У «Породженні пекла» Чак Норріс зіграв крутого чиказького поліцейського, який разом зі своїм напарником береться за розслідування жорстокого вбивства рабина. Сліди приводять американських копів аж до Ізраїлю, де типовий поліцейський бойовик швидко скочується у щось абсолютно непередбачуване. З'ясовується, що їхній головний підозрюваний — це не якийсь мафіозі чи терорист, а Просатанос: стародавній могутній демон і посланець самого Сатани, який прагне зібрати частини магічного скіпетра, щоб відкрити ворота до Пекла.

Звісно, за всіма об'єктивними критеріями — це абсолютний треш категорії «Б», де візуальні ефекти, створенні за копійки товаришать з максимально клішованим діалогам та картонним декораціям. Проте саме в цій незграбності та відвертій абсурдності криється його головна чарівність, від якої можна отримати дивне, майже гіпнотичне задоволення. Спостерігати за тим, як Норріс із незворушним кам'яним обличчям роздає вертухи пекельним створінням так само буденно, як звичайним злочинцям, настільки смішно і безглуздо, що фільм парадоксальним чином починає працювати.

🎬 Породження пекла (1994)
реж. Аарон Норріс
RT 33% IMDb 4.8

Кіно Дайджест 🧠
#фрагменти