В окупованому Криму знищено унікальну Німецьку балку (фото)

В околицях Севастополя одним з кращих і улюблених серед як кримчан, так і туристів, диких пляжів була унікальна Німецька балка в Качі. Але зараз цей унікальний природний об'єкт повністю знищений.

Протягом останнього часу з Німецької балки під виглядом терасування вивозилося велика кількість ґрунту, який використовувався для іншого будівництва поблизу Севастополя.

В результаті злочинної діяльності окупаційної влади, унікальний природний об'єкт був повністю знищений, а на його місці розмістили автомобільну парковку.

https://arc.construction/586?lang=uk

В оккупированном Крыму уничтожена уникальная Немецкая балка (фото)

В окрестностях Севастополя одним из лучших и любимых среди как крымчан, так и туристов, диких пляжей была уникальная Немецкая балка в Каче. Но сейчас этот уникальный природный объект полностью уничтожен.

На протяжении последнего времени из Немецкой балки под видом террасирования вывозилось большое количество грунта, который использовался для других строек вблизи Севастополя.

В результате преступной деятельности оккупационных властей, уникальный природный объект был полностью уничтожен, а на его месте разместили автомобильную парковку.

https://arc.construction/595?lang=ru

Програмування протидії окупації територій України

Аспекти застосування стратегічного, програмного та планового підходів в рамках механізму протидії російській агресії сьогодні набувають особливої значущості та потребують на спеціальне окреслення. Як не дивує, досі поза спеціальних досліджень залишаються власне конституційно-правовий та адміністративно-правовий виміри діяльності ключових державних органів у системі протидії агресорові, та водночас власне аспекти правового програмного регулювання у вітчизняній доктрині аналізувалися насамперед до початку міждержавного конфлікту.

Про це пише доктор юридичних наук, професор Борис Бабін.

Одним з перших програмних актів з питань протидії російській агресії варто вважати рекомендації парламентських слухань на тему: «Стратегія реінтеграції в Україну тимчасово окупованої території АРК та міста Севастополь: проблемні питання, шляхи, методи та способи», затверджені постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2016 р.

У рекомендаціях містилися приписи Президенту України щодо внесення змін до Конституції та законів України (досі не реалізовані), утворення консультативно-дорадчих органів та оптимізації діяльності Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим. Рекомендації містили низку приписів Верховній Раді України та її комітетам, зокрема щодо схвалення закону про Державну стратегію деокупації та реінтеграції в Україну тимчасово окупованої території АРК та міста Севастополя та відповідного затвердження цієї Державної стратегії Кабінетом Міністрів України як загальнодержавної програми, що передбачатиме, зокрема, належне фінансове забезпечення відповідних заходів.

Рекомендації приписували визнати таким, що втратив чинність, закон України «Про створення вільної економічної зони “Крим” і про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», схвалити закони про колабораціонізм та очищення влади (люстрацію) в АРК та місті Севастополі; про особливості ведення економічних відносин з тимчасово окупованими територіями; про забезпечення реалізації права власності на тимчасово окупованих територіях України; про організацію та проведення державно-правового експерименту із створення моделі електронного виборчого процесу; про організацію і проведення державно-правового експерименту із створення моделі економічного розвитку Херсонської області. Розробка відповідних законопроектів покладалася рекомендаціями на Кабінет Міністрів України, який також мав зобов’язати міністерства та інші центральні органи виконавчої влади України, починаючи з 2017 року, передбачати у планах своєї роботи заходи, пов’язані із забезпеченням деокупації та реінтеграції в Україну тимчасово окупованої території АРК та міста Севастополя.

Ключовим органом з управлінськими повноваженнями у сфері протидії російській агресії слід вважати Представництво Президента України в АРК, що відзначено й вказаними парламентськими рекомендаціями. Хоча функції, статус, правова природа Представництва як окремого конституційного органу та вкрай специфічного органу державної влади не стали предметом спеціальних наукових досліджень, варто вказати, що нинішній конституційний статус Представництва було окреслено спеціальним законом України від 2 березня 2000 р. № 1524-III у чинній редакції .

Продовження: https://arc.construction/562?lang=uk

Программирование противодействия оккупации территорий Украины

Аспекты применения стратегического, программного и планового подходов в рамках механизма противодействия российской агрессии сегодня приобретают особую значимость и требуют специального определения. Как не удивляет, до сих пор вне специальных исследований остаются собственно конституционно-правовое и административно-правовое измерение деятельности ключевых государственных органов в системе противодействия агрессору, и в то же время собственно аспекты правового программного регулирования в отечественной доктрине анализировались прежде всего до начала межгосударственного конфликта.

Об этом пишет доктор юридических наук, профессор Борис Бабин.

Одним из первых программных актов по вопросам противодействия российской агрессии следует считать рекомендации парламентских слушаний на тему: «Стратегия реинтеграции в Украине временно оккупированной территории АРК и города Севастополь: проблемные вопросы, пути, методы и способы», утвержденные постановлением Верховной Рады Украины от 22 сентября 2016 г.

В рекомендациях содержались предписания Президенту Украины относительно внесения изменений в Конституцию и законы Украины (до сих пор не реализованы), образование консультативно-совещательных органов и оптимизации деятельности Представительства Президента Украины в Автономной Республике Крым. Рекомендации содержали ряд предписаний Верховной Раде Украины и ее комитетам, в частности относительно принятия закона о Государственной стратегии деоккупации и реинтеграции в Украине временно оккупированной территории АРК и города Севастополь и соответствующего утверждения этой Государственной стратегии Кабинетом Министров Украины как общегосударственной программы, предусматривающий, в частности, надлежащее финансовое обеспечение соответствующих мероприятий.

Рекомендации приписывали признать утратившим силу Закона Украины «О создании свободной экономической зоны «Крым» и об особенностях осуществления экономической деятельности на временно оккупированной территории Украины», принять законы о коллаборационизме и очистки власти (люстрации) в АРК и городе Севастополе; об особенностях ведения экономических отношений с временно оккупированными территориями; об обеспечении реализации права собственности на временно оккупированных территориях Украины; об организации и проведении государственно-правового эксперимента по созданию модели электронного избирательного процесса; об организации и проведении государственно-правового эксперимента по созданию модели экономического развития Херсонской области. Разработка соответствующих законопроектов возлагалась рекомендациями на Кабинет Министров Украины, который также должен был обязать министерства и другие центральные органы исполнительной власти Украины, начиная с 2017 года, предусматривать в планах своей работы мероприятия, связанные с обеспечением деоккупации и реинтеграции в Украине временно оккупированной территории АРК и города Севастополь.

Ключевым органом с управленческими полномочиями в сфере противодействия российской агрессии следует считать Представительство Президента Украины в АРК, что отмечено и указанными парламентскими рекомендациями. Хотя функции, статус, правовая природа Представительства как отдельного конституционного органа и крайне специфического органа государственной власти не стали предметом специальных научных исследований, следует указать, что нынешний конституционный статус Представительства были обозначены специальным законом Украины от 2 марта 2000 № 1524-III в действующей редакции.

Продолжение: https://arc.construction/567?lang=ru

Еміне Джапарова провела зустріч з представником ЄС в Україні, Матті Маасікасом

Перший заступник міністра закордонних справ України Еміне Джапарова провела зустріч з представником ЄС в Україні, послом Матті Маасікасом, де зокрема, обговорили ситуацію в анексованому Росією Криму. Про це повідомляється в прес-службі МЗС.

«Представник ЄС детально поінформований про політику безпеки і гуманітарної ситуації в окупованому Росією Криму. Еміне Джеппар подякувала ЄС за чітку позицію щодо невизнання незаконного проведення на території Криму референдуму щодо змін до російської Конституції та закликала до запровадження санкцій проти його організаторів», – повідомили в МЗС України.

Також сторони обговорили підготовку до саміту Україна – ЄС, який запланований на жовтень цього року в Брюсселі.

https://arc.construction/671?lang=uk

Эмине Джапарова провела встречу с представителем ЕС в Украине, Матти Маасикасом

Первый заместитель министра иностранных дел Украины Эмине Джапарова провела встречу с представителем ЕС в Украине, послом Матти Маасикасом, где в частности, обсудили ситуацию в аннексированном Россией Крыму. Об этом сообщается в пресс-службе МИД.

«Представитель ЕС детально проинформирован о политике безопасности и гуманитарной ситуации в оккупированном Россией Крыму. Эмине Джеппар поблагодарила ЕС за четкую позицию по непризнанию незаконного проведения на территории Крыма референдума по изменениям в российскую Конституции и призвала к введению санкций против его организаторов», – сообщили в МИД Украины.

Также стороны обсудили подготовку к саммиту Украина – ЕС, который запланирован на октябрь этого года в Брюсселе.

https://arc.construction/666?lang=ru

«Справа Хізб ут-Тахрір»: Фігуранта більше двох місяців тримають в камері з хворою на туберкульоз людиною

Адвокат Рустем Кямілєв заявив про те, що фігуранта другої сімферопольської «справи Хізб ут-Тахрір» Ескендера Сулейманова більше двох місяців тримають в одній камері з хворою на туберкульоз людиною.

«Мені стало відомо в ході спілкування з Ескендером Сулеймановим, що його, виявляється, протягом двох місяців поспіль утримували в одній камері з людиною, яка захворіла туберкульозом, що було виявлено згодом», – повідомив адвокат.

Як зазначив Кямілєв, Ескендер Сулейманов кілька разів звертався до медсанчастини з проханням направити всіх розміщених в камері людей на рентген-дослідження. Однак, адміністрація СІЗО не робить ніяких дій.

https://arc.construction/673?lang=uk

«Дело Хизб ут-Тахрир»: Фигуранта более двух месяцев держат в камере с больным на туберкулез человеком

Адвокат Рустем Кямилев заявил о том, что фигуранта второго симферопольского «дела Хизб ут-Тахрир» Эскендера Сулейманова более двух месяцев держат в одной камере с больным туберкулезом человеком.

«Мне стало известно в ходе общения с Эскендером Сулеймановым, что его, оказывается, на протяжении двух месяцев подряд содержали в одной камере с человеком, который заболел туберкулезом, что было выявлено впоследствии», – сообщил адвокат.

Как отметил Кямилев, Эскендер Сулейманов несколько раз обращался в медсанчасть с просьбой направить всех содержащихся в камере людей на рентген-исследование. Однако, администрация СИЗО не предпринимает никаких действий.

https://arc.construction/678?lang=ru

Кримські татари та анексія Криму: залякування та відповідь

Історія української революції гідності та подальшої російської агресії добре описані в літературі [див.: 1, 2]. 20 лютого 2014 року, коли проросійський президент В. Янукович, ще був при владі в Україні, російські службовці та солдати без знаків розрізнення, які згодом стали відомі як «маленькі зелені чоловічки», почали встановлювати контроль над стратегічними об’єктами на Кримському півострові. В перші дні березня Україна втратила контроль над Кримом. 16 березня 2014 року в Росії відбувся псевдореферендум, на якому жителі Криму були змушені голосувати під дулами автоматів. Росія заявила, що 97% кримчан проголосували за «возз’єднання» з Росією, а 18 березня 2019 року оголосила Крим своєю територією.

Про це пише кандидат юридичних наук Олексій Плотніков.

Дії України в Раді Безпеки ООН 15 березня 2014 року передбачувано зазнали невдачі проти російського вето. 27 березня Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію 68/262, яка підкреслила, що референдум не має законної сили та не може бути підставою для будь-якої зміни статусу Автономної Республіки Крим чи міста Севастополя [3]. Росія засудила Резолюцію як «контрпродуктивну» і продовжувала діяти відповідно до своєї політики.

Україна неодноразово заявляла і продовжує заявляти, що не визнає анексію, але не має можливості відновити контроль над півостровом. Військові сили та сили безпеки країни були мобілізовані для перешкоджання просуванню російських парамілітарних формувань на Донбасі [щодо детального опису сторін, які беруть участь у збройному конфлікті в Україні див.: 4], тоді як єдиний практичний захід, який вони могли вжити в Криму полягав у блокуванні Перекопського перешийка, щоб запобігти проникненню російських сил на материкову Україну.

Мешканці Криму по-різному ставились до російського контролю, починаючи від ентузіазму до відкритого протистояння, причому кримські татари виступили найактавнішими антагоністами щодо російського вторгнення. Меджліс закликав бойкотувати «референдум» 16 березня, підриваючи російську версію майже односторонньої підтримки анексії. Навесні 2014 року кримські татари влаштували низку мирних маніфестацій, щоб продемонструвати свою незгоду з анексією. Саме існування кримських татар виявилося потенційно згубним для російського наративу про те, що Крим – «ісконно російська земля». Як зазначають Койнаш і Шаррон, «прийняття Криму як суто російського вимагає, щоб його корінні народи – головним чином кримські татари – були стерті з історії регіону, а їх протиставлення російському іредентизму не враховувалося» [5, С. 29].

Відповіддю була кампанія, яку Х’юман Райтс Вотч характеризує як «незаконне затримання, викрадення, жорстоке поводження, включаючи тортури, і тиск на проукраїнських активістів інших мешканців з повною безкарністю» [6]. Лідерам Меджлісу, включаючи Мустафу Джемілєва та голові Меджлісу Рефату Чубарову, було відмовлено у в’їзді в Крим та видано письмові попередження про те, що їх діяльність екстремістська за російським законодавством. Приміщення Меджлісу та будинки його членів регулярно піддавалися обшукам. Так само в будинках простих членів кримськотатарської громади, а також мечетях та школах шукали зброю, вибухівку та заборонену літературу. 18 травня 2014 року кримським татарам не було дозволено проводити громадські заходи, присвячені річниці депортації, і вони змогли провести лише спільну молитву. Російські прокурори оприлюднили заяви, описуючи діяльність Меджлісу як екстремістську та характеризуючи його як незаконну організацію [7].

Продовження https://arc.construction/685?lang=uk

Крымские татары и аннексия Крыма: запугивание и ответ

История украинской революции достоинства и дальнейшей российской агрессии хорошо описаны в литературе [см. 1, 2]. 20 февраля 2014 года, когда пророссийский президент Янукович, еще был у власти в Украине, российские служащие и солдаты без опознавательных знаков, которые впоследствии стали известны как «маленькие зеленые человечки», начали устанавливать контроль над стратегическими объектами на Крымском полуострове. В первые дни марта Украина потеряла контроль над Крымом. 16 марта 2014 года в России состоялся псевдореферендум, на котором жители Крыма были вынуждены голосовать под дулами автоматов. Россия заявила, что 97% крымчан проголосовали за «воссоединение» с Россией, а 18 марта 2019 года объявила Крым своей территорией.

Об этом пишет кандидат юридических наук Алексей Плотников.

Действия Украины в Совете Безопасности ООН 15 марта 2014 года предсказуемо потерпели неудачу против российского вето. 27 марта Генеральная Ассамблея ООН приняла Резолюцию 68/262, которая подчеркнула, что референдум не имеет законной силы и не может быть основанием для каких-либо изменений статуса Автономной Республики Крым или города Севастополь [3]. Россия осудила резолюцию как «контрпродуктивную» и продолжала действовать согласно своей политике.

Украина неоднократно заявляла и продолжает заявлять, что не признает аннексию, но не имеет возможности восстановить контроль над полуостровом. Военные силы и силы безопасности страны были мобилизованы для предотвращения продвижению российских парамилитарных формирований на Донбассе [по детальному описанию сторон, участвующих в вооруженном конфликте в Украине см.: 4], тогда как единственное практическое мероприятие, которое они могли принять в Крыму состояло в блокировании Перекопского перешейка, чтобы предотвратить проникновение российских сил на материковую Украину.

Жители Крыма по-разному относились к российскому контролю, начиная от энтузиазма до открытого противостояния, причем крымские татары выступили самыми активными антагонистами в отношении российского вторжения. Меджлис призвал бойкотировать «референдум» 16 марта, подрывая русскую версию почти односторонней поддержки аннексии. Весной 2014 года крымские татары устроили ряд мирных манифестаций, чтобы продемонстрировать свое несогласие с аннексией. Само существование крымских татар оказалось потенциально губительным для российского нарратива о том, что Крым — «исконно русская земля». Как отмечают Койнаш и Шаррон, «принятие Крыма как чисто русского требует, чтобы его коренные народы — главным образом крымские татары — были стерты из истории региона, а их противопоставление российскому ирредентизму не учитывалось» [5, С. 29].

Ответом была кампания, которую Хьюман Райтс Вотч характеризует как «незаконное задержание, похищение, жестокое обращение, включая пытки, и давление на проукраинских активистов других жителей с полной безнаказанностью» [6]. Лидерам Меджлиса, включая Мустафу Джемилева и председателю Меджлиса Рефату Чубарову, было отказано во въезде в Крым и выданы письменные предупреждения о том, что их деятельность экстремистская по российскому законодательству. Помещение Меджлиса и дома его членов регулярно подвергались обыскам. Так же в домах простых членов крымскотатарской общины, а также мечетях и школах искали оружие, взрывчатку и запрещенную литературу. 18 мая 2014 года крымским татарам не было разрешено проводить общественные мероприятия, посвященные годовщине депортации, и они смогли провести лишь общую молитву. Российские прокуроры обнародовали заявления, описывая деятельность Меджлиса как экстремистскую и характеризуя его как незаконную организацию [7].

Продолжение: https://arc.construction/680?lang=ru

Пентагон призывал к усилению НАТО для сдерживания России с учетом оккупации Крыма

О необходимости укрепления НАТО и направления средств альянса на сдерживание, включая Россию, указал Министр обороны США Марк Эспер. Кроме того в данном контексте он упомянул российскую оккупацию Крыма и боевые действия на Донбассе.

Об этом сообщает пресс-служба Пентагона.

Министр также отметил, что увеличение расходов НАТО стоит приветствовать, а эти средства необходимо направлять на ресурсы для сдерживания противников.

«Мы должны сдерживать Россию. Мы должны укреплять НАТО и усиливать наших партнеров, чего мы с нетерпением ждем», – сказал американский министр.

«По словам Эспера, Россия представляет собой чуть меньшую проблему, чем Китай, но она является источником нарушений во всем мире: оккупация Крыма, ведение войны в Украине, угрозы союзникам по НАТО и отправка войск в Сирию и Ливию», – сообщает Пентагон.

https://arc.construction/704?lang=ru

Пентагон закликав до посилення НАТО для стримування Росії з урахуванням окупації Криму

Про необхідність зміцнення НАТО і спрямування коштів альянсу на стримування, включаючи Росію, зазначив Міністр оборони США Марк Еспер. Крім того в даному контексті він згадав російську окупацію Криму та бойові дії на Донбасі.

Про це повідомляє прес-служба Пентагону.

Міністр також зазначив, що збільшення витрат НАТО варто вітати, а ці кошти необхідно направляти на ресурси для стримування супротивників.

«Ми повинні стримувати Росію. Ми повинні зміцнювати НАТО і посилювати наших партнерів, чого ми з нетерпінням чекаємо », - сказав американський міністр.

«За словами Еспера, Росія являє собою трохи меншу проблему, ніж Китай, але вона є джерелом порушень у всьому світі: окупація Криму, ведення війни в Україні, загрози союзникам по НАТО і відправка військ до Сирії і Лівії», - повідомляє Пентагон.

https://arc.construction/709?lang=uk

Юридические формы российской агрессии против Украины

Очевидным фактом является то, что Российская Федерация (РФ) активно использует юридические средства собственной агрессии против Украины в универсальных и региональных международных юрисдикциях, а также в рамках правовых систем РФ, третьих государств и собственно и Украины. Обобщение направлений действий и замыслов россиян в рамках публичных дискуссий не проводилось. Поэтому важным представляется комплексный анализ соответствующих процессов, намерений и мероприятий агрессора и обработки эффективных юридических и других механизмов противодействия.

Об этом пишет доктор юридических наук, профессор Борис Бабин.

Наиболее критичными и поражающими являются формы юридической работы РФ в украинской юрисдикции; они среди прочего свидетельствуют о полном отсутствии в этой сфере не только организованной правовой или антикоррупционной политики, но и о полной деградации отечественной контрразведывательной деятельности. Также эти формы работы в очередной раз возвращают нас к вопросу целесообразности пребывания в Украине дипломатических и консульских представителей государства-агрессора.

Ведь к основным, важнейшим юридическим действиям РФ в украинской юрисдикции следует отнести активное участие, как разрешенными способами (наем адвокатов, представителей привлечения консульских возможностей) так и через коррупционные риски и использование пророссийских чиновников и прямой собственной агентуры среди руководителей правоохранительных органов и судей в определенных категориях судебных разбирательств.

Во-первых, это касается производства в административных судах по вопросам якобы неправомерности применения санкций против хозяйственных субъектов и физических лиц. В интересах РФ отдельные лица оспаривают нормативные и индивидуальные решения государственных органов Украины о применении санкций, а также управленческие акты о реализации санкций и соответствующие управленческие решения по этим вопросам. Яркими примерами являются возбужденные административные дела «лже-Аксенова», где двойник крымского гаутляйтера оспаривал указ Президента и решение СНБО Украины относительно «главы Республики Крым» [1], а также обжалование якобы «судовладельцем» мер по блокированию танкера «Механик Погодин» как имущества подсанкцийнного владельца [2].

Продолжение https://arc.construction/597?lang=ru

Юридичні форми російської агресії проти України

Очевидним фактом є те, що Російська Федерація (РФ) активно використовує юридичні засоби власної агресії проти України в універсальній та регіональних міжнародних юрисдикціях, а також в рамках правових систем РФ, третіх держав та власне й України. Узагальнення напрямів дій та задумів росіян в рамках публічних дискусій ще не здійснювалося. Тому важливим вбачається комплексний аналіз відповідних процесів, намірів та заходів агресора та опрацювання ефективних юридичних та інших механізмів протидії.

Про це пише доктор юридичних наук, професор Борис Бабін.

Найбільш критичними та вражаючими є форми юридичної роботи РФ в українській юрисдикції; вони серед іншого свідчать про повну відсутність у цій сфері не тільки організованої правової чи антикорупційної політики, але й про повну деградацію вітчизняної контррозвідувальної діяльності. Також ці форми роботи учергове повертають нас до питання доцільності перебування в України дипломатичних та консульських представників держави-агресора.

Адже до основних, найважливіших юридичних дій РФ в українській юрисдикції слід віднести активну участь, як дозволеними способами (найм адвокатів, представників, залучення консульських можливостей) так й через корупційні ризики та використання проросійських посадовців і прямої власної агентури серед очільників правоохоронних органів та суддів у визначених категоріях судових проваджень.

По-перше, це стосується провадження в адміністративних судах, з питань нібито неправомірності застосування санкцій проти господарських суб’єктів та фізичних осіб. В інтересах РФ окремі особи оскаржують нормативні та індивідуальні рішення державних органів України про застосування санкцій, а також управлінські акти про реалізацію санкцій та відповідні управлінські рішення з цих питань. Яскравими прикладами є порушені адміністративні справи «лже-Аксьонова», де двійник кримського гаутляйтера оскаржував указ Президента та рішення РНБО України стосовно «глави Республіки Крим» [1], а також оскарження нібито «судновласником» заходів з блокування танкера «Механік Погодін» як майна підсанкційного власника [2].

Продовження: https://arc.construction/602?lang=uk

В оккупированном Крыму артезианские скважины нельзя использовать для питьевого водоснабжения

В оккупированном Крыму только за последние два года минерализовалось больше сотни артезианских скважин. Об этом заявил экс-глава Рескомитета АРК по водохозяйственному строительству и орошаемому земледелию Александр Лиев. В связи с чем он считает, что скважины уже нельзя использовать для питьевого водоснабжения, а также засоление и минерализация скважин станут очень заметным явлением на полуострове, особенно в степном Крыму.

«Это такое явление, которое везде происходит, а в Крыму это явление возобновилось, ведь 50 лет мы с этим не сталкивались. Артезианским скважинам в Крыму 50 лет, у них был срок эксплуатации 15-20 лет. Затем эти скважины обновляли и они дальше работали. Теперь обновлению эти скважины не подлежат, ведь сам водный ресурс становится непригодным для питьевых нужд», – прокомментировал Александр Лиев.

https://arc.construction/713?lang=ru

В окупованому Криму артезіанські свердловини не можна використовувати для питного водопостачання

В окупованому Криму тільки за останні два роки мінералізованих більше сотні артезіанських свердловин. Про це заявив екс-глава Рескомітету АРК з водогосподарського будівництва і зрошуваного землеробства Олександр Лієв. У зв’язку з чим він вважає, що свердловини вже не можна використовувати для питного водопостачання, а також засолення і мінералізація свердловин стануть дуже помітним явищем на півострові, особливо в степовому Криму.

«Це таке явище, яке всюди відбувається, а в Криму це явище відновилося, адже 50 років ми з цим не стикалися. Артезіанським свердловинам в Криму 50 років, у них був термін експлуатації 15-20 років. Потім ці свердловини оновлювали і вони далі працювали. Тепер оновленню ці свердловини не підлягають, адже сам водний ресурс стає непридатним для питних потреб», – прокоментував Олександр Лієв.

https://arc.construction/718?lang=uk

В Санкт-Петербурге во время акции в поддержку крымских татар был задержан активист

Как сообщают российские СМИ, во время субботней акции в поддержку крымских татар, которое регулярно проводит в Санкт-Петербурге «Стратегии18» был задержан активист Владимир Шпицин. Он стоял в футболке с тамгой, с плакатом «Свободу узникам «дела Хизб ут-Тахрир» и держал украинский флаг.

Как информируется, полицейские задержали шесть участников акции. Во время задержания Шипицын упал, а пластиковое древко флага в этот момент сбило с полицейского кепку. Далее, следственный отдел по Гатчине управления Следкома по Ленобласти возбудил против активиста уголовное дело по ст. 318 УК России – «применение насилия в отношении представителя власти». Активист был помещен в ИВС.

Напомним, российские активисты объединились в бессрочную акцию под названием «Стратегия-18» в память о дне депортации крымских татар – 18 мая 1944 года. Ежемесячно 18 числа активисты выходят на улицы с пикетами.

https://arc.construction/728?lang=ru

У Санкт-Петербурзі під час акції на підтримку кримських татар було затримано активіста

Як повідомляють російські ЗМІ, під час суботньої акції на підтримку кримських татар, яке регулярно проводить в Санкт-Петербурзі «Стратегіі18» був затриманий активіст Володимир Шпіцін. Він стояв у футболці з тамгой, з плакатом «Свободу в’язням «справи Хізб ут-Тахрір» та тримав український прапор.

Як інформується, поліцейські затримали шістьох учасників акції. Під час затримання Шипіцин впав, а пластикове древко прапора в цей момент збило з поліцейського кепку. Далі, слідчий відділ у Гатчині управління Слідкому у Ленобласті порушив проти активіста кримінальну справу за ст. 318 КК Росії – «застосування насильства відносно представника влади». Активіст був поміщений в ІТТ.

Нагадаємо, російські активісти об’єдналися в безстрокову акцію під назвою «Стратегія-18» в пам’ять про день депортації кримських татар – 18 травня 1944 року. Щомісяця 18 числа активісти виходять на вулиці з пікетами.

https://arc.construction/723?lang=uk

Правовые обязательства в отношении крымских татар как коренного народа

Украинское правительство обращало мало внимания на проблемы крымских татар до 2014 года. Ситуация кардинально изменилась после аннексии Крыма Российской Федерацией в 2014 году. При отсутствии реальной возможности восстановить суверенитет Украины над полуостровом, Крымскотатарское движение стало одним из немногих эффективных инструментов, способных влиять на оккупационную власть. Лидеры Меджлиса, крымскотатарского органа национального самоуправления, заявили о поддержке суверенитета Украины над Крымом и готовность сотрудничать с украинским правительством в его восстановлении. Кроме того, российская политика дискриминации и преследований стала идеальным основанием для дипломатических и юридических действий против оккупации Крыма. Новая политика Украины была многосторонней — от политических жестов до культурных событий и построения новой коллективной памяти. Однако, для целей данной статьи мы остановимся лишь на международно-правовых аспектах обязательств Украины относительно крымских татар как коренного народа, который проживает на ее территории, и подвергается нападению со стороны другого государства.

Об этом пишет кандидат юридических наук Алексей Плотников.

Вызов для Украины следует не только из стремления прекратить оккупацию или нравственного долга в отношении крымских татар. Он базируется на твердых международно-правовых обязательствах, которые Украина взяла на себя. Обязательства по защите прав человека существуют в отношении всех лиц на оккупированной территории, однако, существует также специфический набор обязательств в отношении крымских татар как этнической группы и коренного населения.

Первый набор обязательств Украины происходит из положений международного права о коллективных правах народов. Самое главное — это право на самоопределение, закрепленное общей статьей 1 Международного пакта о гражданских и политических правах [1] и Международного пакта о социальных, экономических и культурных правах [2], согласно которой все народы имеют право на определение своего политического статуса и экономического, социального и культурного развития, в то время как государства-участники обязаны способствовать реализации права на самоопределение и уважать это право.

Второй набор обязательств Украины можно найти в международном антидискриминационном праве. Согласно статье 2 Международной конвенции о ликвидации всех форм расовой дискриминации государства-участники обязались «проводить всеми возможными способами политику ликвидации всех форм расовой дискриминации и способствовать взаимопониманию», а также «используя все надлежащие средства, в том числе и законодательные меры», чтобы положить конец расовой дискриминации. Среди прочего, в Конвенции говорится о свободе мысли, совести и вероисповедания, свободу мнений и выражения и свободу мирных собраний и объединений, а также право на образование и право на равное участие в культурной деятельности [3]. Комитет по ликвидации расовой дискриминации, созданный в соответствии с Конвенцией, подтвердил, что ситуация подпадает под его мандат, когда он призвал Россию «отменить любые административные или законодательные меры, принятые с момента, когда государство-участник начало осуществлять эффективный контроль над Крымом, который имеет цель или последствия в виде дискриминации любого этноса или коренных народов», в частности «эффективно расследовать обвинения в нарушении прав крымских татар, в частности похищения, насильственные исчезновения, произвольные задержания и жестокое обращение» [4].

Продолжение https://arc.construction/730?lang=ru

Правові зобов’язання щодо кримських татар як корінного народу

Український уряд звертав мало уваги на проблеми кримських татар до 2014 року. Ситуація кардинально змінилася після анексії Криму Російською Федерацією у 2014 році. За відсутності реальної можливості відновити суверенітет України над півостровом, Кримськотатарський рух став одним з небагатьох ефективних інструментів, здатних впливати на окупаційну владу. Лідери Меджлісу, кримськотатарського органу національного самоврядування, заявили про підтримку суверенітету України над Кримом та готовність співпрацювати з українським урядом у його відновленні. Крім того, російська політика дискримінації та переслідувань стала ідеальною підставою для дипломатичних та юридичних дій проти окупації Криму. Нова політика України була багатосторонньою – від політичних жестів до культурних подій та побудови нової колективної пам’яті. Однак, для цілей цієї статті ми зупинимось лише на міжнародно-правових аспектах зобов’язань України щодо кримських татар як корінного народу, який проживає на її території, та піддається нападу з боку іншої держави.

Про це пише кандидат юридичних наук Олексій Плотніков.

Виклик для України випливає не лише з прагнення припинити окупацію чи морального обов’язку щодо кримських татар. Він базується на твердих міжнародно-правових зобов’язаннях, які Україна взяла на себе. Зобов’язання з захисту прав людини існують щодо всіх осіб на окупованій території, однак, існує також специфічний набір зобов’язань щодо кримських татар як етнічної групи та корінного населення Криму.

Перший набір зобов’язань України походить з положень міжнародного права про колективні права народів. Найголовніше – це право на самовизначення, закріплене загальною статтею 1 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права [1] та Міжнародного пакту про соціальні, економічні та культурні права [2], згідно з якою усі народи мають право на визначення свого політичного статусу та економічного, соціального та культурного розвитку, в той час як держави-учасниці зобов’язані сприяти реалізації права на самовизначення та поважати це право.

Другий набір зобов’язань України можна знайти в міжнародному антидискримінаційному праві. Згідно зі статтею 2 Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, держави-учасниці зобов’язалися «проводити всіма можливими способами політику ліквідації всіх форм расової дискримінації і сприяти взаєморозумінню», а також «використовуючи всі належні засоби, в тому числі й законодавчі заходи» аби покласти кінець расовій дискримінації. Серед іншого, в Конвенції йдеться про свободу думки, совісті та віросповідання, свободу думок і вираження поглядів та свободу мирних зібрань та об’єднань, а також право на освіту та право на рівну участь у культурній діяльності [3]. Комітет з ліквідації расової дискримінації, створений відповідно до Конвенції, підтвердив, що ситуація підпадає під його мандат, коли він закликав Росію «скасувати будь-які адміністративні чи законодавчі заходи, прийняті з моменту, коли держава-учасниця почала здійснювати ефективний контроль над Кримом, який має мету або наслідки у вигляді дискримінації будь-якого етносу або корінних народів», зокрема «ефективно розслідувати звинувачення у порушенні прав кримських татар, зокрема викрадення, насильницькі зникнення, довільні затримання та жорстоке поводження» [4].

Продовження https://arc.construction/735?lang=uk

В Симферополе река Салгир превращается в Стикс (фото)

Одной из самых красивых достопримечательностей Симферополя всегда была набережная реки Салгир. Однако, после оккупации Крыма Российской Федерацией, этой достопримечательности стало уделяться очень мало внимания коммунальными службами.

В настоящее время, радовавшая в прошлом глаз артерия столицы Крыма, все больше приходит в упадок.

Жители Симферополя делятся в социальных сетях фотографиями состояния столичной артерии, которые удручают.

Как сообщают жители Симферополя, внешний вид Салгира сейчас не только отталкивающий, но и в некоторых местах невозможно пройти, не задержав дыхания из-за разносящегося неприятного запаха.

В свою очередь оккупационные власти Симферополя полностью игнорируют проблему реки.

https://arc.construction/750?lang=ru