без чіткої політики або ті, що залежні від гігантів (принаймні психологічно залежні). Від них нічого не очікують, але й вони нічого не очікують, тому їх може влаштовувати формальна участь.
А от ті, хто менші, але кому не байдуже – вимушені закриватись або шукати альтернативи, адже від поганого союзу з більшими – їм є що втрачати (як мінімум – принципи та свободу). Вони не можуть тусити в одному клубі з «сильними антагоністами», бо там їх покусають або виженуть.
Можливо, у цьому і плюс України, який так само є і мінусом (і міг скінчитись для нас всіх фатально так то) – позаблоковий статус. По-факту, після початку повномасштабки нам було мало що втрачати геополітично, ніхто нам нічого не був винен (звісно, нам це не подобалось). І зараз у нас є змога дивитись з цього «зовнішнього» ракурсу, пропонувати нові об’єднання, іноді бути різкими. У стабільному світі позаблоковість – погано, але під час перебудови – такі суб’єкти – потрібні для трансляції альтернативної оптики.
До речі, мені загалом подобається ідея ЄС заходити до трампівської Раду Миру кучно або не заходити взагалі. Якщо туди вклиниться росія, то по-факту будь-яку європейську країну, крім хіба Угорщини – там будуть чмирити суто за існування власної думки.
Однак, це все ще сумно, коли великі держави можуть входити у будь-які союзи та мати необмежений ресурс мобільності, а менші та більш принципові змушені ізолюватись або потрапляють в ізоляцію більшими навіть в самих союзах. Перелік допустимих інструментів у більших – більший (вибачайте за тавтологію).
У повсякденному житті в людей так само працює: зіткнувшись з неприязними зовнішніми обставинами багато хто замикається в собі, робить висновок, що світ недружній та несправделивий та надає перевагу не виходити зі своєї бульбашки.
Ну боротьба це є складна, але але потрібна штука (кому як не українцям то знати). Шо на особистому, шо на міжнародному рівні, якщо не великий – то повністю сам-один не вивезеш. Ідея створювати власні союзи – дуже крута для захисту. І водночас, як кажуть «війни не виграють в обороні», так що створивши умовну «зону геополітичної безпеки» треба буде виходити на вищий рівень, зокрема і ворожих союзів, бо їх треба буде переважити, щоб протягнути щось своє. Такі муви – морально складні і можуть лякати, але домінувати треба і поза дружньою територією
Шо мені не подобається у міжнародних двіжухах так це токсичність і нерівність членів. Не те, щоб це було щось нове чи непередбачуване. Фактична нерівність ніколи не була таємницею, але річ в іншому.
Держави-гіганти можуть вільно ініціювати, входити у союзи, змінювати їх або виходити. Їм від цього не холодно і не жарко. Вони від цього реально нічого не втратять. А в більшості випадків ще й виграють, бо навіть погана велика держава все ще лишається силою, з якою страшно тягатись.
Туди ж часто і держави без чіткої політики або ті, що залежні від гігантів (принаймні психологічно залежні). Від них нічого не очікують, але й вони нічого не очікують, тому їх може влаштовувати формальна участь.
А от ті, хто менші, але кому не байдуже – вимушені закриватись або шукати альтернативи, адже від поганого союзу з більшими – їм є що втрачати (як мінімум – принципи та свободу). Вони не можуть тусити в одному клубі з «сильними антагоністами», бо там їх покусають або виженуть.
Можливо, у цьому і плюс України, який так само є і мінусом (і міг скінчитись для нас всіх фатально так то) – позаблоковий статус. По-факту, після початку повномасштабки нам було мало що втрачати геополітично, ніхто нам нічого не був винен (звісно, нам це не подобалось). І зараз у нас є змога дивитись з цього «зовнішнього» ракурсу, пропонувати нові об’єднання, іноді бути різкими. У стабільному світі позаблоковість – погано, але під час перебудови – такі суб’єкти – потрібні для трансляції альтернативної оптики.
До речі, мені загалом подобається ідея ЄС заходити до трампівської Раду Миру кучно або не заходити взагалі. Якщо туди вклиниться росія, то по-факту будь-яку європейську країну, крім хіба Угорщини – там будуть чмирити суто за існування власної думки.
Однак, це все ще сумно, коли великі держави можуть входити у будь-які союзи та мати необмежений ресурс мобільності, а менші та більш принципові змушені ізолюватись або потрапляють в ізоляцію більшими навіть в самих союзах. Перелік допустимих інструментів у більших – більший (вибачайте за тавтологію).
У повсякденному житті в людей так само працює: зіткнувшись з неприязними зовнішніми обставинами багато хто замикається в собі, робить висновок, що світ недружній та несправделивий та надає перевагу не виходити зі своєї бульбашки.
Ну боротьба це є складна, але але потрібна штука (кому як не українцям то знати). Шо на особистому, шо на міжнародному рівні, якщо не великий – то повністю сам-один не вивезеш. Ідея створювати власні союзи – дуже крута для захисту. І водночас, як кажуть «війни не виграють в обороні», так що створивши умовну «зону геополітичної безпеки» треба буде виходити на вищий рівень, зокрема і ворожих союзів, бо їх треба буде переважити, щоб протягнути щось своє. Такі муви – морально складні і можуть лякати, але домінувати треба і поза дружньою територією
Forwarded from Zelenskiy / Official
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Сьогодні День зовнішньої розвідки. Дякую за інформацію, за аналітику й також за бойову роботу – за дипстрайки, які здійснюються силами СЗР. Розуміємо, що потенціал Служби зовнішньої розвідки значно більший. Перспектива для вас – це зовнішні операції не просто впливу, не просто для здобуття даних, здобуття агентів, а реальні бойові та інші асиметричні операції, які необхідні для захисту інтересів України. Саме такий потенціал у вас є. Будемо так і розвивати нашу зовнішню розвідку.
Розраховую на продовження ваших дипстрайків та вашої роботи для здобуття необхідної Україні інформації. Важливо, щоб було більше обробки даних і більше ваших даних для нашого суспільства, щоб усі наші люди бачили та цінували вашу роботу так само, як цінуємо ми. Дякую вам.
Розраховую на продовження ваших дипстрайків та вашої роботи для здобуття необхідної Україні інформації. Важливо, щоб було більше обробки даних і більше ваших даних для нашого суспільства, щоб усі наші люди бачили та цінували вашу роботу так само, як цінуємо ми. Дякую вам.
❤2
Forwarded from ✙splendoris △pparent✙
❗️Настав час збору на ЗСУ! Цього разу збираємо для Рубіжу❗️
❓Запит:
- 2 бензопили (в ідеалі довжина шини – 40см)
- 2 електропили (в ідеалі довжина шини – 35 см + два акумулятори)
- Інверторний генератор 4кв
Пили треба щоб робити бліндажі. Одну бензопилу я вже купила і відправила (додаю фото). Коли матиму гроші – куплю ще одну.
⚡️Наразі маємо ціль 50к на дві електропили + генератор
💸Посилання на банку:
https://send.monobank.ua/jar/9rHGNMSpvP
❗️Якщо у вас є робоча бензопила або електропила, яку ви готові віддати – маякніть, будь ласка в коментарі, скину, куди надсилати❗️
Буду безмежно вдячна за ваші донати та репости🤝
P.S. окремо дякую ілюстраторці за візуал до збору
❓Запит:
- 2 бензопили (в ідеалі довжина шини – 40см)
- 2 електропили (в ідеалі довжина шини – 35 см + два акумулятори)
- Інверторний генератор 4кв
Пили треба щоб робити бліндажі. Одну бензопилу я вже купила і відправила (додаю фото). Коли матиму гроші – куплю ще одну.
⚡️Наразі маємо ціль 50к на дві електропили + генератор
💸Посилання на банку:
https://send.monobank.ua/jar/9rHGNMSpvP
❗️Якщо у вас є робоча бензопила або електропила, яку ви готові віддати – маякніть, будь ласка в коментарі, скину, куди надсилати❗️
Буду безмежно вдячна за ваші донати та репости🤝
P.S. окремо дякую ілюстраторці за візуал до збору
❤1
Петріоти, Хаймарси, F-16 це гуд, але уявіть на зустрічах казати "ві нід дискобульбулятор дискомбольбулятор" з серйозним лицем
🍌2
Танці у київських дворах та на Київському морі змушують ще разок задуматись про те, чому люди у давнину мали стільки зимових свят і рухливих зборищ. Можливо їм теж було недостатньо світло і тепло й треба було шось з цим робити
👍4
Forwarded from Золота Республіка
🤝Пропоную трейд офер:
💚50 грн на збір – дам персонажа з адмінської книжки + хто то (кілька слів)
💛100 грн на збір – дам персонажа і його короткий опис (пару речень)
❤️200 грн на збір – дам персонажа, картику з його вайбом і прикольні факти (без спойлерів по сюжету)
💸Збір для Рубіжу на генератор та пили:
https://send.monobank.ua/jar/9rHGNMSpvP
Скріни донатів класти в коменти до цього допису. Звісно ж, закликаю до поширення.
❗️У випадку репосту – кидайте скріни в коментах під основним дописом (тобто тут, на основному каналі підготовки книжки, бо я вас не найду). Персонажів багато, так що не соромтесь
P.S. донатити можна навіть якщо вам не треба персонажа. Донати - Найважливіше.
💚50 грн на збір – дам персонажа з адмінської книжки + хто то (кілька слів)
💛100 грн на збір – дам персонажа і його короткий опис (пару речень)
❤️200 грн на збір – дам персонажа, картику з його вайбом і прикольні факти (без спойлерів по сюжету)
💸Збір для Рубіжу на генератор та пили:
https://send.monobank.ua/jar/9rHGNMSpvP
Скріни донатів класти в коменти до цього допису. Звісно ж, закликаю до поширення.
❗️У випадку репосту – кидайте скріни в коментах під основним дописом (тобто тут, на основному каналі підготовки книжки, бо я вас не найду). Персонажів багато, так що не соромтесь
P.S. донатити можна навіть якщо вам не треба персонажа. Донати - Найважливіше.
❤3
Я не зроз, а де донати: шо з книжкою, шо без книжки? В інсті хіба були. Шо стало, панство? Я не вірю шо ви в договорняк повірили
😢1🫡1
Forwarded from Zelenskiy / Official
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Ударними дронами Росія атакувала сьогодні пасажирський потяг на Харківщині. В будь-якій країні удар дронів по цивільному потягу розглядався б однаково – виключно як тероризм. Це не мало б жодних сумнівів у кваліфікації ані у Європі, ані в Америці, ані в арабському світі, ані в Китаї, ані будь-де ще. Немає і не може бути жодної військової мети в тому, щоб знищити цивільних у вагоні потяга. Зокрема, у тому потягу було більш ніж 200 людей. А у вагоні, у який влучив один із російських дронів, було 18 людей. Загалом від цього удару трьома дронами станом на зараз відомо про чотирьох загиблих. Мої співчуття всім рідним і близьким. Іще чотирьох людей шукають рятувальники, двоє – поранені.
Росія повинна відповідати за те, що вона робить. І це означає відповідальність не просто за удари по наших людях, по нашому життю, а за саму можливість завдавати таких ударів. Росіяни значно збільшили можливості вбивати, можливості тероризувати. Вони вкладаються в прогрес терору. І наша справа – і це те, що має об’єднати всіх нормальних людей світу – забезпечити прогрес захисту життя. Це можливо завдяки тиску на Росію. Це можливо завдяки покаранню Росії за те, що вона робить. Це можливо завдяки підтримці України. Дякую всім, хто не мовчить, коли бачить, що роблять російські терористи.
Росія повинна відповідати за те, що вона робить. І це означає відповідальність не просто за удари по наших людях, по нашому життю, а за саму можливість завдавати таких ударів. Росіяни значно збільшили можливості вбивати, можливості тероризувати. Вони вкладаються в прогрес терору. І наша справа – і це те, що має об’єднати всіх нормальних людей світу – забезпечити прогрес захисту життя. Це можливо завдяки тиску на Росію. Це можливо завдяки покаранню Росії за те, що вона робить. Це можливо завдяки підтримці України. Дякую всім, хто не мовчить, коли бачить, що роблять російські терористи.
😢2
Сьогодні День пам'яті Героїв Крут.
29 січня 1918 року. Рік до того відбувалася споба пробільшовистського заколоту на Арсеналі в Києві.
Дві події. Різниця - рік. Один і той самий день.
Історія нашої Держави знала багато викликів. За які відчуваємо біль, та за які ми можемо бути гордими.
Але маємо пам'ятати всі.
В свою чергу, пережитий негатив підсилює роль героїчної жертви на благо України. Пам'ять Героїв, що поклали своє життя, бо повірили в Україну.
Пасіонарність та молоде серце... Одвічні двигуни історії, ціну за які кожен має пам'ятати.
Як пам'ятаємо ми. Кожного року, згадуючи чин Героїв Крут.
Герої не вмирають. Одвічно на бороні нашої Держави.
Дякуємо за чин!
29 січня 1918 року. Рік до того відбувалася споба пробільшовистського заколоту на Арсеналі в Києві.
Дві події. Різниця - рік. Один і той самий день.
Історія нашої Держави знала багато викликів. За які відчуваємо біль, та за які ми можемо бути гордими.
Але маємо пам'ятати всі.
В свою чергу, пережитий негатив підсилює роль героїчної жертви на благо України. Пам'ять Героїв, що поклали своє життя, бо повірили в Україну.
Пасіонарність та молоде серце... Одвічні двигуни історії, ціну за які кожен має пам'ятати.
Як пам'ятаємо ми. Кожного року, згадуючи чин Героїв Крут.
Герої не вмирають. Одвічно на бороні нашої Держави.
Дякуємо за чин!
❤2
Forwarded from ✙Спілка "УкрІнСерв"✙
❗️росія погодилася утриматися від ударів по Україні до 1 лютого через прохання Трампа — для створення сприятливих умов для переговорів.
На два дні. Це дуже круто. Я думаю шо треба в кожному проміжку часу між масованими обстрілами оголошувати "перемир'я" на 3-7 діб, ну шоб перезарядитись якраз. Типу ми вам отак, а потім тиждень ви не можете нас чіпати бо у нас літаки на дозаряджанні. І обов'язково шоб Трамп просив про це. А і ше треба кидать в укрзмі тези шо це через те шо ракети скінчились, да.
UKRINSERV
UKRINSERV
Forwarded from Золота Республіка
🤝Пропоную трейд офер:
💚50 грн на збір – дам персонажа з адмінської книжки + хто то (кілька слів)
💛100 грн на збір – дам персонажа і його короткий опис (пару речень)
❤️200 грн на збір – дам персонажа, картику з його вайбом і прикольні факти (без спойлерів по сюжету)
💸Збір для Рубіжу на генератор та пили:
https://send.monobank.ua/jar/9rHGNMSpvP
Скріни донатів класти в коменти до цього допису. Звісно ж, закликаю до поширення.
❗️У випадку репосту – кидайте скріни в коментах під основним дописом (тобто тут, на основному каналі підготовки книжки, бо я вас не найду). Персонажів багато, так що не соромтесь
P.S. донатити можна навіть якщо вам не треба персонажа. Донати - Найважливіше.
💚50 грн на збір – дам персонажа з адмінської книжки + хто то (кілька слів)
💛100 грн на збір – дам персонажа і його короткий опис (пару речень)
❤️200 грн на збір – дам персонажа, картику з його вайбом і прикольні факти (без спойлерів по сюжету)
💸Збір для Рубіжу на генератор та пили:
https://send.monobank.ua/jar/9rHGNMSpvP
Скріни донатів класти в коменти до цього допису. Звісно ж, закликаю до поширення.
❗️У випадку репосту – кидайте скріни в коментах під основним дописом (тобто тут, на основному каналі підготовки книжки, бо я вас не найду). Персонажів багато, так що не соромтесь
P.S. донатити можна навіть якщо вам не треба персонажа. Донати - Найважливіше.
❤2
Цейво, бачу всі втомились. Не тільки по волонтерці, але й по житю. Загалом спостерігаю у знайомих апатію, схожу на ту, що була влітку 2024 (хто забув: там теж були сильні відключення, але у спеку + почались нахрюки про договорняк, що сильно вплинуло на збори). У мене тоді ще й воду відключали і за відсутності придатних водойм почувалась як плавлений сирок🫠
Багато хто тепер в армії і просто не має часу на позаробочу активність.
Ті, хто на гражданці - теж почасти зайняті виживанням в умовах обстрілів та суворої зими.
У мене ілюзій щодо відключень ніколи не було, тому питання автономного виживання завжди стояло на порядку денному ще тоді, коли фурор на закупи екофлоу не почався. І зараз бачу, що важко повністю відчувати ситуацію, а те, що я можу сказати - навряд чи корисно.
Того я вас спитаю, може вам було б цікаво щось конкретне почитати? Не обов'язково по меритократії чи по книзі, чи по філософії: можете сказати в коментах
Але допомагати війську все одно закликаю: навіть якщо не великі суми - ваші 5-10-20 грн будуть дуже помічними. Отуто:
https://send.monobank.ua/jar/9rHGNMSpvP
Багато хто тепер в армії і просто не має часу на позаробочу активність.
Ті, хто на гражданці - теж почасти зайняті виживанням в умовах обстрілів та суворої зими.
У мене ілюзій щодо відключень ніколи не було, тому питання автономного виживання завжди стояло на порядку денному ще тоді, коли фурор на закупи екофлоу не почався. І зараз бачу, що важко повністю відчувати ситуацію, а те, що я можу сказати - навряд чи корисно.
Того я вас спитаю, може вам було б цікаво щось конкретне почитати? Не обов'язково по меритократії чи по книзі, чи по філософії: можете сказати в коментах
Але допомагати війську все одно закликаю: навіть якщо не великі суми - ваші 5-10-20 грн будуть дуже помічними. Отуто:
https://send.monobank.ua/jar/9rHGNMSpvP
❤3
Файно, поговоримо поки про апатію та суміжні теми: фінанси, планування, сім’ю. Поділю на кілька дописів в ім’я структури.
✍️Почнемо з основного – про апатію і втому.
🔹По-перше, не будемо плутати апатію та втому. Апатія – це не просто психологічний стан: під нею є фізіологічні аспекти, як от порушення роботи мозку або обміну речовин. Базово можна зробити аналіз крові і глянути, може, не вистачає якихось вітамінів. Втома – має причину: ви знаєте, чому саме знаходитесь у цьому стані. Це може бути геополітична ситуація, потік новин, невдоволення собою, роботою, фінансовим станом – байдуже. Якщо йти від зворотного, то можна уявити, що геополітична ситуація змінилась або фінансовий стан покращився і перевірити чи зробило б це вас щасливіше.
❗️Ремарка: не поширюється на випадки втрати когось важливого у житті. В такий випадках йдеться не про втому, а про горе і його потрібно проживати, а не лікувати. Це індивідуальний процес.
Причин для втоми в українців безмежно багато, се ми знаємо. І в нас проблема не «не хочу нічого робити», а «не знаю, що робити, все здається марним і недостатнім у жорстокому світі».
🔹По-друге, втомлюватись і мати періоди меншої активності – нормально. Навіть якщо дивитись на знаменитостей, політичних діячів, то бурхлива щоденна активність – виняток і проявляється або під тиском обставин, або через комплекси. Для людини окей мати менше або більше енергії залежно від часу доби, сезону, гормонального циклу, рівня навантаження на роботі, ситуації в сім’ї. При чому це не є універсальним (у мене, наприклад, взимку більше енергії).
🔹По-третє, іноді проблема не стільки в апатії чи втомі, скільки в реакції. Такий стан провокує сором і провину. Зараз – особливо. У мережі постійно є хтось активний. Дописи в тг, інст, тредс тощо – ніколи не закінчуються. Можна весь день листати. Якщо в одного блогера закінчується ресурс – ми просто припиняємо його бачити, а бачимо інших. Наш мозок це не розрізняє, а просто сприймає, о «всі активні, крім мене». У тг каналах почасти є багато активних адмінів і коли хтось один втомлюється – інші продовжують справу. Багатьох з нас ще й вчили, що якщо зупинитись, то ваше місце займе хтось інший, а ви ніколи більше не оправитесь від цієї поразки.
У таких умовах організм починає палити енергію на подолання цього страху/сорому. Зазвичай це лише створює парадокс «я стресую від того, що не можу перестати стресувати»😀
Чи можу щось порадити? Можу, але в іншому дописі. Будемо ще далі розбирати тему. З мого боку це цивільний погляд на питання, але, можливо, адмін потім теж щось скаже.
✍️Почнемо з основного – про апатію і втому.
🔹По-перше, не будемо плутати апатію та втому. Апатія – це не просто психологічний стан: під нею є фізіологічні аспекти, як от порушення роботи мозку або обміну речовин. Базово можна зробити аналіз крові і глянути, може, не вистачає якихось вітамінів. Втома – має причину: ви знаєте, чому саме знаходитесь у цьому стані. Це може бути геополітична ситуація, потік новин, невдоволення собою, роботою, фінансовим станом – байдуже. Якщо йти від зворотного, то можна уявити, що геополітична ситуація змінилась або фінансовий стан покращився і перевірити чи зробило б це вас щасливіше.
❗️Ремарка: не поширюється на випадки втрати когось важливого у житті. В такий випадках йдеться не про втому, а про горе і його потрібно проживати, а не лікувати. Це індивідуальний процес.
Причин для втоми в українців безмежно багато, се ми знаємо. І в нас проблема не «не хочу нічого робити», а «не знаю, що робити, все здається марним і недостатнім у жорстокому світі».
🔹По-друге, втомлюватись і мати періоди меншої активності – нормально. Навіть якщо дивитись на знаменитостей, політичних діячів, то бурхлива щоденна активність – виняток і проявляється або під тиском обставин, або через комплекси. Для людини окей мати менше або більше енергії залежно від часу доби, сезону, гормонального циклу, рівня навантаження на роботі, ситуації в сім’ї. При чому це не є універсальним (у мене, наприклад, взимку більше енергії).
🔹По-третє, іноді проблема не стільки в апатії чи втомі, скільки в реакції. Такий стан провокує сором і провину. Зараз – особливо. У мережі постійно є хтось активний. Дописи в тг, інст, тредс тощо – ніколи не закінчуються. Можна весь день листати. Якщо в одного блогера закінчується ресурс – ми просто припиняємо його бачити, а бачимо інших. Наш мозок це не розрізняє, а просто сприймає, о «всі активні, крім мене». У тг каналах почасти є багато активних адмінів і коли хтось один втомлюється – інші продовжують справу. Багатьох з нас ще й вчили, що якщо зупинитись, то ваше місце займе хтось інший, а ви ніколи більше не оправитесь від цієї поразки.
У таких умовах організм починає палити енергію на подолання цього страху/сорому. Зазвичай це лише створює парадокс «я стресую від того, що не можу перестати стресувати»😀
Чи можу щось порадити? Можу, але в іншому дописі. Будемо ще далі розбирати тему. З мого боку це цивільний погляд на питання, але, можливо, адмін потім теж щось скаже.
❤1👍1
Наступне - витримка та планування життя
Життя не було певним ніколи. Ні при нас, ні до нас. Здатність планувати – розкішний максимум, який люди завжди хотіли бачити як базовий мінімум. Навіть тоталітарні держави часом змушені коригувати плани.
Ми реально не знаємо, що трапиться: можна пройти пекло і вижити, а можна отримати бурульку з даху в голову під час винесення сміття.
Дозволю собі послатись на фразу бабусі, яку вона отримала від своєї бабусі (думаю, то суспільне надбання): «якби я так все приймала до серця, то вже б вмерла».
Бабуся свого часу пережила війну: для неї війна почалась у вересні 1939 року не лише формально, але й фактично. Тата майже зразу розстріляли, поки бабусю та її маму допомагали врятувати односельчани. Потім були переслідування, розділення родини. У 1947 – депортація на Сибір. Там – життя в овочевих бараках, харчування гнилими продуктами, які ще треба було знайти і не бути покараним, відсутність одягу, належного лікування. Для дитини, народженої в заможній родині, оточеній увагою – великий стрес і ніякої надії на повернення додому аж до самої реабілітації.
Навіть після повернення не було чіткого розуміння, де і як жити, що робити і чи не повториться усе знову. Зате була установка, що якщо щось можна зробити – то варто. Не треба застоюватись. Бабуся не знала чи стане краще і чи взагалі виживе, вона бачила появу та крах режимів і зрештою, навіть зараз життя не ідеальне, доводиться переживати уже другу війну, але є родина, яка турбується щоб нічого не бракувало.
По-суті, я зараз могла б жити на Сибірі, якби обставини склались інакше😬
Звісно, приймати за норму, що «людина повинна страждати» - ми не будемо, бо і не повинна. Однак, людина все ще здатна витримати багато і побудувати своє життя у важких умовах та навіть отримати задоволення. І мотивація грає тут не головну роль. На передній план виходить рішучість, стабільність та логіка (без відходу в аморальність бтв). А ще допамін нам біологією даний для поступового виконання тривалих проектів.
🤝Можна щось зробити? Робим. Воно або знадобиться пізніше, або ні. Якщо знадобиться – добре. Якщо не знадобиться – то так тому і бути. Якщо перекласти на сучасність: «я залишаюсь в Україні, бо вважаю це правильним», «я кидаю донати на перевірені збори, бо вважаю це правильним», «я підгодовую тварин/птахів у мороз, бо вважаю це правильним». Без виправдання, без надії та моральної складової. Тупо дія. Всьо.
Історія знає винахідників та архітекторів, які чітко ЗНАЛИ, що ніколи не побачать своє творіння, бо просто не доживуть до цього.
Мотивація – це шикарно, але вона часто залежить від зовнішнього оточення. Коли щось не так – використовується рішучість. Ми і не повинні постійно бути у стані крайньої радості (скоріш у стані спокою).
Завтра продовжимо про створення сімей та фінанси.
Життя не було певним ніколи. Ні при нас, ні до нас. Здатність планувати – розкішний максимум, який люди завжди хотіли бачити як базовий мінімум. Навіть тоталітарні держави часом змушені коригувати плани.
Ми реально не знаємо, що трапиться: можна пройти пекло і вижити, а можна отримати бурульку з даху в голову під час винесення сміття.
Дозволю собі послатись на фразу бабусі, яку вона отримала від своєї бабусі (думаю, то суспільне надбання): «якби я так все приймала до серця, то вже б вмерла».
Бабуся свого часу пережила війну: для неї війна почалась у вересні 1939 року не лише формально, але й фактично. Тата майже зразу розстріляли, поки бабусю та її маму допомагали врятувати односельчани. Потім були переслідування, розділення родини. У 1947 – депортація на Сибір. Там – життя в овочевих бараках, харчування гнилими продуктами, які ще треба було знайти і не бути покараним, відсутність одягу, належного лікування. Для дитини, народженої в заможній родині, оточеній увагою – великий стрес і ніякої надії на повернення додому аж до самої реабілітації.
Навіть після повернення не було чіткого розуміння, де і як жити, що робити і чи не повториться усе знову. Зате була установка, що якщо щось можна зробити – то варто. Не треба застоюватись. Бабуся не знала чи стане краще і чи взагалі виживе, вона бачила появу та крах режимів і зрештою, навіть зараз життя не ідеальне, доводиться переживати уже другу війну, але є родина, яка турбується щоб нічого не бракувало.
По-суті, я зараз могла б жити на Сибірі, якби обставини склались інакше😬
Звісно, приймати за норму, що «людина повинна страждати» - ми не будемо, бо і не повинна. Однак, людина все ще здатна витримати багато і побудувати своє життя у важких умовах та навіть отримати задоволення. І мотивація грає тут не головну роль. На передній план виходить рішучість, стабільність та логіка (без відходу в аморальність бтв). А ще допамін нам біологією даний для поступового виконання тривалих проектів.
🤝Можна щось зробити? Робим. Воно або знадобиться пізніше, або ні. Якщо знадобиться – добре. Якщо не знадобиться – то так тому і бути. Якщо перекласти на сучасність: «я залишаюсь в Україні, бо вважаю це правильним», «я кидаю донати на перевірені збори, бо вважаю це правильним», «я підгодовую тварин/птахів у мороз, бо вважаю це правильним». Без виправдання, без надії та моральної складової. Тупо дія. Всьо.
Історія знає винахідників та архітекторів, які чітко ЗНАЛИ, що ніколи не побачать своє творіння, бо просто не доживуть до цього.
Мотивація – це шикарно, але вона часто залежить від зовнішнього оточення. Коли щось не так – використовується рішучість. Ми і не повинні постійно бути у стані крайньої радості (скоріш у стані спокою).
👍3
Все ж таки ще додам. Більший у боротьбі з меншим – намагається його ще зменшити. Щоб навіть думок масштабних не виникало.
Ніякої перемоги, ніяких кордонів 91 року, ніякого справедливого миру, бо «це ж наївно». І це поширюється не тільки на глобальному рівні (тут би і не повірили), а й на базовому. Ну справді, що за нісенітниця, щоб така маленька країна змогла щось зробити з такою великою, ще й не маючи стійкої підтримки? Смішно ж.
Не смішно. Це та сама трансгенераційна травма, про яку люблять казати інстапсихологи. Вона відбувається тут і зараз, підточує тихо і непомітно.
Від «ми переможемо» до «хоч би взагалі вижити». Від «треба старатись, працювати, закривати збори на лям» до «ну закрив 10к і на тому добре». Від «буду поширювати дописи про війну, щоб увесь світ бачив» до «не буду поширювати, нікому це не треба». Від «я буду старатись, щоб будувати Україну після війни» до «після війни стане ще гірше».
Так само люди після великих травм 20 ст боялись говорити, висовуватись, щось здобувати, відновлюватись, якщо цього не дозволяли сильніші гравці.
Лізти поперед батька в пекло заради контенту – дійсно зайве, але будучи на своїй землі, де ворог нас хоче вбити просто за сам факт існування і при цьому не дозволяти собі масштабу навіть у думках – сумнівне задоволення. Ми в кожному разі передамо свій досвід наступним поколінням, але чи буде це панічне «не смій продавати екофлоу» чи «екофлоу дає тобі трохи автономності, не знаєш що з ним робити – візьми з собою в подорож з друзями» (єх, колись таки реалізуєм задумку проїхатись по Україні зі сном в машині)
Ніякої перемоги, ніяких кордонів 91 року, ніякого справедливого миру, бо «це ж наївно». І це поширюється не тільки на глобальному рівні (тут би і не повірили), а й на базовому. Ну справді, що за нісенітниця, щоб така маленька країна змогла щось зробити з такою великою, ще й не маючи стійкої підтримки? Смішно ж.
Не смішно. Це та сама трансгенераційна травма, про яку люблять казати інстапсихологи. Вона відбувається тут і зараз, підточує тихо і непомітно.
Від «ми переможемо» до «хоч би взагалі вижити». Від «треба старатись, працювати, закривати збори на лям» до «ну закрив 10к і на тому добре». Від «буду поширювати дописи про війну, щоб увесь світ бачив» до «не буду поширювати, нікому це не треба». Від «я буду старатись, щоб будувати Україну після війни» до «після війни стане ще гірше».
Так само люди після великих травм 20 ст боялись говорити, висовуватись, щось здобувати, відновлюватись, якщо цього не дозволяли сильніші гравці.
Лізти поперед батька в пекло заради контенту – дійсно зайве, але будучи на своїй землі, де ворог нас хоче вбити просто за сам факт існування і при цьому не дозволяти собі масштабу навіть у думках – сумнівне задоволення. Ми в кожному разі передамо свій досвід наступним поколінням, але чи буде це панічне «не смій продавати екофлоу» чи «екофлоу дає тобі трохи автономності, не знаєш що з ним робити – візьми з собою в подорож з друзями» (єх, колись таки реалізуєм задумку проїхатись по Україні зі сном в машині)
👍3❤1