скачав аватара, але є нюанс..

нє надо, тьотя

Є легенда про місто, загублене за краєм відомого світу. Його не було на жодній мапі, але про нього шепотіли жерці, купці й воїни. Казали, його стіни були з чорного каменю, що поглинав світло, а брами відчинялися лише перед тими, кого саме місто визнавало.

Александр Македонський почув про це місто під час походу на схід. Оракули попереджали: «Не йди туди, де царює пам’ять землі». Але він вважав, що немає фортеці, яку не можна взяти.

Його військо дійшло до пустки, де компаси божеволіли, а зорі вночі стояли не на своїх місцях. Чим ближче до міста — тим дивнішим ставав час: день міг тривати мить, а година — тиждень.

Коли Македонський наказав штурмувати брами, сталося неможливе. Воїни бачили перед собою не мури, а власні страхи. Одні чули голоси померлих, інші — майбутні поразки. Облога тривала сорок днів, але місто жодного разу не відповіло ані стрілою, ані вогнем.

Тоді Олександр сам підійшов до брами.

На чорному камені з’явився напис мовою, якої ніхто не знав, але він зрозумів його без перекладу:

«Світ можна завоювати, але не те, що існувало до твоєї волі».

Тієї ночі він повернувся до шатра мовчазним. На ранок наказав відступати.

Але було пізно.

Кажуть, він виніс із міста не здобич, а прокляття — знання про межу власної влади. Відтоді його почала пожирати невидима хвороба. Під час повернення до Babylon він марив про чорні брами й шепотів, що місто не переможене, бо воно «чекає іншого царя».

Невдовзі він помер.

А місто, за легендою, досі існує. Його знаходять лише ті, хто йде туди не за славою, а за відповідями.

І є пророцтво:

Коли хтось спробує вдруге завоювати місто, брами відчиняться самі — але вже назовні.

Імʼя цьому місту: "Мала Токмачка".

Коли спиздив українське зерно