Захаровій під час виступу зателефонувало керівництво і попросило не коментувати удар по Україні міжконтинентальною балістичною ракетою.

Доказ

@MeNeFreg8

РАСІЯ САСАТЬ!

ЗІГ ХАЙЛЬ!

@MeNeFreg8

На засоби зв'язку і захисту для 128 ТРО

- Рація Motorola DP4400e VHF AES 256
- Додаткові батареї для Motorola DP4400e/DP4800e (2450-3000 mAh)
- Антена тактична для радіостанцій DP4400e/DP4800e, 47 см
- тангента PMMN4024
- Детектор дронів "Тенета" або "Тенета Pro"
- Турнікети "CAT" або "СІЧ"

🎯 Ціль: 40 000 ₴

🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/8VAkEyf12t

💳Номер картки банки
4441 1111 2792 5331

» Національна папка «

–•–
Презентуємо вам папку "Національна Папка" - символ єдності та українського духу. Це місце, де єднається віра у свою країну, воля до перемоги та пристрасна любов до нації.
У цій папці ви знайдете багато різноманітних каналів, що пропагують національну гордість, традиції та культуру.

–•–

Приєднуйтеся до спільноти "Національна Папка" та станьте частиною великого українського національного голосу, що лунає сьогодні й завжди!

Ох і куколдони

@MeNeFreg8

Скажіть мені будь-ласка що це іпсо

@MeNeFreg8

Фух, ну добре

@MeNeFreg8

Голодомор – темний період історії вимагає від нас взяти на себе зобов'язання — не забувати, не повторювати помилок минулого, але й використовувати їхній досвід як джерело сили та розуміння.

Голодомор став пробудженням національної свідомості, вибудовуванням солідарності серед наших співвітчизників. Сьогодні, маючи можливість стояти на плечах попередніх поколінь, ми повинні наполегливо працювати над тим, щоб кожен українець міг відчувати себе часткою великої та сильної нації.

Окупація срср нагадує нам про важливість свободи та боротьбу за націю. Ми вже зазнали наслідків тоталітарних режимів, і тепер наша мета — збудувати мононаціональне суспільство, незалежне ні від кого, де хазяїн – українець.

Нехай ці випробування минулого будуть нашим наставником, який дасть нам мудрість і силу для подолання будь-яких труднощів. Нехай наша нація розвивається, стаючи прикладом для інших, і будує майбутнє, яке буде відзначатися процвітанням, справедливістю та гідністю.

Історія Тамари Конощук з села на Херсонщині:

Люди пухлі ходили. Ото на вулиці валяються. Мама ходила на степ. Миші там зерно у нірках позаривали. І люди ото ті колосочки збирали і приносили додому. Та щось, якоїсь надерем каші. Я про сусідку пам'ятаю, що вона із немовлям упала в сінях... Хотіла вийти на двір і вже не змогла... Упала в сінях з дитиною на руках і померла. Лежить мертва, а дитина грудь ссе.

Згадує Василина Яровенко, яка народилася 5 квітня 1923 року на Вінничині:

Весь хліб вивезли в Росію... Все вивезли. Сусідка Олександра Губар поховала трьох своїх дорослих синів – Миколу, Петра й Павла. У неї залишився тільки найменший син Іван, якому тоді було вісім років. Допомогти поховати синів вона просила свою знайому Югину Войцехівську. Трун тоді ніхто не робив, тож жінки клали тіла дітей на драбину, обмотували їх, самі викопували ями та засипали їх. В нас вулиця була така на краю села, велика довга вулиця, і там дуже багато дітей було. І ці діти – ну, вмирають раз по раз, раз по раз, і вмирають.

Висновки напрошуються самі по собі.

@MeNeFreg8