Поки всі бігали й концентрували увагу на Покровську та Мирнограді, інколи згадували Купянськ або Костянтинівку проблема інфільтрації у порядки СОУ набула катастрофічного розмаху.

Про що багато вже писали усі кому не лінь. Тепер й Гуляйпільщина.

Вибудована оборона навколо міста дозволила тримати умовно стабільною усю ділянку фронту на протязі 42 місяців. Все ж, нічого вічним не буває й те, як посипалась оборона в районі Великої Новосілки, коли ворог просто почав заходити клином збоку показало, що ніхто до того не був готовий. Пів року потому все ще ми не готові… А ворог вчився, шукав й знайшов.

20 АК не зумів втримати ситуацію й з вересня місяця все почало нестись, набуваючі все більшого розмаху. Коли тщеславні штурмові війська пана Головнокомандувача літали тушити пожежі то на Сумщині, то на Донеччині, то під Степногірськом, а тепер вже стали в потребі ще й тут, то виявилось що це вже не працює.

Маємо на виході чергові втрати, безвісті зниклі, десятки квадратних кілометрів втрачених за лічені дні. І багато багато заяв, що ворога відкинуто, село Х зачищено й тому подібне. Навіть сьогодні речник УВ Півдня вчергове заявив, що наступ ворога зупинено. Але якого й в яких обсягах?🫠

Бачити вбитих військовослужбовців СОУ в свіженьких, не розбитих ворожими обстрілами укриттях, бо чергова ДРГ проявила себе там де не було навіть сірої зони…

Перспектива у нас жахлива, ймовірність зупинити ворога на нинішньому рубежі наднизька. Варварівку візьмуть, логістику обріжуть. І це питання найлижчих тижнів.

Треба почати чесне планування, де є нормою відходити, відходити й укріплюватись. І бажано ще отримувати людей. Не для тікток військ, а для оборони рубежу. Комунікувати, всім нам. Генералам, полковникам, командирам знизу, місцевим адміністраціям, головам військових адміністрацій, Києву. Ми проїбали усі свої резерви та тузи в рукавах. Позаду все ближче рідний дім (для автора).

В руках кожного з вас, як мінімум, інвестувати популістьку тисячу президента в русоріз. Кожний може обрати на свій смак кому саме.
Але якщо що любі друзі, інженера які щодня зі своїх мізерних ресурсів тягнуть цю машину готові будуть прийняти у найближчому зборі кожну гривню. В наших можливостях змусити ворога тормозити, гинути або втрачати санітарнами щодня, виграти час для інших підготуватись по своїм напрямкам для чергового рубежу

Треба розчехляться

В нашій країні зміни наступають тільки коли є срач

У 90% випадків після срачу робиться лише ілюзія змін, а потім всі дружно про все забувають

Ми ніяк не змінимо доктрину головнокомандувача постами у тгк, робити вигляд що все заєбісь - також не варіант. Робимо що можемо, піднімаємо срач, як завжди