На фоні подій на Близькому сході пропоную Вам цікавий документ.
Стаття зі збірника КҐБ - як боротися із підривною діяльністю мусульманського духовенства.
1980 р. Якраз акурат після революції в Ірані.
Джерело: ГДА СБУ, Фонд 13, Справа 1245
Стаття зі збірника КҐБ - як боротися із підривною діяльністю мусульманського духовенства.
1980 р. Якраз акурат після революції в Ірані.
Джерело: ГДА СБУ, Фонд 13, Справа 1245
👍34
Нещодавно на аукціоні Ebay були продані рідкісні фото Сірожупанної Дивізії.
Хоча колеги не змогли їх викупити, але принаймі заскрінили для вас фотографії.
Найімовірніше це фото шикування Сірожупанників перед своїми казармами у Володимирі у 1918-му році.
Перед сотнею стоїть група старшин посередині командир дивізії генерал-хорунжий В. Сокира-Яхонтов, біля нього (зліва) попередній командир дивізії – підполковник І. Перлик.
Хоча колеги не змогли їх викупити, але принаймі заскрінили для вас фотографії.
Найімовірніше це фото шикування Сірожупанників перед своїми казармами у Володимирі у 1918-му році.
Перед сотнею стоїть група старшин посередині командир дивізії генерал-хорунжий В. Сокира-Яхонтов, біля нього (зліва) попередній командир дивізії – підполковник І. Перлик.
❤47👍6
Служба зовнішньої розвідки України на підставі розсекречених документів органів МҐБ/КҐБ розпочинає серію публікацій до 80-річчя Львівського псевдособору (8–10 березня 1946 року).
Ці матеріали дають змогу доповнити вже відому інформацію про організацію сталінським режимом спецоперацій із ліквідації Української греко-католицької церкви (УГКЦ) і поглинання її російською православною церквою (РПЦ).
Зокрема, в архівних фондах розвідки вдалося знайти нові документи про оперативну розробку єпископів Івана Бучка і Теодора Ромжі, організацію подібних псевдособорів і здійснення інших спецзаходів зі знищення греко-католицької церкви на Закарпатській Україні та в країнах Східної і Центральної Європи.
Документи про Івана Бучка. Після арештів у 1946 році на Галичині єпископату УГКЦ він залишався єдиним греко-католицьким священником такого високого сану, до якого чекісти не могли дістатися, заґратувати, тиснути на нього і змусити мовчати.
Маючи зв’язки із впливовими особами і прямий доступ до Папи Римського, він здійснював духовну опіку над втікачами від більшовицької влади, критикував сталінський режим за знищення церкви і докладав зусиль для її існування й розбудови в діаспорі. Це неабияк дратувало кремлівське керівництво та його спецслужби.
Зокрема, такі його висловлювання: «Наша церква першою зазнала переслідувань від червоних і, на жаль, не є останньою. Починаючи з 11 квітня всіх єпископів заарештувати й вивезли до Сибіру. Знаємо, що з них троє померли в концтаборах. Із Краю вийшло близько 300 священників. Всі інші, яких налічується 2600, перебувають у тюрмах або в засланні у Сибіру. Ті, які залишилися на волі, виконують обов’язки духівників у новоявлених катакомбах, вочевидь нелегальних...»
Більше в документах.
Ці матеріали дають змогу доповнити вже відому інформацію про організацію сталінським режимом спецоперацій із ліквідації Української греко-католицької церкви (УГКЦ) і поглинання її російською православною церквою (РПЦ).
Зокрема, в архівних фондах розвідки вдалося знайти нові документи про оперативну розробку єпископів Івана Бучка і Теодора Ромжі, організацію подібних псевдособорів і здійснення інших спецзаходів зі знищення греко-католицької церкви на Закарпатській Україні та в країнах Східної і Центральної Європи.
Документи про Івана Бучка. Після арештів у 1946 році на Галичині єпископату УГКЦ він залишався єдиним греко-католицьким священником такого високого сану, до якого чекісти не могли дістатися, заґратувати, тиснути на нього і змусити мовчати.
Маючи зв’язки із впливовими особами і прямий доступ до Папи Римського, він здійснював духовну опіку над втікачами від більшовицької влади, критикував сталінський режим за знищення церкви і докладав зусиль для її існування й розбудови в діаспорі. Це неабияк дратувало кремлівське керівництво та його спецслужби.
Зокрема, такі його висловлювання: «Наша церква першою зазнала переслідувань від червоних і, на жаль, не є останньою. Починаючи з 11 квітня всіх єпископів заарештувати й вивезли до Сибіру. Знаємо, що з них троє померли в концтаборах. Із Краю вийшло близько 300 священників. Всі інші, яких налічується 2600, перебувають у тюрмах або в засланні у Сибіру. Ті, які залишилися на волі, виконують обов’язки духівників у новоявлених катакомбах, вочевидь нелегальних...»
Більше в документах.
👍37
На цій фотографії - фенріх цісарсько і королівського війська Австро-Угорщини - Василь Прохурський.
Вже давно намагаюся по крупинках збирати інформацію про українців у K.u.K
По цьому чоловіку поки небагато, але думаю, що вдасться більше, коли отримаю справу.
З початком Великої війни воював у 8-му полку уланів.
1 вересня 1915 року був переведений до 19-го полку Ландверу (Лємберг). У цьому ж полку до червня воював Євген Коновалець.
З початком польсько-української війни в Галицькій армії.
Звання поручника отримав 1 січня 1919 року.
Лев Шанковський згадує про нього станом на 1919 рік у Галицькій армії:
"Командиром Запасної сотні кулеметів у Стрию був пор. Василь Прохурський, а його ад`ютантом хор. Олекса Мазак, згодом піднесений до ступня четаря. У цій сотні були ще поручники Рудольф Чанський, Василь Виноградник, Петро Мигович, Михайло Бобанич, четар Андрій Бойкович, хор. Михайло Паска, але вони мінялись, бо відходили з кулеметними частинами на фронт."
У 1944 році був засуджений совєтською владою як заступник керівника Лопатинського районного проводу.
УПД (дякую Андрієві Усачу) Був у Дивізії Галичина і проходив офіцерський перевишкіл у Лєшанах.
Джерело: Архів СБУ і не тільки
Вже давно намагаюся по крупинках збирати інформацію про українців у K.u.K
По цьому чоловіку поки небагато, але думаю, що вдасться більше, коли отримаю справу.
З початком Великої війни воював у 8-му полку уланів.
1 вересня 1915 року був переведений до 19-го полку Ландверу (Лємберг). У цьому ж полку до червня воював Євген Коновалець.
З початком польсько-української війни в Галицькій армії.
Звання поручника отримав 1 січня 1919 року.
Лев Шанковський згадує про нього станом на 1919 рік у Галицькій армії:
"Командиром Запасної сотні кулеметів у Стрию був пор. Василь Прохурський, а його ад`ютантом хор. Олекса Мазак, згодом піднесений до ступня четаря. У цій сотні були ще поручники Рудольф Чанський, Василь Виноградник, Петро Мигович, Михайло Бобанич, четар Андрій Бойкович, хор. Михайло Паска, але вони мінялись, бо відходили з кулеметними частинами на фронт."
У 1944 році був засуджений совєтською владою як заступник керівника Лопатинського районного проводу.
УПД (дякую Андрієві Усачу) Був у Дивізії Галичина і проходив офіцерський перевишкіл у Лєшанах.
Джерело: Архів СБУ і не тільки
👍31❤9👎1
Довідки про знищення паспортів євреїв розстріляних у період Великого терору.
УНКВД по Харківській області.
Джерело: Архів СБУ
УНКВД по Харківській області.
Джерело: Архів СБУ
😢34❤4