Ось таке фото є серед опублікованої колекції на Патреоні.

Підпис: Лаврівський монастир 41 рік.

На фото видно монахів ЧСВВ, або просто а також мужчину в німецькій формі. Львівщина

Шкода, що він не ідентифікований, цікаво ж, що це була за зустріч.

Колекція фотографій Нахтігалю, Вершуцу, Дивізії Галичина та УПА

Історія життя, служіння церкві та вбивства Теодора Ромжі докладно описана в багатьох публікаціях, які ґрунтуються на свідченнях очевидців, матеріалах із галузевого державного архіву СБУ та інших відомостях.

Натомість в архівних фондах Служба зовнішньої розвідки України виявлено низку документів, які свідчать про те, що оперативною розробкою священника також займалося перше (розвідувальне) управління НКҐБ. Ці матеріали доповнюють загальну картину і додають нові сторінки й барви до життєпису та характеристики одного з яскравих представників української греко-католицької церкви.

Так само розсекречені документи свідчать про те, що єпископ Ромжа був надто небезпечним для кремлівського керівництва, оскільки його діяльність унеможливлювала «галицький варіант» із ліквідації ГКЦ, розроблений в москві у кабінетах НКҐБ. Там дійшли висновку про те, що він не піде на жодні домовленості й поступки і є надто небезпечною перешкодою для проведення заходів із ліквідації греко-католицької церкви на Закарпатті за аналогією зі Львівським псевдособором. Тож альтернативи тому зловісному плану, який зрештою і реалізували, не було.

Про те, як і яку інформацію отримували в НКҐБ про Т. Ромжу, які висновки при цьому робили і які ставили завдання, – у черговій історії до 80-річчя Львівського псевдособору.

Текст Олександр Скрипник

Деякі документи додам в коментарі, бо не поміщаються в допис

7 березня 1882 року в Дрогобичі народився Григорій Йосипович Коссак – громадський і військовий діяч, командант Українських січових стрільців, полковник Української Галицької армії.

У Коссака дуже трагічна, імхо, доля. Після визвольних змагань він опинився в Совєтській Україні, де тоді відбувалася «українізація» й «національне відродження». У Харкові викладав у школі червоних старшин. Навчав радянських військових української мови й українознавства (за іншою версією, тактики та стратегії). Згодом очолював військову кафедру у Дніпропетровському хімічному інституті, працював у інших вишах УСРР.

Проти таких, як він, ветеранів «визвольних змагань» сфабрикували справу так званого «Українського національного центру» – цілком фіктивної «антирадянської підпільної організації». У 1931 році Грицька Коссака заарештували і відправили на Соловки, потім на Урал. Після шести років таборів опинився на волі, але в Україну повернутися не міг, оселився в Москві, де жив у дочки, викладав німецьку мову.

Але на цьому поневіряння колишнього командира УСС не закінчилися. Він був заарештований вдруге. 2 березня 1939 року Військова колегія Верховного суду СРСР засудила Григорія Коссака до розстрілу. Менш ніж за тиждень полковнику мало виповнитися 57.

Ця архівна довідка зашкалює своїми бздурами. Тільки гляньте Дмитро Яворницький - учасник УВО та таке інше.

А також цікаво, що ця довідка зберігається у справі Валер'яна Підмогильного та ін. письменників розстріляних у Сандормосі.

Джерело: ГДА СБУ, Фонд 6, Справа 36546, Том 11

Одеська ГубЧК часів Української революції була зборищем вбивць, які наводили жах на містян. Усього за 11 місяців 1920 року ними було заарештовано 12-13 тисяч осіб, з яких близько 2000 розстріляно.

Протокол засідання комісії одеських чекістів від 14 червня 1920 року. У складі комісії: Балицький, Реденс, Дейч, Заковський, Уральцев, Соколов.

Балицького та Дейча розстріляють у 1937, Заковського у 1938, Реденса у 1940.

Опублікував Констянтин Богуславський

Джерело: Архів СБУ