Непримітна занедбана могила на Янівському кладовищі у Львові. Тут похований Аксельрод Леонід Соломонович. Звичайному відвідувачу кладовища його ім’я нічого не скаже.

Більша частина життя Леоніда Аксельрода була присвячена розстрілам — він був співробітником НКВД з особливих доручень і займався розстрілами спочатку в Донецькій області у 30-х роках, а потім тим самим на фронті під час війни.

Цікавий факт: велику кількість актів про розстріли разом з Аксельродом підписував майбутній Генеральний прокурор СРСР і головний обвинувач від СРСР у Нюрнберзі Роман Руденко, який у 1937–38 роках був прокурором Донецької області та членом «трійки» НКВД. Тобто, читаючи в газетах разом з усіма совєтськими громадянами про перебіг гучного на весь світ Нюрнберзького процесу, Леонід Аксельрод зберігав свою велику таємницю про те, як з одним із головних дійових осіб Процесу ХХ століття працював пліч-о-пліч в одному залитому кров’ю підвалі.

Це рядки з його нагородного листа:

«…Тов. АКСЕЛЬРОД показал высокое сознание долга в содержании,
конвоировании и этапировании разных государственных преступников
и других арестованных и осужденных за контрреволюционные
преступления лиц.

Приводил в исполнение приговора над врагами Советского народа,
осужденных ВТ Армии и ВТ ряда дивизий.

В целях поднятия боеспособности частей 25 с/к, 52, а затем
4-й Армии, неоднократно командировывался для приведения в исполнения приговоров на передовые позиции…»

Опублікував Костянтин Богуславський

Джерело: Архів СБУ

29 лютого 1896 року народився Микола Петрович Любченко (літературний псевдонім – Кость Котко) – український письменник, журналіст.

Загальновідомим є той факт, що у 1934 році він був заарештований органами НКВД за обвинуваченням у контрреволюційній діяльності та засуджений до 10 років ув’язнення. У листопаді 1937 р., після перегляду справи, його засудили до розстрілу.

Вирок було виконано 8 грудня 1937 р.

Проте, вперше Микола Любченко був підданий арешту радянською владою у березні 1920 року. На той час обіймав посаду відповідального редактора газети «Боротьба» – друкованого органу Української комуністичної партії (боротьбистів). Про це свідчить архівна кримінальна справа стосовно нього та іншого «боротьбиста» Миколи Христового, що зберігається у фондах ЦДАГОУ.

Для ознайомлення згадана справа тут: https://e.tsdahou.archives.gov.ua/files/49789/

Думаю, що багато хто із Вас стежить за війною США та Ізраїлю проти Ірану.

Ми люди освічені, оце я читаю новини впродовж дня і задаюся питанням, а скільки зброї в Ірану, котру їм передали США в рамках афери "Іран-контрас".

Для довідки - «Іран–контрас» — це великий політичний скандал у США 1986 року за президентства Рональд Рейган. Суть — таємний продаж зброї Ірану та незаконне фінансування нікарагуанських повстанців (контрас) в обхід Конгресу.

У 1980-х США офіційно вважали Іран ворожою державою (після Ісламської революції 1979 року).
Попри це, представники адміністрації Рейгана таємно продавали Ірану зброю.

Одним із посередників у цій афері був такий собі Брюс Раппапорт.

Ось Вам довідка КҐБ про нього за липень 1991 року, адресована, доречі прем'єру Фокіну.

Джерело: ГДА СБУ, Фонд 16, Опис 1, Справа 1295

Такий ось чоловік був. Рудченко Мирон. У період Гетьманату був командиром взводу державної варти.

Якщо почитати документ, то нічого поганого він не робив. Ну вбив кілька м*скалів, ну і що? Але певний час в Україні було законодавство, котре вважало борців за Україну - злочинцями.

Зараз, вже не так.

Він, до слова, учасник Шосткинського повстання. Більше про нього тут - https://www.istpravda.com.ua/articles/2018/06/2/152540/

Джерело: ГДА СБУ, Суми, Справа 14103

Дуже цікаві рукописні спогади Валерії О’Коннор-Вілінської про Лесю Українку.

О’Коннор-Вілінська Валерія Олександрівна (1867–1930) – державна й культурна діячка, письменниця, член Української Центральної Ради, голова літературно-видавничого відділу Міністерства освіти УНР.

Джерело: ЦДАВОУ