К «международному общественному трибуналу» его российские организаторы планируют привлечь ряд иностранных экспертов, деятелей, политологов, экономистов, представителей политических течений, а также и западных специалистов, в том числе в области морского права. Кроме этого в постановочном процессе примут участие и российские специалисты в области международного права, отдельные юристы. Надо отметить, что сейчас РФ осуществляет поиск украинских адвокатов, которые выступили бы «от лица Украины» в рамках «крымского суда кенгуру». Говорят, пока что ни украинские, ни даже российские авторитетные юристы не подтвердили согласие на участие в данном шоу, несмотря на высокие гонорары, предложенные им лично господином Молоховым. Не последнюю роль тут играет и отношение собственно к адвокату Молохову в самой российской правовой среде как к человеку с, мягко говоря, большими странностями. Дело тут, конечно же, не в любви к справедливости или в тайной поддержке Украины состоявшимися российскими адвокатами. Просто они хорошо понимают, что участие в потешном «суде кенгуру» это крест на их профессиональной репутации и на карьере юриста, что не окупится никаким разовым гонораром. Впрочем, в способности россиян найти среди адвокатов-неудачников очередных «венецианских дожей» для «крымского трибунала» никто особо не сомневается.

Все подробности тут: https://arc.construction/3575?lang=ru

В своих интервью глава полуфейковой «московской коллегии адвокатов» «Последний Дозор» Александр Молохов не скрывает истинную суть «международного общественного трибунала», в частности на фоне откровенной неудачи РФ в Международном трибунале по морскому праву по «керченскому инциденту». Напомним, что жесткой политической и правовой реакции на обстрел и захват Россией кораблей Военно-Морских Сил Украины в Черном море власти РФ явно не ожидали. Поэтому с 2019 года стала набирать обороты идея «трибунала Рассела», призванного «подорвать систему» международного правосудия. К иным задачам этого «суда кенгуру» россияне относят и очевидно сомнительные инициативы подготовки исков против Украины «за потери экономики Крыма в ее составе», а также по некому ущербу, понесенным оккупантами через перекрытие Северо-Крымского канала, якобы в силу «массовых нарушений прав человека» в «обезвоженном регионе». Очевидно обращений Натальи Поклонской в Управление Верховного комиссара по правам человека ООН касательно «гуманитарной катастрофы» и «экоцида в Крыму» оказалось недостаточно.

Парадоксально, но сейчас у РФ нет четкого видения, кого именно и за что осудит «крымский суд кенгуру», но поскольку средства выделены и большей частью уже освоены, а задача не решена, то следует хоть что-то предпринимать. В 2019 году основной задачей «кенгуроводов» было отвлечение внимание от «керченского нападения», милитаризации РФ Азовского и Черного морей, милитаризации, решения Международного трибунала по морскому праву поддержал Украину. Тогда, например, в Совете Федерации РФ заявляли о бесполезности международных процедур по морскому праву и о необходимости «восстановления справедливости» за счет института «народной дипломатии» призванной «открыть глаза» Западу.

Однако в 2020 году вызовы перед РФ поменялись, и о чем конкретно будут вещать «судьи трибунала» пока неясно. Фактическая же цель этого квазисудебного процесса состоит в искажении, с присущей Москве риторикой, информации о событиях в Крыму, а также в легитимизации имперских интересов РФ на полуострове. Стоит предположить, что инициируя «дискуссионный клуб» в виде «международного общественного трибунала» на платформе нелегитимной ассоциации, Кремль стремится пошатнуть доверие западной общественности к системе международного правосудия, создав ауру подозрения. Если и дискредитировать правительства стран Запада очередными заявлениями «венецианских дожей» не удастся, то РФ точно попытается вовлечь в «резонансное» коллективное обсуждение лояльных себе западных политиков и общественных деятелей. Не оставляет агрессор и попытки добавить новых ложных идей, которые будут запутывать, а при удачном стечении обстоятельств – подменят основные нормы международного права. В частности речь идет о «народной дипломатии», «разделенных народах», «борьбе с экстремизмом» и прочем.

«Міжнародний громадський трибунал» по Криму від окупантів

За шість років окупації Криму РФ не досягла успіху у своїх спробах досягти закордонного визнання замаху на анексію нею півострова. У міжнародних судах, арбітражах, трибуналах розглядаються пов’язані з Кримом фундаментальні та специфічні справи проти агресора, більшість з яких Росія виграти точно вже не зможе та й відтягувати неминучу розв’язку більше стає нікуди. Подібні найнеприємніші обставини підштовхують Москву до переведення кримського питання зі сфери міжнародного права в область чистої пропаганди, присилують РФ організовувати якісь «процеси», йменовані «міжнародно-громадськими», що на ділі є суцільною постановкою для відволікання уваги від скоєних владою РФ злочинів.

Продовжують надходити повідомлення про те, що Кремль наполегливо готується до якогось фіктивного процесу «міжнародного громадського трибуналу» щодо Криму. Як зразок владою та спецслужбами РФ взяте «проголошений громадськістю» в 1967 році «Трибунал Рассела з розслідування військових злочинів, скоєних у В’єтнамі», що тоді провів дві сесії, присвячені викриттю «злочинів американської вояччини». Такі «процеси» потім неодноразово ініціювалися прокомуністичною та лівою громадськістю, вони як правило представляли собою більш чи менш якісну пародію на Нюрнберзький трибунал. Мова навіть йшла про створення «Постійного народного трибуналу», що тихесенько припинив своє існування в 1984 році. За дивним «збігом обставин» всі ці створені явочним шляхом «трибунали», титуловані англомовними експертами не інакше як «суд кенгуру» («Kangaroo court»), тобто як потішне, фейкове судилище, в своїх рішеннях чітко відображали зовнішньополітичні цілі та завдання СРСР.

Втім після створення на рівні ООН справжніх міжнародних трибуналів по Югославії і Руанді а також після формування в Гаазі Міжнародного кримінального суду така розробка радянських спецслужб стала виглядати вже донезмоги архаїчно. Проте перші спроби такого «суду кенгуру» для реалізації своїх цілей в Україні РФ вчинила вже у 2014 році. Тоді російські медіа почали поширювати повідомлення про проведений у Венеції «трибунал Рассела», що оперативно «засудив» не більше і не менше, як президентів США і України, а також генсека НАТО та главу Єврокомісії за «військові злочини на Донбасі», встановивши їх особисту «пряму відповідальність у війні проти населення Донбасу». Тоді російською пропагандою анонсувалося, що рішення «трибуналу» направлять в ООН, Європейський Союз, Міжнародний кримінальний суд «та інші міжнародні організації». При цьому єдиним джерелом відомостей про такий важливий «міжнародному суді» стали повідомлення в мережі «Фейсбук» від такого собі Альберта Гардін (Albert Gardin) [1], активного венеціанського сепаратиста-одинаки, що називає себе не інакше як «сто двадцять перший Дож Венеції». Так що слід відзначити очевидне «падіння рівня» виконавців замовлених росіянами «судів кенгуру». Якщо в ХХ столітті в дані процеси були замішані Жан-Поль-Сартр, Бертран Рассел, Симона де Бовуар та ряд політиків демократичних країн, то наразі реалізацію «міжнародного правосуддя» росіяни доручили відвертим міським божевільним. Хоча, можливо, це значно дешевше.
«Приголомшливий успіх» «венеціанського дожа» у викритті «підступних злочинів» глави Єврокомісії в степах Донбасу не зупинив росіян, й потім подібні шоу ними було заплановано щодо Криму. Засідання «суду кенгуру» більше року готувалося та планувалося в одній з країн Західної Європи на літо 2020 року, проте пандемія COVID-19 внесла свої корективи і «спектакль» було вирішене перенести на весну 2021 року. Як альтернативний майданчик розглядається варіант проведення засідання «міжнародного громадського трибуналу» у Латинській Америці. На цьоу етапі реакція європейських функціонерів та урядів європейських країн на заплановану росіянами постановку театру абсурду знаходиться в «режимі очікування».

Організатором чергового «трибуналу Рассела» була задекларована «Міжнародна некомерційна неурядова асоціація «Таврида»» (Association Internationale Sans But Lucratif «Tavrida») зі штаб-квартирою в бельгійському Брюсселі. Згідно із затвердженою російськими спецслужбами легендою ця структура повинна була «відстоювати інтереси населення Криму» в міжнародних інстанціях, оскаржувати санкції проти окупаційного режиму РФ в Криму, проводити «науково-практичні конференції та семінари», брати участь в заходах по лінії ООН, Ради Європи, ПАРЄ та ОБСЄ. Крім того, однією з цілей «некомерційної асоціації» прямо заявлялося «залучення інвестицій до Криму» в обхід санкцій і без застосування міжбанківської системи переказів SWIFT. В принципі цього достатньо знати для розуміння «правомірності» цілей і завдань «Тавриди».

Засновниками «Тавриди», без особливої маскування, стали московська «Міжнародна рада російських співвітчизників» та її «дочірнє підприємство» в Бельгії – «European Russian Community». Однак незабаром після свого створення, в березні 2019 року «Таврида», в «кращих традиціях» російської зовнішньої політики, перейшла на нелегальне становище, оскільки Міністерство юстиції Бельгії анулювало її реєстрацію. Бельгійці обгрунтовано вважають, що «Таврида» загрожує державним інтересам країни перебування, зокрема через те, що вона створювалася за погодженням з адміністрацією президента Росії, при безпосередній участі російських спецслужб та фінансуванні з федерального бюджету РФ.

Цей провал змусив керівництво «Тавриди» подати в суд з метою визнати рішення бельгійського Мін’юсту незаконним. З урахуванням великих часових витрат на судовий процес та не очевидних перспектив рішення бельгійського суду щодо закриття структури, Москвою стали опрацьовуватися варіанти перереєстрації «Тавриди» в Швейцарії, Австрії або Італії. Сенс перебування в реєстрі громадських організацій однієї з країн Євросоюзу полягає в тому, що завдяки цьому організація може отримати перепустку до Європарламенту, де можна зробити фотосесію з проросійськими депутатами, отримати дозвіл зустрічатися з представниками Єврокомісії. Ну і з такою реєстрацією можливо більш активне просування інтересів РФ через структури Ради Європи, сприяння отриманню шенгенських віз для потрібних РФ персонажам тощо.

Оскільки публічно відомих зрушень у Москви в цьому напрямку за 2020 рік немає, можна припустити, що з цим питанням у росіян виникли якісь проблеми. Незважаючи на це РФ активно працює над створенням афілійованих структур, здатних втручатися і впливати на суспільно-політичні процеси країн Європейського Союзу в вимірі «української політики» Кремля. РФ при цьому просуває спецоперацію з дезінформації європейської громадськості з використанням громадських структур, що фінансуються за рахунок російських платників податків. Зараз фактично очолює цю мережу (групу) довірена особа президента Путіна московський адвокат Олександр Молохов, керівник «робочої групи з міжнародно-правових питань при постійному представництві Республіки Крим при Президенті Росії» [2]. В якості основного завдання даної мережі «неурядових установ» декларується супровід позовів в європейських судах у справах, пов’язаних з Кримом.

У своїх інтерв’ю глава напівфейкової «московської колегії адвокатів» «Останній Дозор» Олександр Молохов не приховує справжню суть «міжнародного громадського трибуналу», зокрема на тлі відвертої невдачі РФ в Міжнародному трибуналі з морського права по «керченському інциденту». Нагадаємо що жорсткої політичної та правової реакції на обстріл і захоплення Росією кораблів Військово-Морських Сил України в Чорному морі влади РФ явно не очікували. Тому з 2019 року стала набирати обертів ідея «трибуналу Рассела», покликаного «підірвати систему» міжнародного правосуддя. До інших завдань цього «суду кенгуру» росіяни відносять й очевидно сумнівні ініціативи підготовки позовів проти України «за втрати економіки Криму в її складі», а також щодо якоїсь шкоди, понесеної окупантами через перекриття Північно-Кримського каналу, нібито в силу «масових порушень прав людини» у «зневодненому регіоні». Очевидно,що звернень Наталії Поклонский в Управління Верховного комісара з прав людини ООН щодо «гуманітарної катастрофи» та «екоциду в Криму» виявилося недостатньо.

Парадоксально, але зараз у РФ немає чіткого бачення, кого саме і за що засудить «кримський суд кенгуру». Але оскільки кошти виділені і здебільшого вже освоєні, а завдання не вирішене, то слід хоч щось робити. У 2019 основним завданням «кенгуроводів» було відволікання уваги від «керченського нападу», мілітаризації РФ Азовського і Чорного морів, від рішення Міжнародного трибуналу з морського права, що підтримав Україну. Тоді, наприклад, в Раді Федерації РФ заявляли про марність міжнародних процедур з морського права та необхідність «відновлення справедливості» за рахунок інституту «народної дипломатії», покликаної «відкрити очі» Заходу.

Однак в 2020 році виклики перед РФ помінялися і про що конкретно будуть віщати «судді трибуналу» поки неясно. Фактична ж мета цього квазисудебного процесу, полягає в спотворенні, з властивою Москві риторикою, інформації про події в Криму в легітимізації імперських інтересів РФ на півострові. Варто припустити, що ініціюючи «дискусійний клуб» у вигляді «міжнародного громадського трибуналу» на платформі нелегітимної асоціації, Кремль прагне похитнути довіру західної громадськості до системи міжнародного правосуддя, утворив «ауру підозри». Якщо й дискредитувати уряди країн Заходу черговими заявами «венеціанських дожів» не вдасться, то РФ точно спробує залучити в «резонансне» колективне обговорення лояльних собі західних політиків та громадських діячів. Не залишає агресор й спроби додати нових помилкових ідей, які будуть заплутувати, а при вдалому збігу обставин – підмінять основні норми міжнародного права. Зокрема мова йде про «народну дипломатію», «розділені народи», «боротьбу з екстремізмом» та інше.

До «міжнародного громадського трибуналу» його російські організатори планують залучити ряд іноземних експертів, діячів, політологів, економістів, представників політичних течій, а також західних фахівців в тому числі в галузі морського права. Крім цього в постановочному процесі візьмуть участь російські фахівці з міжнародного права, як «окремі юристи». Треба відзначити, що зараз РФ активно здійснює пошук українських адвокатів, які виступили б «від імені України» в рамках «кримського суду кенгуру». Подейкують, поки що ані українські, ані навіть російські авторитетні юристи не підтвердили згоду на участь в даному шоу, незважаючи на високі гонорари, запропоновані ним особисто паном Молоховим. Не останню роль тут грає і відношення власне до адвоката Молохова власне у російському правовому середовищі як до, м’яко кажучи, дуже дивакуватої людии. Справа тут звичайно ж не в любові до справедливості або у якійсь таємній підтримці України сформованими російськими адвокатами. Просто вони добре розуміють, що їх участь в шутовському «суді кенгуру» стане хрестом на їх професійній репутації та на кар’єрі юриста, що не окупиться ніяким разовим гонораром. Втім, у здатності росіян знайти серед адвокатів-невдах чергових «венеціанських дожів» для «кримського трибуналу» ніхто особливо не сумнівається.

Подробиці тут: https://arc.construction/3585?lang=uk

«Південна Осетія» та спроби «легалізації» окупаційної влади в Криму

Здійснюючи збройну агресію Росія спирається на власних маріонеток, які у будь-який час готові підтримати колонізаційну політику Кремля. Так сьогодні відбувається й з окупованими територіями України. Ми вже аналізували таке явище, як «чеченізація» Криму та Сходу України, детально окреслюючи роль кадирівської мафії у подіях на захоплених росіянами теренах. Сьогодні доцент Олександр Герцен зверне увагу на роль утвореної РФ на окупованих територіях Грузії так званої невизнаної держави «Південної Осетії» в захопленні українських територій.

Зазначене питання підлягає розгляду у двох основних аспектах: безпосередня участь у збройному конфлікті та пост-конфліктна підтримка держави-агресора. Почнемо з першого аспекту. Представники «Південної Осетії» з’явилися спочатку на Донбасі, куди вони приїхали разом з іншими бойовиками, у тому числі і «кадирівцями», будувати «русский мир». Осетини сформували основу батальйону «Схід», який окрім вбивства українських військових відзначився також злочинами проти цивільних, рекетом та викраденням людей. Згодом, більшість осетинських бойовиків перейшли до батальйону «П’ятнашка», який об’єднав вихідців з Кавказу [1].

Підконтрольна РФ «влада» «Південної Осетії» навіть не намагалася приховувати присутність власних «громадян» на Донбасі. Так, у 2018 році президент цієї «невизнаної республіки» під час «візиту» до «ДНР» прямо заявив, що приїхав у тому числі для того, щоб «провідати на передовій хлопців». При чому окупаційна адміністрація Донбасу, а саме «влада ДНР» заявляла, що розглядає «Південну Осетію» у якості військового партнера, який готовий консультувати бойовиків на Донбасі та допомагати матеріально. Слід згадати, що усі «осетинські» бойовики мають російські паспорти і приїхали в Україну для того щоб втілити плани Кремля [2].

Коли у 2018 році в Авдіївській промзоні було ліквідовано командира «П’ятнашки» осетина Олега Мамієва, влада «ДНР» приєднала цей батальйон до «армійського корпусу» самопроголошеної республіки, що не дуже сподобалося бойовикам «Південної Осетії» [3]. Саме після цього, вони почнуть трансформуватися у кримінальні угруповання, які пізніше іммігрують до Криму й займуться вже знайомими для них справами – грабувати, вимагати та залякувати. Це доволі звична поведінка проросійських найманців з Кавказу, які стали не потрібними на Донбасі, але не хочуть повертатися на свою батьківщину, де на них також ніхто не чекає.

На окупованому півострові «осетинські» бойовики починають створювати злочинні угруповання та активно ділити сфери впливу. Однак, на відміну від «кадирівців», які просто почали криміналізувати Крим, злочинці «Південної Осетії», за підтримки та згоди російських спецслужб, спочатку провели певну ідеологічну роботу. Зокрема, представники «Південної Осетії» в окупованому Криму заявили, що саме осетини є корінним населенням півострову. Вони стверджують, що їхні предки – алани, походять від скіфів, які проживали на території півострова та вели війни проти татаро-монголів. На сьогодні підконтрольні російським спецслужбам діячі відповідної діаспори планують «на рівні влади» поставити питання про визнання осетинів корінним народом Криму [4]. Це взагалі унікальна ситуація, коли історія використовується як засіб криміналізації окупованої території. Для України, це достатньо вагома загроза, адже населення окупованого півострову можуть значно обмежити в правах і свободах. Це аргумент того, що держава-агресор не збирається мирно повертати окупований Крим, і навпаки намагається за сприяння підконтрольних РФ структур переписати історію задля утримання власних позицій.

Втім характерно що свої претензії на півострів «Південна Осетія» почала заявляти тільки після спроби його анексії. На сьогодні, її представники не тільки говорять про етнічну спорідненість, а й про права на пам’ятки Криму, зокрема Скіфський Неаполь. Відповідні «громадські діячі» вважають його не більше ні менше як історичною пам’яткою невизнаної «Південної Осетії». Для просування цієї ідеї в Криму застосовують інформаційно-просвітницькі кампанії у якості інструмента ідеологічного впливу на місцеве населення [5]. У цьому вбачається не тільки ідеологічна, а й культурна складова. Тобто, представники «Південної Осетії» хочуть штучно поділити Крим та встановити повний контроль не тільки над економікою півострова, а й над релігійно-культурними процесами. Це вказує на те, що Росія вийшла на дещо інший рівень терористичної діяльності, на якому пріоритетами є ідеологія та історія, а вже потім зброя та терор. Ці процеси загрожують тим, що їх можна трансформувати під будь-які потреби Кремля. Тобто, теоретично за допомогою історії та культури можна обґрунтувати будь-яке насильство та злочини проти миру. І це вже реальна загроза не тільки для України, а й для інших європейських країн.

Є в діяльності емісарів «Південної Осетії» в Криму і певна політична складова, що також вказує на високий рівень організованості та контрольованості. Так, її представники підтримують окупаційну владу в тому, щоб повернути на півострів «скіфське золото». Мова йде про понад дві тисячі артефактів, які напередодні спроби анексії були відправлені Україною з кримського музею на виставку в Амстердам. Україна виграла суд і у 2016 році та ці цінності мали повернути державі [6]. Однак, сьогодні діячі «Південної Осетії», які оголошують ці артефакти «осетинською історичною пам’яткою», намагаються повернути їх до окупованого півострова. Політичний аспект – це саме та річ, яка відрізняє цю мафію в Криму від інших етнічних злочинних угруповань. Не дивно, що ці структури повністю підтримали та сприяли анексії півострова і сьогодні усіляко підтримують окупаційну владу, яка у відповідь закриває очі на організовану злочинну діяльність представників «Південної Осетії». Така «співпраця» з Кремлем триває не один рік і вигідна обом сторонам.

Політичні заяви підконтрольних РФ «лідерів осетинської діаспори» в Криму свідчать про повну підтримку ними окупаційної російської влади. Так, «голова діаспори» в окупованому Криму Ельбрус Бібієв заявляє, що серед кримських осетинів є депутати парламенту, які працюють на благо Росії. Він усіляко хвалить РФ, яка начебто «допомогла кримським осетинам відчути себе людьми» і створила усі необхідні для них умови. Бібієв цинічно наголошує, що Росія фактично врятувала півострів від «знищення і занепаду» [7]. На початку анексії півострова, вказана підконтрольна спецслужбам РФ «діаспора» (а насправді група етнічно поєднаних між собою організованих загальнокримнальних злочинців) повністю визнала та підтримала ідею проведення в Криму «референдуму», а згодом висловила схвальне ставлення до формального проголошення «потреби увести російські війська» на півострів [8]. Не дивно чути таку риторику, адже декількома роками раніше вона вже лунала. Так, ще в 2008 році оперована агентами російського впливу Верховна Рада АР Крим, до складу якої ще тоді входили представники відповідної етнічної мафії, зверталася до Верховної Ради України із заявою про необхідність «визнання незалежності» Абхазії та «Південної Осетії». Однак, позиція України була незмінною – Грузія є суверенною та єдиною державою, що включає усі її території [9].

Ще одним аргументом на користь такого сценарію є численні «наукові дослідження» російських вчених, які говорять про «історичне прагнення осетинського народу до єдності». У цих публікаціях навіть пропонуються можливі варіанти досягнення такої єдності. Зокрема, мова йде про асоційовані відносини держави «Аланія» з різними «осетинськими етнічними національними утвореннями», до яких уява цих «науковців» відноситиме й Крим [14].

Отже «Південної Осетії» свідчить, що історично Росія не тільки захоплює території, а й традиційно використовує їхнє населення для подальшого виправдання своєї агресії в усьому світі. Не стали винятком й мешканці «Південної Осетії», які стали співучасниками Кремля у конфлікті між Росією та Україною. На відміну від «кадирівців», яким Росія доручила криміналізацію Криму, «осетини» стали політичною зброєю РФ. Адже саме за їхньої допомоги, Кремль робить переформатування історичних процесів та впливає на культурне і релігійне життя Криму. Ця зброя є набагато небезпечнішою та дієвішою, що ускладнює повернення окупованого півострова. Однак реалії змушують Україну враховувати і такий сценарій розвитку агресії, яку цинічно розв’язала Росія.

Подробиці тут: https://arc.construction/3544?lang=uk

Насправді позиція такої «діаспори» не обмежується схваленням спроби анексії. Її представники є постійними учасниками зустрічей з окупаційною владою та авторами звернень до Володимира Путіна, в яких вони дуже просять очільника Кремля не залишати територію півострова та Донбасу, а навпаки – відродити промисловість в цих регіонах. Це супроводжується лозунгами на кшталт «внутрішня та зовнішня політика Росії спрямована на захист російськомовних людей» [10]. Такими гаслами емісари фейкової «республіки» пробують поглибити ізольованість Криму та віддалити повернення півострова до конституційного простору України. Необхідно згадати і той факт, що кримські емісари «Південної Осетії» окрім політичної роботи не забувають системно опанувати й економіку півострова.

Так, у 2018 році на півострові відкрилася мережа фірмових магазинів з продукцією «Південної Осетії». Тобто, йде просування економічних інтересів невизнаної «держави» за рахунок експансії на такому ж «чорному» кримському ринку. Домовленість про відкриття таких магазинів була офіційно зафіксована «головами торгівельно-промислових палат» «Республіки Крим» та «Південної Осетії». Проте, більшість експертів здивовані таким рішенням, оскільки окрім мінеральної води цій самопроголошеній державі продати півострову нічого. Звісно що відірвані від реальності пропагандистські плани є достатньо амбітними. Так в рамках цієї домовленості, оголошувалася співпраця в банківській сфері та у сфері туризму [11]. Таким чином РФ створює ілюзію «розвитку» самопроголошених «республік» шляхом періодичних заяв про встановлення різного роду економічних зв’язків між ними. Водночас реальне заходження відповідної етнічної мафії на півострів негативно впливає на бізнес-середовище Криму, адже фактично витісняє з ринку кримчан, які мають власний бізнес і намагаються банально вижити в умовах окупації.

Україні також варто оцінити ще один загрозливий сигнал для нашої держави від політики РФ на Кавказі. Справа в тому, що сьогодні фейкове керівництво «Південної Осетії» оголошує про плани перейменувати свою «державу» в «Аланія». Про це зокрема заявив ставленик Кремля Леонід Тібілов, адже на його думку, з такою назвою буде легше приєднатися до складу Росії [12]. При цьому водночас російська пропаганда в Криму активно відображає саме аланів в якості предків корінного населення півострова та мова тут не тільки у нових ризиках дискримінації справжніх корінних народів Криму та україномовного населення півострову.

Адже у таких подіях можна побачити ще один, небезпечний для України сценарій. РФ може формально «відмовитися» від Криму задля того, аби з неї зняли санкції, однак не поверне «Республіку Крим» його Україні, а передасть її під фейкове керівництво новоутвореній «державі» «Аланія». Такий варіант цілком можливий, адже Кремль спробує обґрунтувати своє рішення «історичними фактами» та претензіями на півострів зокрема з боку «Південної Осетії». Розрахунок РФ й у тому, що така невизнана держава не буде стороною у міжнародних судах та трибуналах, адже не має жодної ознаки державності і правосуб’єктності, тому влада держави-агресора спробує уникнути відповідальності за загострення порушень прав людини та груп у Криму в складі «Аланії».

Про реальність таких намірів свічать і документи, які сьогодні приймаються окупаційною владою Криму. Зокрема, у законі «Про стратегію соціально-економічного розвитку Республіки Крим до 2030 року» вказано, що в планах влади є створення та підтримка осетинських національно-культурних автономій, які повинні проводити активну політику щодо збереження і розвитку традицій, культури та мови цього народу на півострові [13]. При цьому у такому акті про розвиток української культури та мови взагалі не йдеться.

«Южная Осетия» и попытки «легализации» оккупационной власти в Крыму

Осуществляя вооруженную агрессию Россия опирается на собственных марионеток, которые в любое время готовы поддержать колонизационную политику Кремля. Так сегодня происходит и с оккупированными территориями Украины. Мы уже анализировали такое явление, как «чеченизация» Крыма и Востока Украины, детально определяя роль кадыровской мафии в событиях на захваченных россиянами территориях. Сегодня доцент Александр Герцен обратит внимание на роль образованного РФ на оккупированных территориях Грузии так называемого непризнанного государства «Южной Осетии» в захвате украинских территорий.

Данный вопрос подлежит рассмотрению в двух основных аспектах: непосредственное участие в вооруженном конфликте и пост-конфликтная поддержка государства-агрессора. Начнем с первого аспекта. Представители «Южной Осетии» появились сначала на Донбассе, куда они приехали вместе с другими боевиками, в том числе и «кадыровцами», строить «русский мир». Осетины сформировали основу батальона «Восток», который кроме убийства украинских военных отличился также преступлениями против гражданских, рэкетом и похищением людей. Впоследствии, большинство осетинских боевиков перешли в батальон «Пятнашка», который объединил выходцев с Кавказа [1].

Подконтрольная РФ «власть» «Южной Осетии» даже не пыталась скрывать присутствие своих «граждан» на Донбассе. Так, в 2018 году президент этой «непризнанной республики» во время «визита» в «ДНР» прямо заявил, что приехал в том числе для того, чтобы «навестить на передовой ребят». Причем оккупационная администрация Донбасса, а именно «власть ДНР» заявляла, что рассматривает «Южную Осетию» в качестве военного партнера, который готов консультировать боевиков на Донбассе и помогать материально. Следует вспомнить, что все «осетинские» боевики имеют российские паспорта и приехали в Украину для того, чтобы воплотить планы Кремля [2].

Когда в 2018 году в Авдеевский промзоне был ликвидирован командир «Пятнашки» осетин Олег Мамиев, власть «ДНР» присоединила этот батальон к «армейскому корпусу» самопровозглашенной республики, что не очень понравилось боевикам «Южной Осетии» [3]. Именно после этого, они начнут трансформироваться в криминальные группировки, которые позже иммигрируют в Крым и займутся уже знакомыми для них делами — грабить, вымогать и запугивать. Это довольно привычное поведение пророссийских наемников с Кавказа, которые стали ненужными на Донбассе, но не хотят возвращаться на родину, где их также никто не ждет.

На оккупированном полуострове «осетинские» боевики начинают создавать преступные группировки и активно делить сферы влияния. Однако, в отличие от «кадыровцев», которые просто начали криминализировать Крым, преступники «Южной Осетии», при поддержке и согласии российских спецслужб, сначала провели определенную идеологическую работу. В частности, представители «Южной Осетии» в оккупированном Крыму заявили, что именно осетины являются коренным населением полуострова. Они утверждают, что их предки — аланы, происходят от скифов, которые проживали на территории полуострова и вели войны против татаро-монголов. На сегодня подконтрольные российским спецслужбам деятели соответствующей диаспоры планируют «на уровне власти» поставить вопрос о признании осетин коренным народом Крыма [4]. Это вообще уникальная ситуация, когда история используется как средство криминализации оккупированной территории. Для Украины это достаточно весомая угроза, ведь население оккупированного полуострова могут значительно ограничить в правах и свободах. Это аргумент того, что государство-агрессор не собирается мирно возвращать оккупированный Крым, и наоборот пытается при содействии подконтрольных РФ структур переписать историю для укрепления собственных позиций.

Впрочем, характерно что свои претензии на полуостров «Южная Осетия» начала заявлять только после попытки его аннексии. На сегодня, ее представители не только говорят о этническом родстве, но и о правах на памятники Крыма, в частности на Скифский Неаполь. Соответствующие «общественные деятели» считают его ни больше и ни меньше историческим памятником непризнанной «Южной Осетии». Для продвижения этой идеи в Крыму применяют информационно-просветительские кампании в качестве инструмента идеологического влияния на местное население [5]. В этом наблюдается не только идеологическая, но и культурная составляющая. То есть, представители «Южной Осетии» хотят искусственно разделить Крым и установить полный контроль не только над экономикой полуострова, но и над религиозно-культурными процессами. Это указывает на то, что Россия вышла на несколько иной уровень террористической деятельности, на котором приоритетами являются идеология и история, а уже потом оружие и террор. Эти процессы грозят тем, что их можно трансформировать под любые потребности Кремля. То есть, теоретически с помощью истории и культуры можно обосновать любое насилие и преступление против мира. И это уже реальная угроза не только для Украины, но и для других европейских стран.

Есть в деятельности эмиссаров «Южной Осетии» в Крыму и определенная политическая составляющая, что также указывает на высокий уровень организованности и контролируемости. Так, ее представители поддерживают оккупационную власть в том, чтобы вернуть на полуостров «скифское золото». Речь идет о более двух тысяч артефактов, которые накануне попытки аннексии были отправлены Украиной с крымского музея на выставку в Амстердам. Украина выиграла суд и в 2016 году эти ценности должны были вернуть государству [6]. Однако, сегодня деятели «Южной Осетии», которые объявляют эти артефакты «осетинской исторической достопримечательностью», пытаются вернуть их в оккупированный полуострова. Политический аспект — это именно та вещь, которая отличает эту мафию в Крыму от других этнических преступных группировок. Неудивительно, что эти структуры полностью поддержали и способствовали аннексии полуострова и сегодня всячески поддерживают оккупационных властей, которые в ответ закрывают глаза на организованную преступную деятельность представителей «Южной Осетии». Такое «сотрудничество» с Кремлем длится не один год и выгодно обеим сторонам.

Политические заявления подконтрольных РФ «лидеров осетинской диаспоры» в Крыму свидетельствуют о полной поддержке ими оккупационной российской власти. Так, «глава диаспоры» в оккупированном Крыму Эльбрус Бибиев заявляет, что среди крымских осетин есть депутаты парламента, которые работают на благо России. Он всячески хвалит РФ, которая якобы «помогла крымским осетинам почувствовать себя людьми» и создала все необходимые для них условия. Бибиев цинично делает акцент на том, что Россия фактически спасла полуостров от «уничтожения и упадка» [7]. В начале аннексии полуострова, указанная подконтрольная спецслужбам РФ «диаспора» (на самом деле группа этнически соединенных между собой организованных общекриминальных преступников) полностью признала и поддержала идею проведения в Крыму «референдума», а впоследствии выразила положительное отношение к формальному провозглашению «потребности ввести российские войска» на полуостров [8]. Неудивительно слышать такую ​​риторику, ведь несколькими годами ранее она уже звучала. Так, еще в 2008 году контролируемая агентами российского влияния Верховная Рада АР Крым, в состав которой еще тогда входили представители соответствующей этнической мафии, обращалась в Верховную Раду Украины с заявлением о необходимости «признания независимости» Абхазии и «Южной Осетии». Однако, позиция Украины была неизменной — Грузия является суверенным и единым государством, включающей все ее территории [9].

Еще одним аргументом в пользу такого сценария являются многочисленные «научные исследования» российских ученых, которые говорят о «историческом стремление осетинского народа к единству». В этих публикациях даже предлагаются возможные варианты достижения такого единства. В частности, речь идет про ассоциированные отношения государства «Алания» с различными «осетинскими этническими национальными образованиями», в которых воображение этих «ученых» будет относить и Крым [14].

Так что «Южной Осетии» свидетельствует, что исторически Россия не только захватывает территории, но и традиционно использует их население для дальнейшего оправдания своей агрессии во всем мире. Не стали исключением и жители «Южной Осетии», которые стали соучастниками Кремля в конфликте между Россией и Украиной. В отличие от «кадыровцев», которым Россия поручила криминализацию Крыма, «осетины» стали политическим оружием РФ. Ведь именно с их помощью, Кремль создает переформатирование исторических процессов и влияет на культурную и религиозную жизнь Крыма. Это оружие является намного опаснее и действеннее, что затрудняет возвращение оккупированного полуострова. Однако реалии заставляют Украину учитывать и такой сценарий развития агрессии, которую цинично начала Россия.

Детали тут: https://arc.construction/3542?lang=ru

На самом деле позиция такой «диаспоры» не ограничивается одобрением попытки аннексии. Ее представители являются постоянными участниками встреч с оккупационными властями и авторами обращений к Владимиру Путину, в которых они очень просят главу Кремля не покидать территорию полуострова и Донбасса, а наоборот — возродить промышленность в этих регионах. Это сопровождается лозунгами вроде «внутренняя и внешняя политика России направлена ​​на защиту русскоязычных людей» [10]. Такими лозунгами эмиссары фейковой «республики» пытаются углубить изолированность Крыма и отдалить возвращение полуострова к конституционному пространства Украины. Необходимо упомянуть и тот факт, что крымские эмиссары «Южной Осетии» кроме политической работы не забывают системно овладевать и экономикой полуострова.

Так, в 2018 году на полуострове открылась сеть фирменных магазинов с продукцией «Южной Осетии». То есть, идет продвижение экономических интересов непризнанного «государства» за счет экспансии на таком же «черном» крымском рынке. Договоренность об открытии таких магазинов была официально зафиксирована «главами торгово-промышленных палат» «Республики Крым» и «Южной Осетии». Однако, большинство экспертов удивлены таким решением, поскольку кроме минеральной воды этому самопровозглашенному государству продать полуострову нечего. Естественно, что оторванные от реальности пропагандистские планы достаточно амбициозные. Так в рамках этой договоренности, объявлялось сотрудничество в банковской сфере и в сфере туризма [11]. Таким образом РФ создает иллюзию «развития» самопровозглашенных «республик» путем периодических заявлений об установлении различного рода экономических связей между ними. В то же время реальное вхождение соответствующей этнической мафии на полуостров негативно влияет на бизнес-среду Крыма, так как фактически вытесняет с рынка крымчан, которые имеют собственный бизнес и пытаются банально выжить в условиях оккупации.

Украине также стоит оценить еще один угрожающий сигнал для нашего государства от политики РФ на Кавказе. Дело в том, что сегодня фейковое руководство «Южной Осетии» объявляет о планах переименовать свое «государство» в «Алания». Об этом, в частности, заявил ставленник Кремля Леонид Тибилов, ведь по его мнению, с таким названием будет легче присоединиться в состав России [12]. При этом одновременно российская пропаганда в Крыму активно отражает именно аланов в качестве предков коренного населения полуострова и речь здесь не только в новых рисках дискриминации настоящих коренных народов Крыма и украиноязычного населения полуострова.

Ведь в таких событиях можно увидеть еще один, опасный для Украины сценарий. РФ может формально «отказаться» от Крыма для того, чтобы с нее сняли санкции, однако не вернет «Республику Крым» Украине, а передаст ее под фейковое руководство новообразованному «государству» «Алании». Такой вариант вполне возможен, ведь Кремль попытается обосновать свое решение «историческими фактами» и претензиями на полуостров, в частности, со стороны «Южной Осетии». Расчет РФ и в том, что такое непризнанное государство не будет стороной в международных судах и трибуналах, ведь не имеет никаких признаков государственности и правосубъектности, поэтому власть государства-агрессора попытается избежать ответственности за обострение нарушений прав человека и групп в Крыму в составе «Алании».

О реальности таких намерений свидетельствуют и документы, которые сегодня принимаются оккупационными властями Крыма. В частности, в законе «О стратегии социально-экономического развития Республики Крым до 2030 года» указано, что в планах власти есть создание и поддержка осетинских национально-культурных автономий, которые должны проводить активную политику по сохранению и развитию традиций, культуры и языка этого народа на полуострове [13]. При этом в таком акте о развитии украинской культуры и языка вообще нет речи.

46 шкільних класів у Криму перевели на дистанційне навчання через COVID-19

Як повідомила так звана «перший заступник міністра освіти, науки і молоді уряду Крим» Валентина Бойко, 46 шкільних класів перевели на дистанційне навчання через коронавірус.

«У нас переведено на карантин один дошкільний заклад і дві групи ще в одному дошкільному закладі. У 46 класах у 21 освітньої організації – дистанційне навчання. Хворіють більше вчителі. Діти як контакти, після проведення аналізів повертаються до навчального процесу», – уточнила вона.

Більшість зареєстрованих випадків у навчальних закладах у Кіровському районі та Сімферополі.

За словами, «глави Криму» Сергія Аксьонова, переклад на повне дистанційне навчання не планується, а тільки окремі класи.

Також він повідомив про те, що за минулу добу на території Криму зареєстровано 83 випадки коронавірусної інфекції.

Так, протягом тижня кількість пацієнтів з підтвердженим діагнозом COVID-19 склало 556 осіб. 28 хворих знаходяться у важкому стані, з яких 25 пацієнтів у реанімації і семеро з них на ШВЛ.

Подробиці тут: https://arc.construction/3595?lang=uk

46 школьных классов в Крыму перевели на дистанционное обучение из-за COVID-19

Как сообщила так называемая «первый заместитель министра образования, науки и молодежи правительства Крым» Валентина Бойко, 46 школьных классов перевели на дистанционное обучение из-за коронавируса.

«У нас переведено на карантин одно дошкольное заведение и две группы еще в одном дошкольном заведении. В 46 классах в 21 образовательной организации – дистанционное обучение. Болеют больше учителя. Дети как контакты, после проведения анализов возвращаются к учебному процессу», – уточнила она.

Большинство зарегистрированных случаев в учебных заведениях в Кировском районе и Симферополе.

По словам, «главы Крыма» Сергея Аксенова, перевод на полное дистанционное обучение не планируется, а только отдельные классы.

Также он сообщил о том, что за минувшие сутки на территории Крыма зарегистрировано 83 случая коронавирусной инфекции.

Так, в течение недели количество пациентов с подтверждённым диагнозом COVID-19 составило 556 человек. 28 заболевших находится в тяжёлом состоянии, из которых 25 пациентов в реанимации и семеро из них на ИВЛ.

Подробно тут: https://arc.construction/3590?lang=ru

The Careless Occupants Are Transforming the Crimean People into Hostages Without Water

As far as the water storage reservoirs have become shallow and due to the carelessness of the occupying authorities, the Crimean population feel the problems with water supply are getting more and more formidable. Thus, a lot of peninsula regions have shifted to the hourly schedule of bulk water transport since August 24th. At the same time, such restrictions did not affect business, and the occupying authority completely suggested the reduction of water consumption per one housing sector.

After that, Alushta shifted to the bulk water transport schedule since September 23rd. So far the region has managed to get along with such limitations as the reduction of the pressure in the networks during night hours. There is a prospect of shifting to 10 cubic metre-barrels. Simferopol uses them.

At the same time, for the dwellers of 45 high blocks, water is supplied to the 5th floor, not higher. The local authorities decided to assemble the accumulative tanks in the basements of such houses rather than productively tackling such a problem, to make the water supply to the higher storeys easier.

Meanwhile, the microdistricts Kovylnaya and Bella Kuna were deprived of water on the weekend because of the accident, which happened to the header tube. They had to bring water in highway tank trucks to the dialysis centre Krym, which receives all the patients suffering from kidney failure.

It keeps getting worse. For several days, the pipe arrangement was rinsed in Donskaya and Obschestvennaya Streets because sewage runoffs got into the conduits.

The villages, which are the nearest ones to Simferopol and in which the central water supply engineering is connected to the capital city pipelines, have also been left without water. As far as the pressure in the water supply network is low, water just cannot reach the suburbs and the so-called regional administration decided to install the tanks.

The skilful utilities folks had other problems related with the tanks because their calculations did not meet the standards of the real consumption. Despite using the tanks for one month, they did not mange to calculate a necessary water volume. In some places water starts to be covered in algae and is getting worse. Somewhere the barrel is emptied in several hours after the delivery. So, we have to wait for the calls from the house dwellers to the emergency services.

Even in such trifles as regularly flushing the barrels to get rid of the settled sludge, the carelessness and irresponsibility of the occupants are demonstrated.

https://arc.construction/3597

In occupied Crimea, the Hate Language towards the Ukrainians and Crimean Tatars Is Getting Stronger

The situation concerning the hate language used by the Russian mass media in the annexed Crimea, towards the Ukrainians and Crimean Tatars, keeps on getting worse’, Resident Representative of the Ukrainian President in the Autonomous Republic of Crimea Anton Korinevich reported.

‘As the Russian Federation started occupying Crimea, there was the eruption of the hate language in the Crimean mass media. It was directed mainly against the ethnic Ukrainians, Crimean Tatars, the members of the Majlis of the Crimean Tatar nation of Crimea, and journalists. Crimean Tatars, the representatives of the native people of Crimea are mostly depicted as radical Islamists and extremists, and their representative authority, i.e. the Majlis of the Crimean Tatars, is painted as extremist organization. The Muslims are constantly compared to terrorists. The Jehovah’s Witnesses are also considered as an extremist organization. The Crimean episcopate of the Orthodox Church of Ukraine is exposed to the constant administrative and judicial pressure of the occupying authorities’, reported Mr. Korinevich.

He also noted that the hate language is mostly used in the news as well as in the informational and analytical programmes broadcasted on the central Russian channels and also on the territory of annexed Crimea. So it is on the websites of the Crimean mass media including the websites of the public authorities controlled by the Russian government of the peninsula.

https://arc.construction/3599

В Керчи по улицам опять бесконтрольно течет вода

По улицам Керчи опять бесконтрольно течет вода. Так, местные жители опубликовали в сети фото очередного прорыва водопроводных труб. «В Крыму не хватает воды, а в Керчи по улице Льва Толстого бегут ручьи чистой воды!» – жалуются керчане, уточнив, что река разлилась на пересечении улиц Дейкало и Л. Толстого.

Напомним, из-за рекордной засухи, а также бесхозяйственности оккупационных властей, с конца августа графики водоснабжения действуют в Симферополе, а также в Симферопольском и Бахчисарайском районах. Также, «власти Крыма» прогнозируют, что данные ограничения могут действовать до марта 2021 года. Всего режимное водоснабжение или подвоз воды введены в 29 населенных пунктах Крыма.

Подробно тут: https://arc.construction/3601?lang=ru



У Керчі вулицями знову безконтрольно тече вода

У Керчі вулицям знову безконтрольно тече вода. Так, місцеві жителі опублікували в мережі фото чергового прориву водопровідних труб. “У Криму не вистачає води, а у Керчі по вулиці Льва Толстого біжать струмки чистої води!” – скаржаться мешканці Керчі, уточнивши, що річка розлилася на перетині вулиць Дейкало й Л. Толстого.

Нагадаємо, через рекордну посуху, а також безгосподарність окупаційної влади, з кінця серпня графіки водопостачання діють у Сімферополі, а також у Сімферопольському і Бахчисарайському районах. Також, «влада Криму» прогнозує, що ці обмеження можуть діяти до березня 2021 року. Всього режимне водопостачання або підвезення води введені у 29 населених пунктах Криму.

Подробиці тут: https://arc.construction/3612?lang=uk

Захоплене окупантами «Море» простоює через санкції

24 вересня людство святкує Всесвітній день моря. Але замість гучних реляцій до свята на захопленому росіянами Феодосійському суднобудівному заводі «Море» зафіксоване черговий провал планів робіт внаслідок дії «кримських» санкцій цивілізованих країн світу. Саме вони не дозволили окупаційній адміністрації підприємства закупити деталі двигуна для рятувального катера-бонопостановника проекту А40-2Б, й тому він залишився на стапелях (сліпі).

Звісно завод не поспішає про це оголошувати. Напередодні за нього це була змушена зробити Рахункова палата Росії, виклавши на своєму сайті матеріали з результатами аналізу звіту уряду РФ про виконання бюджету за 2019 рік. За цих відомостей для «об’єкту фінансування «Будівництво рятувального катера-бонопостановника» «через дії міжнародних санкцій відносно Республіки Крим відсутня можливість виконання завершальній стадії будівництва (закупівля головних двигунів для суден)». Саме тому рятувальний катер-бонопостановник (проекту А40-2Б) залишається не збудованим, а завод «Море» безуспішно шукає можливість заміни головних двигунів на двигуни іншого виробництва.

Нагадаємо що з 2014 року окупанти «перейменували» підприємство на ФДУП «Суднобудівний завод «Море»» та повідомили про його «початок розквіту та модернізації» після нібито «дуже поганого» попереднього господарювання. У травні 2016 року «Море» анонсувало будівництво першого малого ракетного корабля проекту 22800 «Шторм» для російського Чорноморського флоту. Надалі, у 2017 році «директором заводу» Олегом Зачиняевим повідомлялося про закладення другого та третього малих ракетних кораблів «Охотськ» та «Вихор» цього ж проекту. За програмою цивільного суднобудування, за угодою з Рибінським суднобудівним заводом «Вимпел», «Море» мало займатися виробництвом суден на підводних крилах «Комета 120М».

Втім згодом з’явилася інформація, що «Море» передається росіянами «в оренду» тамтешньому заводу «Пелла», нібито намагаючись обійти санкції. А ось діють вони чи ні – наразі можемо визначитися самостійно.

Деталі тут: https://arc.construction/3621?lang=uk

Захваченное оккупантами «Море» простаивает из-за санкций

24 сентября человечество празднует Всемирный день моря. Но вместо громких реляций к празднику на захваченном россиянами Феодосийском судостроительном заводе «Море» зафиксировано очередной провал планов работ вследствие действия «крымских» санкций цивилизованных стран мира. Именно они не позволили оккупационной администрации предприятия закупить детали двигателя для спасательного катера-бонопостановщика проекта А40-2Б, поэтому он остался на стапелях.

Естественно, завод не спешит об этом сообщать. Накануне за него это была вынуждена сделать Счетная палата России, выложив на своем сайте материалы с результатами анализа отчета правительства РФ о исполнении бюджета за 2019 год. В этих сведениях для «объекта финансирования «Строительство спасательного катера-бонопостановщика» «из-за действия международных санкций в отношении Республики Крым отсутствует возможность выполнения завершающей стадии строительства (закупка главных двигателей для судов)». Именно поэтому спасательный катер-бонопостановщик (проекта А40-2Б) остается не построенным, а завод «Море» безуспешно ищет возможность замены главных двигателей на двигатели другого производства.

Напомним, что с 2014 года оккупанты «переименовали» предприятие на ФГУП «Судостроительный завод «Море»» и сообщили о его «начале расцвета и модернизации» после якобы «очень плохого» предыдущего хозяйствования. В мае 2016 года «Море» анонсировало строительство первого малого ракетного корабля проекта 22800 «Шторм» для российского Черноморского флота. В дальнейшем, в 2017 году «директором завода» Олегом Зачиняевым сообщалось о закладке второго и третьего малых ракетных кораблей «Охотск» и «Вихрь» этого же проекта. По программе гражданского судостроения, по соглашению с Рыбинским судостроительным заводом «Вымпел», «Море» должно было заниматься производством судов на подводных крыльях «Комета 120М».

Впрочем, впоследствии появилась информация, что «Море» передается россиянами «в аренду» тамошнему заводу «Пелла», якобы пытаясь обойти санкции. А вот действуют они или нет — пока можем определиться самостоятельно.

Детали тут: https://arc.construction/3614?lang=ru

В Євпаторії відкрили кримінальну справу проти керівника дитячого табору

Російські силовики в окупованому Криму відкрили «кримінальну справу» стосовно керівниці дитячого табору в Євпаторії. Начальник дитячої установи прийняла до роботи росіянина без документів, який зґвалтував неповнолітню дівчинку. Про це повідомляється у прес-службі Слідчого комітету РФ.

Вона прийняла на роботу 47-річного жителя міста Люберці Московської області без необхідного пакета документів, що підтверджує його право на виконання трудових обов’язків вожатого, тим самим поставивши під реальну небезпеку життя і здоров’я вихованців.

«В результаті, чоловік у серпні поточного року під час тихої години вчинив стосовно одної з відпочиваючих в таборі дівчаток дії сексуального характеру. Зловмисник був затриманий. У ході допиту він дав свідчення», – вказується в повідомленні.

Встановлено, що чоловік раніше був судимий за вчинення майнового злочину. В даний час встановлюються всі обставини події. Розслідування «кримінальної справи» триває.

Подробиці тут: https://arc.construction/3623?lang=uk