Дата 23 лютого може цілком асоціюватися в нашій історичній пам’яті із раптовою смертю за загадкових обставин гетьманича Данила Скоропадського у Лондоні в 1957 році.

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є справа на нього під назвою «Валет». Там є багато цікавого. Про тривалу поїздку до США і Канади, зустрічі з Фордом і Сікорським.

У спецповідомленні НКВД СРСР від 29 грудня 1937 року під назвою «Про воєнну роботу гетьманців у Америці», адресованій голові Єжову і з підписом сумнозвісного Павла Судоплатова, йдеться про досі невідомі факти.

Зокрема, зазначається, що Д. Скоропадський розгорнув у Америці активну діяльність серед української еміграції, спрямовану на підготовку військових кадрів. «З цією метою на озері Мічіган, – зазначається у спецповідомленні, – створена військова база, де формується український легіон із колишн. військових української армії.
База має у своєму розпорядженні підводні човни застарілого зразка, танки, літаки і військове спорядження для підготовки військових спеціалістів.
Гетьманська група в Америці субсидується американським фінансистами, зокрема Фордом».
А в Німеччині зустрічався з Бандерою, говорили про пошук шляхів порозуміння.

У довідці під назвою «Про перебування Скоропадського Данила у Західній Німеччині», що надійшла з москви до Києва у грудні 1948 року, йдеться про те, що він завдяки цій поїздці набув багато прихильників серед різних політичних кіл. «Це проявилося, – зазначається в документі, – не стільки в тому, що на офіційних прийомах його вітали представники націоналістів, а особливо в тому, що виникла тенденція бачити в ньому символ національного об’єднання. Партійні противники гетьманців також опинилися на боці Скоропадського. Крім того, його зовнішність, дипломатичний такт, ораторський талант сприяли набуттю ним особистих прихильників (після заяви про прихід в організацію гетьманців жінок). Бандерівцям приписують фразу: «Якби наш Бандера був таким, як гетьманич».

Крім цієї інформації, в документі увага акцентується на виступі гетьманича перед українськими студентами Мюнхенського університету, під час якого він заявив: «Доля України не вирішується в політичних суперечках, які відбуваються в кабінетах. Доля України вирішуватиметься на полі бою, і я сподіваюся зустрітися з вами там».

Не зайве нагадати, що саме в той період кремлівське керівництво санкціонувало застосування спецзасобів для ліквідації українських діячів за кордоном. У тому ж 1957 році так убили Лева Ребета, двома роками пізніше - Степана Бандеру. Чи міг поповнити цей список Данило Скоропадський, якому після вечері в ресторані раптово стало зле, а вранці наступного дня він помер? Цілком міг. Він помер у розквіті сил, маючи добре здоров’я. Йому було лише 52 роки. Медичний висновок констатував, що причиною смерті був крововилив у мозок, хоча посмертного розтину при цьому не робили.

Текст Олександр Скрипник

Джерело: Архів СЗРУ

Це прекрасна доповідна на мою думку)))

1979 рік, м. Київ, КҐБ вирішили перевірити столичні ресторани і доповісти очільнику республіканського КҐБ і Компартії.

Секс, наркотики і рок-н-рол (?) За останнє не знаю, але чекісти обурювалися, що за гроші можна замовити в музикантів "низькопробні закордонні твори".

До слова, музиканти називались КОМА - Київське об'єднання музикальних ансамблів.

А на першій сторінці чекісти спішили доповісти, що євреї навіть замовляли "сім сорок".

Одним словом, читайте)))))

Джерело: Архів СБУ

Вчора Олександр Шевцов підкинув одну світлину на ідентифікацію.

Це одне із улюблених занять. Ідентифікувати світлини по архітектурних пам'ятках. Неодноразово тут публікував такі дописи.

Отже, на світлині готель "Кисть", м. Севастополь.

Джерело: Bundesarchiv, друга світлина з мережі для порівняння

ЦДАГОУ продовжують оприлюднювати оцифровані документи. цього разу повністю оцифрований фонд 54 «Комісія партійного контролю при Центральному комітеті Всесоюзної комуністичної партії (більшовиків) (ЦК ВКП(б)) по УРСР, м. Київ (1937–1938)». Це 51 справа із протоколами засідань партколегії комісії та її виїзних партійних трійок.

Комісія партійного контролю (КПК) при Центральному комітеті Всесоюзної комуністичної партії (більшовиків) (ЦК ВКП(б)) – спеціальний орган внутрішньопартійного контролю. До структури КПК входили центральний апарат, партколегії та уповноваженні в республіках, краях та областях.

Головними завданнями КПК було здійснення контролю за виконанням рішень союзних партійних органів на містах, притягнення до відповідальності за порушення партійної дисципліни та встановлення рівня «політичної благонадійності» комуністів. В 1939 р. більшість регіональних структур КПК було ліквідовано під час її централізації.

https://e.tsdahou.archives.gov.ua/inventories/122/?Limit=10&Page=1

Трошки світлин із с. Солоне Дніпропетровської області періоду нацистської окупації

1. Селище Солоне. Начальник поліції Сінченко, його жінка Надія та двоє жандармів.
2. Селище Солне. Начальник поліції Сінченко, перекладач Велько та жандармерія.
3. Поліцейський Городецький, під час збирання та молотьби хліба у с. Вовниги, нині Солонянська громада.
4. Селище Солне, начальник поліції Сінченко.

Маю для Вас дещо цікаве. На території Сумщини в період Другої світової війни знаходилась розвідшкола "Абвергрупа-205".

Є одна світлина з цієї школи із одним ідентифікованим учасником. А також цікавий допит співробітника Абверу про вищезгадану структуру.

Джерело: Архів СБУ