РІЧНИЦЯ ВБИВСТВА ДАНИЛА СКОРОПАДСЬКОГО
23 лютого 1957 року несподівано помер спадкоємець гетьманської булави, голова династії Скоропадських, Його Світлість Данило Павлович Скоропадський.
Не старий чоловік без важких захворювань навряд чи помре ось так просто.
Особливо, якщо його ненавидять і бояться в Кремлі.
Особливо, якщо він зміг налагодити взаємодію з ОУНівцями, припинивши ворожнечу між двома флангами правої еміграції.
Особливо, якщо одруження за лічені місяці і він повинен продовжити династію. Між іншим, династична правонаступність стала таки реальністю в гетьманському русі, навіть незважаючи на відсутність реальної державної влади.
Особливо, якщо найширші кола позаполітичної української еміграції все більше довіряють саме йому, а не мутним діячам «демократичних кіл» з їх істериками, чварами і політичною імпотентністю.
Особливо, якщо саме після його смерті послідовно вбивають Льва Ребета, а трохи пізніше й Степана Бандеру, порозуміння з яким гетьманича настільки лякало червону Москву (та й її агентів або «корисних ідіотів» з українського середовища, яким не була потрібна Україна «якщо не буде вона соціалістичною»).
Не буває таких смертей просто так...
Але втративши гетьманича, ми не втратили ані гетьманської ідеї, ані обов'язків перед династією.
Скоропадські пішли, але вони нам залишили зразок істинного державництва та вірне бачення порятунку України.
«У нас є різні партії, й кожна з них має в своєму складі багатьох чесних українських патріотів – треба намагатися всіх їх єднати для служби нації».
«Переді мною, як зверхником Гетьманського Руху, стоїть завдання: принести Гетьманську Ідею на суд українського народу».
Ось, що заповів нам гетьманич. Ми повинні боротись за єднання українців як Нації та зберегти гетьманську ідею, яка в стратегічній перспективі єдина може забезпечити виживання, а втім і панування українства.
@EdYurchenko🎓
23 лютого 1957 року несподівано помер спадкоємець гетьманської булави, голова династії Скоропадських, Його Світлість Данило Павлович Скоропадський.
Не старий чоловік без важких захворювань навряд чи помре ось так просто.
Особливо, якщо його ненавидять і бояться в Кремлі.
Особливо, якщо він зміг налагодити взаємодію з ОУНівцями, припинивши ворожнечу між двома флангами правої еміграції.
Особливо, якщо одруження за лічені місяці і він повинен продовжити династію. Між іншим, династична правонаступність стала таки реальністю в гетьманському русі, навіть незважаючи на відсутність реальної державної влади.
Особливо, якщо найширші кола позаполітичної української еміграції все більше довіряють саме йому, а не мутним діячам «демократичних кіл» з їх істериками, чварами і політичною імпотентністю.
Особливо, якщо саме після його смерті послідовно вбивають Льва Ребета, а трохи пізніше й Степана Бандеру, порозуміння з яким гетьманича настільки лякало червону Москву (та й її агентів або «корисних ідіотів» з українського середовища, яким не була потрібна Україна «якщо не буде вона соціалістичною»).
Не буває таких смертей просто так...
Але втративши гетьманича, ми не втратили ані гетьманської ідеї, ані обов'язків перед династією.
Скоропадські пішли, але вони нам залишили зразок істинного державництва та вірне бачення порятунку України.
«У нас є різні партії, й кожна з них має в своєму складі багатьох чесних українських патріотів – треба намагатися всіх їх єднати для служби нації».
«Переді мною, як зверхником Гетьманського Руху, стоїть завдання: принести Гетьманську Ідею на суд українського народу».
Ось, що заповів нам гетьманич. Ми повинні боротись за єднання українців як Нації та зберегти гетьманську ідею, яка в стратегічній перспективі єдина може забезпечити виживання, а втім і панування українства.
@EdYurchenko🎓
5😢25🫡15⚡2
СЛОВО КОМАНДИРА КОРПУСУ ДО 4-РІЧЧЯ ПОЧАТКУ КРУПНОМАСШТАБНОЇ ВІЙНИ.
Впродовж усіх чотирьох років повномасштабної війни українські солдати, сержанти та офіцери щодня демонструють, що попри нестачу особового складу, зброї та ресурсів, чинити ефективний опір переважаючим силам противника можливо, якщо правильно визначати пріоритети. Це і має стати головним висновком та уроком останніх чотирьох років — ключовим фактором, який визначає результат цієї війни, є не залізо, гроші чи технології, а люди.
Люди, які в надскладних умовах під цілодобовими обстрілами відбивають штурми противника, контратакують, поповнюють обмінний фонд. Люди, які під вогнем прямо на полі бою рятують життя поранених побратимів. Люди, які працюють в тилу на десятках різних посад заради того, аби бійцям в окопах було хоча б трохи легше. Люди, які докладають усіх зусиль на всіх можливих рівнях, аби наші полонені повернулись додому.
Кожен із них міг втекти, сховатись, не брати на себе цю відповідальність, відмовитись ризикувати життям та здоров’ям. Але вже п’ятий рік сотні тисяч людей вперто стоять на своєму. Завдяки цим людям, їхнім рішенням та самовідданості Україна має можливість продовжувати жити та боротись. І саме тому Україна має щодня пам’ятати, хто є її найбільшою цінністю, і ставитись до цих людей належним чином.
Вся система «Азову», починаючи від підготовки особового складу і планування операцій, закінчуючи забезпеченням своєчасної медичної допомоги пораненим та великою інфраструктурою довкола підрозділу, побудована саме за цією логікою — життя та здоров’я особового складу є нашою головною, найбільшою цінністю. Всебічний розвиток особового складу, постійне навчання, побудова зрозумілих процесів всередині підрозділу, які мають полегшувати роботу військовослужбовців, а не створювати додаткове навантаження — усьому цьому в «Азові» завжди приділялася максимальна увага. Успіхи «Азову» на полі бою підтверджують, що напрямок було обрано правильний.
Лише той підрозділ, в якому командири на кожній ланці бачать у своїх підлеглих не ресурс для реалізації своїх кар’єрних амбіцій, а людей, за яких вони несуть відповідальність, яких вони мають навчити, підтримати та забезпечити всім необхідним, може бути ефективним на полі бою, може розвиватись та бути прикладом для інших. Таким «Азов» був перед початком повномасштабного вторгнення, і таким він залишається і сьогодні. Я пишаюсь тим, що офіцери всіх бригад 1-го корпусу НГУ «Азов» поділяють це бачення.
Усі ми сьогодні маємо об’єднатись довкола спільної справи, постійно навчатись один у одного та бути достатньо гнучкими, аби мати можливість швидко адаптовуватись до нових умов війни. Інакше — України не буде. Ворог розуміє, що розбрат серед українців — це єдиний шанс для нього реалізувати свої плани та окупувати нашу державу, і робить все, аби розділити нас. Не допустити це розділення та продовжувати сумлінно виконувати свою роботу, пам’ятаючи про наші цінності і наші пріоритети — те, на чому ми маємо сконцентруватись сьогодні.
© Полковник Денис Прокопенко, командир 1-го Корпусу Національної гвардії України "Азов".
Впродовж усіх чотирьох років повномасштабної війни українські солдати, сержанти та офіцери щодня демонструють, що попри нестачу особового складу, зброї та ресурсів, чинити ефективний опір переважаючим силам противника можливо, якщо правильно визначати пріоритети. Це і має стати головним висновком та уроком останніх чотирьох років — ключовим фактором, який визначає результат цієї війни, є не залізо, гроші чи технології, а люди.
Люди, які в надскладних умовах під цілодобовими обстрілами відбивають штурми противника, контратакують, поповнюють обмінний фонд. Люди, які під вогнем прямо на полі бою рятують життя поранених побратимів. Люди, які працюють в тилу на десятках різних посад заради того, аби бійцям в окопах було хоча б трохи легше. Люди, які докладають усіх зусиль на всіх можливих рівнях, аби наші полонені повернулись додому.
Кожен із них міг втекти, сховатись, не брати на себе цю відповідальність, відмовитись ризикувати життям та здоров’ям. Але вже п’ятий рік сотні тисяч людей вперто стоять на своєму. Завдяки цим людям, їхнім рішенням та самовідданості Україна має можливість продовжувати жити та боротись. І саме тому Україна має щодня пам’ятати, хто є її найбільшою цінністю, і ставитись до цих людей належним чином.
Вся система «Азову», починаючи від підготовки особового складу і планування операцій, закінчуючи забезпеченням своєчасної медичної допомоги пораненим та великою інфраструктурою довкола підрозділу, побудована саме за цією логікою — життя та здоров’я особового складу є нашою головною, найбільшою цінністю. Всебічний розвиток особового складу, постійне навчання, побудова зрозумілих процесів всередині підрозділу, які мають полегшувати роботу військовослужбовців, а не створювати додаткове навантаження — усьому цьому в «Азові» завжди приділялася максимальна увага. Успіхи «Азову» на полі бою підтверджують, що напрямок було обрано правильний.
Лише той підрозділ, в якому командири на кожній ланці бачать у своїх підлеглих не ресурс для реалізації своїх кар’єрних амбіцій, а людей, за яких вони несуть відповідальність, яких вони мають навчити, підтримати та забезпечити всім необхідним, може бути ефективним на полі бою, може розвиватись та бути прикладом для інших. Таким «Азов» був перед початком повномасштабного вторгнення, і таким він залишається і сьогодні. Я пишаюсь тим, що офіцери всіх бригад 1-го корпусу НГУ «Азов» поділяють це бачення.
Усі ми сьогодні маємо об’єднатись довкола спільної справи, постійно навчатись один у одного та бути достатньо гнучкими, аби мати можливість швидко адаптовуватись до нових умов війни. Інакше — України не буде. Ворог розуміє, що розбрат серед українців — це єдиний шанс для нього реалізувати свої плани та окупувати нашу державу, і робить все, аби розділити нас. Не допустити це розділення та продовжувати сумлінно виконувати свою роботу, пам’ятаючи про наші цінності і наші пріоритети — те, на чому ми маємо сконцентруватись сьогодні.
© Полковник Денис Прокопенко, командир 1-го Корпусу Національної гвардії України "Азов".
🫡33⚡7
СЬОГОДНІ РОКОВИНИ ВЕЛИКОГО ЖОЗЕФА ДЕ МЕСТРА.
205 років тому, пішов в Вічність один з історично (і не тільки) перших правих філософів, джерело ідей та натхнення Мораса, Донцова, Еволи та багатьох інших своїх духовних нащадків....
До цього дня декілька цитат "вчителя правої думки" (за влучним висловом Юліуса Еволи)
«Варварське невігластво, без сумніву, управляло чималим числом політичних установ; але вчене варварство, систематична жорстокість, обдумана розбещеність і особливо невіра ніколи нічого не створювали. Молодість веде до зрілості; розкладання не веде ні до чого.»
«Щоб зробити французьку Революцію, потрібно було повалити релігію, принизити мораль, порушити всі права власності і піти на всілякі злочини; до цього диявольського підприємства треба було залучити таку силу-силенну порочних людей, що навряд чи коли-небудь стільки пороків з'єднувалися для будь-якого спільного злодіяння.»
«Однак справжні плоди людської натури - мистецтва, науки, великі підприємства, високі задуми, мужні чесноти - залежать особливо від стану війни. Відомо, що ніколи нації так не піднімаються до досяжних для себе вершин своєї величі, як після тривалих і кривавих воєн.»
«На кожну націю, як і на кожного індивіда, покладена місія, яка підлягає виконанню.»
«Не знаю, яке життя негідника, я ніколи ним не був; але життя порядної людини - огидне.»
«Ніхто з тих, у кого немає сина, не знає, що таке війна.»
«Перед воїнами, цими знаряддями війни, завжди схиляються, як перед виконавцями великого вищого порядку міроправленія, що вимагає очисної жертви.»
«Людина, полишена сама на себе, занадто порочна, щоб бути вільною.»
«Уміння чекати - великий секрет успіху.»
«Немає більшого невдахи, ніж той, хто ніколи не страждав.»
205 років тому, пішов в Вічність один з історично (і не тільки) перших правих філософів, джерело ідей та натхнення Мораса, Донцова, Еволи та багатьох інших своїх духовних нащадків....
До цього дня декілька цитат "вчителя правої думки" (за влучним висловом Юліуса Еволи)
«Варварське невігластво, без сумніву, управляло чималим числом політичних установ; але вчене варварство, систематична жорстокість, обдумана розбещеність і особливо невіра ніколи нічого не створювали. Молодість веде до зрілості; розкладання не веде ні до чого.»
«Щоб зробити французьку Революцію, потрібно було повалити релігію, принизити мораль, порушити всі права власності і піти на всілякі злочини; до цього диявольського підприємства треба було залучити таку силу-силенну порочних людей, що навряд чи коли-небудь стільки пороків з'єднувалися для будь-якого спільного злодіяння.»
«Однак справжні плоди людської натури - мистецтва, науки, великі підприємства, високі задуми, мужні чесноти - залежать особливо від стану війни. Відомо, що ніколи нації так не піднімаються до досяжних для себе вершин своєї величі, як після тривалих і кривавих воєн.»
«На кожну націю, як і на кожного індивіда, покладена місія, яка підлягає виконанню.»
«Не знаю, яке життя негідника, я ніколи ним не був; але життя порядної людини - огидне.»
«Ніхто з тих, у кого немає сина, не знає, що таке війна.»
«Перед воїнами, цими знаряддями війни, завжди схиляються, як перед виконавцями великого вищого порядку міроправленія, що вимагає очисної жертви.»
«Людина, полишена сама на себе, занадто порочна, щоб бути вільною.»
«Уміння чекати - великий секрет успіху.»
«Немає більшого невдахи, ніж той, хто ніколи не страждав.»
🫡23⚡5
ТОРЖЕСТВО ПРАВОСЛАВ'Я.
І не забуваємо в цей день про сьогоднішнє свято. Більше тисячі років тому православні захистили чистоту своєї віри.
Радісно усвідомлювати, що навіть в сучасному божевільному світі, присутня безперечна, повна, кришталево чиста Істина - наша православна віра. І доля нашого народу, з унікальної Ласки Божої, з цією Істиною нерозривно переплетена.
«Пречистому Твоєму образові поклоняємось, Милосердний, благаючи прощення провин наших, Христе Боже, бо Ти з волі Своєї Тілом зійшов на хрест, щоб визволити створених Тобою з ворожої неволі. Тому вдячно співаємо Тобі: Ти радістю наповнив усе, Спасе наш, прийшовши спасти світ.»
І не забуваємо в цей день про сьогоднішнє свято. Більше тисячі років тому православні захистили чистоту своєї віри.
Радісно усвідомлювати, що навіть в сучасному божевільному світі, присутня безперечна, повна, кришталево чиста Істина - наша православна віра. І доля нашого народу, з унікальної Ласки Божої, з цією Істиною нерозривно переплетена.
«Пречистому Твоєму образові поклоняємось, Милосердний, благаючи прощення провин наших, Христе Боже, бо Ти з волі Своєї Тілом зійшов на хрест, щоб визволити створених Тобою з ворожої неволі. Тому вдячно співаємо Тобі: Ти радістю наповнив усе, Спасе наш, прийшовши спасти світ.»
👍35⚡7
Річниця створення 1-го корпусу Національної гвардії України "Азов".
Мілітарна потуга, яка вже зараз є об'єктивно сильнішою за більшість НАТОвських армій. Але ж це не межа, адже кількісний та якісний розвиток триває.
А починалось все 12 років тому, ранньої весни 2014 року, з декількох десятків партизан, які боронили Україну з декількома "стволами" та арматурою. Коли 5 травня було нарешті офіційно створено добровольчий батальйон, і вдалось нарешті розпочати нормальне озброєння стрілецькою зброєю, це вважали величезним досягненням...
Коли переконують, що Україна чогось там "не може досягти" та їй не судилося бути Великою Державою, просто треба подивитися на шлях "Азову".
І цей шлях лише починається....
Мілітарна потуга, яка вже зараз є об'єктивно сильнішою за більшість НАТОвських армій. Але ж це не межа, адже кількісний та якісний розвиток триває.
А починалось все 12 років тому, ранньої весни 2014 року, з декількох десятків партизан, які боронили Україну з декількома "стволами" та арматурою. Коли 5 травня було нарешті офіційно створено добровольчий батальйон, і вдалось нарешті розпочати нормальне озброєння стрілецькою зброєю, це вважали величезним досягненням...
Коли переконують, що Україна чогось там "не може досягти" та їй не судилося бути Великою Державою, просто треба подивитися на шлях "Азову".
І цей шлях лише починається....
1⚡45🫡11
«Особисто я, чим старшим стаю, тим більше мене тягнуть великі, позачасові традиції Православної Церкви»... «Вони єдині, кого не зіпсувала огидна політкоректність».
“Personally, the older I get, the more I am drawn to the great, timeless traditions of the Orthodox Church,” ..... “They are the only ones who have not been corrupted by loathsome political correctness.”
© Його Королівська Високість Принц Чарльз Філіп Артур Джордж, Принц Уельський, в листі до близького друга Дадлі Поплака ( Dudley Poplak), 1998 рік.
“Personally, the older I get, the more I am drawn to the great, timeless traditions of the Orthodox Church,” ..... “They are the only ones who have not been corrupted by loathsome political correctness.”
© Його Королівська Високість Принц Чарльз Філіп Артур Джордж, Принц Уельський, в листі до близького друга Дадлі Поплака ( Dudley Poplak), 1998 рік.
🫡47👍4😁3🗿3⚡1
У день народження Кобзаря публікую свою вже класичну статтю про світогляд Шевченка.
Старим читачам — освіжити пам'ять, новим — до ознайомлення.
ТАРАС ШЕВЧЕНКО: МІЖ СТИХІЙНИМ ТРАДИЦІОНАЛІЗМОМ ТА ТЕОРЕТИЧНИМ МОДЕРНІЗМОМ
@EdYurchenko 🎓
Старим читачам — освіжити пам'ять, новим — до ознайомлення.
ТАРАС ШЕВЧЕНКО: МІЖ СТИХІЙНИМ ТРАДИЦІОНАЛІЗМОМ ТА ТЕОРЕТИЧНИМ МОДЕРНІЗМОМ
@EdYurchenko 🎓
👍28⚡1
СЛОВО КОМАНДИРА 1- ГО КОРПУСУ НГУ "АЗОВ" ДО ДНЯ ДОБРОВОЛЬЦЯ - 2026.
В мирний час держава функціонує завдяки великій кількості різних факторів: закони, які регулюють суспільні відносини, політична система, силові структури, економіка, міжнародні зв'язки.
Але в критичні для існування держави часи, коли звичний світ руйнується на очах, у першу чергу держава тримається завдяки сміливим, справжнім та вірним — найкращим своїм громадянам. З'являються люди, які без наказу чи примусу, керовані лише своїм внутрішнім моральним компасом, вирішують взяти відповідальність на себе і першими зробити крок на зустріч загрозі.
Чому і як людина стає добровольцем, звідки в ній цей вогонь, який не залишає місця сумнівам — питання, над яким я, спостерігаючи за бойовим шляхом побратимів-добровольців, розмірковував неодноразово.
Відповідь на нього лежить за межами раціонального. Причинно-наслідкові зв'язки не здатні повною мірою пояснити причини зародження в серці людини відчуття відповідальності за свою країну і рішення діяти, без огляду на небезпеку, страх і часто відсутність попереднього військового досвіду.
Можна розробити і виготовити сучасну техніку, провести реформи війська, підготувати і забезпечити особовий склад усім необхідним. Але неможливо в лабораторних умовах нав'язати людям цей внутрішній імпульс, який вирізняє тих, хто добровільно став на захист Батьківщини, з-поміж усіх, та без якого неможливим і неважливим стає все інше. Він або є, або його немає.
Україні пощастило з кожним, хто не тікав і не чекав, а добровільно вирішив стати пліч-о-пліч з кращими синами й доньками нації в боротьбі за її існування.
З нашим днем, побратими!
© Командир 1-го Корпусу Національної гвардії України "Азов", Герой України, бригадний генерал Денис Прокопенко.
В мирний час держава функціонує завдяки великій кількості різних факторів: закони, які регулюють суспільні відносини, політична система, силові структури, економіка, міжнародні зв'язки.
Але в критичні для існування держави часи, коли звичний світ руйнується на очах, у першу чергу держава тримається завдяки сміливим, справжнім та вірним — найкращим своїм громадянам. З'являються люди, які без наказу чи примусу, керовані лише своїм внутрішнім моральним компасом, вирішують взяти відповідальність на себе і першими зробити крок на зустріч загрозі.
Чому і як людина стає добровольцем, звідки в ній цей вогонь, який не залишає місця сумнівам — питання, над яким я, спостерігаючи за бойовим шляхом побратимів-добровольців, розмірковував неодноразово.
Відповідь на нього лежить за межами раціонального. Причинно-наслідкові зв'язки не здатні повною мірою пояснити причини зародження в серці людини відчуття відповідальності за свою країну і рішення діяти, без огляду на небезпеку, страх і часто відсутність попереднього військового досвіду.
Можна розробити і виготовити сучасну техніку, провести реформи війська, підготувати і забезпечити особовий склад усім необхідним. Але неможливо в лабораторних умовах нав'язати людям цей внутрішній імпульс, який вирізняє тих, хто добровільно став на захист Батьківщини, з-поміж усіх, та без якого неможливим і неважливим стає все інше. Він або є, або його немає.
Україні пощастило з кожним, хто не тікав і не чекав, а добровільно вирішив стати пліч-о-пліч з кращими синами й доньками нації в боротьбі за її існування.
З нашим днем, побратими!
© Командир 1-го Корпусу Національної гвардії України "Азов", Герой України, бригадний генерал Денис Прокопенко.
⚡24🫡3👍2
Особисто для мене 14 березня це не тільки День Добровольця. Це досить знаковий день в моєму житті.
Хоча зв'язок між подіями того дня і моїм рішенням добровільно приєднатись до війська є безумовно. Після 14 березня 2022 року, інші варіанти я вже не роздивлявся, питання було лише в конкретних строках.
Мій допис від 14 березня 2022 року :
"ГОЛОВНЕ НЕ ЗДАВАТИСЬ. НІКОЛИ.
В мій дім сьогодні прилетіло.
Все залежатиме від мужності цивільних. Ми не повинні їм дати нас залякати, а наші воїни скоротять кількість цих гієн до припустимого.
Я живий та здоровий.
Квартира — так собі.
Головне, що живий і на своїх двох, ні подряпини. В моїй кімнати вирвало три вікна, не зачепило лише моє ліжко та іконостас.
Слава Богу за все!"
Хоча зв'язок між подіями того дня і моїм рішенням добровільно приєднатись до війська є безумовно. Після 14 березня 2022 року, інші варіанти я вже не роздивлявся, питання було лише в конкретних строках.
Мій допис від 14 березня 2022 року :
"ГОЛОВНЕ НЕ ЗДАВАТИСЬ. НІКОЛИ.
В мій дім сьогодні прилетіло.
Все залежатиме від мужності цивільних. Ми не повинні їм дати нас залякати, а наші воїни скоротять кількість цих гієн до припустимого.
Я живий та здоровий.
Квартира — так собі.
Головне, що живий і на своїх двох, ні подряпини. В моїй кімнати вирвало три вікна, не зачепило лише моє ліжко та іконостас.
Слава Богу за все!"
😢19👍11🫡8⚡1