Сьогодні, напередодні Великого посту, Православна Церква згадує Адамове вигнання з раю

Вибір, що його багато тисяч років назад зробив Адам, мав катастрофічні наслідки для людини, адже сама природа всього нашого виду зазнала докорінних змін та пошкоджень. Гріхопадіння відділило людину від Божественного знання та тих благ, якими обдарував її Господь Бог наш, засліпило та оглушило, зробило смертною, недосконалою, обмеженою та дало дорогу багатьом стражданням роду людського.

Проте кожен із нас також робить власний вибір: чи наслідувати йому Адама в його нерозумному непослухові, чи прийняти Спасіння від Господа Бога нашого Ісуса Христа. Як же нам осягнути це Спасіння? Лише через покаяння. Великий піст, що починається вже наступного дня, є часом покаяння та очищення людської душі від гріха та пристрасті, часом наближення до Святої Пасхи. Сам Господь в Євангелії навчає нас: «Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне!» (Мф, 4:17)

Вчення Христової Церкви говорить про те, що покаянню передує прощення образ та примирення. В останню неділю перед Великим постом, що також відома як Прощена неділя, християни просять один в одного пробачення за всі образи, а в храмах Божих звершується Чин прощення. Ця традиція бере свої початки в монастирях Сходу, ченці з яких на час Святої Чотиридесятниці, полишали все та йшли в пустинь, аби там, без жодних спокус та спілкування, провести ці тижні в подвигах молитви та посту. Йдучи в пустелю вони не знали, чи повернуться звідти живими, тож, прощаючись, примирялись та прощали один одному, немов перед смертю. Адже сказано в Євангелії: «Бо як людям ви простите прогріхи їхні, то простить і вам ваш Небесний Отець. А коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам прогріхів ваших.» (Мф, 6:14-15)

Відтак, простіть нам, браття й сестри у Христі, коли согрішили ми проти когось словом чи ділом, свідомо чи несвідомо.

АРХИПАСТИРСЬКЕ ЗВЕРНЕННЯ
Архиєпископа Сумського і Охтирського НИКОДИМА (Кобзаря), тимчасово керуючого Харківською, Полтавською та Чернігівською єпархіями Української Православної Церкви Київського Патріархату
До мужнього воїнства нашого — захисників віри, правди та рідної України

Дорогі у Господі брати і сестри — воїни-герої!
Благословення Боже нехай перебуває з вами у вашому святому подвигу захисту Батьківщини!
Уже сьогодні ми, православні християни, вступаємо у святий період Великого посту — часу особливого духовного подвигу, покаяння та посиленої молитви. Нам відомо з настанов Святих Отців, що саме в цей час Святої Чотиридесятниці молитва має особливу силу. Сьогодні, коли Ви тримаєте щит над нашою державою у тілесному бою, ми, духовенство Української Православної Церкви Київського Патріархату стаємо пліч-о-пліч за Вас у бою духовному.
Нині ж звертаюся до вас, наші дорогі захисники, із архипастирським проханням підтримати справу великої духовної ваги — придбання власного приміщення для нашої духовної семінарії в місті Суми. Ми потребуємо вашої допомоги у цій справі розбудови Церкви. Наша спільна ціль — зібрати 2 500 000 гривень, і ми віримо, що знайдеться достатньо вірних синів Церкви та України, чия жертовна лепта складе по 1000 гривень, і ми зможемо разом створити цей духовний дім.
Усвідомлюючи велич вашого подвигу, ми встановлюємо священну обітницю: за кожного воїна, який пожертвує на придбання семінарії суму від 1000 гривень, ми будемо невтомно молитися за кожною Літургією аж до самого дня завершення війни. Ми будемо благати Милостивого Господа, щоб Він Своїм всесильним Покровом зберіг Вас цілими та неушкодженими на полі брані, відвів кожну кулю та ворожий снаряд, і повернув вас переможцями, живими до рідної домівки та ваших люблячих родин. Нехай ваша милостиня на розбудову Церкви Христової стане вашою духовною бронею, а наша молитва — незламним захистом. Закликаю на вас Боже благословення!

Реквізити рахунку:
Одержувач: РГ МИХАЙЛО-АРХАНГЕЛЬСЬКОЇ УПЦ КП
ЄДРПОУ/РНОКПП: 23295044
IBAN: UA483077700000026006211225263
ОБОВ’ЯЗКОВО СТАВТЕ ПРИМІТКУ «НА ПРИДБАННЯ ПРИМІЩЕННЯ СЕМІНАРІЇ ТА ІМ’Я»

Також можливо зробити переказ на рахунок за допомогою QR-коду за посиланням або на карту ПриватБанку: 4149 6293 5769 1807 Кобзар В.С. (призначення платежу: «НА ПРИДБАННЯ ПРИМІЩЕННЯ СЕМІНАРІЇ ТА ВАШЕ ІМ’Я»)

З молитвою за Вас,
Архиєпископ Сумський і Охтирський Никодим (Кобзар), тимчасово керуючий Харківською, Полтавською та Чернігівською єпархіями

Сьогодні Свята Православна Церква відзначає Неділю Торжества Православ'я

Встановлення цього торжества пов'язане зі скликаним Праведною Царицею Ромейською Феодорою Константинопольського Собору 843 року, на якому було засуджено єресь іконоборства та відновлено іконошанування. Після оголошення рішень Собору Цариця оголосила: «Хай буде проклятий той, хто не шанує зображення Господа нашого, Його Пресвятої Матері й усіх святих!». Мефодій же, поновлений на Патріаршому престолі, склав особливий чин святкового богослужіння.

Велике святкування перемоги над лжевченням припало на першу неділю Великого Посту, що того року була 11 березня, і в подальшому за нею й закріпилось. Після довгих десятиліть гонінь на святі ікони та тих, хто їх благочестиво пошановував, десятки православних митрополитів, архиєпископів та єпископів, ігуменів, священників та мирян, сам Василевс Михаїл ІІІ та його праведна матір Феодора зібрались у храмі Божому, аби вшанувати ікони, що того дня знову встановили в усіх церквах Константинополя.

Цього дня ми святкуємо не тільки поновлення колись жорстоко гонимого нечестивими єретиками іконошанування, але сповнення заповіді Господа Бога нашого Ісуса Христа про те, що ворота пекла не здолають Святу, Соборну та Апостольську Православну Церкву, засновану Ним. І попри всі напади на Церкву з боку світських урядів та поганських культів, попри те, що багато людей і зараз відпали від Церкви Христової, та перебувають у єресях папізму, протестантизму чи інших нових лжеучень, Православна Церква стоїть, аби ми, грішники, через неї та засновника її, Господа Бога Ісуса Христа, Спасіння мали. Адже Христос мовив: «Тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що знаходять її!» (Мф, 7:14). І хоча дорога ця й вузька, вона завжди відкрита для тих, в чиїх серцях живуть віра та покаяння, і дорога ця лише у заснованій Христом Православній Церкві.

Високопреосвященнійший Митрополит Іоасаф:

Сегодня молился за часами и служил Литургию Преждеосвященных даров в Богородицерождественском, любимым мною, приделе кафедрального собора.
Сегодня память святителя Льва, епископа Катанского. Это он, обернув своим омофором шею страшного колдуна, возвел того на костер и сам с ним вошел в огонь и стоял, не тронутый пламенем до тех пор, пока чернокнижник не сгорел. Страшное дело для нас, малопонятное. Как вообще малопонятны нам многие Божии Суды, совершающиеся в мире на наших глазах. Можем путаться в элементарных понятиях добра и зла. Потому, что самонадеянно доверяем своему греховному разуму определять, следуя логике собственных страстей, что хорошо и что плохо. А ведь казалось бы, для нас, верующих во Христа людей, есть твердые ориентиры, ведущие к совершенству и в конечном итоге – в блаженную вечность. Они просты и ясны. Сегодня, в паремии шестого часа Господь Бог Дух Святой устами пророка Исайи отрезвлял наши потуги придумать для себя иную систему ценностей – «Горе тем, которые зло называют добром, и добро – злом, тьму почитают светом, и свет – тьмою, горькое почитают сладким, и сладкое – горьким!» Как все просто и ясно. Вот и говорят же, что Истина всегда проста. Так вот, как только туман неведения попытается затмить наш разум, возведем глаза к Божию Слову и сразу увидим истинный путь.

Рівно 80 років тому розпочався Львівський Собор, що повернув Галичину Христовій Церкві

Ще в роки Другої світової війни, коли галицькі землі перебували під німецьким контролем, в середовищі уніатів сформувалась група духовенства на чолі з Климентієм Шептицьким, що виступала за відкинення богопротивної унії 1596 року та повернення до Православ'я. До цієї групи входив, зокрема, майбутній Священномученик Гавриїл Костельник – колишній затятий уніат, що через власні пошуки віднайшов Істину Православної віри. Попри невдачу тодішньої спроби відриву від папства, йому судилось довести розпочате до кінця.

По завершенню Другої світової війни Гавриїл не залишив намірів щодо повернення Галичини до Православ'я. Попри те, що радянська влада спочатку була вельми лояльною до уніатів, вже навесні 1945 року отцю вдалось отримати дозвіл на проведення Собору щодо возз'єднання уніатів із Церквою Христовою. 1 квітня 1945 року він, як керуючий Львівською єпархією уніатів, створив і очолив Ініціативну групу по возз'єднанню з Православною Церквою, до якої в подальшому увійшли керуючий частиною Перемишльської єпархії на Дрогобиччині Михаїл Мельник та один із деканів Станіславської єпархії Антоній Пельвецький. В подальшому під юрисдикцію ініціативної групи перейшло понад 800 уніатських кліриків, зокрема практично весь клір Дрогобиччини.

На початку 1946 року очільник Ініціативної групи Гавриїл Костельник скерував до місцевої влади запит на проведення Собору у Львові наприкінці лютого, на який була дана ствердна відповідь. 30 січня Патріарх Алексій (Симанський) у телеграмі до о. Гавриїла висловив йому цілковиту підтримку та благословив на возз'єднання із Православною Церквою, а 5 лютого у Львові відбулась зустріч ініціативної групи, яка затвердила список учасників Собору, до числа яких увійшли 216 представників духовенства та 19 вірян, а також делегація Українського Екзархату на чолі з Митрополитом Київським Іоанном. Ще до початку Собору Антоній Пельвецький та Михаїл Мельник таємно перейшли до Православної Церкви та були рукоположені в єпископський сан.

Собор під головуванням протоієрея Гавриїла Костельника розпочався 23 лютого в Соборі Святого Юра у Львові та тривав 3 дні. На його відкритті о. Гавриїл виступив із обширною доповіддю, в якій навів богословські та історичні аргументи проти унії. Після виступів інших учасників Собору вже першого дня було ухвалено рішення про ліквідацію унії 1596 року та возз'єднання із Православною Церквою. Наступного дня 12 священників, що таємно навернулись до Православ'я до початку Собору, прийняли сповіді його учасників із числа уніатів, після чого єпископами-делегатами від Екзархату було прийнято зречення від папізму 204 священників, після чого була звершена спільна Божественна Літургія. Таким чином, рівно 80 років тому, було покладено край акту боговідступництва, звершеному христопродавцями-учасниками Берестейського лжесобору 1596 року, а жителі Галичини нарешті повернулись до Церкви Христової та стали на дорогу Спасіння. Незабаром після Собору аналогічне рішення про возз'єднання з Православною Церквою ухвалили також уніати Закарпаття.

Цього року річниця початку Львівського Собору співпадає з днем Собору Преподобних і Богоносних Отців Києво-Печерських, чиї нетлінні мощі нині зазнають безсоромної наруги від зрадників Православної віри, так само й імена благочестивих учасників Львівського Собору всіляко очорнюються ватиканськими сектантами та антихристиянськими ЗМІ. Нам же належить просити Преподобних Печерських та Отців Львівського Собору, аби за їхніми молитвами і думенківці, і уніати, і всякі інші вороги Православ'я були якомога швидше посоромлені та зазнали поразки в усіх своїх злочестивих намірах.

Преподобні і Богоносні отці Києво-Печерські, Священномученику Гавриїле та отці Львівського Собору, моліть Бога о нас!