Духовенству та всім вірним Сумської, Харківської, Полтавської та Чернігівської єпархій УПЦ КП
Благословляю!

У зв’язку з ослабленням здоров’я нашого Святійшого Патріарха, Філарета, у всіх храмах звершувати молебень та підносити постійні і посилені молитви за швидке і благодатне відновлення тілесних сил Його Святості.
Закликаю духовенство з інших єпархій долучитися до молитви!
Нехай Всемилостивий Господь дарує здоров’я та духовну силу нашому Патріарху для продовження служіння Святій Церкві.

Архиєпископ Сумський і Охтирський Никодим (Кобзар), тимчасово керуючий Полтавською, Харківською та Чернігівською єпархіями

Сьогодні своє 55-ліття відзначає Високопреосвященнійший Никодим, Архиєпископ Сумський і Охтирський

Дорогий Владико! В цей день ми хочемо щиро подякувати Вам за невтомне, невідступне та жертовне служіння Церкві Христовій, за колосальні зусилля, які Ви докладаєте до розбудови ввірених Вам єпархій, за мудрі настанови й поради. Ваше архипастирське служіння є прикладом дійсного служіння Господу і самовідданної праці на Христовій ниві.

У цей день молитовно бажаємо Вам міцного здоров'я, духовної радості, укріплення сил і наснаги у всіх Ваших благих починаннях. Нехай Всемилостивий Господь зміцнює Ваше здоров'я, укріплює на шляху архипастирського служіння та дарує Вам і всій нашій Церкві перемогу над безбожниками й богоненависниками, що невпинно проти Вас ополчаються.

Многії і благії Вам літа, дорогий Владико!

Сьогодні Свята Православна Церква вшановує пам'ять Святителя Іова Борецького, Митрополита Київського, Галицького та всієї Руси

Народився Іван Матвійович Борецький 1560 року в містечку Бірча в родині дрібного шляхтича. Навчався спочатку в Острозькій академії, пізніше – у Краківському університеті. Від самого початку був рішучим противником унії. У 1604-1605 роках був ректором Львівської братської школи, де до цього багато років викладав латину та ромейську. 1605 року Іван Борецький, одружившись та будучи рукоположеним на священника, залишив Львів і оселився в Києві на Подолі. У 1610-1615 роках служив у Воскресенській церкві. У 1615 році став співзасновником Київського братства та першим ректором Київської Богоявленської братської школи, де викладав ромейську й латинську мови, філософію та богослів'я; тоді ж відкриває парафіальну школу й у своєму храмі на Подолі. Учнів своїх всім необхідним для навчання він забезпечував за власний кошт, а бідних та сиріт на власні засоби й утримував.

Наприкінці 1619 року Іван Борецький прийняв чернечий постриг у Михайлівському Золотоверхому монастирі під іменем Іов та незабаром став його ігуменом. В черниці постриглась і його дружина. За свої ж чесноти, отець Іов, що був людиною вельми смиренною, доброю та чуйною, став відомим не лише в Києві, але й у всій Церкві Руській. Сама ж Церква в цей час занепадала – після укладення 1596 року Берестейської унії багато архиєреїв зрадили Православ'я, підкорившись злочестивим єретикам, а польська влада перешкоджала поновленню церковної ієрархії. На момент обрання Іова ігуменом Михайлівського монастиря Руська Церква залишилася всього з одним архиєреєм.

Тоді 1620 року під охороною православних козаків, очолюваних праведним Гетьманом Петром Конашевичем-Сагайдачним, Патріарх Єрусалимський Феофіл ІІІ, що тоді по землях Руси подорожував, із благословення Вселенського Патріарха, висвятив Іова на Митрополита Київського, Галицького та всієї Руси, а також рукоположив ще шістьох єпископів, чим відродив занепалу під тиском злочестивих папістів руську церковну ієрархію. Очоливши ж Руську Церкву, Владика Іов сприяв відновленню церковної дисципліни, занепалої через гоніння та відсутність ієрархії. Аби поновити канонічні порядки, скликав чимало місцевих Соборів для вирішення питань богословського та богослужбового характерів, виправлення хибних звичаїв тощо. Також за предстоятельства Іова засновувались нові та відновлювались старі православні монастирі, укріплювався братський рух.

Митрополит Іов підтримував зв'язки із козацтвом та самим Гетьманом Сагайдачним, збирав на наради православне духовенство та мирянство. Також Святитель докладав великих зусиль до розбудови шкіл та друкарень і сам був автором багатьох полемічних творів, серед яких найвідоміші «Пересторога» та «Протестація». Також за його участі було перекладено з ромейської мови та видано чимало богослужбової літератури. Спочив Святитель 2 березня 1631 року та похований у Михайлівському Золотоверхому монастирі.