👉Ігор з позивним «Маджа» - військовослужбовець 209 окремий батальйон сил територіальної оборони ЗСУ.

Народився в Красноградському районі. Має родину. Служив в армії, служив в АТО.

💬24 лютого йшов з нічної зміни, подзвонила дружина, сказала що почалась війна- не повірив. Розуміння прийшло коли поруч з домом вибухнула ракета. Здалось що будинок підстрибнув і знов назад по цеглинках склався.

🪖Відвіз родину в безпечне місце і одразу пішов у військкомат. Вже 4 березня отримав зброю. Волонтери з автомобільних ресор зробили бронежилет. Він був тяжкий аж 14 кілограм, але на той час іншої можливості не було. Шоломи теж були старі і не найкращої якості.

💬Я не те щоб супер патріот, але я бачив в АТО що ці орки роблять з цивільними, я хотів захистити свою родину. Я не хотів щоб росіяни прийшли до мене додому і диктували мені як і що я маю робити. Я думаю що завдяки таким як я добровольцям Харків обійшла доля Бучі.

На початку війни в моєму підрозділі із 30 людей тільки четверо мали за собою службу в армії і тільки восьмеро зналися на зброї.⚔️

💬Перший бій відбувся в грудні 22-го під Невським. Окопи довбали в мерлій землі. Через два дні в нас полетіло все що було у орків в арсеналі. Бій точився 10 годин. Я був гранатометником встиг вистріляти більше 60 зарядів. Бив спочатку «карандашами», потім «кумулятивами», «термобарами», коли і це закінчилось лупив «тамдемами». Я отримав тяжке поранення. Ще 3 години чекав на евакуацію. Лікарі казали що не зможу більше ходити, але я через 2 місяці повернувся в стрій.

💬В Бахмуті були напружені бої, там я отримав тяжку контузію від ракети з ПТУРа. Пізніше були бої під Хромовим. Там я отримав два осколки в грудну клітину під «бронік». Один з них так і не знайшли, залишиться на пам’ять.

Всього в мене чотири тяжкі контузії, після одної з них два дні не міг розмовляти, потім заікався.

💬В 2024 році ми вийшли на нові позиції. Але війна змінилась, зараз на полі бою панують дрони. Більшість поранень було від дронів. Загарбники йшли на штурм малими групами кожні 10 хвилин. Атакували без бронетехніки, тільки «м’ясом». Ми тоді спали по пів години, допомагали один одному як могли.
Я навіть ВЛК не проходив- немає сенсу. Все рівно не звільнять, хтось має боронити країну.

Тримаємо стрій, як би тяжко нам не було! 🫡🇺🇦

РАЗОМ МИ - НЕПЕРЕМОЖНІ!🇺🇦
ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА! 🇺🇦🇺🇦
СЛАВА УКРАЇНІ!🇺🇦🇺🇦🇺🇦
❗️Обираєш ТИ, а не за тебе! ❗️
👉Рекрутінговий центр 113 окремої бригади територіальної оборони: тел: +380971237856

🌍Ми в соцмережах:

➡️FACEBOOK ➡️YOUTUBE ➡️INSTAGRAM

👉Боєць 120 окремий батальйон Сил територіальної оборони ЗСУ на псевдо "Камбала" розповідає про особливості ведення сучасних бойових дій на Донбасі.

❗️Обираєш ТИ, а не за тебе! ❗️
👉Рекрутинговий центр 113 окремої бригади територіальної оборони: тел: +380971237856

🌍Ми в соцмережах:

➡️FACEBOOK ➡️YOUTUBE ➡️INSTAGRAM

👉Володимир на псевдо “Рейк”.
За цим позивним стоїть його тверда позиція: " Хочу покарати всіх, хто приніс війну на українську землю".

🇺🇦До війни працював на меблевому виробництві, але життя змінилося у травні 2022 року, коли він приєднався до територіальної оборони. З листопада 2022 року у Чугуївський окремий батальйон територіальної оборони.

⚔️На питання про своє призначення у війську, Володимир відповідає просто: він робить те, що має бути зроблено. “Мене все влаштовує,” — так відповідає Володимир, коли мова заходить про умови на передовій.
Він наголошує, що кожна людина може пристосуватися до обставин, у яких знаходиться. Навіть у суворих умовах війни його побратими знаходять час для традицій. Наприклад, вони ніколи не прощаються один з одним, зберігаючи таким чином віру у повернення з кожної місії.

Володимир відверто зізнається, що найбільше йому бракує тиші та спокою, які він завжди любив у мирному житті. Мріє про відпочинок у колі сім’ї, з якою хотів би проводити більше часу. Саме сім’я — головне, що тримає його на бойовому шляху, і після перемоги він планує присвятити їй максимум свого життя.

💪Сильний дух та прості людські цінності допомагають Володимиру йти вперед у боротьбі за вільну Україну!
Разом до Перемоги! 🫡🇺🇦

❗️Обираєш ТИ, а не за тебе! ❗️
👉Рекрутинговий центр 113 окремої бригади територіальної оборони: тел: +380971237856

🌍Ми в соцмережах:

➡️FACEBOOK ➡️YOUTUBE ➡️INSTAGRAM

Перехоплення з радіоетеру рашистів:
- Почєму отошлі?
- Ми нє смоглі удєржать позіції! Протів нас кінулі стодвадцатую штурмовую! ☠️🔥

Проти Героїв незламної та нескореної 113 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ воює зараз сильний та навчений ворог. Але і його наші Герої успішно б’ють.💪🪖

💬Воїн на псевдо «Адідас», проходить службу у 120 окремий батальйон Сил територіальної оборони ЗСУ та розповідає про такий бій:

💬 «Я очолював групу з чотирьох хлопців, де я був п’ятим, з нашої роти вогневої підтримки. Заходили на сім діб з наказом тримати позиції від штурму ворогом. На позицію зайшли з боєм, прорвалися через щільний прицільний ворожий обстріл. Три дні та три ночі ворог нас штурмував своїм «гарматним м’ясом», та ми відбили усі його атаки. Втрат серед побратимів ми не мали.

💬На четверту добу надійшов наказ перейти на оборону інших позицій нашого батальйону.
Там ми протрималися ще добу та через постійну атаку FPV-дронів, танку та мінометів, яки фактично зруйнували наш бліндаж, вимушені були змінити позиції.

💬У підвалі, до якого ми забігли, були суміжники з сусідньої з нами штурмової бригади. Через деякий час вони стали формувати штурмові групи для відбиття сусіднього села, у якому за даними розвідки тримали оборону близько двадцяти штурмовиків. Хлопці запитали у нас – «Хто піде з нами?» Визвалося семеро і потрібен був ще один боєць для закриття формування повних двох штурмових четвірок. Я визвався добровольцем піти з ними, бо ми прийшли сюди воювати та перемагати, а не вмирати, та сидіти по підвалах. Ми підійшли до села та вступили у бій з противником.🏹⚔️

💬З боєм увірвались у ворожий бліндаж. Я побачив автоматну чергу з під штори та дав чергу з автомату у відповідь і погасив його у голову. Хлопці погасили другого з кулемету, а третього гранатою. ​Я забрав трофейний автомат у того нелюдя, що знешкодив я. Це був мій бойовий трофей - зброя ворога, здобута у бою, а не просто підібрана десь у полі. Як і у давні часи забирали, здобуті у бою ворожі мечі та щити. Мені було важливо, що це я знешкодив ворога - саме одного з тих нелюдів, що відрізали голови нашим хлопцям, та потім їздили з ними на капотах своїх машин. Я в перший раз так близько вбивав ворога і у мене навіть руки не тремтіли!
Після нашої успішної зачистки села ворог відступив і на нас виїхало декілька рашистських БМП з десантом, з яких спішилися близько п’ятдесяти орків, мабуть рота. Вони почали йти на нас, безперервно кидаючи у наш бік гранати та стріляючи чергами. Граната - і відразу черга, потім знову – граната – черга. Стали оточувати нас відрізаючи з флангів. Нас було вісім, а їх близько п’ятдесяти, та БК у нас вже закінчувався. Один хлопець з наших був 300-й - отримав осколкові поранення у спину від гранати, бо не встиг лягти на землю своєчасно. Ми його перев’язали та потрібно було евакуювати, а на це ще потрібно було мінус двоє з нашої групи та ми відійшли.

⚔️З хлопцями-суміжниками не було ніякого хаосу у роботі. Кожен знав, що йому робити – кути зрізали, периметри зачищали, така злагодженість була - як єдиний організм працювали, нібито я з ними все життя воював. Вони самі були приємно здивовані від роботи зі мною – кажуть: «тобі нічого пояснювати не потрібно було – куди йти, куди стріляти, ти сам все робив та робив вірно». Подарували мені нашивку-свій шеврон та запрошували переходити до них у штурмовики.🤝🔥

💬Коли ми повернулися до мого підрозділу я здав під рапорт трофейну ворожу зброю, як здобуту мною у бою - автомат, з якого вбивали наших хлопців. Хочу, щоб його залишили у майбутньому музеї нашого батальйону, як зброю ворога, здобуту у бою! ⚔️🇺🇦

💬Зараз я трохи контужений, та серцевий клапан трохи заважає, вік, вибачте не молодий, 55 років вже. Маю чотирьох дітей та двох внуків. Як оклимаюся, то знову піду у штурм нищити цих нелюдів, бо я повинен залишити своїм внукам у спадок рідну землю без цієї рашистської погані!🫡🇺🇦🇺🇦

👉Василь, на псевдо «Петрович», — воїн 209 окремий батальйон сил територіальної оборони ЗСУ.

💬Народився у Західній Україні, але більшість свого життя прожив у Харкові. Його життєвий шлях був непростим і повним досвіду, який підготував його до війни. Дружина Василя — росіянка, а син служив в АТО, тому питання національної ідентичності завжди були в його сім’ї на першому плані.

💬У 90-ті роки Василь працював будівельником у Москві, Петербурзі та Новому Уренгої, де часто стикався з російською реальністю. Його друзі-росіяни жартували: «...ти з Петровичем не дискутуй, а то він тобі доведе, що нас, росіян, не існує». Василь не соромився їм казати, що назву «Русь» вони просто вкрали у справжніх русичів.

💬Побачивши «руський мір» зсередини, Василь швидко зрозумів його сутність. Він бачив, як наймали міліцію для захисту від іншої міліції, а кожен дрібний начальник поводився, наче власник життя. 🐷🐶

🔥Ще у 2008 році Петрович зрозумів, що війна з Росією неминуча і був впевнений, на чиєму боці він буде воювати.⚔️ 🇺🇦

💬Коли почалася війна, Василь мав третю групу інвалідності, але це його не зупинило. Вже 24 лютого він пішов у військкомат, рішуче шукаючи, де можна отримати зброю. Він не міг бути вдома, коли ворог впритул підійшов до його міста.

💬Одна з найяскравіших подій його військового шляху сталася 28 лютого біля «Плиткового заводу» у Харкові. Того дня зібрали зведену роту з бійців, які вміли володіти зброєю. Розвідка доповіла, що на Харків рухається колона із 51 одиниці техніки з боку Московського проспекту. Рота отримала наказ зробити засідку на проспекті біля заводу. Петрович згадує: «Кадрові офіцери чітко розставили нас по обох боках дороги». Стрілки отримали наказ стріляти під кутом, щоб не зачепити своїх, а гранатометники зайняли вигідні позиції.🪖

Попереду колони рухався БТР із «зетками», а за ним ішли танки і машини з піхотою. Гранатометники знешкодили першу, останню і середню машини колони, після чого рашисти в паніці почали вискакувати з техніки. «Я мав свій сектор стрільби в 15 метрів, стріляв поодинокими пострілами і добре бачив свої мішені», — розповідає Петрович. Навіть танкісти вискакували зі своїх машин. Бій закінчився великою кількістю вбитих ворогів та першими полоненими.☠️🔥

💬Це був лише початок його шляху. Петрович брав участь у чисельних боях зі своїм батальйоном і отримав три поранення, але ніколи не зупинявся.

💬Перший бій біля
«Плиткового заводу» запам’ятається йому назавжди, як символ незламного духу українських захисників.💪🪖

💬Василь пройшов довгий шлях війни, і його досвід — це не лише військові перемоги, а й незламна віра в Україну та її людей! ⚔️ 🫡 🇺🇦

❗️Обираєш ТИ, а не за тебе! ❗️
👉Рекрутінговий центр 113 окремої бригади територіальної оборони: тел: +380971237856