Деймос, Славутич, Муха - настоящая элита украинской нации. Люди, понимающие и разделяющие не только националистические (общепонятные ныне) взгляды, но и глубокое, мифо-поэтическое восприятие мира, музыки, смыслов, в которых Украина стала бастионом Духа. Эти ребята близки мне, и их утрата за прошедший год - настоящая боль.

В личку спрашиваете, куда мне задонатить. Закиньте вот сюда - семье Мухи:

https://send.monobank.ua/jar/4wmUkWK7hq?fbclid=PAAaZ4dPViwpwzozByUUZqR7adxFcZYb4fjPAozvsj6Ck_P-Pn9s-jslsL6pA

Приблизно у 18 столітті влада над світом остаточно перейшла від меча до грошей. Третя верства та вихідці з неї, спекулянти, а також вічні паразити – лихварі – з системи цінностей, котра до того моменту існувала лише в рамках їх стану, розгорнули універсальний кодекс життя – та ще й спотворили свої ж правила, котрими користувалися у минулому.

Це торкнулося усіх сфер існування людини. Статева постраждала чи не найбільше, оскільки було зруйновано старовинну гармонію співіснування різних поведінкових норм, різних масок у акторів на сцені театру життя.

Справа в тому, що єдиного "людства" не існує. Як не існує, в органічному вигляді, розрізених атомів-індивідів. Існують людські "типи" – хоча чисті представники таких типів зустрічалися рідко навіть у давнину, а сьогодні їх майже немає. Але причиною цьому є природа самого матеріального світу: матерія, якій дух надає певної форми, під дією часу розтікається і не може чимось кінцево та назавжди стати – форма підтримується лише шляхом перетворень. Піраміди руйнуються, слава вщухає, люди помирають. І у часі ми можемо лише наближатися до ідеального, чи до Вічності. Здатність протистояти часу у підтримці форми та вмінні органічно перетворюватися – це чеснота, що втілюється у внутрішній творчий жар та сильну волю у окремого типу людей.

Тому людські типи не чисті – це спричинює множинність; власне, це не є чимось поганим саме по собі, і додає інтересу до світової Гри: Єдине перетікає у множинність не внаслідок трагедії, а танцюючи.

Людські типи вдало відображені у варновій системі арійської Індії, та загалом у трьохчастинній системі індоєвропейців: жрець-воїн-хазяїн, плюс нижчі створіння окремо (шудри – відносно пізній додаток). В старовинній Україні козаки, свинопаси та шинкарі жили в окремішніх світах.

У кожного людського типу – окремий спосіб існування, зовсім несхожий на інший.

Що принесла світова влада грошей у сферу статі?

Повне перевизначення, ким є чоловік та, меншою мірою, жінка.

Чоловіки нікуди не зникли, але світ фінансистів почав визначати чоловіка через маскулінність. В світі воїнів, натомість, існувала virility, мужність – від римського кореня vir, котрий породжує і слово virtus – чесноти як такі.

Маскулінність та мужність – геть різні речі, тому й чоловіки, просякнуті цими енергіями, представляють абсолютно несумісні типи.

Давній світ знав про цю дихотомію, і тому найкращий приклад опису, чим відрізняється маскулінний чоловік від Vir Martialis, можемо знайти у життєописі Філопемена, в Плутарха: знамените протиставлення атлета і солдата. Атлет повинен жерти, спати, займатися та дуже пильно слідкувати за тілом. Солдат повинен бути витривалим, невибагливим, сміливим та здатним нехтувати тілесним.

На цьому моменті усі, мабуть, згадають кумедні відео про те, як в спортзали приходять воєнкоми з повістками: бройлери чомусь не дуже хочуть вбивати та вмирати.