Штормова погода та російські провокації з Криму
Протягом 17-19 березня в Криму зберігається незвична для регіону зимова погода, з снігом, ожеледицею, сильним вітром та штормовим Чорним морем. За таких умов агресор без якихось вагань тримає у полі, для «конспірації» поза населених пунктів Джанкойського району істотне угрупування свого війська для наступного перекидання на фронт під Запоріжжя та Маріуполь.
У той же час, на відміну від солдат, кораблі Чорноморського флоту залишаються для росіян цінним ресурсом, а таму вони вимушене відвели частину своїх морських сил до Севастопольської бази.
Примітно що водночас на кораблях росіяни замальовують розпізнавальні знаки для очевидного ускладнення подальшого визначення їх втрат та ушкоджень.
До початку штормів біля узбережжя Одеси помічалися російські підводні човни, що проводили розвідувально-диверсійні заходи.
При цьому, «компенсуючи» очевидну нездатність свого флоту забезпечити десантну операцію, росіяни заявляють про «успішний обстріл» з Криму ракетами «Бастіон» узбережжя Одеської області.
Також 18 березня російська влада почала поширювати між своїми судновласниками відомості про нібито «420 українських мін», які «зірвало штормом» з позицій біля Одеси, Очакова та Чорноморська, та які зокрема нібито дрейфують у західній частині Чорного моря.
Експерти «BlackSeaNews» вже визначити технічну неможливість визначення, які саме мини зірвані штормом, яким чином та куди вони були переміщені.
Тим самим, посилаючись на штормову погоду, агресор фактично визнає факт мінування російським флотом, із використанням кримських баз, морських просторів між Босфором та портами України, Румунії та Болгарії.
Ці провокації потребують на невідкладне практичне реагування з боку уповноважених структур НАТО та ЄС, особливо за умов, коли влада держави-агресора заявила про свій намір вийти з Конвенції ООН з морського права 1982 року.
Протягом 17-19 березня в Криму зберігається незвична для регіону зимова погода, з снігом, ожеледицею, сильним вітром та штормовим Чорним морем. За таких умов агресор без якихось вагань тримає у полі, для «конспірації» поза населених пунктів Джанкойського району істотне угрупування свого війська для наступного перекидання на фронт під Запоріжжя та Маріуполь.
У той же час, на відміну від солдат, кораблі Чорноморського флоту залишаються для росіян цінним ресурсом, а таму вони вимушене відвели частину своїх морських сил до Севастопольської бази.
Примітно що водночас на кораблях росіяни замальовують розпізнавальні знаки для очевидного ускладнення подальшого визначення їх втрат та ушкоджень.
До початку штормів біля узбережжя Одеси помічалися російські підводні човни, що проводили розвідувально-диверсійні заходи.
При цьому, «компенсуючи» очевидну нездатність свого флоту забезпечити десантну операцію, росіяни заявляють про «успішний обстріл» з Криму ракетами «Бастіон» узбережжя Одеської області.
Також 18 березня російська влада почала поширювати між своїми судновласниками відомості про нібито «420 українських мін», які «зірвало штормом» з позицій біля Одеси, Очакова та Чорноморська, та які зокрема нібито дрейфують у західній частині Чорного моря.
Експерти «BlackSeaNews» вже визначити технічну неможливість визначення, які саме мини зірвані штормом, яким чином та куди вони були переміщені.
Тим самим, посилаючись на штормову погоду, агресор фактично визнає факт мінування російським флотом, із використанням кримських баз, морських просторів між Босфором та портами України, Румунії та Болгарії.
Ці провокації потребують на невідкладне практичне реагування з боку уповноважених структур НАТО та ЄС, особливо за умов, коли влада держави-агресора заявила про свій намір вийти з Конвенції ООН з морського права 1982 року.
Окупанти пропонують замість гуманітарної допомоги «кримські апельсини»
Пропаганда російських агресоров, що базується на півострові, продовжує спроби формування «картинки» про фейкову «допомогу» окупованим районам Півдня України з боку кримських колаборантів.
Зокрема 19 березня окупантами було поширене відео про спробу роздачі у окупованому Херсоні «привезених з Криму» апельсинів.
У той же час окупанти заблокували конвой справжньої гуманітарної допомоги, що прямував до Херсонської області з Кропивницького та віз ліки та харчові продукти першої необхідності.
При цьому окупанти продовжують наживаються в Криму й на зборі «гуманітарної допомоги для України» від бізнесу та населення.
Кримчани помітили що низка «контактних осіб», телефони яких російські пропагандисти поширюють на півострові для «збору допомоги» до 2022 року відмічалися в якості колекторів, ріелторів аферистів або «директорів» підставних фірм, через які колаборанти відмивали «бюджетні кошти» на «публічних закупівлях».
Також після захоплення військами агресора Бердянску та околиць Маріуполя на в’їзді в Крим помічене скупчення вкрадених у мешканців Запорізької та Донецької області автівок, яких на півострів переганяють, з метою злочинного перепродажу, колаборанти з числа «військовослужбовців народних республік» та їх родичів.
Пропаганда окупантів описує ці скупчення вкрадених або відібраних у вбитих українських родин «трофеїв» як нібито «потік біженців з України до Криму».
Пропаганда російських агресоров, що базується на півострові, продовжує спроби формування «картинки» про фейкову «допомогу» окупованим районам Півдня України з боку кримських колаборантів.
Зокрема 19 березня окупантами було поширене відео про спробу роздачі у окупованому Херсоні «привезених з Криму» апельсинів.
У той же час окупанти заблокували конвой справжньої гуманітарної допомоги, що прямував до Херсонської області з Кропивницького та віз ліки та харчові продукти першої необхідності.
При цьому окупанти продовжують наживаються в Криму й на зборі «гуманітарної допомоги для України» від бізнесу та населення.
Кримчани помітили що низка «контактних осіб», телефони яких російські пропагандисти поширюють на півострові для «збору допомоги» до 2022 року відмічалися в якості колекторів, ріелторів аферистів або «директорів» підставних фірм, через які колаборанти відмивали «бюджетні кошти» на «публічних закупівлях».
Також після захоплення військами агресора Бердянску та околиць Маріуполя на в’їзді в Крим помічене скупчення вкрадених у мешканців Запорізької та Донецької області автівок, яких на півострів переганяють, з метою злочинного перепродажу, колаборанти з числа «військовослужбовців народних республік» та їх родичів.
Пропаганда окупантів описує ці скупчення вкрадених або відібраних у вбитих українських родин «трофеїв» як нібито «потік біженців з України до Криму».
«Кримські» політики Вірменії заробили на російській агресії
19 березня російські спецслужби провели низку синхронізованих акцій «підтримки спеціальної операції в України» у державах Ради Європи з відчутним проросійським лобі – Болгарії, Вірменії та Сербії.
Прикладом у Єревані відповідне «зібрання» було проведене під егідою тамтешніх парламентарів – лідера партії «Союз конституційного права» Айка Бабуханяна та голови партії «Альянс» Тіграна Уріханяна.
Додамо, що за «дивним збігом обставин» вказані вірменські «опозиційні» політики раніше відмічалися у організованих Георгієм Мурадовим фейкових «днях Криму у Вірменії» та досліджувалися у публікаціях нашої Асоціації.
Приміром, пан Уріханян є особою, що перебуває на повному утриманні місцевої філії «Газпрому», а пан Бабуханян представляє вірменських консерваторів, що розглядають росію в якості «меншого зла» та мріють про велику «російсько-турецьку війну», яка «дозволить розбудувати Велику Вірменію».
19 березня російські спецслужби провели низку синхронізованих акцій «підтримки спеціальної операції в України» у державах Ради Європи з відчутним проросійським лобі – Болгарії, Вірменії та Сербії.
Прикладом у Єревані відповідне «зібрання» було проведене під егідою тамтешніх парламентарів – лідера партії «Союз конституційного права» Айка Бабуханяна та голови партії «Альянс» Тіграна Уріханяна.
Додамо, що за «дивним збігом обставин» вказані вірменські «опозиційні» політики раніше відмічалися у організованих Георгієм Мурадовим фейкових «днях Криму у Вірменії» та досліджувалися у публікаціях нашої Асоціації.
Приміром, пан Уріханян є особою, що перебуває на повному утриманні місцевої філії «Газпрому», а пан Бабуханян представляє вірменських консерваторів, що розглядають росію в якості «меншого зла» та мріють про велику «російсько-турецьку війну», яка «дозволить розбудувати Велику Вірменію».
Загибель заступника командувача Чорноморського флоту
Згідно повідомлень у підконтрольних окупантам соціальних мережах, під час боїв на Півдні України загинув заступник командувача Чорноморського флоту агресора «з виховної роботи», капітан першого рангу Андрій Палій.
Загибель такого роду командира, та ще й на сухопутному театрі бойових дій носить риси трагікомізму, та окупанти очевидно не могли приховати смерть Палія через його публічність та широке коло зв’язків в окупованому Севастополі.
Адже у 2014 році саме пан Палій був зв’язуючою ланкою між російською ФСБ із так званою «народною самообороною» Севастополя, організованою із тамтешніх колаборантів та агентів «російського миру».
Через нього спецслужби агресора у перші дні окупації Криму надавали команди своїм лялькам – так званим керівнику «штабу оборони Севастополя» Олегу Рослякову та «народному меру» Олексію Чалому.
Крім того у питаннях взаємодії з колаборантами Палій координував і своє тодішнє керівництво, включно із командувачем флотом Олександром Вітком. Примітно, що після підвищення Вітка до заступника головнокомандувача російського флоту у 2018 році відносини Палія зі новим керівництвом Чорноморського флоту були дуже натягнутими, але він користувався безкарністю через своїх кураторів у ФСБ.
20 березня 2022 року підконтрольне окупантам севастопольське медіа «ForPost» заявило, що Палій нібито загинув у боях під Маріуполем, де нібито «забезпечував функціонування мирного коридору» та загинув або від «кулі снайпера» або від «осколкового поранення» та що обидві версії його загибелі «перевіряються».
Через причетність Палія до подій окупації Криму наша Асоціація була змушена пригорнути його загибелі окрему увагу, в рамках загального аналізу подій у середовищі окупантів та колаборантів.
Як ми вже повідомляли за добу до визнання загибелі Палія, через невдачі російської армії на Півдні України саме у Севастополі серед російських військових та «чиновників» склалася дуже напружена атмосфера.
Ми писали, що й «губернатор», і ключові «керівники силових структур», і керівництво Чорноморського флоту розуміють, що винними у невдачах операції на Півдні України можуть звинуватити саме їх, як «агентів українських нацистів» та «турецьких і американських шпигунів», для чого можуть готуватися відповідні процеси.
Наразі, як нам стало достойменне відоме, уповноважені особисто керівництвом Росії вищі посадові особи ФСБ дійсно отримали завдання готувати, у стилі репресій 1937 року, процес щодо виявлених «націонал-зрадників» на базі Чорноморського флоту.
Ключова роль у фабрикації відповідного процесу, звісно за умов повної відсутності реальних підстав звинувачувати командування Чорноморського флоту у зв’язках з Туреччиною чи Україною була покладена ФСБ у першому тижні березня саме на їх старого ключового агента серед командування флоту Палія.
Наразі, коли капітан першого рангу Андрій Палій загинув, наші джерела повідомляють, що атмосфера у командуванні Чорноморським флотом стала менш напруженою, а адмірал Ігор Осіпов скасував низку приватних заходів запланованих ним на випадок його негласного домашнього арешту, якій очікувався найближчим часом.
Не применшуючи героїзм захисників Запоріжжя, Маріуполю та Миколаєва додамо що Асоціація практично переконана у загибель Палія в результаті класичного для агресора «дружнього вогню». Прогнозуємо ще низку «трагічних інцидентів» з особами які тісно співпрацювали із Палієм у російському флоті та у Севастополі, зокрема з оточення пана Чалого.
Згідно повідомлень у підконтрольних окупантам соціальних мережах, під час боїв на Півдні України загинув заступник командувача Чорноморського флоту агресора «з виховної роботи», капітан першого рангу Андрій Палій.
Загибель такого роду командира, та ще й на сухопутному театрі бойових дій носить риси трагікомізму, та окупанти очевидно не могли приховати смерть Палія через його публічність та широке коло зв’язків в окупованому Севастополі.
Адже у 2014 році саме пан Палій був зв’язуючою ланкою між російською ФСБ із так званою «народною самообороною» Севастополя, організованою із тамтешніх колаборантів та агентів «російського миру».
Через нього спецслужби агресора у перші дні окупації Криму надавали команди своїм лялькам – так званим керівнику «штабу оборони Севастополя» Олегу Рослякову та «народному меру» Олексію Чалому.
Крім того у питаннях взаємодії з колаборантами Палій координував і своє тодішнє керівництво, включно із командувачем флотом Олександром Вітком. Примітно, що після підвищення Вітка до заступника головнокомандувача російського флоту у 2018 році відносини Палія зі новим керівництвом Чорноморського флоту були дуже натягнутими, але він користувався безкарністю через своїх кураторів у ФСБ.
20 березня 2022 року підконтрольне окупантам севастопольське медіа «ForPost» заявило, що Палій нібито загинув у боях під Маріуполем, де нібито «забезпечував функціонування мирного коридору» та загинув або від «кулі снайпера» або від «осколкового поранення» та що обидві версії його загибелі «перевіряються».
Через причетність Палія до подій окупації Криму наша Асоціація була змушена пригорнути його загибелі окрему увагу, в рамках загального аналізу подій у середовищі окупантів та колаборантів.
Як ми вже повідомляли за добу до визнання загибелі Палія, через невдачі російської армії на Півдні України саме у Севастополі серед російських військових та «чиновників» склалася дуже напружена атмосфера.
Ми писали, що й «губернатор», і ключові «керівники силових структур», і керівництво Чорноморського флоту розуміють, що винними у невдачах операції на Півдні України можуть звинуватити саме їх, як «агентів українських нацистів» та «турецьких і американських шпигунів», для чого можуть готуватися відповідні процеси.
Наразі, як нам стало достойменне відоме, уповноважені особисто керівництвом Росії вищі посадові особи ФСБ дійсно отримали завдання готувати, у стилі репресій 1937 року, процес щодо виявлених «націонал-зрадників» на базі Чорноморського флоту.
Ключова роль у фабрикації відповідного процесу, звісно за умов повної відсутності реальних підстав звинувачувати командування Чорноморського флоту у зв’язках з Туреччиною чи Україною була покладена ФСБ у першому тижні березня саме на їх старого ключового агента серед командування флоту Палія.
Наразі, коли капітан першого рангу Андрій Палій загинув, наші джерела повідомляють, що атмосфера у командуванні Чорноморським флотом стала менш напруженою, а адмірал Ігор Осіпов скасував низку приватних заходів запланованих ним на випадок його негласного домашнього арешту, якій очікувався найближчим часом.
Не применшуючи героїзм захисників Запоріжжя, Маріуполю та Миколаєва додамо що Асоціація практично переконана у загибель Палія в результаті класичного для агресора «дружнього вогню». Прогнозуємо ще низку «трагічних інцидентів» з особами які тісно співпрацювали із Палієм у російському флоті та у Севастополі, зокрема з оточення пана Чалого.
Командування Чорноморського флоту власноруч формує підстави для операції НАТО
Як вже повідомляла наша Асоціація та інші медіа 18 березня російська влада почала поширювати між своїми судновласниками відомості про нібито «420 українських мін», які «зірвало штормом» з позицій біля Одеси, Очакова та Чорноморська, та які зокрема нібито дрейфують у західній частині Чорного моря.
Нами повідомлялося, що технічно неможливе визначити, які саме мини були «зірвані штормом», яким чином та куди вони були нібито переміщені.
Ми констатували, що посилаючись на штормову погоду, агресор фактично заявив про факт мінування російським флотом, із використанням кримських воєнних баз, морських просторів між Босфором та портами України, Румунії та Болгарії.
Водночас наразі вказані заяви агресора мають ознаки вигаданого поспіхом «обґрунтування» керівництвом Чорноморського флоту, яке побоюється репресій за «зраду» з боку російських спецслужб, щодо низької активності надводного угрупування агресора на акваторії, нібито саме через ризики «плавучих мін».
Але навіть якщо агресор наразі цілеспрямоване не минував води між Босфором та гирлом Дунаю, все одно постановка ним стаціонарних мін біля Дунаю та острову Зміїний, та на основних торговельних шляхах з українських портів, є доведеним фактом та стає підґрунтям для вжиття невідкладних дій.
Як наразі підтверджують експерти «BlackSeaNews», Україна має екстрено запропонувати Болгарії, Румунії та Туреччини організувати спільну військово-морську гуманітарну операцію з розмінування Чорного моря, для чого слід створити спільне Чорноморське угруповання мінно-тральних кораблів.
Паралельно слід запропонувати НАТО спрямувати з тією ж метою до Чорного моря свою Другу постійну середземноморську протимінну групу.
Для забезпечення роботи спільної мінно-тральної групи слід запропонувати Болгарії, Румунії, Туреччині сформувати ще одну групу з надводних кораблів цих країн для прикриття роботи тральщиків з моря та повітря, для чого доцільно долучити ще одну Постійну військово-морську середземноморську групу НАТО, та створити відповідну авіаційну групу.
Паралельно, додають експерти, слід знову поставити питання перед країнами НАТО щодо закриття неба над Чорним морем.
Метою створення таких морських, повітряних та протиповітряних угрупувань має бути не тільки розмінування акваторії Чорного моря, але й створення безпечних умов для виведення з портів України в напрямку Босфору десятків торговельних суден різних країн, що опинилися в портах України після нападу РФ на Україну.
Експерти додають, що такі дії є не тільки правом, але й обов’язком прибережних держав щодо забезпечення безпеки судноплавства та інших видів морської діяльності (рибальство, підводних кабелі, трубопроводи, морські платформи тощо) в своїх водах.
Примітно, що активізація міжнародної співпраці з ліквідації об’єктивної мінної загрози відбулася наразі зокрема й через заяви про «плавучі міни», якими командування Чорноморського флоту хотіло прикрити свої невдачі у операції проти узбережжя материкової України.
Так саме нещодавна заява російського керівництва про запланований ними вихід з Конвенції ООН з морського права 1982 року сприяла активізації реагування на російську агресію.
Як вже повідомляла наша Асоціація та інші медіа 18 березня російська влада почала поширювати між своїми судновласниками відомості про нібито «420 українських мін», які «зірвало штормом» з позицій біля Одеси, Очакова та Чорноморська, та які зокрема нібито дрейфують у західній частині Чорного моря.
Нами повідомлялося, що технічно неможливе визначити, які саме мини були «зірвані штормом», яким чином та куди вони були нібито переміщені.
Ми констатували, що посилаючись на штормову погоду, агресор фактично заявив про факт мінування російським флотом, із використанням кримських воєнних баз, морських просторів між Босфором та портами України, Румунії та Болгарії.
Водночас наразі вказані заяви агресора мають ознаки вигаданого поспіхом «обґрунтування» керівництвом Чорноморського флоту, яке побоюється репресій за «зраду» з боку російських спецслужб, щодо низької активності надводного угрупування агресора на акваторії, нібито саме через ризики «плавучих мін».
Але навіть якщо агресор наразі цілеспрямоване не минував води між Босфором та гирлом Дунаю, все одно постановка ним стаціонарних мін біля Дунаю та острову Зміїний, та на основних торговельних шляхах з українських портів, є доведеним фактом та стає підґрунтям для вжиття невідкладних дій.
Як наразі підтверджують експерти «BlackSeaNews», Україна має екстрено запропонувати Болгарії, Румунії та Туреччини організувати спільну військово-морську гуманітарну операцію з розмінування Чорного моря, для чого слід створити спільне Чорноморське угруповання мінно-тральних кораблів.
Паралельно слід запропонувати НАТО спрямувати з тією ж метою до Чорного моря свою Другу постійну середземноморську протимінну групу.
Для забезпечення роботи спільної мінно-тральної групи слід запропонувати Болгарії, Румунії, Туреччині сформувати ще одну групу з надводних кораблів цих країн для прикриття роботи тральщиків з моря та повітря, для чого доцільно долучити ще одну Постійну військово-морську середземноморську групу НАТО, та створити відповідну авіаційну групу.
Паралельно, додають експерти, слід знову поставити питання перед країнами НАТО щодо закриття неба над Чорним морем.
Метою створення таких морських, повітряних та протиповітряних угрупувань має бути не тільки розмінування акваторії Чорного моря, але й створення безпечних умов для виведення з портів України в напрямку Босфору десятків торговельних суден різних країн, що опинилися в портах України після нападу РФ на Україну.
Експерти додають, що такі дії є не тільки правом, але й обов’язком прибережних держав щодо забезпечення безпеки судноплавства та інших видів морської діяльності (рибальство, підводних кабелі, трубопроводи, морські платформи тощо) в своїх водах.
Примітно, що активізація міжнародної співпраці з ліквідації об’єктивної мінної загрози відбулася наразі зокрема й через заяви про «плавучі міни», якими командування Чорноморського флоту хотіло прикрити свої невдачі у операції проти узбережжя материкової України.
Так саме нещодавна заява російського керівництва про запланований ними вихід з Конвенції ООН з морського права 1982 року сприяла активізації реагування на російську агресію.
У Севастополі анонсують білоруську «інтеграцію»
Після виїзду з України залишків білоруських дипломатів 20 березня українське оборонне відомство заявило про вірогідність масштабного залучення білоруського війська до російської агресії проти України у найближчі дні.
Нагадаємо, що наша Асоціація останні два роки багаторазово висвітлювала залучення мінського диктаторського режиму на «підтримку» економіки окупованого Криму та робила особливу увагу на фактичний контроль над галуззю морського рибальства України з боку російсько-білоруської мафії, яка прямо залучена до наповнення «гаманця» Лукашенки.
Примітно що напереддень ймовірного нападу білоруської армії у пропагандистському «севастопольському» виданні агресора «ForPost» кадровий співробітник російської розвідки, «союзний інтегратор» Семен Уралов виклав цілий «маніфест» присвячений «Союзній державі» Росії та Білорусі.
Зокрема кадровий пропагандист агресора заявляє, що «Севастополь приречений семимильними кроками нарощувати зовнішньо-торгівельний оборот з Мінськом», зокрема у сферах «оборони та туризму».
При цьому автор «маніфесту» змушений визнати, що за умов санкцій з боку цивілізованих країн «ігри у ринок завершилися» і що тепер «не буде ринку а будуть двосторонні відносини», на яких Росія стане «гуртовою базою».
Цікаво, що пан Уралов у цьому ж інтерв’ю визнає, що «якщо ми рвемо економічна зв’язки із Заходом, то території щось втрачатимуть» та що «Союзна держава, може бути узагалі виникне у Китаї».
Примітно, що у «манифесті» не згадується Лукашенка та його багаторазово анонсований окупантами у 2021 році візит до Криму. Очевидно, що Росія прагматично оцінює сумну долю диктатора після знищення його армії в рамках бойових дій в Україні та вже готує для контролю над Білоруссю власні «воєнні адміністрації».
Після виїзду з України залишків білоруських дипломатів 20 березня українське оборонне відомство заявило про вірогідність масштабного залучення білоруського війська до російської агресії проти України у найближчі дні.
Нагадаємо, що наша Асоціація останні два роки багаторазово висвітлювала залучення мінського диктаторського режиму на «підтримку» економіки окупованого Криму та робила особливу увагу на фактичний контроль над галуззю морського рибальства України з боку російсько-білоруської мафії, яка прямо залучена до наповнення «гаманця» Лукашенки.
Примітно що напереддень ймовірного нападу білоруської армії у пропагандистському «севастопольському» виданні агресора «ForPost» кадровий співробітник російської розвідки, «союзний інтегратор» Семен Уралов виклав цілий «маніфест» присвячений «Союзній державі» Росії та Білорусі.
Зокрема кадровий пропагандист агресора заявляє, що «Севастополь приречений семимильними кроками нарощувати зовнішньо-торгівельний оборот з Мінськом», зокрема у сферах «оборони та туризму».
При цьому автор «маніфесту» змушений визнати, що за умов санкцій з боку цивілізованих країн «ігри у ринок завершилися» і що тепер «не буде ринку а будуть двосторонні відносини», на яких Росія стане «гуртовою базою».
Цікаво, що пан Уралов у цьому ж інтерв’ю визнає, що «якщо ми рвемо економічна зв’язки із Заходом, то території щось втрачатимуть» та що «Союзна держава, може бути узагалі виникне у Китаї».
Примітно, що у «манифесті» не згадується Лукашенка та його багаторазово анонсований окупантами у 2021 році візит до Криму. Очевидно, що Росія прагматично оцінює сумну долю диктатора після знищення його армії в рамках бойових дій в Україні та вже готує для контролю над Білоруссю власні «воєнні адміністрації».
Санкції та сільськогосподарські ініціативи окупантів
Як ми вже повідомляли з початку березня, основним наративом «переможних» публікацій у підконтрольній окупантам пресі Криму стає відновлення водопостачання на півострів води Північнокримським каналом.
Наразі ж окупантами анонсується, що декілька кримських господарств хоче «розпочати виробництво рису», але при цьому необхідні «компенсації від федерального уряду» оскільки це – «величезні витрати».
У той же час окупантами повідомляється про «розширення в Криму насаджень виноградарства», що вбачається вкрай сумнівним прожектом, адже посадковий матеріал навіть у роки окупації для півострову завозився із Франції та Італії.
Із посиленням санкцій Євросоюзу з березня 2022 року саджанці до Криму вже не потраплять. Подібна ситуація складається із більшістю культур – від тепличних овочів до цукрового буряку, запаси європейського насіння яких агресор зробити не встиг або не захотів.
Тому дуже цікаво – чи знайдуть окупанти, навіть за умов віртуального налагодження роботи водорозподільних мереж півострову, ресурси для засівання тих самих рисових чеків.
Як ми вже повідомляли з початку березня, основним наративом «переможних» публікацій у підконтрольній окупантам пресі Криму стає відновлення водопостачання на півострів води Північнокримським каналом.
Наразі ж окупантами анонсується, що декілька кримських господарств хоче «розпочати виробництво рису», але при цьому необхідні «компенсації від федерального уряду» оскільки це – «величезні витрати».
У той же час окупантами повідомляється про «розширення в Криму насаджень виноградарства», що вбачається вкрай сумнівним прожектом, адже посадковий матеріал навіть у роки окупації для півострову завозився із Франції та Італії.
Із посиленням санкцій Євросоюзу з березня 2022 року саджанці до Криму вже не потраплять. Подібна ситуація складається із більшістю культур – від тепличних овочів до цукрового буряку, запаси європейського насіння яких агресор зробити не встиг або не захотів.
Тому дуже цікаво – чи знайдуть окупанти, навіть за умов віртуального налагодження роботи водорозподільних мереж півострову, ресурси для засівання тих самих рисових чеків.
Компанія «Grundfos», замішана у кримське водопостачання, припинила співпрацю з агрессором
У 2021 році наша Асоціація приділила значну увагу діянням компаній «Siemens» та «Grundfos» із протиправного постачання насосного обладнання на Бештерек-Зуйський водогін, що сприяло мілітаризації Криму та знищенню унікальних екосистем півострову.
З початком масштабної російської агресії Асоціація вчергове звернулася до компанії «Grundfos» та до уповноважених органів Данії із вимогою припинити співпрацю концерну з державою-агресором.
Адже насосне обладнання «Grundfos» завідомо буде використане Росією для розкрадання дніпровської води насосними станціями захопленого російськими військовими Північнокримського каналу, що сприятиме наступній мілітаризації півострову.
Асоціація пізніш спрямувала своє звернення й до громадських структур, які вже запланували мітинг протесту біля офісу концерну «Grundfos» у данському місті Бйорінгбро.
Але після цього концерн надіслав листа, у якому заявив про те, що «Grundfos» тимчасово припиняє виробництво на території Росії, та не буде приймати замовлення з Росії та Білорусі. Також компанія заявила про пожертву на допомогу Україні 2 млн євро гуманітарної допомоги.
Асоціація продовжить інформування світових концернів про жахливі злочини російського агресора в Криму та на Півдні материкової України
У 2021 році наша Асоціація приділила значну увагу діянням компаній «Siemens» та «Grundfos» із протиправного постачання насосного обладнання на Бештерек-Зуйський водогін, що сприяло мілітаризації Криму та знищенню унікальних екосистем півострову.
З початком масштабної російської агресії Асоціація вчергове звернулася до компанії «Grundfos» та до уповноважених органів Данії із вимогою припинити співпрацю концерну з державою-агресором.
Адже насосне обладнання «Grundfos» завідомо буде використане Росією для розкрадання дніпровської води насосними станціями захопленого російськими військовими Північнокримського каналу, що сприятиме наступній мілітаризації півострову.
Асоціація пізніш спрямувала своє звернення й до громадських структур, які вже запланували мітинг протесту біля офісу концерну «Grundfos» у данському місті Бйорінгбро.
Але після цього концерн надіслав листа, у якому заявив про те, що «Grundfos» тимчасово припиняє виробництво на території Росії, та не буде приймати замовлення з Росії та Білорусі. Також компанія заявила про пожертву на допомогу Україні 2 млн євро гуманітарної допомоги.
Асоціація продовжить інформування світових концернів про жахливі злочини російського агресора в Криму та на Півдні материкової України
Пропаганда окупантів «згадала» про кримських моряків
У підконтрольному агресорові виданні «Октагон. Крим» наразі розміщений матеріал про те, що нібито «українські моряки витісняють кримських» з глобального ринку праці у морському судноплавстві.
Через вісім років окупації пропагандисти агресора раптово «з’ясували», що кримські моряки працювали до 2022 року насамперед з українськими службовими документами, працевлаштовувалися з посередництвом українських компаній та вибували у рейс здебільшого через аеропорти материкової України.
Тепер окупанти обурюються, що нібито «кримським морякам тотально приходять відмови у співробітництві з боку українських посередників» та що у змішаних екіпажах торговельних суден виникла «важка атмосфера».
Дійсно важко очікувати на судні «доброї психологічної атмосфери», коли у складі екіпажу є моряки із знищуваного агресором Маріуполя, з окупованого росіянами Херсону та Бердянську чи обстрілюваних Миколаїва чи Одеси.
І навряд чи наразі будь-хто узагалі отримає послуги з працевлаштування з боку компаній, які перебувають у зоні бойових дій, у відповідних органах Морської адміністрації України вимушено припинили видачу документів морякам.
Системне порушення російською армією вимог морської безпеки у Чорному та Азовському морях з 24 лютого 2022 року вже відомо усім морякам світу як приклад сучасного піратства та дикунства.
Та насправді не варто забувати й про обмеження виїзду, які Росія запровадила після початку масштабної агресії проти України, й про приховану мобілізацію нею кримських моряків.
Крім того російський уряд нещодавно анонсував вихід з ключових морських конвенцій, після чого загалом участь у світовому судноплавстві осіб, що перебувають під юрисдикцією агресора, стане мінімальною.
У підконтрольному агресорові виданні «Октагон. Крим» наразі розміщений матеріал про те, що нібито «українські моряки витісняють кримських» з глобального ринку праці у морському судноплавстві.
Через вісім років окупації пропагандисти агресора раптово «з’ясували», що кримські моряки працювали до 2022 року насамперед з українськими службовими документами, працевлаштовувалися з посередництвом українських компаній та вибували у рейс здебільшого через аеропорти материкової України.
Тепер окупанти обурюються, що нібито «кримським морякам тотально приходять відмови у співробітництві з боку українських посередників» та що у змішаних екіпажах торговельних суден виникла «важка атмосфера».
Дійсно важко очікувати на судні «доброї психологічної атмосфери», коли у складі екіпажу є моряки із знищуваного агресором Маріуполя, з окупованого росіянами Херсону та Бердянську чи обстрілюваних Миколаїва чи Одеси.
І навряд чи наразі будь-хто узагалі отримає послуги з працевлаштування з боку компаній, які перебувають у зоні бойових дій, у відповідних органах Морської адміністрації України вимушено припинили видачу документів морякам.
Системне порушення російською армією вимог морської безпеки у Чорному та Азовському морях з 24 лютого 2022 року вже відомо усім морякам світу як приклад сучасного піратства та дикунства.
Та насправді не варто забувати й про обмеження виїзду, які Росія запровадила після початку масштабної агресії проти України, й про приховану мобілізацію нею кримських моряків.
Крім того російський уряд нещодавно анонсував вихід з ключових морських конвенцій, після чого загалом участь у світовому судноплавстві осіб, що перебувають під юрисдикцією агресора, стане мінімальною.
Командування Чорноморського флоту веде свою «інформаційну війну»
Як ми вже багаторазово повідомляли, попре концентрацію у Чорному та Азовському морях з лютого 2022 року більшості боєздатних тактичних кораблів усього російського військово-морського флоту, та незважаючи на концентрацію у Середземному морі практично всіх стратегічних надводних кораблів агресора, «успіхи» на морському театрі бойових дій для росіян є більш ніж скромними.
Ми вже писали, що така ситуація зумовила неабияку зацікавленість вищого керівництва ФСБ до «викривальних судових процесів» проти керівників Чорноморського флоту, включно із його командувачем, та про пов’язану із цим «дуже вчасну» загибель заступника командувача флотом біля Маріуполя, старого агента російських спецслужб, нібито «від кулі українських націоналістів».
Тому, хоча, звісно, ніяких «українських та турецьких шпигунів» у керівництві Чорноморського флоту наразі немає, побоюючись саме такого «завершення кар’єри» у застінках ФСБ, тамтешнє військово-морське командування вимушене імітувати бурхливу діяльність на морському театрі бойових дій, спираючись на Севастопольську базу.
Зранку 21 березня під прикриттям угрупування літаків, що вилетіли з Криму, до узбережжя Одеси підійшло надводне угрупування російських загарбників, яке проводило демонстративні маневри «підготовки для десантування» за 15-20 міль від берегу.
Окремі судна агресора, підійшовши ще ближче до узбережжя, обстріляли акваторію Одеської затоки та місто Одесу, не завдав істотної шкоди.
Військові експерти мають спільну думку, що викидання наразі десанту росіян в Одеській області стане для них самогубчим, а проведення вищевказаної «розвідки боєм» вони вважають безцільною витратою ресурсів.
Але наразі, як ми бачимо, командування Чорноморського флоту у плануванні операцій керується навіть не мілітаристською логікою агресії, а суто демонстрацією власної лояльності та «рішучості» в очах російських спецслужб.
Як ми вже багаторазово повідомляли, попре концентрацію у Чорному та Азовському морях з лютого 2022 року більшості боєздатних тактичних кораблів усього російського військово-морського флоту, та незважаючи на концентрацію у Середземному морі практично всіх стратегічних надводних кораблів агресора, «успіхи» на морському театрі бойових дій для росіян є більш ніж скромними.
Ми вже писали, що така ситуація зумовила неабияку зацікавленість вищого керівництва ФСБ до «викривальних судових процесів» проти керівників Чорноморського флоту, включно із його командувачем, та про пов’язану із цим «дуже вчасну» загибель заступника командувача флотом біля Маріуполя, старого агента російських спецслужб, нібито «від кулі українських націоналістів».
Тому, хоча, звісно, ніяких «українських та турецьких шпигунів» у керівництві Чорноморського флоту наразі немає, побоюючись саме такого «завершення кар’єри» у застінках ФСБ, тамтешнє військово-морське командування вимушене імітувати бурхливу діяльність на морському театрі бойових дій, спираючись на Севастопольську базу.
Зранку 21 березня під прикриттям угрупування літаків, що вилетіли з Криму, до узбережжя Одеси підійшло надводне угрупування російських загарбників, яке проводило демонстративні маневри «підготовки для десантування» за 15-20 міль від берегу.
Окремі судна агресора, підійшовши ще ближче до узбережжя, обстріляли акваторію Одеської затоки та місто Одесу, не завдав істотної шкоди.
Військові експерти мають спільну думку, що викидання наразі десанту росіян в Одеській області стане для них самогубчим, а проведення вищевказаної «розвідки боєм» вони вважають безцільною витратою ресурсів.
Але наразі, як ми бачимо, командування Чорноморського флоту у плануванні операцій керується навіть не мілітаристською логікою агресії, а суто демонстрацією власної лояльності та «рішучості» в очах російських спецслужб.
Маріонетки російських спецслужб в Криму вітають репресії проти самих себе
Як ми вже повідомляли у окупованому Криму очікується розгортання репресій проти «націонал-зрадників», які російські спецслужби будуть організовувати для залякування колаборантів та відволікання населення від проблем, пов’язаних із затяжною воєнною кампанією на материковій Україні.
Асоціація вже вказувала, що серед намічених «жертв» можуть виступати, зокрема й кримськотатарські колаборанти.
Сьогодні один з таких колаборантів, афілійований до ФСБ Ейваз Умеров розмістив у соціальних мережах текст «розпорядження» про «звільнення» іншого кримськотатарського колаборанта, «заступника міністра промислової політики Республіки Крим» Енвера Арпатли.
Пан Умеров схвально зазначив про цю подію, вказавши таке: «мінус один мовчун… коли країна у небезпеці нема права мовчати».
Дійсно, наразі окупанти будуть поступово відстороняти від «влади», а потім – «викривати» та карати як «українських шпигунів» насамперед колаборантів, які виступили проти агресії або «дистанціювалися від української теми».
Але примітно тут інше, бо насправді «звільнений» пана Арпатли ще може «випірнути» десь в іншій структурі окупантів, та причиною нинішнього «глибокого задоволення» пана Умерова є виключно запекла боротьба на півострові між російськими спецслужбами.
Адже пан Арпатли ще до початку окупації Криму перебував під патронатом російської військової розвідки, та з 2014 року за його «кар’єрне зростання» відповідав сумнозвісний радянський і російський шпигун, «почесний консул Нікарагуа в Сімферополі» Олег Бєлавенцев.
Тому кар’єрний шлях Арпатли, після «побиття ним горщиків» в Алушті із людьми Сергія Аксьонова, включив у себе роботу на «непоганих» в корупційному вимірі управлінських посадах в Татарстані та Карачаєво-Черкесії, та у Крим він повернувся лише в 2020 році.
У свою чергу його «заклятий друг» Умеров, що був з 2014 року штучно зведений ФСБ у спільну «зграю однодумців» із Русланом Бальбеком, відзначився за умов окупації хіба що обливанням зеленкою кримськотатарських правозахисників у 2014 році та якихось «хлібних посад» від окупантів не отримав.
Втім можна спрогнозувати, що наступна доля обох персонажів, як розхідного матеріалу конкуруючих між собою російських спецслужб та зрадників власного народу, є доволі сумною.
Але хто з них буде першим давати у «російському суді» «щирі каяття» щодо власного «шпигунства та терористичного досвіду» – поки невідомо.
Як ми вже повідомляли у окупованому Криму очікується розгортання репресій проти «націонал-зрадників», які російські спецслужби будуть організовувати для залякування колаборантів та відволікання населення від проблем, пов’язаних із затяжною воєнною кампанією на материковій Україні.
Асоціація вже вказувала, що серед намічених «жертв» можуть виступати, зокрема й кримськотатарські колаборанти.
Сьогодні один з таких колаборантів, афілійований до ФСБ Ейваз Умеров розмістив у соціальних мережах текст «розпорядження» про «звільнення» іншого кримськотатарського колаборанта, «заступника міністра промислової політики Республіки Крим» Енвера Арпатли.
Пан Умеров схвально зазначив про цю подію, вказавши таке: «мінус один мовчун… коли країна у небезпеці нема права мовчати».
Дійсно, наразі окупанти будуть поступово відстороняти від «влади», а потім – «викривати» та карати як «українських шпигунів» насамперед колаборантів, які виступили проти агресії або «дистанціювалися від української теми».
Але примітно тут інше, бо насправді «звільнений» пана Арпатли ще може «випірнути» десь в іншій структурі окупантів, та причиною нинішнього «глибокого задоволення» пана Умерова є виключно запекла боротьба на півострові між російськими спецслужбами.
Адже пан Арпатли ще до початку окупації Криму перебував під патронатом російської військової розвідки, та з 2014 року за його «кар’єрне зростання» відповідав сумнозвісний радянський і російський шпигун, «почесний консул Нікарагуа в Сімферополі» Олег Бєлавенцев.
Тому кар’єрний шлях Арпатли, після «побиття ним горщиків» в Алушті із людьми Сергія Аксьонова, включив у себе роботу на «непоганих» в корупційному вимірі управлінських посадах в Татарстані та Карачаєво-Черкесії, та у Крим він повернувся лише в 2020 році.
У свою чергу його «заклятий друг» Умеров, що був з 2014 року штучно зведений ФСБ у спільну «зграю однодумців» із Русланом Бальбеком, відзначився за умов окупації хіба що обливанням зеленкою кримськотатарських правозахисників у 2014 році та якихось «хлібних посад» від окупантів не отримав.
Втім можна спрогнозувати, що наступна доля обох персонажів, як розхідного матеріалу конкуруючих між собою російських спецслужб та зрадників власного народу, є доволі сумною.
Але хто з них буде першим давати у «російському суді» «щирі каяття» щодо власного «шпигунства та терористичного досвіду» – поки невідомо.
Окупанти оголосили свої марення про «майбутнє нейтральної України»
Група ветеранів освоєння федеральних коштів «будівництва російського миру» на власні потреби на чолі із незмінним Георгієм Мурадовим публічно заявила у Криму про «нове бачення» забезпечення «нейтралітету України».
Як заявляють відповідні «чиновники» від російських спецслужб, єдиною дієвою «гарантією нейтралітету» України має нібито стати розміщення на її території «російських воєнних баз».
У вимірі шовіністичної істерії вже не дивує розуміння паном Мурадовим, батьки якого у таборах ГУЛАГ як «лікарі» декілька років займалися у таборі смерті в Кочмесі умисним знищенням народжених від українських ув’язнених немовлят, «денацифікації України» саме у формі бомбардування пологових будинків та лікарень.
А тому вже можна повірити, що не лише у заявах мурадових, але й у реальних діях Кремля «нейтралітет» України є саме її російською окупацією під виглядом «розміщення військових баз».
Те, що до справжнього нейтралітету, який виключає будь-яку іноземну військову присутність, ці фантазії не мають жодного відношення, нікого наразі серед керманичів Кремля, здається, не хвилює.
Група ветеранів освоєння федеральних коштів «будівництва російського миру» на власні потреби на чолі із незмінним Георгієм Мурадовим публічно заявила у Криму про «нове бачення» забезпечення «нейтралітету України».
Як заявляють відповідні «чиновники» від російських спецслужб, єдиною дієвою «гарантією нейтралітету» України має нібито стати розміщення на її території «російських воєнних баз».
У вимірі шовіністичної істерії вже не дивує розуміння паном Мурадовим, батьки якого у таборах ГУЛАГ як «лікарі» декілька років займалися у таборі смерті в Кочмесі умисним знищенням народжених від українських ув’язнених немовлят, «денацифікації України» саме у формі бомбардування пологових будинків та лікарень.
А тому вже можна повірити, що не лише у заявах мурадових, але й у реальних діях Кремля «нейтралітет» України є саме її російською окупацією під виглядом «розміщення військових баз».
Те, що до справжнього нейтралітету, який виключає будь-яку іноземну військову присутність, ці фантазії не мають жодного відношення, нікого наразі серед керманичів Кремля, здається, не хвилює.
Окупанти масово карають за протидію нацистській символіці
Протягом декількох днів підконтрольні окупантам медіа поширюють факти покарання кримчан за реагування на нацистську символіку, символи «V» та «Z», які окупанти масово розміщують на півострові.
Зокрема мешканців півострова штрафують за критику такої символіки у соціальних мережах, а також – за плювок на нацистські символи, або ж за намальований над символами російських нацистів християнський хрест.
Додамо, що у окупованому Херсоні патріотично налаштовані мешканці розбили скло у машині колаборантів, що прибула в місто з Криму із символікою «Z».
Вчора, 21 березня у Херсоні окупанти уперше розігнали проукраїнський мітинг із застосуванням вогнепальної зброї. Очевидно що тепер вони більш жорстко реагуватимуть й на «неповагу» українських громадян до людоненависницької символіки, як у Криму так і на Херсонщині.
На цьому фоні засоби російської пропаганди оголошують в Криму набір «нових співробітників» до «поліції» окупантів, із очевидною метою посилення свого репресивного апарату на Півдні України.
Протягом декількох днів підконтрольні окупантам медіа поширюють факти покарання кримчан за реагування на нацистську символіку, символи «V» та «Z», які окупанти масово розміщують на півострові.
Зокрема мешканців півострова штрафують за критику такої символіки у соціальних мережах, а також – за плювок на нацистські символи, або ж за намальований над символами російських нацистів християнський хрест.
Додамо, що у окупованому Херсоні патріотично налаштовані мешканці розбили скло у машині колаборантів, що прибула в місто з Криму із символікою «Z».
Вчора, 21 березня у Херсоні окупанти уперше розігнали проукраїнський мітинг із застосуванням вогнепальної зброї. Очевидно що тепер вони більш жорстко реагуватимуть й на «неповагу» українських громадян до людоненависницької символіки, як у Криму так і на Херсонщині.
На цьому фоні засоби російської пропаганди оголошують в Криму набір «нових співробітників» до «поліції» окупантів, із очевидною метою посилення свого репресивного апарату на Півдні України.
Росія знищує власне торговельне судноплавство
Як вже повідомлялося масштабна російська агресія проти України, зокрема на Чорному та Азовському морях призвела до гострої кризи морегосподарського комплексу та водночас замовила безпрецедентні санкції на російське судноплавство з боку цивілізованих країн світу.
Лише за останні дні російські агресори обстріляли акваторію Одеського порту та споруди Миколаївського порту.
У той же час захоплений Бердянський порт наразі перетворений окупантами у власну військову базу, через яку збройні сили агресора морем постачають техніку та паливо угрупуванню російських загарбників у Запорізькій та Донецькій областях.
У той же час українська влада та бізнес налагоджують нові канали експортно-імпортних операцій. Характерно, що при цьому морська торгівля з росією, на території якої бойові дії наразі не ведуться, з початку вторгнення в Україну та до 18 березня скоротилася на 58 %, за даними самих росіян, а саме постачальника фінансових відомостей Refinitiv.
Основне скорочення суднозаходів та вантажообігу відбулося у балтійських та тихоокеанських портах, зокрема як підрахував інвестиційний банк UBS, порти Балтійського моря, на які приходиться третина морської торгівлі росіян мають наразі на дві третини менше суднозаходів, а порти Тихого океану – наполовину менше суднозаходів, ніж до початку російського вторгнення в Україну.
Загалом санкційні обмеження та блокування російського бізнесу вже торкнулися 1500 суден що діють в інтересах російських бенефіціарів.
На цьому фоні особливо відірваним від реальності став нинішній заклик «голови Криму» до російських олігархів переводити свої фешенебельні яхти на «кримські марини», що наразі існують лише в уяві загарбників.
Як вже повідомлялося масштабна російська агресія проти України, зокрема на Чорному та Азовському морях призвела до гострої кризи морегосподарського комплексу та водночас замовила безпрецедентні санкції на російське судноплавство з боку цивілізованих країн світу.
Лише за останні дні російські агресори обстріляли акваторію Одеського порту та споруди Миколаївського порту.
У той же час захоплений Бердянський порт наразі перетворений окупантами у власну військову базу, через яку збройні сили агресора морем постачають техніку та паливо угрупуванню російських загарбників у Запорізькій та Донецькій областях.
У той же час українська влада та бізнес налагоджують нові канали експортно-імпортних операцій. Характерно, що при цьому морська торгівля з росією, на території якої бойові дії наразі не ведуться, з початку вторгнення в Україну та до 18 березня скоротилася на 58 %, за даними самих росіян, а саме постачальника фінансових відомостей Refinitiv.
Основне скорочення суднозаходів та вантажообігу відбулося у балтійських та тихоокеанських портах, зокрема як підрахував інвестиційний банк UBS, порти Балтійського моря, на які приходиться третина морської торгівлі росіян мають наразі на дві третини менше суднозаходів, а порти Тихого океану – наполовину менше суднозаходів, ніж до початку російського вторгнення в Україну.
Загалом санкційні обмеження та блокування російського бізнесу вже торкнулися 1500 суден що діють в інтересах російських бенефіціарів.
На цьому фоні особливо відірваним від реальності став нинішній заклик «голови Криму» до російських олігархів переводити свої фешенебельні яхти на «кримські марини», що наразі існують лише в уяві загарбників.
Окупанти прагнуть сформувати власний режим у Херсоні та Мелітополі
Рупори московської пропаганди заявили 22 березня, що агресор нібито «не планує змінювати систему управління» на загарбаних ними територіях півдня материкової України.
Але це очевидно не так, і така дезінформація може бути розрахованою на дуже віддаленого від реальності спостерігача.
Як вже повідомляла наша Асоціація, із перших днів окупації окремих районів Херсонської області агресор прагнув утворити фейкові «органи влади», та водночас утворив власні «військові комендатури» та «військових комендантів», які прагнуть не афішувати персональні дані відповідних «керівників» з числа російських військових.
Так саме у Херсоні окупантами було здійснене спробу створити фейковий «комітет», який нібито «звернувся до Криму за допомогою».
При цьому низка «членів» "комітету" у наступному заявила про власну участь у "зібранні" під погрозами з боку окупантів.
У той же час підконтрольне агресорові «севастопольське» видання «ForPost» повідомило 21 березня про те, що фейковим «губернатором» Херсонської області окупанти тиждень раніше «призначили» «члена» раніше заявленого «комітету», агента російської військової розвідки Кирила Стремоусова, та що «мером» Херсону вони «призначили» Володимира Сальдо.
Примітно, що на відміну від «губернатора» зазначений фейковий «мер» неодноразово заявляв за останні тижні про тиск окупантів на нього з метою схиляння до «співпраці».
Також російські військові, отримав невдачу із комплектуванням «поліції» з місцевих мешканців, наразі анонсують створення на окупованих територіях фейкових «казачих дружин», зокрема – у Мелітополі.
Цим структурам, за задумом агресора, мають «допомогти» у облаштуванні структури сформованого загарбниками під час окупації Криму «Чорноморського казачого війська».
Рупори московської пропаганди заявили 22 березня, що агресор нібито «не планує змінювати систему управління» на загарбаних ними територіях півдня материкової України.
Але це очевидно не так, і така дезінформація може бути розрахованою на дуже віддаленого від реальності спостерігача.
Як вже повідомляла наша Асоціація, із перших днів окупації окремих районів Херсонської області агресор прагнув утворити фейкові «органи влади», та водночас утворив власні «військові комендатури» та «військових комендантів», які прагнуть не афішувати персональні дані відповідних «керівників» з числа російських військових.
Так саме у Херсоні окупантами було здійснене спробу створити фейковий «комітет», який нібито «звернувся до Криму за допомогою».
При цьому низка «членів» "комітету" у наступному заявила про власну участь у "зібранні" під погрозами з боку окупантів.
У той же час підконтрольне агресорові «севастопольське» видання «ForPost» повідомило 21 березня про те, що фейковим «губернатором» Херсонської області окупанти тиждень раніше «призначили» «члена» раніше заявленого «комітету», агента російської військової розвідки Кирила Стремоусова, та що «мером» Херсону вони «призначили» Володимира Сальдо.
Примітно, що на відміну від «губернатора» зазначений фейковий «мер» неодноразово заявляв за останні тижні про тиск окупантів на нього з метою схиляння до «співпраці».
Також російські військові, отримав невдачу із комплектуванням «поліції» з місцевих мешканців, наразі анонсують створення на окупованих територіях фейкових «казачих дружин», зокрема – у Мелітополі.
Цим структурам, за задумом агресора, мають «допомогти» у облаштуванні структури сформованого загарбниками під час окупації Криму «Чорноморського казачого війська».
Окупанти утворюють гуманітарну катастрофу з ліками
22 березня українські урядовці заявили про те, що через російські окупацію та блокаду Херсон наближається до гуманітарної катастрофи, адже у місті критично бракує медикаментів.
При цьому агресор, попре зусилля уряду України та міжнародних гуманітарних організацій, включаючи Міжнародний комітет Червоного Хреста, куди завчасно звернулася наша Асоціація, наразі відмовляється створити гуманітарний коридор для доставки медикаментів у Херсон.
Водночас російська пропаганда заявляє, що необхідні ліки нібито будуть доставлені до окупованої Херсонщини з Криму.
Але разом з тим навіть та сама пропаганда агресора змушена визнати, що «в Росії склався дефіцит імпортних ліків» та що ситуація змушує «екстрено вирішувати питання оперативного поповнення запасів».
При цьому абсолютна більшість відносно ефективних ліків, які доступні під російською юрисдикцією, виробляється у Індії та Китаї, які тепер вимагають від агресора передоплати у їх постачаннях.
Крім того, після запровадження нових санкцій та падіння курсу рубля «раптово з’ясувалося», що усі розрахунки між росією та Індією, попре їх «прямий» характер калькульовані контрагентами виключно через курс долару.
Наразі, для забезпечення постачання хоч якихось закордонних ліків російський уряд терміново скасовує їх сертифікацію, а тим самим дозволить Індії та Китаю постачати на російський ринок практично будь-що.
Та «скасування сертифікації» звісно не торкнеться «ворожих» європейських постачальників.
Крім того вказані «форс-мажорні» обставини нададуть свій результат явно не завтра.
Таким чином Росія завідомо не має наразі ані у себе, ані в окупованому Криму якісних ліків у достатньої кількості, щоб забезпечити потреби мешканців окупованого півдня материкової України.
Але при цьому окупанти відмовляються дозволити тамтешнім мешканцям отримати у будь-якій формі необхідні їм ліки від уряду України або від гуманітарних міжнародних організацій.
22 березня українські урядовці заявили про те, що через російські окупацію та блокаду Херсон наближається до гуманітарної катастрофи, адже у місті критично бракує медикаментів.
При цьому агресор, попре зусилля уряду України та міжнародних гуманітарних організацій, включаючи Міжнародний комітет Червоного Хреста, куди завчасно звернулася наша Асоціація, наразі відмовляється створити гуманітарний коридор для доставки медикаментів у Херсон.
Водночас російська пропаганда заявляє, що необхідні ліки нібито будуть доставлені до окупованої Херсонщини з Криму.
Але разом з тим навіть та сама пропаганда агресора змушена визнати, що «в Росії склався дефіцит імпортних ліків» та що ситуація змушує «екстрено вирішувати питання оперативного поповнення запасів».
При цьому абсолютна більшість відносно ефективних ліків, які доступні під російською юрисдикцією, виробляється у Індії та Китаї, які тепер вимагають від агресора передоплати у їх постачаннях.
Крім того, після запровадження нових санкцій та падіння курсу рубля «раптово з’ясувалося», що усі розрахунки між росією та Індією, попре їх «прямий» характер калькульовані контрагентами виключно через курс долару.
Наразі, для забезпечення постачання хоч якихось закордонних ліків російський уряд терміново скасовує їх сертифікацію, а тим самим дозволить Індії та Китаю постачати на російський ринок практично будь-що.
Та «скасування сертифікації» звісно не торкнеться «ворожих» європейських постачальників.
Крім того вказані «форс-мажорні» обставини нададуть свій результат явно не завтра.
Таким чином Росія завідомо не має наразі ані у себе, ані в окупованому Криму якісних ліків у достатньої кількості, щоб забезпечити потреби мешканців окупованого півдня материкової України.
Але при цьому окупанти відмовляються дозволити тамтешнім мешканцям отримати у будь-якій формі необхідні їм ліки від уряду України або від гуманітарних міжнародних організацій.
Окупанти вимушені визнати кризу кримського виноградарства
На початку весни 2022 року підконтрольні окупантам медіа почали звітувати про висадку в Криму нових виноградників.
Ці повідомлення вже викликали саркастичну оцінку місцевих мешканців та експертів, яким добре відомо, що насправді саджанці для виноградарства кримський бізнес закуповував у європейських постачальників навіть за умов тривалої окупації півострову.
Та наразі навіть пропаганда окупантів вимушена визнати «проблеми виноградарства та виноробства», викликані санкціями цивілізованих країн. І дійсно «у першу чергу мова йде про саджанці, техніку та обладнання».
Щодо саджанців, як визнає підконтрольний агресорові «Октагон.Крим», є відмова низки постачальників щодо подальшої співпраці, а також проблеми оплати поставок та удорожчання логістики для решти.
На підконтрольній росії території розплідники раніше могли забезпечити лише до 20 % потреб виноградарства, та наразі вони також зменшують виробництво через санкції і будуть працювати «альтернативними шляхами».
Та ще гіршою для агресора складається ситуація у виноробстві, де як «раптово» з’ясувалося, немає якісної російської харчової нержавіючої сталі, практично не виробляються виноробні діжки, та немає натуральної пробки.
Як визнають самі кримські винороби, у економіці під контролем росії більш-менш гарантовано будуть вироблятися лише пляшки та етикетки.
За цих умов варто окремо відзначити поточні херсонського колаборанта Олексія Журавка, що багато років переховувався від українського правосуддя в окупованому Криму.
Ця «жертва репресій» наразі пропонує збудувати у окупованому Херсоні «новий бавовняний комбінат», ані обладнання, ані технологій, ані сировини для якого на підконтрольних агресорові землях нема та й ніколи не буде.
На початку весни 2022 року підконтрольні окупантам медіа почали звітувати про висадку в Криму нових виноградників.
Ці повідомлення вже викликали саркастичну оцінку місцевих мешканців та експертів, яким добре відомо, що насправді саджанці для виноградарства кримський бізнес закуповував у європейських постачальників навіть за умов тривалої окупації півострову.
Та наразі навіть пропаганда окупантів вимушена визнати «проблеми виноградарства та виноробства», викликані санкціями цивілізованих країн. І дійсно «у першу чергу мова йде про саджанці, техніку та обладнання».
Щодо саджанців, як визнає підконтрольний агресорові «Октагон.Крим», є відмова низки постачальників щодо подальшої співпраці, а також проблеми оплати поставок та удорожчання логістики для решти.
На підконтрольній росії території розплідники раніше могли забезпечити лише до 20 % потреб виноградарства, та наразі вони також зменшують виробництво через санкції і будуть працювати «альтернативними шляхами».
Та ще гіршою для агресора складається ситуація у виноробстві, де як «раптово» з’ясувалося, немає якісної російської харчової нержавіючої сталі, практично не виробляються виноробні діжки, та немає натуральної пробки.
Як визнають самі кримські винороби, у економіці під контролем росії більш-менш гарантовано будуть вироблятися лише пляшки та етикетки.
За цих умов варто окремо відзначити поточні херсонського колаборанта Олексія Журавка, що багато років переховувався від українського правосуддя в окупованому Криму.
Ця «жертва репресій» наразі пропонує збудувати у окупованому Херсоні «новий бавовняний комбінат», ані обладнання, ані технологій, ані сировини для якого на підконтрольних агресорові землях нема та й ніколи не буде.
Крим як «залізничний хаб» російської агресії
Протягом перших тижнів масштабної російської агресії проти України пропаганда окупантів повідомляла про очікуване налагодження «залізничного сполучення» між півостровом та фейковими «республіками Донбасу».
Пізніше від окупантів почали лунати заяви про те, що Крим стане нібито «залізничним хабом» у сполученні Росії з Одесою та Миколаєвом.
Також підтверджуються раніше оприлюднені прогнози нашої Асоціації про «приєднання» незаконного «федерального унітарного підприємства» «Кримська залізниця» до «Російської залізниці».
Додамо, що навіть за умов наявної лише у хворій уяві російських агресорів окупації ними Одеської та Миколаївської областей, бажане агресором залізничне сполучення Росії із чорноморськими портами материкової України завідомо не матиме економічного значення.
Адже світове співтовариство завідомо не визнаватиме гіпотетичну «окупаційну владу», а тому морські торговельні операції із будь-якими українськими портами, підконтрольним агресорові, здійснюватися не будуть.
Втім окупанти дійсно мають прямі військові цілі у описаними їх пропагандою «залізничному сполученні», і вони полягають у прагненні забезпечити військову агресію, а потім й окупацію Молдови, а також – збройного блокування міжнародного дунайського судноплавства.
Зазначені очевидні злочинні плани російського агресора, попре їх нездійсненність через героїзм Збройних Сил України та усього Українського народу, очевидно спираються саме на Крим як на базу російської збройної експансії проти усього регіону Південної Європи.
Протягом перших тижнів масштабної російської агресії проти України пропаганда окупантів повідомляла про очікуване налагодження «залізничного сполучення» між півостровом та фейковими «республіками Донбасу».
Пізніше від окупантів почали лунати заяви про те, що Крим стане нібито «залізничним хабом» у сполученні Росії з Одесою та Миколаєвом.
Також підтверджуються раніше оприлюднені прогнози нашої Асоціації про «приєднання» незаконного «федерального унітарного підприємства» «Кримська залізниця» до «Російської залізниці».
Додамо, що навіть за умов наявної лише у хворій уяві російських агресорів окупації ними Одеської та Миколаївської областей, бажане агресором залізничне сполучення Росії із чорноморськими портами материкової України завідомо не матиме економічного значення.
Адже світове співтовариство завідомо не визнаватиме гіпотетичну «окупаційну владу», а тому морські торговельні операції із будь-якими українськими портами, підконтрольним агресорові, здійснюватися не будуть.
Втім окупанти дійсно мають прямі військові цілі у описаними їх пропагандою «залізничному сполученні», і вони полягають у прагненні забезпечити військову агресію, а потім й окупацію Молдови, а також – збройного блокування міжнародного дунайського судноплавства.
Зазначені очевидні злочинні плани російського агресора, попре їх нездійсненність через героїзм Збройних Сил України та усього Українського народу, очевидно спираються саме на Крим як на базу російської збройної експансії проти усього регіону Південної Європи.
Окупанти анонсували переділ нерухомості «через продовольчу кризу»
Як змушена визнати сама окупаційна «адміністрація», у Криму наразі різко зросли ціни на продовольчі товари, включаючи овочі широкого асортименту та рибу, морський вилов якої фактично припинене через бойові дії.
Задля «вирішення проблеми» фейковий «голова Криму» та «мер Ялти» спільно надали поточним «власникам» Ялтинського продовольчого ринку «тиждень для приборкання цін», після чого пригрозили його «націоналізувати ринок».
Невідомо, як чергова «привласнена» нерухомість узагалі може вплинути на споживчі цини за умов економічної кризи.
Але примітно, що наразі так званий «глава Криму» Аксьонов заявив, що багатостраждальний ринок «мали націоналізувати ще у 2014 році але власники ринку умовили владу переглянути рішення».
Насправді, як більше року тому писала наша Асоціація, російський власник ринків та торгово-розважальних центрів Олег Ізвеков злочинним шляхом отримав ялтинські ринки у «власність» в 2013 році.
У 2014 році Олег Ізвеков за 400 тисяч доларів хабара людям з обійми Аксьонова, так званим «віце-прем’єру Республіки Крим» Михайлу Шеремету та «меру Ялти» Андрію Ростенку викупив право самостійно будувати «руській мір» й надалі на ялтинських ринках.
Сам Олег Ізвєков – це не простий великий російський комерсант, а бізнес-партнер афілійованого з керівництвом ФСБ РФ магната Сергія Клімова, який входить до кліентелли сумнозвісного Рамзана Кадирова та його «держателя активів» російського адвоката Павла Кротова.
Отже наразі під соусом «продовольчої кризи» фейковий «глава Криму» вирішив трохи «подоїти» пішака Кадирова, пана Ізвєкова.
Очевидно, що така «бандитська сміливість» пана Аксьонова як колишнього рекетира угрупування «Сейлем» пов’язана із «пониженням акцій» Кадирова у російській бандитсько-чекістській системі владарювання через виявлену у боях під Києвом та Маріуполем низьку якість угрупувань «кадирівців» та їх масове знищення українським військом.
Примітно що водночас так званий «глава Криму» вирішив «подоїти» й приватних власників кримської нерухомості з материкової України, пообіцявши її «масову націоналізацію».
Очевидно, що «курс акцій» всіляких українських колаборантів та агентів руського миру у березні 2022 року через військові та політичні невдачі агресії проти України настільки впав, що багато з них, маючи у Криму «елітну нерухомість», наразі не може бути захищеними в Криму російськими спецслужбами від рекетирів пана Аксьонова.
Як змушена визнати сама окупаційна «адміністрація», у Криму наразі різко зросли ціни на продовольчі товари, включаючи овочі широкого асортименту та рибу, морський вилов якої фактично припинене через бойові дії.
Задля «вирішення проблеми» фейковий «голова Криму» та «мер Ялти» спільно надали поточним «власникам» Ялтинського продовольчого ринку «тиждень для приборкання цін», після чого пригрозили його «націоналізувати ринок».
Невідомо, як чергова «привласнена» нерухомість узагалі може вплинути на споживчі цини за умов економічної кризи.
Але примітно, що наразі так званий «глава Криму» Аксьонов заявив, що багатостраждальний ринок «мали націоналізувати ще у 2014 році але власники ринку умовили владу переглянути рішення».
Насправді, як більше року тому писала наша Асоціація, російський власник ринків та торгово-розважальних центрів Олег Ізвеков злочинним шляхом отримав ялтинські ринки у «власність» в 2013 році.
У 2014 році Олег Ізвеков за 400 тисяч доларів хабара людям з обійми Аксьонова, так званим «віце-прем’єру Республіки Крим» Михайлу Шеремету та «меру Ялти» Андрію Ростенку викупив право самостійно будувати «руській мір» й надалі на ялтинських ринках.
Сам Олег Ізвєков – це не простий великий російський комерсант, а бізнес-партнер афілійованого з керівництвом ФСБ РФ магната Сергія Клімова, який входить до кліентелли сумнозвісного Рамзана Кадирова та його «держателя активів» російського адвоката Павла Кротова.
Отже наразі під соусом «продовольчої кризи» фейковий «глава Криму» вирішив трохи «подоїти» пішака Кадирова, пана Ізвєкова.
Очевидно, що така «бандитська сміливість» пана Аксьонова як колишнього рекетира угрупування «Сейлем» пов’язана із «пониженням акцій» Кадирова у російській бандитсько-чекістській системі владарювання через виявлену у боях під Києвом та Маріуполем низьку якість угрупувань «кадирівців» та їх масове знищення українським військом.
Примітно що водночас так званий «глава Криму» вирішив «подоїти» й приватних власників кримської нерухомості з материкової України, пообіцявши її «масову націоналізацію».
Очевидно, що «курс акцій» всіляких українських колаборантів та агентів руського миру у березні 2022 року через військові та політичні невдачі агресії проти України настільки впав, що багато з них, маючи у Криму «елітну нерухомість», наразі не може бути захищеними в Криму російськими спецслужбами від рекетирів пана Аксьонова.
Окупанти розміщуватимуть викрадених у Сімферополі в нелюдських умовах
Згідно повідомлень адвокатів українських політв’язнів у підконтрольному російським загарбникам «слідчому ізоляторі» Сімферополя наразі здійснюється «ущільнення».
Його метою є «вивільнення» окремого поверху для утримання викрадених російськими загарбниками у Запорізькій та Херсонській областях українських активістів та посадових осіб.
Слід додати, що сімферопольський «слідчий ізолятор» щонайменше з 2015 року має максимально нелюдські умови утримання, що зумовлене насамперед антисанітарією та переповненням «установи».
Характерне що до окупації Криму розвантаження цього СІЗО, якій тоді був вдвічі менш заповненим, планувалося зробити за рахунок побудови ізолятора у Севастополі.
Окупанти «вдало використали» цю ідею української влади, але «по-своєму», адже їх «чиновники» вже декілька років поспіль розкрадали «федеральні бюджетні гроші» на проектуванні «севастопольського ізолятору».
Наразі його відсутність призводить до певного напруження серед окупантів та російських колонізаторів в Севастополі.
Відповідні «чиновники» бідкаються на закритих нарадах, що севастопольські «адміністративні порушники» та «мало небезпечні злочинці» російського походження змушені перебувати у тісняві сімферопольського «ізолятора» «спільно із цими кримчанами-зрадниками».
Згідно повідомлень адвокатів українських політв’язнів у підконтрольному російським загарбникам «слідчому ізоляторі» Сімферополя наразі здійснюється «ущільнення».
Його метою є «вивільнення» окремого поверху для утримання викрадених російськими загарбниками у Запорізькій та Херсонській областях українських активістів та посадових осіб.
Слід додати, що сімферопольський «слідчий ізолятор» щонайменше з 2015 року має максимально нелюдські умови утримання, що зумовлене насамперед антисанітарією та переповненням «установи».
Характерне що до окупації Криму розвантаження цього СІЗО, якій тоді був вдвічі менш заповненим, планувалося зробити за рахунок побудови ізолятора у Севастополі.
Окупанти «вдало використали» цю ідею української влади, але «по-своєму», адже їх «чиновники» вже декілька років поспіль розкрадали «федеральні бюджетні гроші» на проектуванні «севастопольського ізолятору».
Наразі його відсутність призводить до певного напруження серед окупантів та російських колонізаторів в Севастополі.
Відповідні «чиновники» бідкаються на закритих нарадах, що севастопольські «адміністративні порушники» та «мало небезпечні злочинці» російського походження змушені перебувати у тісняві сімферопольського «ізолятора» «спільно із цими кримчанами-зрадниками».
Пропагандисти агресора ізганьбилися із «медаллю» «За взяття Криму»
Намагання агресора обґрунтувати напад на материкову Україну нібито «підготовкою Збройних Сил України» до де-окупації Криму розбиваються зокрема й через неосвіченість та недбалість їх виконавців.
Прикладом, наразі у соціальних мережах агресором поширюється фотографія фейкової медалі «За взяття Криму».
Абсолютно кітчеве оформлення «нагороди» та, й те що українська влада нібито вважає Крим територією, яку слід «брати», а не звільняти вже ставить діагноз виконавцям цього недорогого вкидання.
Та більш того автори цього «викривального» повідомлення навіть не утомлювали себе назвою актів, які може схвалювати Президент України щодо нагороджень, бо звісно «наказів» серед них немає й ніколи не було.
Намагання агресора обґрунтувати напад на материкову Україну нібито «підготовкою Збройних Сил України» до де-окупації Криму розбиваються зокрема й через неосвіченість та недбалість їх виконавців.
Прикладом, наразі у соціальних мережах агресором поширюється фотографія фейкової медалі «За взяття Криму».
Абсолютно кітчеве оформлення «нагороди» та, й те що українська влада нібито вважає Крим територією, яку слід «брати», а не звільняти вже ставить діагноз виконавцям цього недорогого вкидання.
Та більш того автори цього «викривального» повідомлення навіть не утомлювали себе назвою актів, які може схвалювати Президент України щодо нагороджень, бо звісно «наказів» серед них немає й ніколи не було.