«Пам'ятай, спокійне життя — не для тих, хто постійно думає про її продовження, хто за велике благо вважає пережити безліч консульств. Щодня розмірковуй про це, щоб ти міг з незворушним спокоєм духу [Aequo animo] розлучитися з життям, за котре багато хто чіпляється і тримається, ніби за колючі кущі та гостре каміння під час спуску потоком ріки. Більшість з них так й кидається між страхом смерті та муками життя ; жалюгідні, вони й жити не хочуть, і гідно вмерти не вміють. Зроби ж своє життя приємним, залишивши всяку тривогу про нього позаду. Жодне благо не принесе радості власнику, якщо він не готовий його втратити. <…> Кажу тобі: від часу твого народження ти йдеш до смерті. Про це повинні ми думати і пам'ятати постійно, якщо хочемо безтурботно чекати останньої години, страх перед якою позбавляє нас спокою в решту наших годин».

«Моральні листи до Луцілія» лист IV.