На фоні подій на Близькому сході пропоную Вам цікавий документ.

Стаття зі збірника КҐБ - як боротися із підривною діяльністю мусульманського духовенства.

1980 р. Якраз акурат після революції в Ірані.

Джерело: ГДА СБУ, Фонд 13, Справа 1245

Нещодавно на аукціоні Ebay були продані рідкісні фото Сірожупанної Дивізії.

Хоча колеги не змогли їх викупити, але принаймі заскрінили для вас фотографії.

Найімовірніше це фото шикування Сірожупанників перед своїми казармами у Володимирі у 1918-му році.

Перед сотнею стоїть група старшин посередині командир дивізії генерал-хорунжий В. Сокира-Яхонтов, біля нього (зліва) попередній командир дивізії – підполковник І. Перлик.

Служба зовнішньої розвідки України на підставі розсекречених документів органів МҐБ/КҐБ розпочинає серію публікацій до 80-річчя Львівського псевдособору (8–10 березня 1946 року).

Ці матеріали дають змогу доповнити вже відому інформацію про організацію сталінським режимом спецоперацій із ліквідації Української греко-католицької церкви (УГКЦ) і поглинання її російською православною церквою (РПЦ).

Зокрема, в архівних фондах розвідки вдалося знайти нові документи про оперативну розробку єпископів Івана Бучка і Теодора Ромжі, організацію подібних псевдособорів і здійснення інших спецзаходів зі знищення греко-католицької церкви на Закарпатській Україні та в країнах Східної і Центральної Європи.

Документи про Івана Бучка. Після арештів у 1946 році на Галичині єпископату УГКЦ він залишався єдиним греко-католицьким священником такого високого сану, до якого чекісти не могли дістатися, заґратувати, тиснути на нього і змусити мовчати.

Маючи зв’язки із впливовими особами і прямий доступ до Папи Римського, він здійснював духовну опіку над втікачами від більшовицької влади, критикував сталінський режим за знищення церкви і докладав зусиль для її існування й розбудови в діаспорі. Це неабияк дратувало кремлівське керівництво та його спецслужби.

Зокрема, такі його висловлювання: «Наша церква першою зазнала переслідувань від червоних і, на жаль, не є останньою. Починаючи з 11 квітня всіх єпископів заарештувати й вивезли до Сибіру. Знаємо, що з них троє померли в концтаборах. Із Краю вийшло близько 300 священників. Всі інші, яких налічується 2600, перебувають у тюрмах або в засланні у Сибіру. Ті, які залишилися на волі, виконують обов’язки духівників у новоявлених катакомбах, вочевидь нелегальних...»

Більше в документах.

На цій фотографії - фенріх цісарсько і королівського війська Австро-Угорщини - Василь Прохурський.

Вже давно намагаюся по крупинках збирати інформацію про українців у K.u.K

По цьому чоловіку поки небагато, але думаю, що вдасться більше, коли отримаю справу.

З початком Великої війни воював у 8-му полку уланів.

1 вересня 1915 року був переведений до 19-го полку Ландверу (Лємберг). У цьому ж полку до червня воював Євген Коновалець.

З початком польсько-української війни в Галицькій армії.

Звання поручника отримав 1 січня 1919 року.

Лев Шанковський згадує про нього станом на 1919 рік у Галицькій армії:

"Командиром Запасної сотні кулеметів у Стрию був пор. Василь Прохурський, а його ад`ютантом хор. Олекса Мазак, згодом піднесений до ступня четаря. У цій сотні були ще поручники Рудольф Чанський, Василь Виноградник, Петро Мигович, Михайло Бобанич, четар Андрій Бойкович, хор. Михайло Паска, але вони мінялись, бо відходили з кулеметними частинами на фронт."

У 1944 році був засуджений совєтською владою як заступник керівника Лопатинського районного проводу.

УПД (дякую Андрієві Усачу) Був у Дивізії Галичина і проходив офіцерський перевишкіл у Лєшанах.

Джерело: Архів СБУ і не тільки

Довідки про знищення паспортів євреїв розстріляних у період Великого терору.

УНКВД по Харківській області.

Джерело: Архів СБУ