🫡Роман на псевдо «Вікінг» - військовослужбовець Чугуївський окремий батальйон територіальної оборони нескореної та незламної 113 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ.

⚔️ «Позивний «Вікінг» мені дав мій побратим «Єнот» – він вважає, що я схожий на героя із серіалу про вікінгів.
Мабуть, через бороду і незламний дух!» – розповідає Роман.

💬З дитинства Роман мріяв стати правоохоронцем, згодом отримав вищу юридичну освіту та деякий час служив у правоохоронній системі.

💬На початку повномасштабного вторгнення неодноразово намагався приєднатися до армії, але в трьох військкоматах отримав відмову через відсутність вільних вакансій.

💬Вирішити проблему з призовом допоміг телефонний дзвінок колишньому співслужбовцю з поліції, який на той час вже служив в Чугуївському окремому батальйоні територіальної оборони, та з 5 травня 2022 року Роман вже воював стрільцем у складі батальйону.

💬Зараз він помічник командира з правової роботи у Чугуївському окремому батальйоні територіальної оборони.

«На цій посаді, яку я зараз обіймаю, теж багато роботи – від юридичного супроводження службових документів до допомоги побратимам з будь-яких питань. Але найголовніше – не тільки вирішувати справи, а й тримати бойовий дух хлопців!⁠ В наших руках зараз не тільки зброя, а майбутнє країни, за яке ми відповідальні!»

Чого не вистачає із цивільного життя?

«Іноді не вистачає ванни, просто хочеться полежати у ванні кілька годин, забути про все і розслабитись. Але найбільше не вистачає сім’ї поруч. Знаю, що вони чекають на мене і це найголовніше. Дружина та донька, це найдорожчі люди у моєму житті» - каже Роман з посмішкою на обличчі – «Ще у нас є кішка Бетті. Коли закінчиться війна мрію відкрити власну справу. Але поки що плани не мають чіткого контуру – треба дочекатись Перемоги. Спочатку відпочину два місяці, занурю ноги в Чорне море на українському Тарханкуті і просто насолоджуватимусь тишею та заходом сонця.🏡🎡

Вони завжди попереду інших підрозділів Збройних Сил України.

⚔️Наведення понтонних мостів та переправ, розчищення території, риття окопів та бліндажів, а також мінування та розмінування території — це все, чим нині займаються військові інженери.

Вітаємо всіх військовослужбовців інженерних підрозділів незламної та нескореної 113 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ з професійним святом!

Бажаємо залишатися сильними духом, щоденною ратною працею наближати той день, коли ви з честю та гідністю повернетесь до своїх родин Переможцями!

Разом до Перемоги! 🫡🇺🇦

👉Руслану 54 роки, він військовослужбовець 125 окремий батальйон Сил територіальної оборони ЗСУ незламної та нескореної 113 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ. Має військове звання старший солдат.

💬Підтримуючи козацькі традиції носить масивну золоту сергу у лівому вусі, яка засвідчує, що він є молодшим сином у родині. До війни цікавився історією свого козацького роду – неодноразово бував на Хортиці, та у Запоріжжі.🏹

«У часи сивої козацької давнини наші предки прізвищ не мали, а називалися на псевдо, яке надали їм побратими за характерні риси характеру, зовнішності, або проявлену у бою доблесть. З часом це псевдо закріплювалось і за родом козака та ставало прізвищем його нащадків. Мої побратими нарекли мене «Морпех», бо у 2015 році під час проведення антитерористичної операції я проходив службу у підрозділі морської піхоти ВМС України на острові Зміїний. Росіяни вже тоді вперто намагалися його захопити, але стійкість, мужність та бажання захищати рідну землю не дали ворогу це зробити» » – розповідає Руслан.💪🇺🇦

💬З першого дня повномасштабного вторгнення Руслан знову у війську. ⚔️

«Не міг я діяти так, щоби не піти захищати свою Батьківщину. У мене є брати, але зараз вже на пенсії. Тому я вирішив, що піду на війну я - молодший з братів. Буду битися з москалями як і наші козацькі предки століття тому. Знову мені довелося залишити рідний дім та родину. Але хто крім нас буде захищати нашу Батьківщину? Ми вчимося професійно долати ворога, але і він, також, вчиться разом з нами. Характер бойових дій постійно змінюється, і зараз у повітрі переважають коптери. Тому твоє життя бережуть твої ноги – потрібно постійно рухатися, і чим глибше ти закопався, тим живіше будеш».

«Ця війна дуже жорстока» – продовжує свою розповідь Руслан – «у ворога є така тенденція винищити усіх українців на нашій землі, без винятку, яку владу вони підтримують».

💬Руслан звертається до українських чоловіків, які зараз ще не прийняли для себе рішення піти до війська: «Не треба боятися взяти у руки зброю для захисту своєї родини, своїх батьків та рідної оселі. Ми повинні передати своїм нащадкам у спадок вільну країну, в якій живуть вільні люди, а не другосортні раби, які не мають право на власну мову, культуру, історію!».

«Один раз сходив на війну, другий, зараз вже третій. І буди битися за свою країну до самого кінця війни та Перемоги!» – каже Руслан. 🫡🇺🇦

Щотижнева рубрика: "Обличчя справжніх воїнів".

🏹Військовослужбовці 125 окремий батальйон Сил територіальної оборони ЗСУ - потомки славетних українських козаків, у венах яких тече кров вільних, сильних духом людей! Саме зараз вони мужньо стоять на захисті рідної землі, тому що іншої Батьківщини у них не має!

⚔️РАЗОМ МИ - НЕПЕРЕМОЖНІ!🇺🇦🇺🇦
СЛАВА УКРАЇНІ!🇺🇦🇺🇦🇺🇦

🫡Лейтенант на псевдо «Лисиця».

💬Героїня нашої історії народилася у місті Чугуїв – славетному українському місті військових традицій, де військові завжди користувалися шаною та повагою серед місцевого населення.

💬Збройні Сили України посилено готувалися до повномасштабної війни та вкрай потребували досвідчених фахівців, у тому числі у сфері роботи з персоналом у новостворені підрозділи. На початку 2022 року розуміючи невідворотність великої війни з росією Тамара вирішила, що її фаховий досвід спеціаліста по роботі з персоналом зможе бути корисним війську та зробила свідомий вибір у своєму житті - підписала контракт зі Збройними Силами України та почала службу у 125 окремий батальйон Сил територіальної оборони ЗСУ.⚔️

"Найбільш мені запам'ятався день ще на початку війни, коли по місцю тимчасової дислокації одного із підрозділів прилетіли ворожі снаряди. Один з них розірвався в кількох метрах від мене. Єдине, що я встигла зробити це сховатись за дерев'яний ящик. Пізніше, коли все закінчилось, хлопці були бліді, бо по їх словах я сховалась за ящик з мінами".

💬На цей час "Лисиця" проходить службу за напрямком цивільно-військового співробітництва 125 окремого батальйону тероборони, ще вона позаштатний прес-офіцер батальйону – контактує з журналістами, та розповідає на сторінках соцмереж про героїчні будні своїх бойових побратимів.

💬Батальйон, в якому проходить службу «Лисиця», відіграв одну з найважливіших ролей у обороні Харкова на початку повномасштабного вторгнення та у Харківському наступі у вересні 2022. Пізніше були бої за Площанку, Часів Яр, оборона державних кордонів Харківської області, бої на Донбасі.🪖🏹

💬За бездоганну військову службу, мужність та героїзм, проявлені під час захисту Батьківщини героїня нашого оповідання нагороджена почесною відомчою нагородою - Хрестом Сил ТрО Міністерства оборони України.

«Війна розділила нашу родину, тому перше, що я зроблю – поїду до сім'ї. Зберу всю родину, близьких та друзів і буду радіти, що ми живі!» - мріє «Лисиця».🏡🇺🇦

👉Олександр, військовослужбовець 209 окремий батальйон сил територіальної оборони ЗСУ, позивний «Штурман», отримав свій позивний завдяки службі у повітряних силах. До війни він був військовим пенсіонером, що тихо жив у селі, далекий від думок про фронт. Але 2015 року батько приніс повістку і жартома обурювався, що він занадто старий для війни. Придивившись до імені, зрозуміли, що йти має Олександр. Після служби в АТО він перебував у мобілізаційному резерві першої черги. Ввечері 23 лютого 2022 року принесли чергову повістку. Наступного дня в Старобільську вже точилися бої. Олександр вирушив до своєї бригади, але врешті став на захист країни разом з іншими бійцями нашої бригади.

⚔️Його перший бій відбувся під Невським. Тут він уперше стикнувся з накатами бронетехніки та піхоти ворога. Під час бою Олександр отримав осколок від снаряду СПГ, який пробився під бронежилет. Евакуація була справжнім випробуванням: дорогу обстрілював танк, а бойовий медик, що супроводжував його, отримав важке поранення. Лише через 9 годин Олександру надали медичну допомогу.

💬Після тривалого лікування він повернувся до підрозділу. У Бахмут вони заходили двома групами, одну з яких командував Олександр. Вуличні бої були хаотичними і нещадними – стрілянина летіла з усіх боків. Коли група виходила з Бахмута, Олександр відчував, що це був страшний сон, у якому пам'ять стирає деталі через перевантаження інформацією та емоціями. У пам’яті залишився один місцевий житель, який відмовився евакуюватися, бо в нього були павичі. Серед руїни та боїв, всієї тієї м’ясорубки він йшов годувати своїх пташок, що стало символом людської впертості у найстрашніших умовах.

💬Ворог у Бахмуті використовував дрони з динаміками, що імітували стрільбу, щоб викрити вогневі позиції. Згодом, у Кліщіївці, Олександр і його побратими стикнулися з «м’ясними штурмами» ворога та великою кількістю дронів. Коли йде запеклий бій з піхотою, легко не помітити скидання з дрона – саме це стало причиною більшості втрат.

💬Війна не стоїть на місці, змінюються її методи та тактика. «Штурман» добре розуміє, що цей конфлікт не почався у 2014 році – його коріння сягає ще часів Івана Грозного. Олександр впевнений: ми маємо поставити крапку в цій війні раз і назавжди. 🇺🇦

❗️Обираєш ТИ, а не за тебе! ❗️
👉Рекрутинговий центр 113 окремої бригади територіальної оборони: тел: +380971237856