In Sevastopol, on the square, which is over 10 ha, a military community for the occupation subdivisions of the Russian Guards is build

In Sevastopol, the occupying Russian authority builds a military community for the Russian Guards for 4 bln. Russian roubles. For the construction an area of 10.4 ha was allotted. The web resource Crimean Reality reports that.

Thus, in Nakhimovsk Region, in Sevastopol, several nine-storey dwelling houses, barracks, engineering builds, and constructions have already been erected in 2 Bastion Street.

At the same time, financing the present construction is carried out for money taken from the federal budget. On the site of the public procurement, the construction costs RUB 4 080, 575,810. It is a State Defense Procurement and Acquisition. The construction of the military communities of Army Unit No. 6916 is done by the general contractor of the OOO PMK Russkaya, according to the project made by the OOO Stavrolit. The customer is the Public Federal Official Institution named The 2nd Centre of the Promoter-Builder of the Troops of the National Guards of the Russian Federation. The estimated date of term is November 2023.

https://arc.construction/3519

В оккупированном Крыму ухудшается ситуация с языком вражды по отношению к украинцам и крымским татарам

Ситуация с языком вражды по отношению к украинцам и крымским татарам, который используют подконтрольные России СМИ в аннексированном Крыму, продолжает ухудшаться. Об этом сообщил Постоянный представитель президента Украины в АР Крым Антон Кориневич.

«С начала оккупации Крыма Российской Федерацией, в медиа-поле Крыма был всплеск языка вражды, преимущественно против этнических украинцев, крымских татар, членов Меджлиса крымскотатарского народа и журналистов. Крымские татары, представители коренного народа Крыма, в основном изображаются радикальными исламистами и экстремистами, а их представительный орган – Меджлис крымскотатарского народа – экстремистской организацией. Между мусульманами и террористами постоянно искусственно создаются параллели, «Свидетели Иеговы» также считаются экстремистской организацией, а Крымская епархия Православной Церкви Украины подвергается постоянному административному и судебному давлению со стороны оккупационных властей», – заявил Кориневич.

Он также отметил, что в большинстве случаев речь ненависти используется в эфирах новостей и информационно-аналитических программах, транслируемых на центральных российских телеканалах, которые также транслируются на территории аннексированного Крыма, а также на веб-сайтах крымских СМИ, включая веб-сайты государственных органов подконтрольных России властей полуострова.

Детали тут: https://arc.construction/3514?lang=ru



В окупованому Криму погіршується ситуація з мовою ворожнечі по відношенню до українців і кримських татар

Ситуація з мовою ворожнечі по відношенню до українців і кримських татар, який використовують підконтрольні Росії ЗМІ в окупованому Криму, продовжує погіршуватися. Про це повідомив постійний представник президента України в АР Крим Антон Кориневич.

«З початку окупації Криму Російською Федерацією, в медіа-полі Криму був сплеск мови ворожнечі, переважно проти етнічних українців, кримських татар, членів Меджлісу кримськотатарського народу і журналістів. Кримські татари, представники корінного народу Криму, в основному зображуються радикальними ісламістами й екстремістами, а їх представницький орган – Меджліс кримськотатарського народу – екстремістською організацією. Між мусульманами й терористами постійно штучно створюються паралелі, «Свідки Єгови» також вважаються екстремістською організацією, а Кримська єпархія Православної Церкви України піддається постійному адміністративному і судовому тиску з боку окупаційної влади», – заявив Кориневич.

Він також зазначив, що в більшості випадків мова ненависті використовується в ефірах новин та інформаційно-аналітичних програмах, що транслюються на центральних російських телеканалах, які також транслюються на території окупованого Криму, а також на веб-сайтах кримських ЗМІ, включаючи веб-сайти державних органів підконтрольних Росії влади півострова.

Подробиці тут: https://arc.construction/3509?lang=uk

В Севастополе жители садовых товариществ из-за отсутствующих дорог отрезаны от цивилизации

В Севастополе жители восьми садовых товариществ в Юхариной балке из-за отсутствующих дорог, в школу, больницу, на работу вынуждены добираться через лес и поле.

Так, СТ «Таврия» является одним из самых густонаселённых товариществ, здесь расположено порядка 240 домовладений, живут многодетные семьи, пенсионеры. По словам местных жителей, дороги здесь нет уже давно, а все обращения в соответствующие инстанции результатов не принесло.

Из-за отсутствия дороги общественного транспорта нет. Около четырёх километров пожилым людям и детям приходится идти пешком через лесопосадки и поле до Камышового шоссе, чтобы там сесть на проходящий мимо автобус.

С имеющейся грунтовой дорогой тоже не все просто, летом в сухую погоду по ямам и ухабам, ещё можно худо-бедно проехать по бездорожью, то осенью после дождей дорога снова превращается в непроходимое болото.

Как отмечают в «департаменте транспорта», благоустроить и заасфальтировать 4 километра грунтовки можно будет, только если на это будут выделены средства. Однако, на 2020 год средств на благоустройство улично-дорожной сети не предусмотрено.

Подробно тут: https://arc.construction/3521?lang=ru



У Севастополі жителі садових товариств через відсутність доріг відрізані від цивілізації

У Севастополі жителі восьми садових товариств в Юхаріній балці через відсутніх доріг, до школи, лікарні та до роботи змушені добиратися через ліс і поле.

Так, СТ «Таврія» є одним з найбільш густонаселених товариств, тут розташовано близько 240 домоволодінь, мешкають багатодітні сім’ї, пенсіонери. За словами місцевих жителів, дороги тут немає вже давно, а всі звернення до відповідних інстанцій результатів не дало.

Через відсутність дороги громадського транспорту немає. Близько чотирьох кілометрів літнім людям і дітям доводиться йти пішки через лісопосадки і поле до Очеретяного шосе, щоб там сісти на автобус, що проходить повз.

З наявною ґрунтовою дорогою теж не все просто, влітку в суху погоду по ямах і вибоїнах, ще можна так-сяк проїхати по бездоріжжю, але восени після дощів дорога знову перетворюється на непрохідне болото.

Як відзначають в «департаменті транспорту», ​​упорядкувати і заасфальтувати 4 кілометри ґрунтовки можна буде, тільки якщо на це будуть виділені кошти. Однак, на 2020 рік коштів на благоустрій вулично-дорожньої мережі не передбачено.

Подробиці тут: https://arc.construction/3526?lang=uk

Коронавирус в Крыму: за сутки 81 человек заразился

За минувшие сутки в Крыму новой коронавирусной инфекцией заразился 81 человек. Об этом сообщили в пресс-службе так называемого «Министерства здравоохранения Крыма».

Из них за медпомощью к врачу обратилось 62 человека. 9 зараженных COVID-19 нашли среди контактных по ранее зарегистрированным случаям, еще 9 – при скрининге здорового населения. Помимо этого, один человек, больной коронавирусом, приехал с Беларуси.

«В Крыму под меднаблюдением по коронавирусу находится 2497 человек. Из них 527 – под динамическим наблюдением на дому, 1872 – в стационарах, 98 в обсерваторах», — отмечается в сообщении.

С диагнозом COVID-19 за сутки скончалось 4 человека.

Подробно тут: https://arc.construction/3530?lang=ru



Коронавірус у Криму: за добу 81 людина заразилася

За минулу добу у Криму новою коронавирусною інфекцією заразилася 81 людина. Про це повідомили в прес-службі так званого «Міністерства охорони здоров’я Криму».

З них за медичною допомогою до лікаря звернулися 62 людини. 9 заражених COVID-19 знайшли серед контактних по раніше зареєстрованим випадкам, ще 9 – при скринінгу здорового населення. Крім цього, одна людина, хвора на коронавірус, приїхала з Білорусі.

«У Криму під меднаглядом з коронавірусу знаходяться 2497 осіб. З них 527 – під динамічним наглядом на дому, 1872 – у стаціонарах, 98 в обсерваторах», – наголошується в повідомленні.

З діагнозом COVID-19 за добу померло 4 людини.

Деталі тут: https://arc.construction/3528?lang=uk

Россия урезала финансирование Крыма на 2021-2022 годы

Москва устала вливать средства в Крым, как-то не по карману в последнее время, российскому правительству выходит финансирование оккупированного полуострова. Так, Кремль хочет повременить с развитием Крыма и Севастополя из-за того, что в прошлые годы в эти два региона вложили очень много ресурсов. Финансирование могут урезать на 20 миллиардов рублей, отмечается в проекте бюджета на 2021-2022 годы. Спасение утопающего, дело рук самого так называемого «крымского правительства», которое как показала ситуация с водообеспечением на полуострове, ни на что не годно.

Вместе с тем, если сравнивать расходы на другие регионы снижение финансов в данном случае стало довольно резким. К примеру, финансовая поддержка Калининградской области в следующем году вырастет на 15%, а расходы на другие субъекты страны почти никак не поменяется. Экономить правительственный бюджет планируется только на Крымском полуострове. Возможно, тем самым Кремль решил наказать фейковые крымские власти за чрезмерное расточительство. Тем более, что в последнее время российская экономика и так пошла под откос из-за многочисленных проблем, что растут, как грибы после дождя из-за пандемии и падения цен на нефть.

Подробно тут: https://arc.construction/3532?lang=ru



Росія урізала фінансування Криму на 2021-2022 роки

Москва втомилася вливати кошти в Крим, якось не по кишені останнім часом, російському уряду виходить фінансування окупованого півострова. Так, Кремль хоче почекати з розвитком Криму і Севастополя через те, що в минулі роки в ці два регіони вклали дуже багато ресурсів. Фінансування можуть урізати на 20 мільярдів рублів, наголошується в проекті бюджету на 2021-2022 роки. Порятунок потопаючого, справа рук самого так званого «кримського уряду», яке як показала ситуація з водозабезпеченням на півострові, ні на що не придатне.

Разом з тим, якщо порівнювати витрати на інші регіони зниження фінансів в даному випадку стало досить різким. Наприклад, фінансова підтримка Калінінградської області в наступному році виросте на 15%, а витрати на інші суб’єкти країни майже не зміняться. Економити урядовий бюджет планується тільки на Кримському півострові. Можливо, таким чином Кремль вирішив покарати фейкову кримську владу за надмірне марнотратство. Тим більше, що останнім часом російська економіка і так пішла під укіс через численні проблем, що ростуть, як гриби після дощу через пандемію і падіння цін на нафту.

Подробиці тут: https://arc.construction/3534?lang=uk

В Керчи сливают нечистоты в реку Мелек-Чесме: власть не реагирует

Жители Керчи уже не в первый раз жалуются «местным властям» о сливе нечистот в реку Мелек-Чесме. Так, проживающие по улице Борзенко, наблюдают постоянный сброс нечистот в водоем. По словам керчан, количество канализационных вод в речке увеличивается. Вонь ощущается и в квартирах окружающих домов. Река просто погибает.

«Цвет воды в ней сегодня — черный, а пахнет она зловонными испарениями канализации. Это — самый центр города-героя Керчи», — возмущаются жители города.

Однако, так называемая «городская администрация» не реагирует на жалобы керчан.

Подробно тут: https://arc.construction/3563?lang=ru



У Керчі зливають нечистоти до річки Мелек-Чесмі: влада не реагує

Жителі Керчі вже не в перший раз скаржаться «місцевій владі» про злив нечистот в річку Мелек-Чесмі. Так, люди які проживають по вулиці Борзенко, спостерігають постійне скидання нечистот до водойму. За словами керчан, кількість каналізаційних вод в річці збільшується. Сморід відчувається і в квартирах навколишніх будинків. Річка просто гине.

«Колір води в ній сьогодні – чорний, а пахне вона смердючими випарами каналізації. Це – самий центр міста-героя Керчі», – обурюються мешканці міста.

Однак, так звана «міська адміністрація» не реагує на скарги керчан.

Подробиці тут: https://arc.construction/3546?lang=uk

New UN Demands for the Russian Government Regarding the Crimea

The Thirtieth Report of the United Nations High Commissioner for Human Rights (OHCHR) on the Human Rights Situation in Ukraine, covering the period from February 16 to July 31, 2020, was released today. The report states that in Crimea, “courts” continue to issue decisions with obvious disregard for the guarantees of a fair trial. The UN once again stated that the application of the Russian legislation in the occupied territory, contrary to international humanitarian law, negatively affected the exercise of the right to freedom of religion by various religious groups.

During the reporting period, OHCHR recorded 26 “cases” in Crimea against religious organizations or individuals for offenses related to proselytism, in particular against Protestants, Muslims, Messianic Jews and Krishnaits, as well as Jehovah’s Witnesses. Groups and individuals were punished by the occupation authorities for posting religious materials on social media, for organizing meditations in parks, for holding Quranic group classes and religious lunches in private premises without notifying the religious organization’s full religious name. A UN report provides an example of a woman from Sevastopol who was convicted of proselytism in connection with her posts on the activities of a Protestant organization on social networks. The “court” ruled that these messages constituted “illegal missionary activity”.

In its report, OHCHR also mentions the invaders’ proselytizing charges against the leaders of Muslim communities that do not belong to the Russian-controlled “Spiritual Direction of Muslims of Crimea”. The UN states that before the occupation, local authorities either issued permits for the permanent use of mosques, or provided them on long-term lease, but the occupying Russian authorities canceled these decisions, grossly interfering with the use of mosques by communities.

The UN points out that in June 2020, Yusuf Ashirov, the imam of the Muslim community of Alushta, was convicted of “illegal missionary activity” and paid a “fine” of 5,000 rubles for reading the usual Friday sermon in the mosque, which this community has regularly used since 1994. The recognition of the “illegality” of this preaching was the consequence of the refusal of the occupation authorities to recognize the right of this community to use this mosque, which was granted to the community “for the indefinite period” before the occupation. In addition, community members were summoned to the “prosecutor’s office”, it became the tool of relevant intimidation. The report also provides numerous examples of human rights’ violations during the illegal conscription of Crimean residents into the Russian armed forces.

Read here => https://arc.construction/3565

Нові вимоги ООН до російського уряду щодо Криму

Наразі оприлюднене тридцяту доповідь Управління Верховного Комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) щодо ситуації з правами людини в Україні, яка охоплює період з 16 лютого до 31 липня 2020 року. У доповіді констатоване, що в Криму «суди» продовжили виносити рішення з очевидним нехтуванням гарантіями справедливого судового розгляду. ООН учергове констатує, що застосування законодавства РФ на окупованій території всупереч міжнародного гуманітарному праву негативно вплинуло на реалізацію права на свободу віросповідання різними релігійними групами.

Упродовж звітного періоду УВКПЛ зафіксувало в Криму 26 «справ» проти релігійних організацій або окремих осіб за правопорушення, пов’язані з прозелітизмом, зокрема проти протестантів, мусульман, месіанських євреїв та кришнаїтів та Свідків Єгови. Групи і особи піддавалися покаранню окупаційною владою за розміщення релігійних матеріалів у соціальних мережах, за організацію медитацій у парках, за проведення занять груп із вивчення Корану та релігійних обідів у приватних приміщеннях без повідомлення повної релігійної назви релігійної організації. У доповіді ООН наведене приклад, за яким одну жінку з Севастополя було засуджено за прозелітизм у зв’язку з її постами про діяльність протестантської організації у соціальних мережах. «Суд» постановив, що ці повідомлення являють собою «незаконну місіонерську діяльність»,

УВКПЛ у доповіді згадує й про висування окупантами звинувачень у зв’язку з прозелітизмом проти лідерів мусульманських громад, які не відносяться до підконтрольного РФ «Духовного управління мусульман Криму». ООН констатує, що до окупації місцева влада або видавала дозволи на постійне використання мечетей, або надавала їх у довгострокову оренду, але окупаційна влада РФ скасувала ці рішення, грубо втручаючись у процес використання мечетей громадами.

ООН вказує, що у червні 2020 року Юсуф Аширов, імам мусульманської громади Алушти, був засуджений за «незаконну місіонерську діяльність» до сплати «штрафу» в 5000 рублів за читання пересічної п’ятничної проповіді у мечеті, якою ця громада постійно користувалася з 1994 року. Визнання «незаконності» цієї проповіді стало наслідком відмови влади окупантів визнати право вищезгаданої громади на користування цією мечеттю, яке до окупації було надано громаді «на невизначений термін». Крім того, членів громади викликали до «прокуратури», що було засобом залякування. Також у доповіді наводяться чисельні приклади порушень прав людини під час незаконного призову кримчан у збройні сили РФ.

Продовження тут => https://arc.construction/3572?lang=uk

Новые требования ООН к российскому правительству по Крыму

Сегодня обнародовано тридцатый доклад Управления Верховного Комиссара ООН по правам человека (УВКПЧ) о ситуации с правами человека в Украине, охватывающий период с 16 февраля по 31 июля 2020 года. В докладе констатировано, что в Крыму «суды» продолжают выносить решения с очевидным пренебрежением гарантиями справедливого судебного разбирательства. ООН в очередной раз констатирует, что применение законодательства РФ на оккупированной территории вопреки международному гуманитарному праву негативно повлияло на реализацию права на свободу вероисповедания различными религиозными группами.

За отчетный период УВКПЧ зафиксировало в Крыму 26 «дел» против религиозных организаций либо отдельных лиц за правонарушения, связанные с прозелитизмом, в частности против протестантов, мусульман, мессианских евреев и кришнаитов, а также Свидетелей Иеговы. Группы и лица подвергались наказанию оккупационными властями за размещение религиозных материалов в социальных сетях, за организацию медитаций в парках, за проведение занятий групп по изучению Корана и религиозных обедов в частных помещениях без уведомления полной религиозной названия религиозной организации. В докладе ООН приведен пример, по которому одна женщина из Севастополя была осуждена за прозелитизм в связи с ее постами о деятельности протестантской организации в социальных сетях. «Суд» постановил, что эти сообщения представляют собой «незаконную миссионерскую деятельность»,

УВКПЧ в докладе упоминает и о выдвижении оккупантами обвинений в связи с прозелитизмом против лидеров мусульманских общин, не относящихся к подконтрольному РФ «Духовному управлению мусульман Крыма». ООН констатирует, что до оккупации местные власти либо выдавали разрешения на постоянное использование мечетей, либо предоставляли их в долгосрочную аренду, но оккупационные власти РФ отменили эти решения, грубо вмешиваясь в процесс использования мечетей общинами.

ООН указывает, что в июне 2020 года Юсуф Аширов, имам мусульманской общины Алушты, был осужден за «незаконную миссионерскую деятельность» к уплате «штрафа» в 5000 рублей за чтение обычной пятничной проповеди в мечети, которой эта община постоянно пользовалась с 1994 года. Признание «незаконности» этой проповеди стало следствием отказа власти оккупантов признать право данной общины на пользование этой мечетью, предоставленное до оккупации общине «на неопределенный срок». Кроме того, членов общины вызвали в «прокуратуру», что стало средством устрашения. Также в докладе приводятся многочисленные примеры нарушений прав человека во время незаконного призыва крымчан в вооруженные силы РФ.

Продолжение тут => https://arc.construction/3570?lang=ru

«Международный общественный трибунал» по Крыму от оккупантов

За шесть лет оккупации Крыма РФ не достигла успеха в своих попытках достичь зарубежного признания своего покушения на аннексию полуострова. В международных судах, арбитражах, трибуналах сейчас рассматриваются связанные с Крымом фундаментальные и специфические дела против агрессора, большинство из которых Россия выиграть точно уже не сможет, да и оттягивать неизбежную развязку становится более некуда. Подобные пренеприятнейшие обстоятельства толкают Москву переводить крымский вопрос из сферы международного права в область чистой пропаганды, организовывать некие «процессы», именуемые «международно-общественными», а на деле ставшими постановкой для отвлечения внимания от совершенных властями РФ преступлений.

Продолжают поступать сообщения о том, что Кремль упорно готовится к некой фиктивной процедуре «международного общественного трибунала» по Крыму. В качестве образца властями и спецслужбами РФ взят «провозглашенный общественностью» в 1967 году «Трибунал Рассела по расследованию военных преступлений, совершенных во Вьетнаме», проведший тогда «две сессии», посвященные разоблачению «преступлений американской военщины». Таковые «процессы» позднее неоднократно инициировались прокоммунистической и левой общественностью и как правило представляли собой более либо менее качественно сымитированную пародию на Нюрнбергский трибунал. Речь даже шла о создании «Постоянного народного трибунала», тихо прекратившего свое существование в 1984 году. По странному «стечению обстоятельств» все эти созданные явочным путем «трибуналы», именуемые англоязычными экспертами не иначе как «суд кенгуру» («Kangaroo court») то есть как потешное, фейковое судилище, в своих решениях четко отражали внешнеполитические цели и задачи СССР.

Впрочем после создания на уровне ООН настоящих международных трибуналов по Югославии и Руанде а также после создания в Гааге Международного уголовного суда данная разработка советских спецслужб стала смотреться донельзя архаично. Тем не менее первые попытки такого «суда кенгуру» для реализации своих целей в Украине РФ произвела в 2014 году. Тогда российские медиа начали распространять сообщение о проведенном в Венеции «трибунале Рассела», оперативно осудившим, не более и не менее, чем президентов США и Украины, а также генсека НАТО и главу Еврокомиссии – за «военные преступления на Донбассе», установив их личную «прямую ответственность в войне против населения Донбасса». Тогда российской пропагандой анонсировалось, что решение «трибунала» направят в ООН, Европейский Союз, Международный уголовный суд «и другие международные организации». При этом единственным источником сведений о столь важном «международном суде» были сообщения в сети «Фейсбук» от некого Альберта Гардин (Albert Gardin) [1], активного венецианского сепаратиста-одиночки, называющего себя не иначе как «сто двадцать первый Дож Венеции». Так что следует отметить очевидное «падение уровня» исполнителей заказанных россиянами «судов кенгуру». Если в ХХ веке в данные процессы были замешаны Жан-Поль-Сартр, Бертран Рассел, Симона де Бовуар и ряд политиков демократических стран, то сейчас реализацию «международного правосудия» россияне поручают откровенным городским сумасшедшим. Хотя, возможно, это значительно дешевле.
«Ошеломляющий успех» «венецианского дожа» в разоблачении «коварных преступлений» главы Еврокомиссии в степях Донбасса не остановил россиян, и некое подобное шоу ими было запланировано по Крыму. Заседание «суда кенгуру» более года планировалось в одной из стран Западной Европе еще на лето 2020, однако пандемия COVID-19 внесла свои коррективы и «спектакль» было решено перенести на весну 2021 года. В качестве альтернативной площадки рассматривается вариант проведения заседания «международного общественного трибунала» в Латинской Америке. На данном этапе реакция европейских функционеров и правительств европейских стран на запланированную россиянами постановку театра абсурда находится в «режиме ожидания».

Организатором очередного «трибунала Рассела» была задекларирована «Международная некоммерческая неправительственная ассоциация «Таврида»» (Association Internationale Sans But Lucratif «Tavrida») со штаб-квартирой в бельгийском Брюсселе. Согласно утвержденной российскими спецслужбами легенде эта структура должна была «отстаивать интересы населения Крыма» в международных инстанциях, оспаривать санкции против оккупационного режима РФ в Крыму, проводить «научно-практические конференции и семинары», участвовать в мероприятиях по линии ООН, Совета Европы, ПАСЕ и ОБСЕ. Кроме того, одной из целей «некоммерческой ассоциации» прямо заявлялось «привлечение инвестиций в Крым» в обход санкций и без применения межбанковской системы переводов SWIFT. В принципе этого достаточно знать для понимания «правомерности» целей и задач «Тавриды».

Основателями «Тавриды», без особой маскировки, стали московский «Международный совет российских соотечественников» и его «дочернее предприятие» в Бельгии – «European Russian Community». Однако вскоре после своего создания в марте 2019 года «Таврида», в «лучших традициях» российской внешней политики, перешла на нелегальное положение, поскольку Министерство юстиции Бельгии аннулировало ее регистрацию. Бельгийцы обоснованно посчитали, что «Таврида» угрожает государственным интересам страны пребывания, в том числе из-за того, что создавалась по согласованию с администрацией президента России, при непосредственном участии российских спецслужб и финансировании из федерального бюджета РФ.

Этот провал заставил руководство «Тавриды» подать в суд с целью признать решение бельгийского Минюста незаконным. С учетом больших временных затрат на судебный процесс и неочевидных перспектив решения бельгийского суда по закрытию структуры, Москвой стали прорабатываться варианты перерегистрации «Тавриды» в Швейцарии, Австрии либо Италии. Смысл пребывания в реестре общественных организаций одной из стран Евросоюза состоит в том, что благодаря этому организация может получить пропуск в Европарламент, где можно с делать фотосессию с пророссийскими депутатами, получить разрешение встречаться с представителями Еврокомиссии. Ну и с такой регистрацией возможно более активное продвижение интересов РФ через структуры Совета Европы, содействие получению шенгенских виз нужным РФ персонажам и пр.

Поскольку публично известных подвижек у Москвы в этом направлении за 2020 год нет, можно предположить, что с этим вопросом у россиян возникли некие проблемы. Несмотря на это РФ активно работает над созданием аффилированных структур, способных вмешиваться и влиять на общественно-политические процессы стран Европейского Союза в измерении «украинской политики» Кремля. РФ при этом продвигает спецоперацию по дезинформации европейской общественности с использованием общественных структур, финансируемых за счет российских налогоплательщиков. Сейчас фактически возглавляет эту сеть (группу) доверенное лицо президента Путина московский адвокат Александр Молохов, руководящий «рабочей группой по международно-правовым вопросам при постоянном представительстве Республики Крым при президенте России» [2]. В качестве основной задачи данной сети «неправительственных учреждений» декларируется сопровождение исков в европейских судах по делам связанных с Крымом.

К «международному общественному трибуналу» его российские организаторы планируют привлечь ряд иностранных экспертов, деятелей, политологов, экономистов, представителей политических течений, а также и западных специалистов, в том числе в области морского права. Кроме этого в постановочном процессе примут участие и российские специалисты в области международного права, отдельные юристы. Надо отметить, что сейчас РФ осуществляет поиск украинских адвокатов, которые выступили бы «от лица Украины» в рамках «крымского суда кенгуру». Говорят, пока что ни украинские, ни даже российские авторитетные юристы не подтвердили согласие на участие в данном шоу, несмотря на высокие гонорары, предложенные им лично господином Молоховым. Не последнюю роль тут играет и отношение собственно к адвокату Молохову в самой российской правовой среде как к человеку с, мягко говоря, большими странностями. Дело тут, конечно же, не в любви к справедливости или в тайной поддержке Украины состоявшимися российскими адвокатами. Просто они хорошо понимают, что участие в потешном «суде кенгуру» это крест на их профессиональной репутации и на карьере юриста, что не окупится никаким разовым гонораром. Впрочем, в способности россиян найти среди адвокатов-неудачников очередных «венецианских дожей» для «крымского трибунала» никто особо не сомневается.

Все подробности тут: https://arc.construction/3575?lang=ru

В своих интервью глава полуфейковой «московской коллегии адвокатов» «Последний Дозор» Александр Молохов не скрывает истинную суть «международного общественного трибунала», в частности на фоне откровенной неудачи РФ в Международном трибунале по морскому праву по «керченскому инциденту». Напомним, что жесткой политической и правовой реакции на обстрел и захват Россией кораблей Военно-Морских Сил Украины в Черном море власти РФ явно не ожидали. Поэтому с 2019 года стала набирать обороты идея «трибунала Рассела», призванного «подорвать систему» международного правосудия. К иным задачам этого «суда кенгуру» россияне относят и очевидно сомнительные инициативы подготовки исков против Украины «за потери экономики Крыма в ее составе», а также по некому ущербу, понесенным оккупантами через перекрытие Северо-Крымского канала, якобы в силу «массовых нарушений прав человека» в «обезвоженном регионе». Очевидно обращений Натальи Поклонской в Управление Верховного комиссара по правам человека ООН касательно «гуманитарной катастрофы» и «экоцида в Крыму» оказалось недостаточно.

Парадоксально, но сейчас у РФ нет четкого видения, кого именно и за что осудит «крымский суд кенгуру», но поскольку средства выделены и большей частью уже освоены, а задача не решена, то следует хоть что-то предпринимать. В 2019 году основной задачей «кенгуроводов» было отвлечение внимание от «керченского нападения», милитаризации РФ Азовского и Черного морей, милитаризации, решения Международного трибунала по морскому праву поддержал Украину. Тогда, например, в Совете Федерации РФ заявляли о бесполезности международных процедур по морскому праву и о необходимости «восстановления справедливости» за счет института «народной дипломатии» призванной «открыть глаза» Западу.

Однако в 2020 году вызовы перед РФ поменялись, и о чем конкретно будут вещать «судьи трибунала» пока неясно. Фактическая же цель этого квазисудебного процесса состоит в искажении, с присущей Москве риторикой, информации о событиях в Крыму, а также в легитимизации имперских интересов РФ на полуострове. Стоит предположить, что инициируя «дискуссионный клуб» в виде «международного общественного трибунала» на платформе нелегитимной ассоциации, Кремль стремится пошатнуть доверие западной общественности к системе международного правосудия, создав ауру подозрения. Если и дискредитировать правительства стран Запада очередными заявлениями «венецианских дожей» не удастся, то РФ точно попытается вовлечь в «резонансное» коллективное обсуждение лояльных себе западных политиков и общественных деятелей. Не оставляет агрессор и попытки добавить новых ложных идей, которые будут запутывать, а при удачном стечении обстоятельств – подменят основные нормы международного права. В частности речь идет о «народной дипломатии», «разделенных народах», «борьбе с экстремизмом» и прочем.

«Міжнародний громадський трибунал» по Криму від окупантів

За шість років окупації Криму РФ не досягла успіху у своїх спробах досягти закордонного визнання замаху на анексію нею півострова. У міжнародних судах, арбітражах, трибуналах розглядаються пов’язані з Кримом фундаментальні та специфічні справи проти агресора, більшість з яких Росія виграти точно вже не зможе та й відтягувати неминучу розв’язку більше стає нікуди. Подібні найнеприємніші обставини підштовхують Москву до переведення кримського питання зі сфери міжнародного права в область чистої пропаганди, присилують РФ організовувати якісь «процеси», йменовані «міжнародно-громадськими», що на ділі є суцільною постановкою для відволікання уваги від скоєних владою РФ злочинів.

Продовжують надходити повідомлення про те, що Кремль наполегливо готується до якогось фіктивного процесу «міжнародного громадського трибуналу» щодо Криму. Як зразок владою та спецслужбами РФ взяте «проголошений громадськістю» в 1967 році «Трибунал Рассела з розслідування військових злочинів, скоєних у В’єтнамі», що тоді провів дві сесії, присвячені викриттю «злочинів американської вояччини». Такі «процеси» потім неодноразово ініціювалися прокомуністичною та лівою громадськістю, вони як правило представляли собою більш чи менш якісну пародію на Нюрнберзький трибунал. Мова навіть йшла про створення «Постійного народного трибуналу», що тихесенько припинив своє існування в 1984 році. За дивним «збігом обставин» всі ці створені явочним шляхом «трибунали», титуловані англомовними експертами не інакше як «суд кенгуру» («Kangaroo court»), тобто як потішне, фейкове судилище, в своїх рішеннях чітко відображали зовнішньополітичні цілі та завдання СРСР.

Втім після створення на рівні ООН справжніх міжнародних трибуналів по Югославії і Руанді а також після формування в Гаазі Міжнародного кримінального суду така розробка радянських спецслужб стала виглядати вже донезмоги архаїчно. Проте перші спроби такого «суду кенгуру» для реалізації своїх цілей в Україні РФ вчинила вже у 2014 році. Тоді російські медіа почали поширювати повідомлення про проведений у Венеції «трибунал Рассела», що оперативно «засудив» не більше і не менше, як президентів США і України, а також генсека НАТО та главу Єврокомісії за «військові злочини на Донбасі», встановивши їх особисту «пряму відповідальність у війні проти населення Донбасу». Тоді російською пропагандою анонсувалося, що рішення «трибуналу» направлять в ООН, Європейський Союз, Міжнародний кримінальний суд «та інші міжнародні організації». При цьому єдиним джерелом відомостей про такий важливий «міжнародному суді» стали повідомлення в мережі «Фейсбук» від такого собі Альберта Гардін (Albert Gardin) [1], активного венеціанського сепаратиста-одинаки, що називає себе не інакше як «сто двадцять перший Дож Венеції». Так що слід відзначити очевидне «падіння рівня» виконавців замовлених росіянами «судів кенгуру». Якщо в ХХ столітті в дані процеси були замішані Жан-Поль-Сартр, Бертран Рассел, Симона де Бовуар та ряд політиків демократичних країн, то наразі реалізацію «міжнародного правосуддя» росіяни доручили відвертим міським божевільним. Хоча, можливо, це значно дешевше.
«Приголомшливий успіх» «венеціанського дожа» у викритті «підступних злочинів» глави Єврокомісії в степах Донбасу не зупинив росіян, й потім подібні шоу ними було заплановано щодо Криму. Засідання «суду кенгуру» більше року готувалося та планувалося в одній з країн Західної Європи на літо 2020 року, проте пандемія COVID-19 внесла свої корективи і «спектакль» було вирішене перенести на весну 2021 року. Як альтернативний майданчик розглядається варіант проведення засідання «міжнародного громадського трибуналу» у Латинській Америці. На цьоу етапі реакція європейських функціонерів та урядів європейських країн на заплановану росіянами постановку театру абсурду знаходиться в «режимі очікування».

Організатором чергового «трибуналу Рассела» була задекларована «Міжнародна некомерційна неурядова асоціація «Таврида»» (Association Internationale Sans But Lucratif «Tavrida») зі штаб-квартирою в бельгійському Брюсселі. Згідно із затвердженою російськими спецслужбами легендою ця структура повинна була «відстоювати інтереси населення Криму» в міжнародних інстанціях, оскаржувати санкції проти окупаційного режиму РФ в Криму, проводити «науково-практичні конференції та семінари», брати участь в заходах по лінії ООН, Ради Європи, ПАРЄ та ОБСЄ. Крім того, однією з цілей «некомерційної асоціації» прямо заявлялося «залучення інвестицій до Криму» в обхід санкцій і без застосування міжбанківської системи переказів SWIFT. В принципі цього достатньо знати для розуміння «правомірності» цілей і завдань «Тавриди».

Засновниками «Тавриди», без особливої маскування, стали московська «Міжнародна рада російських співвітчизників» та її «дочірнє підприємство» в Бельгії – «European Russian Community». Однак незабаром після свого створення, в березні 2019 року «Таврида», в «кращих традиціях» російської зовнішньої політики, перейшла на нелегальне становище, оскільки Міністерство юстиції Бельгії анулювало її реєстрацію. Бельгійці обгрунтовано вважають, що «Таврида» загрожує державним інтересам країни перебування, зокрема через те, що вона створювалася за погодженням з адміністрацією президента Росії, при безпосередній участі російських спецслужб та фінансуванні з федерального бюджету РФ.

Цей провал змусив керівництво «Тавриди» подати в суд з метою визнати рішення бельгійського Мін’юсту незаконним. З урахуванням великих часових витрат на судовий процес та не очевидних перспектив рішення бельгійського суду щодо закриття структури, Москвою стали опрацьовуватися варіанти перереєстрації «Тавриди» в Швейцарії, Австрії або Італії. Сенс перебування в реєстрі громадських організацій однієї з країн Євросоюзу полягає в тому, що завдяки цьому організація може отримати перепустку до Європарламенту, де можна зробити фотосесію з проросійськими депутатами, отримати дозвіл зустрічатися з представниками Єврокомісії. Ну і з такою реєстрацією можливо більш активне просування інтересів РФ через структури Ради Європи, сприяння отриманню шенгенських віз для потрібних РФ персонажам тощо.

Оскільки публічно відомих зрушень у Москви в цьому напрямку за 2020 рік немає, можна припустити, що з цим питанням у росіян виникли якісь проблеми. Незважаючи на це РФ активно працює над створенням афілійованих структур, здатних втручатися і впливати на суспільно-політичні процеси країн Європейського Союзу в вимірі «української політики» Кремля. РФ при цьому просуває спецоперацію з дезінформації європейської громадськості з використанням громадських структур, що фінансуються за рахунок російських платників податків. Зараз фактично очолює цю мережу (групу) довірена особа президента Путіна московський адвокат Олександр Молохов, керівник «робочої групи з міжнародно-правових питань при постійному представництві Республіки Крим при Президенті Росії» [2]. В якості основного завдання даної мережі «неурядових установ» декларується супровід позовів в європейських судах у справах, пов’язаних з Кримом.

У своїх інтерв’ю глава напівфейкової «московської колегії адвокатів» «Останній Дозор» Олександр Молохов не приховує справжню суть «міжнародного громадського трибуналу», зокрема на тлі відвертої невдачі РФ в Міжнародному трибуналі з морського права по «керченському інциденту». Нагадаємо що жорсткої політичної та правової реакції на обстріл і захоплення Росією кораблів Військово-Морських Сил України в Чорному морі влади РФ явно не очікували. Тому з 2019 року стала набирати обертів ідея «трибуналу Рассела», покликаного «підірвати систему» міжнародного правосуддя. До інших завдань цього «суду кенгуру» росіяни відносять й очевидно сумнівні ініціативи підготовки позовів проти України «за втрати економіки Криму в її складі», а також щодо якоїсь шкоди, понесеної окупантами через перекриття Північно-Кримського каналу, нібито в силу «масових порушень прав людини» у «зневодненому регіоні». Очевидно,що звернень Наталії Поклонский в Управління Верховного комісара з прав людини ООН щодо «гуманітарної катастрофи» та «екоциду в Криму» виявилося недостатньо.

Парадоксально, але зараз у РФ немає чіткого бачення, кого саме і за що засудить «кримський суд кенгуру». Але оскільки кошти виділені і здебільшого вже освоєні, а завдання не вирішене, то слід хоч щось робити. У 2019 основним завданням «кенгуроводів» було відволікання уваги від «керченського нападу», мілітаризації РФ Азовського і Чорного морів, від рішення Міжнародного трибуналу з морського права, що підтримав Україну. Тоді, наприклад, в Раді Федерації РФ заявляли про марність міжнародних процедур з морського права та необхідність «відновлення справедливості» за рахунок інституту «народної дипломатії», покликаної «відкрити очі» Заходу.

Однак в 2020 році виклики перед РФ помінялися і про що конкретно будуть віщати «судді трибуналу» поки неясно. Фактична ж мета цього квазисудебного процесу, полягає в спотворенні, з властивою Москві риторикою, інформації про події в Криму в легітимізації імперських інтересів РФ на півострові. Варто припустити, що ініціюючи «дискусійний клуб» у вигляді «міжнародного громадського трибуналу» на платформі нелегітимної асоціації, Кремль прагне похитнути довіру західної громадськості до системи міжнародного правосуддя, утворив «ауру підозри». Якщо й дискредитувати уряди країн Заходу черговими заявами «венеціанських дожів» не вдасться, то РФ точно спробує залучити в «резонансне» колективне обговорення лояльних собі західних політиків та громадських діячів. Не залишає агресор й спроби додати нових помилкових ідей, які будуть заплутувати, а при вдалому збігу обставин – підмінять основні норми міжнародного права. Зокрема мова йде про «народну дипломатію», «розділені народи», «боротьбу з екстремізмом» та інше.

До «міжнародного громадського трибуналу» його російські організатори планують залучити ряд іноземних експертів, діячів, політологів, економістів, представників політичних течій, а також західних фахівців в тому числі в галузі морського права. Крім цього в постановочному процесі візьмуть участь російські фахівці з міжнародного права, як «окремі юристи». Треба відзначити, що зараз РФ активно здійснює пошук українських адвокатів, які виступили б «від імені України» в рамках «кримського суду кенгуру». Подейкують, поки що ані українські, ані навіть російські авторитетні юристи не підтвердили згоду на участь в даному шоу, незважаючи на високі гонорари, запропоновані ним особисто паном Молоховим. Не останню роль тут грає і відношення власне до адвоката Молохова власне у російському правовому середовищі як до, м’яко кажучи, дуже дивакуватої людии. Справа тут звичайно ж не в любові до справедливості або у якійсь таємній підтримці України сформованими російськими адвокатами. Просто вони добре розуміють, що їх участь в шутовському «суді кенгуру» стане хрестом на їх професійній репутації та на кар’єрі юриста, що не окупиться ніяким разовим гонораром. Втім, у здатності росіян знайти серед адвокатів-невдах чергових «венеціанських дожів» для «кримського трибуналу» ніхто особливо не сумнівається.

Подробиці тут: https://arc.construction/3585?lang=uk

«Південна Осетія» та спроби «легалізації» окупаційної влади в Криму

Здійснюючи збройну агресію Росія спирається на власних маріонеток, які у будь-який час готові підтримати колонізаційну політику Кремля. Так сьогодні відбувається й з окупованими територіями України. Ми вже аналізували таке явище, як «чеченізація» Криму та Сходу України, детально окреслюючи роль кадирівської мафії у подіях на захоплених росіянами теренах. Сьогодні доцент Олександр Герцен зверне увагу на роль утвореної РФ на окупованих територіях Грузії так званої невизнаної держави «Південної Осетії» в захопленні українських територій.

Зазначене питання підлягає розгляду у двох основних аспектах: безпосередня участь у збройному конфлікті та пост-конфліктна підтримка держави-агресора. Почнемо з першого аспекту. Представники «Південної Осетії» з’явилися спочатку на Донбасі, куди вони приїхали разом з іншими бойовиками, у тому числі і «кадирівцями», будувати «русский мир». Осетини сформували основу батальйону «Схід», який окрім вбивства українських військових відзначився також злочинами проти цивільних, рекетом та викраденням людей. Згодом, більшість осетинських бойовиків перейшли до батальйону «П’ятнашка», який об’єднав вихідців з Кавказу [1].

Підконтрольна РФ «влада» «Південної Осетії» навіть не намагалася приховувати присутність власних «громадян» на Донбасі. Так, у 2018 році президент цієї «невизнаної республіки» під час «візиту» до «ДНР» прямо заявив, що приїхав у тому числі для того, щоб «провідати на передовій хлопців». При чому окупаційна адміністрація Донбасу, а саме «влада ДНР» заявляла, що розглядає «Південну Осетію» у якості військового партнера, який готовий консультувати бойовиків на Донбасі та допомагати матеріально. Слід згадати, що усі «осетинські» бойовики мають російські паспорти і приїхали в Україну для того щоб втілити плани Кремля [2].

Коли у 2018 році в Авдіївській промзоні було ліквідовано командира «П’ятнашки» осетина Олега Мамієва, влада «ДНР» приєднала цей батальйон до «армійського корпусу» самопроголошеної республіки, що не дуже сподобалося бойовикам «Південної Осетії» [3]. Саме після цього, вони почнуть трансформуватися у кримінальні угруповання, які пізніше іммігрують до Криму й займуться вже знайомими для них справами – грабувати, вимагати та залякувати. Це доволі звична поведінка проросійських найманців з Кавказу, які стали не потрібними на Донбасі, але не хочуть повертатися на свою батьківщину, де на них також ніхто не чекає.

На окупованому півострові «осетинські» бойовики починають створювати злочинні угруповання та активно ділити сфери впливу. Однак, на відміну від «кадирівців», які просто почали криміналізувати Крим, злочинці «Південної Осетії», за підтримки та згоди російських спецслужб, спочатку провели певну ідеологічну роботу. Зокрема, представники «Південної Осетії» в окупованому Криму заявили, що саме осетини є корінним населенням півострову. Вони стверджують, що їхні предки – алани, походять від скіфів, які проживали на території півострова та вели війни проти татаро-монголів. На сьогодні підконтрольні російським спецслужбам діячі відповідної діаспори планують «на рівні влади» поставити питання про визнання осетинів корінним народом Криму [4]. Це взагалі унікальна ситуація, коли історія використовується як засіб криміналізації окупованої території. Для України, це достатньо вагома загроза, адже населення окупованого півострову можуть значно обмежити в правах і свободах. Це аргумент того, що держава-агресор не збирається мирно повертати окупований Крим, і навпаки намагається за сприяння підконтрольних РФ структур переписати історію задля утримання власних позицій.

Втім характерно що свої претензії на півострів «Південна Осетія» почала заявляти тільки після спроби його анексії. На сьогодні, її представники не тільки говорять про етнічну спорідненість, а й про права на пам’ятки Криму, зокрема Скіфський Неаполь. Відповідні «громадські діячі» вважають його не більше ні менше як історичною пам’яткою невизнаної «Південної Осетії». Для просування цієї ідеї в Криму застосовують інформаційно-просвітницькі кампанії у якості інструмента ідеологічного впливу на місцеве населення [5]. У цьому вбачається не тільки ідеологічна, а й культурна складова. Тобто, представники «Південної Осетії» хочуть штучно поділити Крим та встановити повний контроль не тільки над економікою півострова, а й над релігійно-культурними процесами. Це вказує на те, що Росія вийшла на дещо інший рівень терористичної діяльності, на якому пріоритетами є ідеологія та історія, а вже потім зброя та терор. Ці процеси загрожують тим, що їх можна трансформувати під будь-які потреби Кремля. Тобто, теоретично за допомогою історії та культури можна обґрунтувати будь-яке насильство та злочини проти миру. І це вже реальна загроза не тільки для України, а й для інших європейських країн.

Є в діяльності емісарів «Південної Осетії» в Криму і певна політична складова, що також вказує на високий рівень організованості та контрольованості. Так, її представники підтримують окупаційну владу в тому, щоб повернути на півострів «скіфське золото». Мова йде про понад дві тисячі артефактів, які напередодні спроби анексії були відправлені Україною з кримського музею на виставку в Амстердам. Україна виграла суд і у 2016 році та ці цінності мали повернути державі [6]. Однак, сьогодні діячі «Південної Осетії», які оголошують ці артефакти «осетинською історичною пам’яткою», намагаються повернути їх до окупованого півострова. Політичний аспект – це саме та річ, яка відрізняє цю мафію в Криму від інших етнічних злочинних угруповань. Не дивно, що ці структури повністю підтримали та сприяли анексії півострова і сьогодні усіляко підтримують окупаційну владу, яка у відповідь закриває очі на організовану злочинну діяльність представників «Південної Осетії». Така «співпраця» з Кремлем триває не один рік і вигідна обом сторонам.

Політичні заяви підконтрольних РФ «лідерів осетинської діаспори» в Криму свідчать про повну підтримку ними окупаційної російської влади. Так, «голова діаспори» в окупованому Криму Ельбрус Бібієв заявляє, що серед кримських осетинів є депутати парламенту, які працюють на благо Росії. Він усіляко хвалить РФ, яка начебто «допомогла кримським осетинам відчути себе людьми» і створила усі необхідні для них умови. Бібієв цинічно наголошує, що Росія фактично врятувала півострів від «знищення і занепаду» [7]. На початку анексії півострова, вказана підконтрольна спецслужбам РФ «діаспора» (а насправді група етнічно поєднаних між собою організованих загальнокримнальних злочинців) повністю визнала та підтримала ідею проведення в Криму «референдуму», а згодом висловила схвальне ставлення до формального проголошення «потреби увести російські війська» на півострів [8]. Не дивно чути таку риторику, адже декількома роками раніше вона вже лунала. Так, ще в 2008 році оперована агентами російського впливу Верховна Рада АР Крим, до складу якої ще тоді входили представники відповідної етнічної мафії, зверталася до Верховної Ради України із заявою про необхідність «визнання незалежності» Абхазії та «Південної Осетії». Однак, позиція України була незмінною – Грузія є суверенною та єдиною державою, що включає усі її території [9].

Ще одним аргументом на користь такого сценарію є численні «наукові дослідження» російських вчених, які говорять про «історичне прагнення осетинського народу до єдності». У цих публікаціях навіть пропонуються можливі варіанти досягнення такої єдності. Зокрема, мова йде про асоційовані відносини держави «Аланія» з різними «осетинськими етнічними національними утвореннями», до яких уява цих «науковців» відноситиме й Крим [14].

Отже «Південної Осетії» свідчить, що історично Росія не тільки захоплює території, а й традиційно використовує їхнє населення для подальшого виправдання своєї агресії в усьому світі. Не стали винятком й мешканці «Південної Осетії», які стали співучасниками Кремля у конфлікті між Росією та Україною. На відміну від «кадирівців», яким Росія доручила криміналізацію Криму, «осетини» стали політичною зброєю РФ. Адже саме за їхньої допомоги, Кремль робить переформатування історичних процесів та впливає на культурне і релігійне життя Криму. Ця зброя є набагато небезпечнішою та дієвішою, що ускладнює повернення окупованого півострова. Однак реалії змушують Україну враховувати і такий сценарій розвитку агресії, яку цинічно розв’язала Росія.

Подробиці тут: https://arc.construction/3544?lang=uk

Насправді позиція такої «діаспори» не обмежується схваленням спроби анексії. Її представники є постійними учасниками зустрічей з окупаційною владою та авторами звернень до Володимира Путіна, в яких вони дуже просять очільника Кремля не залишати територію півострова та Донбасу, а навпаки – відродити промисловість в цих регіонах. Це супроводжується лозунгами на кшталт «внутрішня та зовнішня політика Росії спрямована на захист російськомовних людей» [10]. Такими гаслами емісари фейкової «республіки» пробують поглибити ізольованість Криму та віддалити повернення півострова до конституційного простору України. Необхідно згадати і той факт, що кримські емісари «Південної Осетії» окрім політичної роботи не забувають системно опанувати й економіку півострова.

Так, у 2018 році на півострові відкрилася мережа фірмових магазинів з продукцією «Південної Осетії». Тобто, йде просування економічних інтересів невизнаної «держави» за рахунок експансії на такому ж «чорному» кримському ринку. Домовленість про відкриття таких магазинів була офіційно зафіксована «головами торгівельно-промислових палат» «Республіки Крим» та «Південної Осетії». Проте, більшість експертів здивовані таким рішенням, оскільки окрім мінеральної води цій самопроголошеній державі продати півострову нічого. Звісно що відірвані від реальності пропагандистські плани є достатньо амбітними. Так в рамках цієї домовленості, оголошувалася співпраця в банківській сфері та у сфері туризму [11]. Таким чином РФ створює ілюзію «розвитку» самопроголошених «республік» шляхом періодичних заяв про встановлення різного роду економічних зв’язків між ними. Водночас реальне заходження відповідної етнічної мафії на півострів негативно впливає на бізнес-середовище Криму, адже фактично витісняє з ринку кримчан, які мають власний бізнес і намагаються банально вижити в умовах окупації.

Україні також варто оцінити ще один загрозливий сигнал для нашої держави від політики РФ на Кавказі. Справа в тому, що сьогодні фейкове керівництво «Південної Осетії» оголошує про плани перейменувати свою «державу» в «Аланія». Про це зокрема заявив ставленик Кремля Леонід Тібілов, адже на його думку, з такою назвою буде легше приєднатися до складу Росії [12]. При цьому водночас російська пропаганда в Криму активно відображає саме аланів в якості предків корінного населення півострова та мова тут не тільки у нових ризиках дискримінації справжніх корінних народів Криму та україномовного населення півострову.

Адже у таких подіях можна побачити ще один, небезпечний для України сценарій. РФ може формально «відмовитися» від Криму задля того, аби з неї зняли санкції, однак не поверне «Республіку Крим» його Україні, а передасть її під фейкове керівництво новоутвореній «державі» «Аланія». Такий варіант цілком можливий, адже Кремль спробує обґрунтувати своє рішення «історичними фактами» та претензіями на півострів зокрема з боку «Південної Осетії». Розрахунок РФ й у тому, що така невизнана держава не буде стороною у міжнародних судах та трибуналах, адже не має жодної ознаки державності і правосуб’єктності, тому влада держави-агресора спробує уникнути відповідальності за загострення порушень прав людини та груп у Криму в складі «Аланії».

Про реальність таких намірів свічать і документи, які сьогодні приймаються окупаційною владою Криму. Зокрема, у законі «Про стратегію соціально-економічного розвитку Республіки Крим до 2030 року» вказано, що в планах влади є створення та підтримка осетинських національно-культурних автономій, які повинні проводити активну політику щодо збереження і розвитку традицій, культури та мови цього народу на півострові [13]. При цьому у такому акті про розвиток української культури та мови взагалі не йдеться.

«Южная Осетия» и попытки «легализации» оккупационной власти в Крыму

Осуществляя вооруженную агрессию Россия опирается на собственных марионеток, которые в любое время готовы поддержать колонизационную политику Кремля. Так сегодня происходит и с оккупированными территориями Украины. Мы уже анализировали такое явление, как «чеченизация» Крыма и Востока Украины, детально определяя роль кадыровской мафии в событиях на захваченных россиянами территориях. Сегодня доцент Александр Герцен обратит внимание на роль образованного РФ на оккупированных территориях Грузии так называемого непризнанного государства «Южной Осетии» в захвате украинских территорий.

Данный вопрос подлежит рассмотрению в двух основных аспектах: непосредственное участие в вооруженном конфликте и пост-конфликтная поддержка государства-агрессора. Начнем с первого аспекта. Представители «Южной Осетии» появились сначала на Донбассе, куда они приехали вместе с другими боевиками, в том числе и «кадыровцами», строить «русский мир». Осетины сформировали основу батальона «Восток», который кроме убийства украинских военных отличился также преступлениями против гражданских, рэкетом и похищением людей. Впоследствии, большинство осетинских боевиков перешли в батальон «Пятнашка», который объединил выходцев с Кавказа [1].

Подконтрольная РФ «власть» «Южной Осетии» даже не пыталась скрывать присутствие своих «граждан» на Донбассе. Так, в 2018 году президент этой «непризнанной республики» во время «визита» в «ДНР» прямо заявил, что приехал в том числе для того, чтобы «навестить на передовой ребят». Причем оккупационная администрация Донбасса, а именно «власть ДНР» заявляла, что рассматривает «Южную Осетию» в качестве военного партнера, который готов консультировать боевиков на Донбассе и помогать материально. Следует вспомнить, что все «осетинские» боевики имеют российские паспорта и приехали в Украину для того, чтобы воплотить планы Кремля [2].

Когда в 2018 году в Авдеевский промзоне был ликвидирован командир «Пятнашки» осетин Олег Мамиев, власть «ДНР» присоединила этот батальон к «армейскому корпусу» самопровозглашенной республики, что не очень понравилось боевикам «Южной Осетии» [3]. Именно после этого, они начнут трансформироваться в криминальные группировки, которые позже иммигрируют в Крым и займутся уже знакомыми для них делами — грабить, вымогать и запугивать. Это довольно привычное поведение пророссийских наемников с Кавказа, которые стали ненужными на Донбассе, но не хотят возвращаться на родину, где их также никто не ждет.

На оккупированном полуострове «осетинские» боевики начинают создавать преступные группировки и активно делить сферы влияния. Однако, в отличие от «кадыровцев», которые просто начали криминализировать Крым, преступники «Южной Осетии», при поддержке и согласии российских спецслужб, сначала провели определенную идеологическую работу. В частности, представители «Южной Осетии» в оккупированном Крыму заявили, что именно осетины являются коренным населением полуострова. Они утверждают, что их предки — аланы, происходят от скифов, которые проживали на территории полуострова и вели войны против татаро-монголов. На сегодня подконтрольные российским спецслужбам деятели соответствующей диаспоры планируют «на уровне власти» поставить вопрос о признании осетин коренным народом Крыма [4]. Это вообще уникальная ситуация, когда история используется как средство криминализации оккупированной территории. Для Украины это достаточно весомая угроза, ведь население оккупированного полуострова могут значительно ограничить в правах и свободах. Это аргумент того, что государство-агрессор не собирается мирно возвращать оккупированный Крым, и наоборот пытается при содействии подконтрольных РФ структур переписать историю для укрепления собственных позиций.