На жаль, вчора ЗМІ здебільшого або не побачили, або проігнорували наш допис та вирішили не звертати уваги українців на безпекові проблеми, тему яких ми підняли стосовно фото з окупованих територій, які називають "безпечним способом спротиву".

На сьогодні лише видання "Фокус" випустило новину, в якій процитувало наші аргументи і заклики. А також військовий оглядач та офіцер Армії оборони Ізраїлю Ігаль Левін на своєму каналі зробив окремий допис, а Артем Східний (відомий партизан з Луганщини, що нині воює в ЗСУ) зробив репост нашого поста.

Тому вважаємо, що варто проговорити цю тему для медіа. Про так звані "безпечні форми спротиву" на окупованих територіях. Хоча тут постає питання, що вони безпечні виключно для окупанта, а для проукраїнських людей на окупованих територіях вони вкрай небезпечні.

Останнім часом у публічному просторі все частіше з’являються, здебільшого на свята, матеріали, в яких фотографування проукраїнських написів на папірцях чи символів на окупованих територіях подається як "безпечний спосіб спротиву". Ми вважаємо за необхідне публічно пояснити, чому така риторика є хибною і небезпечною. А романтизація таких дій призводить тільки до поганих наслідків.

Називати подібну діяльність "безпечним спротивом" означає створювати ілюзію безпеки для людей, які перебувають під окупацією та прагнуть якось допомогти, але бояться зробити щось більше ніж фото з папірцем. Ця ілюзія особливо небезпечна, оскільки може формувати уявлення, що наслідки таких дій будуть незначними або символічними. У реальності окупаційним силам байдуже, кого саме затримувати. Для них не існує різниці між людиною, яка могла передавати інформацію чи готувати диверсію, і людиною з аркушем паперу з проукраїнським написом.

Подібні акції неминуче привертають увагу каральних органів. Але не тому, що вони їх бояться, а навпаки - бо це для них привід затягнути гайки та посилити репресії. Це призводить до посилення перевірок, розширення систем стеження, зростання кількості обшуків і затримань. У результаті під удар потрапляють не лише випадкові цивільні, а й люди, які реально працюють у тилу ворога і виконують завдання в інтересах України.

Ми отримали численні відгуки від фахівців з розвідки, військових і людей, які мають досвід партизанської діяльності на окупованих територіях. Їхня позиція одностайна. Такий публічний "символічний спротив" ускладнює роботу, підвищує пильність окупантів і створює додаткові ризики для агентурних мереж.

Єдиний сценарій, за якого подібні фото можуть не нести прямої загрози тим, хто їх пересилав, це використання заздалегідь підготовлених матеріалів, зроблених задовго до появи в інформаційному просторі. Проте навіть у такому випадку це не скасовує загального негативного ефекту у вигляді посилення репресивних заходів з боку окупаційних адміністрацій.

На цей момент ми не бачимо жодних аргументів, які б переважували шкоду, завдану подібними акціями. За дванадцять років війни базові правила безпеки мали б бути очевидними для всіх, хто працює або заявляє, що працює в інтересах України.

Проблема полягає не лише в окремих ініціативах, а й у тому, як ця тема "фоток з папірцями з окупації" подається публічно у медіа. Емоційні образи і гучні формулювання створюють хибне відчуття користі там, де насправді йдеться про ризики для конкретних людей і реальної роботи в тилу ворога.

Саме тому ми вважаємо за необхідне проговорювати ці речі відкрито і прямо. Без романтизації, без ілюзій і без підміни понять. Безпека проукраїнських людей та агентів на окупованих територіях важливіша за будь-який ситуативний інформаційний ефект та піар.

P.S: Вчора ми також надіслали 5 питань до руху, який позиціонує себе, як координаційний центр та куратори таких акцій. Станом на зараз минуло вже 24 години, як ми чекаємо відповідей. Також вчора в коментарях на фб ми отримали фідбек, що такі акції навіть емоційно не заряджають, а пригнічують, бо "ненасильницький спротив", який вони пропагують - це про безпеку для окупанта, а не про прагнення наближати перемогу.