7 березня 1882 року в Дрогобичі народився Григорій Йосипович Коссак – громадський і військовий діяч, командант Українських січових стрільців, полковник Української Галицької армії.

У Коссака дуже трагічна, імхо, доля. Після визвольних змагань він опинився в Совєтській Україні, де тоді відбувалася «українізація» й «національне відродження». У Харкові викладав у школі червоних старшин. Навчав радянських військових української мови й українознавства (за іншою версією, тактики та стратегії). Згодом очолював військову кафедру у Дніпропетровському хімічному інституті, працював у інших вишах УСРР.

Проти таких, як він, ветеранів «визвольних змагань» сфабрикували справу так званого «Українського національного центру» – цілком фіктивної «антирадянської підпільної організації». У 1931 році Грицька Коссака заарештували і відправили на Соловки, потім на Урал. Після шести років таборів опинився на волі, але в Україну повернутися не міг, оселився в Москві, де жив у дочки, викладав німецьку мову.

Але на цьому поневіряння колишнього командира УСС не закінчилися. Він був заарештований вдруге. 2 березня 1939 року Військова колегія Верховного суду СРСР засудила Григорія Коссака до розстрілу. Менш ніж за тиждень полковнику мало виповнитися 57.

Ця архівна довідка зашкалює своїми бздурами. Тільки гляньте Дмитро Яворницький - учасник УВО та таке інше.

А також цікаво, що ця довідка зберігається у справі Валер'яна Підмогильного та ін. письменників розстріляних у Сандормосі.

Джерело: ГДА СБУ, Фонд 6, Справа 36546, Том 11

Одеська ГубЧК часів Української революції була зборищем вбивць, які наводили жах на містян. Усього за 11 місяців 1920 року ними було заарештовано 12-13 тисяч осіб, з яких близько 2000 розстріляно.

Протокол засідання комісії одеських чекістів від 14 червня 1920 року. У складі комісії: Балицький, Реденс, Дейч, Заковський, Уральцев, Соколов.

Балицького та Дейча розстріляють у 1937, Заковського у 1938, Реденса у 1940.

Опублікував Констянтин Богуславський

Джерело: Архів СБУ

Слава Богу, що стосовно українського визвольного руху вже менше різних голосів "оні стрєлялі дєдам в спіну", ну або я живу в своїй інформаційній бульбашці.

Але от приклад. 1950 рік, Рівненщина. Українські підпільники обстріляли сільраду. Була поранена районна представниця партії Скотнікова (ох і прізвище) Анастасія.

От у мене питання, а що робила "таварісч" Скотнікова уродженка Москви у 50-му на Волині?

Джерело: ГДА СБУ, Рівне, Справа 10096, Том 2

Не знаю, чи хтось із підписників читав цю книжку. Мені щось не потрапляла на очі, хоча свого часу вишукував усе про Непал.

Але тут цікава ще передісторія про автора. Натрапив на такі документи, що він був у зафронтовій агентурі 4-го управління НКҐБ. Безпосередньо у групі "Рейд".

Джерело: ГДА СБУ, Фонд 60, Справа 86726

Жовтень 1948 р.

Монах Петро Каваців, редемпторист, з Бельгії, де він опинився в час війни, пропонує єпископу Іванові Бучці дати дозвіл на друк образка, який - за його ідеєю - намалювала сестра редемптористка українка.

Єпископ відповів, що оскільки "малюнок не відповідає тим засадам, які прийняті у нашому українському церковному малярстві", то дати дозвіл на його друк і поширення не може

Нехай здійсниться задум бр. Петра - образок розп'ятого Ісуса - частково копія Роз'яття, яке намалював св. Альфонс - та молитва українських дітей і воїна на фоні палаючої церкви.

Опублікував Руслан Піх