У Чорноморському районі анексованого Криму зріс рівень безробіття
В анексованому Криму, у Чорноморському районі кількість громадян, визнаних безробітними за 1 півріччя 2020 року становить – 628 осіб, що в 2,7 рази більше аналогічного періоду минулого року (235 чол.).
Джерело: https://arc.construction/у-чорноморському-районі-анексованог/?lang=uk
В анексованому Криму, у Чорноморському районі кількість громадян, визнаних безробітними за 1 півріччя 2020 року становить – 628 осіб, що в 2,7 рази більше аналогічного періоду минулого року (235 чол.).
Джерело: https://arc.construction/у-чорноморському-районі-анексованог/?lang=uk
Arc
У Чорноморському районі анексованого Криму зріс рівень безробіття - Arc
В анексованому Криму, у Чорноморському районі кількість громадян, визнаних безробітними за 1 півріччя 2020 року становить – 628 осіб, що в 2,7 рази більше аналогічного періоду минулого року (235 чол.). На 01.07.2020 року на обліку в ТО ЦКУ «Центр зайнятості…
В Черноморском районе аннексированного Крыма возрос уровень безработицы
В аннексированном Крыму, в Черноморском районе количество граждан, признанных безработными за 1 полугодие 2020 года составляет — 628 человек, что в 2,7 раза больше аналогичного периода прошлого года (235 чел.).
Подробности здесь: https://arc.construction/в-черноморском-районе-аннексированн/?lang=ru
В аннексированном Крыму, в Черноморском районе количество граждан, признанных безработными за 1 полугодие 2020 года составляет — 628 человек, что в 2,7 раза больше аналогичного периода прошлого года (235 чел.).
Подробности здесь: https://arc.construction/в-черноморском-районе-аннексированн/?lang=ru
Arc
В Черноморском районе аннексированного Крыма возрос уровень безработицы - Arc
В аннексированном Крыму, в Черноморском районе количество граждан, признанных безработными за 1 полугодие 2020 года составляет — 628 человек, что в 2,7 раза больше аналогичного периода прошлого года (235 чел.). На 01.07.2020 года на учёте в ТО ГКУ «Центр…
Crimean Tatars and the Attepmt of Annexation of Crimea: Intimidation and Response
Olexiy Plotnikov, PhD (International Judiciary)
The history of the Ukrainian Revolution of Dignity and the subsequent Russian aggression is well-described in literature [see: 1, 2]. On 20 February 2014, when the Russian-backed president Yanukovych was still in power in Ukraine, Russian operatives and soldiers without insignia, who later became known as “little green men” started taking control over the strategic objects on the Crimean Peninsula. By the first days of March, Ukraine lost control over Crimea. On 16 March 2014, Russia held a mock referendum, where the residents of Crimea were forced to vote at a gunpoint. Russia claimed that 97% of Crimeans voted for “reunification” with Russia, and on 18 March 2019 declared Crimea its territory.
Ukraine’s action in the UN Security Council predictably failed against the Russian veto on 15 March 2014. On 27 March, the UN General Assembly adopted Resolution 68/262, which underscored the referendum as “having no validity”, and called upon all states “not to recognize any alteration of the status of the Autonomous Republic of Crimea and the city of Sevastopol” [3]. Russia condemned the Resolution as “counterproductive”, and continued to act in line with its policies.
Ukraine repeatedly declared and continues to declare that it does not recognize annexation, but had no opportunity to regain control over the Peninsula. The country’s military and security forces were mobilized to impede the advance of Russian paramilitary in the Eastern region of Donbas [for detailed account of the parties involved to the armed conflict in Ukraine see: 4], while the only practical measure they could take in Crimea was to block the Perekop Isthmus to prevent infiltration of Russia’s forces to the Ukrainian mainland.
The residents of Crimea had different attitudes towards Russian control ranging from enthusiasm to open defiance, with Crimean Tatars being the most active opponents. The Mejlis called to boycott the “referendum” on 16 March, undermining the Russian version of almost unilateral support of annexation. In spring 2014, Crimean Tatars arranged a series of peaceful manifestations to demonstrate their disagreement with the annexation. The mere existence of Crimean Tatars was potentially disastrous for the Russian narrative that Crimea is a “Russian ancestral land”. As noted by Coynash and Charron, “accepting Crimea as intrinsically Russian requires that its indigenous peoples – chiefly the Crimean Tatars – be erased from the region’s history, and that their opposition to Russian irredentism be disregarded” [5, P. 29].
The response was a campaign which the Human Rights Watch characterized as “unlawful detention, abduction, ill-treatment including torture, and harassment of proUkraine activists and other residents with complete impunity” [6]. The leaders of the Mejlis, including Mustafa Jemiliev and the Chair of the Mejlis Refat Chubarov were refused entry into Crimea and received written warnings that their activities were extremist under the Russian legislation. The premises of the Mejlis and the houses of its members were routinely subjected to searches. Similarly, houses of ordinary members of the Crimean Tatar community, as well as mosques and schools, were searched for weapons, explosives and prohibited literature. On 18 May 2014, the Crimean Tatars were not allowed to hold public events to commemorate the anniversary of deportation and could only have a common prayer. Russian prosecutors issued statements describing Mejlis activities as extremist, and characterizing it as illegal organization [7].
More here => https://arc.construction/crimean-tatars-and-the-attempt-of-annexation-of-crimea-intimidation-and-response/
Olexiy Plotnikov, PhD (International Judiciary)
The history of the Ukrainian Revolution of Dignity and the subsequent Russian aggression is well-described in literature [see: 1, 2]. On 20 February 2014, when the Russian-backed president Yanukovych was still in power in Ukraine, Russian operatives and soldiers without insignia, who later became known as “little green men” started taking control over the strategic objects on the Crimean Peninsula. By the first days of March, Ukraine lost control over Crimea. On 16 March 2014, Russia held a mock referendum, where the residents of Crimea were forced to vote at a gunpoint. Russia claimed that 97% of Crimeans voted for “reunification” with Russia, and on 18 March 2019 declared Crimea its territory.
Ukraine’s action in the UN Security Council predictably failed against the Russian veto on 15 March 2014. On 27 March, the UN General Assembly adopted Resolution 68/262, which underscored the referendum as “having no validity”, and called upon all states “not to recognize any alteration of the status of the Autonomous Republic of Crimea and the city of Sevastopol” [3]. Russia condemned the Resolution as “counterproductive”, and continued to act in line with its policies.
Ukraine repeatedly declared and continues to declare that it does not recognize annexation, but had no opportunity to regain control over the Peninsula. The country’s military and security forces were mobilized to impede the advance of Russian paramilitary in the Eastern region of Donbas [for detailed account of the parties involved to the armed conflict in Ukraine see: 4], while the only practical measure they could take in Crimea was to block the Perekop Isthmus to prevent infiltration of Russia’s forces to the Ukrainian mainland.
The residents of Crimea had different attitudes towards Russian control ranging from enthusiasm to open defiance, with Crimean Tatars being the most active opponents. The Mejlis called to boycott the “referendum” on 16 March, undermining the Russian version of almost unilateral support of annexation. In spring 2014, Crimean Tatars arranged a series of peaceful manifestations to demonstrate their disagreement with the annexation. The mere existence of Crimean Tatars was potentially disastrous for the Russian narrative that Crimea is a “Russian ancestral land”. As noted by Coynash and Charron, “accepting Crimea as intrinsically Russian requires that its indigenous peoples – chiefly the Crimean Tatars – be erased from the region’s history, and that their opposition to Russian irredentism be disregarded” [5, P. 29].
The response was a campaign which the Human Rights Watch characterized as “unlawful detention, abduction, ill-treatment including torture, and harassment of proUkraine activists and other residents with complete impunity” [6]. The leaders of the Mejlis, including Mustafa Jemiliev and the Chair of the Mejlis Refat Chubarov were refused entry into Crimea and received written warnings that their activities were extremist under the Russian legislation. The premises of the Mejlis and the houses of its members were routinely subjected to searches. Similarly, houses of ordinary members of the Crimean Tatar community, as well as mosques and schools, were searched for weapons, explosives and prohibited literature. On 18 May 2014, the Crimean Tatars were not allowed to hold public events to commemorate the anniversary of deportation and could only have a common prayer. Russian prosecutors issued statements describing Mejlis activities as extremist, and characterizing it as illegal organization [7].
More here => https://arc.construction/crimean-tatars-and-the-attempt-of-annexation-of-crimea-intimidation-and-response/
Arc
Crimean Tatars and the Attempt of Annexation of Crimea: Intimidation and Response - Arc
Olexiy Plotnikov, PhD (International Judiciary) The history of the Ukrainian Revolution of Dignity and the subsequent Russian aggression is well-described in literature [see: 1, 2]. On 20 February 2014, when the Russian-backed president Yanukovych was still…
Проблеми протидії міжнародним правопорушенням у Чорному морі
Для належної кримінальної кваліфікації вчинення в акваторії Чорного моря міжнародних правопорушень, зокрема, захоплення в умовах російсько-українського конфлікту бурових платформ, необхідно визначитися із міжнародно-правовими ознаками піратства та із кваліфікацією цього злочину в національному праві. Згідно з вимогами ст. 101 Конвенції ООН з морського права 1982 р. піратством (фр. «piraterie», англ. «piracy») є будь-який неправомірний акт насильства, затримання або грабежу, що вчинюється з особистими цілями (англ. «for private ends», франц. «à des fins privées») екіпажем або пасажирами будь-якого приватного судна або приватного літака (англ. «private ship or a private aircraft», франц. «d’un navire ou d’un aéronef privé»). Цей акт має бути спрямованим проти іншого судна або літака або проти осіб чи майна що знаходяться на їх борту у відкритому морі; або проти будь-якого судна або літака, осіб або майна у місці поза юрисдикцією будь-якої держави. До піратства Конвенція 1982 р. відносить акт добровільної участі, вчинений зі знанням обставин, у використанні судна або літака, через який вони стають піратським судном або літаком (тобто засобом вчинення злочину піратства); або підбурювання чи усвідомлене сприяння безпосередньо піратству або вказаному акту добровільної участі у перетворенні судна на піратське.
З наведеного випливає неможливість міжнародно-правової кваліфікації як піратства будь-яких дій публічного характеру, тобто дій з боку екіпажу (команди) військового корабля (судна), іншого судна, яке виконує публічні функції (морська охорона, митна тощо). За ст. 102 Конвенції 1982 р. піратськими діями можуть визначатися дії, що вчинюються військовим кораблем, державним судном або державним літаком (англ. «warship, government ship or government aircraft») виключно за умови, якщо його екіпаж підняв заколот та захопив контроль (англ. «whose crew has mutinied and taken control») над цим судном (кораблем, літаком), та відповідно якщо дії екіпажу та його членів не охоплюються умислом цивільної чи військової влади, незалежно від рівня та характеру цієї влади (центральна, місцева, цивільна, військова, окупаційна, міжнародна тощо).
З норм ст. 103, 105 Конвенції 1982 р. випливає сенсуальне розмежування піратського судна (тобто судна, яке використовується як знаряддя для піратства) та судна, захопленого шляхом піратських дій, такого, що перебуває під владою піратів. При цьому захоплені бурові платформи за будь-яких обставин кваліфікації не можуть розглядатися як піратські судна (оскільки вони не використовуються для піратської діяльності, тобто для захоплення інших літаків чи суден). Тому згаданий у ст. 101 «акт добровільної участі» щодо захоплення бурових платформ ПАТ «Чорноморнафтогаз» також не може кваліфікуватися, як піратство. Із норм Конвенції 1982 р. випливає, що стаціонарні бурові платформи узагалі не охоплюються визначенням судна, яке вживається у цьому договорі, тобто вони за визначенням не можуть бути об’єктом піратського нападу відповідно до Конвенції. Таким чином, міжнародно-правова кваліфікація захоплення бурових платформ як акту піратства відповідно до норм Конвенції 1982 р. не має практичної перспективи.
Продовження тут => https://arc.construction/проблеми-протидії-міжнародним-право/?lang=uk
Для належної кримінальної кваліфікації вчинення в акваторії Чорного моря міжнародних правопорушень, зокрема, захоплення в умовах російсько-українського конфлікту бурових платформ, необхідно визначитися із міжнародно-правовими ознаками піратства та із кваліфікацією цього злочину в національному праві. Згідно з вимогами ст. 101 Конвенції ООН з морського права 1982 р. піратством (фр. «piraterie», англ. «piracy») є будь-який неправомірний акт насильства, затримання або грабежу, що вчинюється з особистими цілями (англ. «for private ends», франц. «à des fins privées») екіпажем або пасажирами будь-якого приватного судна або приватного літака (англ. «private ship or a private aircraft», франц. «d’un navire ou d’un aéronef privé»). Цей акт має бути спрямованим проти іншого судна або літака або проти осіб чи майна що знаходяться на їх борту у відкритому морі; або проти будь-якого судна або літака, осіб або майна у місці поза юрисдикцією будь-якої держави. До піратства Конвенція 1982 р. відносить акт добровільної участі, вчинений зі знанням обставин, у використанні судна або літака, через який вони стають піратським судном або літаком (тобто засобом вчинення злочину піратства); або підбурювання чи усвідомлене сприяння безпосередньо піратству або вказаному акту добровільної участі у перетворенні судна на піратське.
З наведеного випливає неможливість міжнародно-правової кваліфікації як піратства будь-яких дій публічного характеру, тобто дій з боку екіпажу (команди) військового корабля (судна), іншого судна, яке виконує публічні функції (морська охорона, митна тощо). За ст. 102 Конвенції 1982 р. піратськими діями можуть визначатися дії, що вчинюються військовим кораблем, державним судном або державним літаком (англ. «warship, government ship or government aircraft») виключно за умови, якщо його екіпаж підняв заколот та захопив контроль (англ. «whose crew has mutinied and taken control») над цим судном (кораблем, літаком), та відповідно якщо дії екіпажу та його членів не охоплюються умислом цивільної чи військової влади, незалежно від рівня та характеру цієї влади (центральна, місцева, цивільна, військова, окупаційна, міжнародна тощо).
З норм ст. 103, 105 Конвенції 1982 р. випливає сенсуальне розмежування піратського судна (тобто судна, яке використовується як знаряддя для піратства) та судна, захопленого шляхом піратських дій, такого, що перебуває під владою піратів. При цьому захоплені бурові платформи за будь-яких обставин кваліфікації не можуть розглядатися як піратські судна (оскільки вони не використовуються для піратської діяльності, тобто для захоплення інших літаків чи суден). Тому згаданий у ст. 101 «акт добровільної участі» щодо захоплення бурових платформ ПАТ «Чорноморнафтогаз» також не може кваліфікуватися, як піратство. Із норм Конвенції 1982 р. випливає, що стаціонарні бурові платформи узагалі не охоплюються визначенням судна, яке вживається у цьому договорі, тобто вони за визначенням не можуть бути об’єктом піратського нападу відповідно до Конвенції. Таким чином, міжнародно-правова кваліфікація захоплення бурових платформ як акту піратства відповідно до норм Конвенції 1982 р. не має практичної перспективи.
Продовження тут => https://arc.construction/проблеми-протидії-міжнародним-право/?lang=uk
Arc
Проблеми протидії міжнародним правопорушенням у Чорному морі - Arc
Для належної кримінальної кваліфікації вчинення в акваторії Чорного моря міжнародних правопорушень, зокрема, захоплення в умовах російсько-українського конфлікту бурових платформ, необхідно визначитися із міжнародно-правовими ознаками піратства та із кваліфікацією…
Проблемы противодействия международным правонарушениям в Черном море
Для надлежащей уголовной квалификации совершения в акватории Черного моря международных правонарушений, в частности, захват в условиях российско-украинского конфликта буровых платформ, необходимо определиться с международно-правовыми признаками пиратства и с квалификацией этого преступления в национальном праве. Согласно требованиям ст. 101 Конвенции ООН по морскому праву 1982 г. пиратством (фр. «Piraterie», англ. «Piracy») является любой неправомерный акт насилия, задержания или грабежа, совершаемого с личными целями (англ. «For private ends», франц . «à des fins privées») экипажем или пассажирами какого-либо частного судна или частного самолета (англ. «private ship or a private aircraft», франц. «d’un navire ou d’un aéronef privé»). Этот акт должен быть направленным против другого судна или самолета, или против лиц или имущества находящихся на их борту в открытом море; или против любого судна или самолета, лиц или имущества в месте вне юрисдикции какого-либо государства. К пиратству Конвенция 1982 г. относит акт добровольного участия, совершенное со знанием обстоятельств, в использовании судна или самолета, из-за которого они становятся пиратским судном или самолетом (т.е. средством совершения преступления пиратства) или подстрекательство или осознанное содействие непосредственно пиратству или указанному акту добровольного участия в преобразовании судна на пиратское.
С выше изложенного следует невозможность международно-правовой квалификации как пиратства любых действий публичного характера, то есть действий со стороны экипажа (команды) военного корабля (судна), другого судна, которое выполняет публичные функции (морская охрана, таможенная и т.д.). По ст. 102 Конвенции 1982 г. пиратскими действиями могут определяться действия, которые совершаются военным кораблем, государственным судном или государственным самолетом (англ. «Warship, government ship or government aircraft») исключительно при условии, если его экипаж поднял мятеж и захватил контроль (англ. «whose crew has mutinied and taken control») над этим судном (кораблем, самолетом), и соответственно если действия экипажа и его членов не охватываются умыслом гражданской или военной власти, независимо от уровня и характера этой власти (центральная, местная, гражданская, военная, оккупационная, международная и т.д.).
Из норм ст. 103, 105 Конвенции 1982 г. следует сенсуальное разграничение пиратского судна (то есть судно, которое используется в качестве орудия для пиратства) и судно, захваченное путем пиратских действий, такого, что находится во власти пиратов. При этом захваченные буровые платформы при любых обстоятельствах квалификации не могут рассматриваться как пиратские судна (поскольку они не используются для пиратской деятельности, то есть для захвата других самолетов или суден). Поэтому упомянутый в ст. 101 «акт добровольного участия» по захвату буровых платформ ПАО «Черноморнефтегаз» также не может квалифицироваться, как пиратство. Из норм Конвенции 1982 г. следует, что стационарные буровые платформы вообще не охватываются определением судна, которое употребляется в этом договоре, то есть они по определению не могут быть объектом пиратского нападения в соответствии с Конвенцией. Таким образом, международно-правовая квалификация захвата буровых платформ как акта пиратства в соответствии с нормами Конвенции 1982 г. не имеет практической перспективы.
Продолжение тут => https://arc.construction/проблеми-протидії-міжнародним-право/?lang=uk
Для надлежащей уголовной квалификации совершения в акватории Черного моря международных правонарушений, в частности, захват в условиях российско-украинского конфликта буровых платформ, необходимо определиться с международно-правовыми признаками пиратства и с квалификацией этого преступления в национальном праве. Согласно требованиям ст. 101 Конвенции ООН по морскому праву 1982 г. пиратством (фр. «Piraterie», англ. «Piracy») является любой неправомерный акт насилия, задержания или грабежа, совершаемого с личными целями (англ. «For private ends», франц . «à des fins privées») экипажем или пассажирами какого-либо частного судна или частного самолета (англ. «private ship or a private aircraft», франц. «d’un navire ou d’un aéronef privé»). Этот акт должен быть направленным против другого судна или самолета, или против лиц или имущества находящихся на их борту в открытом море; или против любого судна или самолета, лиц или имущества в месте вне юрисдикции какого-либо государства. К пиратству Конвенция 1982 г. относит акт добровольного участия, совершенное со знанием обстоятельств, в использовании судна или самолета, из-за которого они становятся пиратским судном или самолетом (т.е. средством совершения преступления пиратства) или подстрекательство или осознанное содействие непосредственно пиратству или указанному акту добровольного участия в преобразовании судна на пиратское.
С выше изложенного следует невозможность международно-правовой квалификации как пиратства любых действий публичного характера, то есть действий со стороны экипажа (команды) военного корабля (судна), другого судна, которое выполняет публичные функции (морская охрана, таможенная и т.д.). По ст. 102 Конвенции 1982 г. пиратскими действиями могут определяться действия, которые совершаются военным кораблем, государственным судном или государственным самолетом (англ. «Warship, government ship or government aircraft») исключительно при условии, если его экипаж поднял мятеж и захватил контроль (англ. «whose crew has mutinied and taken control») над этим судном (кораблем, самолетом), и соответственно если действия экипажа и его членов не охватываются умыслом гражданской или военной власти, независимо от уровня и характера этой власти (центральная, местная, гражданская, военная, оккупационная, международная и т.д.).
Из норм ст. 103, 105 Конвенции 1982 г. следует сенсуальное разграничение пиратского судна (то есть судно, которое используется в качестве орудия для пиратства) и судно, захваченное путем пиратских действий, такого, что находится во власти пиратов. При этом захваченные буровые платформы при любых обстоятельствах квалификации не могут рассматриваться как пиратские судна (поскольку они не используются для пиратской деятельности, то есть для захвата других самолетов или суден). Поэтому упомянутый в ст. 101 «акт добровольного участия» по захвату буровых платформ ПАО «Черноморнефтегаз» также не может квалифицироваться, как пиратство. Из норм Конвенции 1982 г. следует, что стационарные буровые платформы вообще не охватываются определением судна, которое употребляется в этом договоре, то есть они по определению не могут быть объектом пиратского нападения в соответствии с Конвенцией. Таким образом, международно-правовая квалификация захвата буровых платформ как акта пиратства в соответствии с нормами Конвенции 1982 г. не имеет практической перспективы.
Продолжение тут => https://arc.construction/проблеми-протидії-міжнародним-право/?lang=uk
Arc
Проблеми протидії міжнародним правопорушенням у Чорному морі - Arc
Для належної кримінальної кваліфікації вчинення в акваторії Чорного моря міжнародних правопорушень, зокрема, захоплення в умовах російсько-українського конфлікту бурових платформ, необхідно визначитися із міжнародно-правовими ознаками піратства та із кваліфікацією…
Дмитрий Кулеба: Россия не войдет в формат по деоккупации Крыма
Министр иностранных дел Украины Дмитрий Кулеба считает, что Россия не может работать в рамках международной площадки по вопросу деоккупации полуострова Крым.
Такое мнение Дмитрий Кулеба выразил в ходе своего интервью изданию «Сегодня».
Министр иностранных дел Украины отметил, что в 2014 году была допущена ошибка, когда не было создано стабильной площадки в формате деоккупации полуострова Крым. Во многом именно это упущение и усложняет нынешнюю работу в данном направлении.
«Мы должны быть честными перед собой и сразу сказать, что Россия в этот формат не войдет. Мы должны создать платформу, которая будет выполнять три функции. Первая – помогать нам держать вопрос Крыма среди приоритетов международной повестки дня. Вторая – позволит координировать усилия максимального количества участников, обеспечивать политику непризнания Крыма и санкционной политики в отношении России в связи с этим. Третья – там должен быть очень важный сегмент – это защита прав человека на оккупированном полуострове», – отметил глава МИД.
https://arc.construction/дмитрий-кулеба-россия-не-войдет-в-форм/?lang=ru
Министр иностранных дел Украины Дмитрий Кулеба считает, что Россия не может работать в рамках международной площадки по вопросу деоккупации полуострова Крым.
Такое мнение Дмитрий Кулеба выразил в ходе своего интервью изданию «Сегодня».
Министр иностранных дел Украины отметил, что в 2014 году была допущена ошибка, когда не было создано стабильной площадки в формате деоккупации полуострова Крым. Во многом именно это упущение и усложняет нынешнюю работу в данном направлении.
«Мы должны быть честными перед собой и сразу сказать, что Россия в этот формат не войдет. Мы должны создать платформу, которая будет выполнять три функции. Первая – помогать нам держать вопрос Крыма среди приоритетов международной повестки дня. Вторая – позволит координировать усилия максимального количества участников, обеспечивать политику непризнания Крыма и санкционной политики в отношении России в связи с этим. Третья – там должен быть очень важный сегмент – это защита прав человека на оккупированном полуострове», – отметил глава МИД.
https://arc.construction/дмитрий-кулеба-россия-не-войдет-в-форм/?lang=ru
Arc
Дмитрий Кулеба: Россия не войдет в формат по деоккупации Крыма - Arc
Министр иностранных дел Украины Дмитрий Кулеба считает, что Россия не может работать в рамках международной площадки по вопросу деоккупации полуострова Крым. Такое мнение Дмитрий Кулеба выразил в ходе своего интервью изданию «Сегодня». Министр иностранных…
Дмитро Кулеба: Росія не увійде в формат по деокупації Криму
Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба вважає, що Росія не може працювати в рамках міжнародного майданчика з питання деокупації півострова Крим.
Таку думку Дмитро Кулеба висловив в ході свого інтерв’ю виданню «Сегодня».
Міністр закордонних справ України зазначив, що в 2014 році була допущена помилка, коли не було створено стабільного майданчика в форматі деокупації півострова Крим. Багато в чому саме це упущення і ускладнює нинішню роботу в даному напрямку.
«Ми повинні бути чесними перед собою і відразу сказати, що Росія в цей формат не ввійде. Ми повинні створити платформу, яка буде виконувати три функції. Перша – допомагати нам тримати питання Криму серед пріоритетів міжнародного порядку денного. Друга – дозволить координувати зусилля максимальної кількості учасників, забезпечувати політику невизнання Криму і санкцій політики щодо Росії у зв’язку з цим. Третя – там повинен бути дуже важливий сегмент – це захист прав людини на окупованому півострові », – зазначив глава МЗС.
https://arc.construction/дмитро-кулеба-росія-не-увійде-в-формат/?lang=uk
Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба вважає, що Росія не може працювати в рамках міжнародного майданчика з питання деокупації півострова Крим.
Таку думку Дмитро Кулеба висловив в ході свого інтерв’ю виданню «Сегодня».
Міністр закордонних справ України зазначив, що в 2014 році була допущена помилка, коли не було створено стабільного майданчика в форматі деокупації півострова Крим. Багато в чому саме це упущення і ускладнює нинішню роботу в даному напрямку.
«Ми повинні бути чесними перед собою і відразу сказати, що Росія в цей формат не ввійде. Ми повинні створити платформу, яка буде виконувати три функції. Перша – допомагати нам тримати питання Криму серед пріоритетів міжнародного порядку денного. Друга – дозволить координувати зусилля максимальної кількості учасників, забезпечувати політику невизнання Криму і санкцій політики щодо Росії у зв’язку з цим. Третя – там повинен бути дуже важливий сегмент – це захист прав людини на окупованому півострові », – зазначив глава МЗС.
https://arc.construction/дмитро-кулеба-росія-не-увійде-в-формат/?lang=uk
Arc
Дмитро Кулеба: Росія не увійде в формат по деокупації Криму - Arc
Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба вважає, що Росія не може працювати в рамках міжнародного майданчика з питання деокупації півострова Крим. Таку думку Дмитро Кулеба висловив в ході свого інтерв’ю виданню «Сегодня». Міністр закордонних справ…
Крим та міжнародні стандарти охорони прав внутрішньо переміщених осіб
Аспекти захисту прав, забезпечення статусу внутрішньо переміщених осіб (далі – ВПО) та реалізації відповідних інтересів держави та суспільства виникло у правовому житті України після початку міждержавного конфлікту в Криму та на Сході країни. Незважаючи на наявність сформованого (станом на початок ХХІ ст.) відповідного міжнародного правового інституту ВПО, що серед іншого має відображення на рівні актів ООН та права Ради Європи й у практиці ЄСПЛ, – не тільки національне законодавство України, але й вітчизняна правова наука та освіта практично не приділяли уваги цій проблематиці до 2014 р. Зокрема через це перші схвалені у 2014 р. в Україні підзаконні нормативні акти з проблеми ВПО навіть вживали іншу, замість визнаної на рівні ООН та РЄ, термінологію.
Про це пише доктор юридичних наук, професор Борис Бабін.
На жаль, така ситуація не істотно змінилася за термін, що сплив з початку конфлікту, про що свідчить й аналіз Рекомендацій парламентських слухань з питань ВПО, затверджених парламентською постановою від 31 березня 2016 р. № 1074-VIII. Цей документ, оглядово описуючи національну нормативну базу з питань ВПО, не містить посилань на чинні міжнародні акти з прав ВПО, зокрема й на наявні рішення ЄСПЛ з відповідної проблематики, не пропонує реальні зміни до законодавства щодо компетенції правоохоронних органів з питань ВПО та до їх відповідного організаційного забезпечення.
Першим істотним кроком уперед у розвиткові відповідної національної правничої доктрини слід вважати опрацьовану у 2015-2016 рр. експертну монографічну роботу «Вдосконалення національного законодавства України стосовно захисту прав людини ВПО». Це дослідження було здійснено як складова Проекту РЄ «Посилення захисту прав людини ВПО в Україні», що розпочав активну фазу імплементації з січня 2016 р. Керівництво і координацію роботи дослідницької команди було здійснено міжнародним експертом з внутрішнього переміщення Ерін Муні, аналіз національного законодавства був проведений українськими правозахисниками, а розкриття змісту стандартів РЄ –експертами Центра адвокації стандартів Ради Європи (ACCESS). Представники РЄ також фіналізували та підготували це дослідження для публікації. Це дослідження можна вважати реалізацією п. 122 Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, затвердженого розпорядженням уряду № 1393-p від 23 листопада 2015 р., про розроблення і затвердження методичних рекомендацій з проведення експертизи проектів нормативно-правових актів, які зачіпають права ВПО, на відповідність Керівним принципам ООН з питань переміщення всередині країни.
Продовження тут => https://arc.construction/крим-та-міжнародні-стандарти-охорони/?lang=uk
Аспекти захисту прав, забезпечення статусу внутрішньо переміщених осіб (далі – ВПО) та реалізації відповідних інтересів держави та суспільства виникло у правовому житті України після початку міждержавного конфлікту в Криму та на Сході країни. Незважаючи на наявність сформованого (станом на початок ХХІ ст.) відповідного міжнародного правового інституту ВПО, що серед іншого має відображення на рівні актів ООН та права Ради Європи й у практиці ЄСПЛ, – не тільки національне законодавство України, але й вітчизняна правова наука та освіта практично не приділяли уваги цій проблематиці до 2014 р. Зокрема через це перші схвалені у 2014 р. в Україні підзаконні нормативні акти з проблеми ВПО навіть вживали іншу, замість визнаної на рівні ООН та РЄ, термінологію.
Про це пише доктор юридичних наук, професор Борис Бабін.
На жаль, така ситуація не істотно змінилася за термін, що сплив з початку конфлікту, про що свідчить й аналіз Рекомендацій парламентських слухань з питань ВПО, затверджених парламентською постановою від 31 березня 2016 р. № 1074-VIII. Цей документ, оглядово описуючи національну нормативну базу з питань ВПО, не містить посилань на чинні міжнародні акти з прав ВПО, зокрема й на наявні рішення ЄСПЛ з відповідної проблематики, не пропонує реальні зміни до законодавства щодо компетенції правоохоронних органів з питань ВПО та до їх відповідного організаційного забезпечення.
Першим істотним кроком уперед у розвиткові відповідної національної правничої доктрини слід вважати опрацьовану у 2015-2016 рр. експертну монографічну роботу «Вдосконалення національного законодавства України стосовно захисту прав людини ВПО». Це дослідження було здійснено як складова Проекту РЄ «Посилення захисту прав людини ВПО в Україні», що розпочав активну фазу імплементації з січня 2016 р. Керівництво і координацію роботи дослідницької команди було здійснено міжнародним експертом з внутрішнього переміщення Ерін Муні, аналіз національного законодавства був проведений українськими правозахисниками, а розкриття змісту стандартів РЄ –експертами Центра адвокації стандартів Ради Європи (ACCESS). Представники РЄ також фіналізували та підготували це дослідження для публікації. Це дослідження можна вважати реалізацією п. 122 Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, затвердженого розпорядженням уряду № 1393-p від 23 листопада 2015 р., про розроблення і затвердження методичних рекомендацій з проведення експертизи проектів нормативно-правових актів, які зачіпають права ВПО, на відповідність Керівним принципам ООН з питань переміщення всередині країни.
Продовження тут => https://arc.construction/крим-та-міжнародні-стандарти-охорони/?lang=uk
Arc
Крим та міжнародні стандарти охорони прав внутрішньо переміщених осіб - Arc
Аспекти захисту прав, забезпечення статусу внутрішньо переміщених осіб (далі – ВПО) та реалізації відповідних інтересів держави та суспільства виникло у правовому житті України після початку міждержавного конфлікту в Криму та на Сході країни. Незважаючи на…
Крым и международные стандарты охраны прав внутренне перемещенных лиц
Аспекты защиты прав, обеспечения статуса внутренне перемещенных лиц (далее — ВПЛ) и реализации соответствующих интересов государства и общества возникло в правовой жизни Украины после начала межгосударственного конфликта в Крыму и на Востоке страны. Несмотря на наличие сформированного (по состоянию на начало XXI в.) соответствующего международного правового института ВПЛ, что среди прочего имеет отражение на уровне актов ООН и права Совета Европы и в практике ЕСПЧ — не только национальное законодательство Украины, но и отечественная правовая наука и образование практически не уделяли внимание этой проблематике до 2014 г.. в частности из-за этого первые одобренные в 2014 в Украине подзаконные нормативные акты по проблеме ВПЛ даже употребляли другую, вместо признанной на уровне ООН и СЕ, терминологию.
Об этом пишет доктор юридических наук, профессор Борис Бабин.
К сожалению, такая ситуация не существенно изменилась за срок, который истек с начала конфликта, о чем свидетельствует и анализ Рекомендаций парламентских слушаний по вопросам ВПЛ, утвержденных парламентским постановлением от 31 марта 2016 № 1074-VIII. Этот документ, обзорно описывая национальную нормативную базу по вопросам ВПЛ, не содержит ссылок на действующие международные акты по правам ВПЛ, включая имеющиеся решения ЕСПЧ по соответствующей проблематике, не предлагает реальные изменения в законодательство относительно компетенции правоохранительных органов по вопросам ВПЛ и к их соответствующему организационному обеспечению.
Первым существенным шагом вперед в развитии соответствующей национальной юридической доктрины следует считать разработанную в 2015-2016 гг. экспертную монографическую работу «Совершенствование национального законодательства Украины относительно защиты прав человека ВПЛ». Это исследование было осуществлено как составляющая проекта СЕ «Усиление защиты прав человека ВПЛ в Украине», который начал активную фазу имплементации с января 2016. Руководство и координацию работы исследовательской команды было осуществлено международным экспертом по внутреннему перемещению Эрин Муни, анализ национального законодательства был проведен украинскими правозащитниками, а раскрытие содержания стандартов СЕ -экспертами Центра адвокации стандартов Совета Европы (ACCESS). Представители СЕ также финализировали и подготовили это исследование для публикации. Это исследование можно считать реализацией п. 122 Плана действий по реализации Национальной стратегии в области прав человека на период до 2020 года, утвержденного распоряжением правительства № 1393-p от 23 ноября 2015, о разработке и утверждении методических рекомендаций по проведению экспертизы проектов нормативно правовых актов, затрагивающих права ВПЛ, на соответствие Руководящим принципам ООН по вопросам перемещения внутри страны.
Продолжение тут => https://arc.construction/крым-и-международные-стандарты-охран/?lang=ru
Аспекты защиты прав, обеспечения статуса внутренне перемещенных лиц (далее — ВПЛ) и реализации соответствующих интересов государства и общества возникло в правовой жизни Украины после начала межгосударственного конфликта в Крыму и на Востоке страны. Несмотря на наличие сформированного (по состоянию на начало XXI в.) соответствующего международного правового института ВПЛ, что среди прочего имеет отражение на уровне актов ООН и права Совета Европы и в практике ЕСПЧ — не только национальное законодательство Украины, но и отечественная правовая наука и образование практически не уделяли внимание этой проблематике до 2014 г.. в частности из-за этого первые одобренные в 2014 в Украине подзаконные нормативные акты по проблеме ВПЛ даже употребляли другую, вместо признанной на уровне ООН и СЕ, терминологию.
Об этом пишет доктор юридических наук, профессор Борис Бабин.
К сожалению, такая ситуация не существенно изменилась за срок, который истек с начала конфликта, о чем свидетельствует и анализ Рекомендаций парламентских слушаний по вопросам ВПЛ, утвержденных парламентским постановлением от 31 марта 2016 № 1074-VIII. Этот документ, обзорно описывая национальную нормативную базу по вопросам ВПЛ, не содержит ссылок на действующие международные акты по правам ВПЛ, включая имеющиеся решения ЕСПЧ по соответствующей проблематике, не предлагает реальные изменения в законодательство относительно компетенции правоохранительных органов по вопросам ВПЛ и к их соответствующему организационному обеспечению.
Первым существенным шагом вперед в развитии соответствующей национальной юридической доктрины следует считать разработанную в 2015-2016 гг. экспертную монографическую работу «Совершенствование национального законодательства Украины относительно защиты прав человека ВПЛ». Это исследование было осуществлено как составляющая проекта СЕ «Усиление защиты прав человека ВПЛ в Украине», который начал активную фазу имплементации с января 2016. Руководство и координацию работы исследовательской команды было осуществлено международным экспертом по внутреннему перемещению Эрин Муни, анализ национального законодательства был проведен украинскими правозащитниками, а раскрытие содержания стандартов СЕ -экспертами Центра адвокации стандартов Совета Европы (ACCESS). Представители СЕ также финализировали и подготовили это исследование для публикации. Это исследование можно считать реализацией п. 122 Плана действий по реализации Национальной стратегии в области прав человека на период до 2020 года, утвержденного распоряжением правительства № 1393-p от 23 ноября 2015, о разработке и утверждении методических рекомендаций по проведению экспертизы проектов нормативно правовых актов, затрагивающих права ВПЛ, на соответствие Руководящим принципам ООН по вопросам перемещения внутри страны.
Продолжение тут => https://arc.construction/крым-и-международные-стандарты-охран/?lang=ru
Arc
Крым и международные стандарты охраны прав внутренне перемещенных лиц - Arc
Аспекты защиты прав, обеспечения статуса внутренне перемещенных лиц (далее — ВПЛ) и реализации соответствующих интересов государства и общества возникло в правовой жизни Украины после начала межгосударственного конфликта в Крыму и на Востоке страны. Несмотря…
Бандиты на службе у бандитов (часть вторая)
В предыдущем материале мы начали знакомить наших читателей с противоправной деятельностью некоторых керченских «бизнесменов». Завершая газовую тему только отметим, что действия группы компаний «Ювас-Транс» вызывают негативную реакцию не только украинских правоохранительных органов, но и в тех странах у которых появляются зафрахтованные ею судна. Ярким примером является событие с танкером «GOEAST» в октябре 2017 года.
Тогда береговой охраной Ливии даже применялось корабельное оружие при попытке задержания за контрабанду нефтепродуктов. Следует учесть, что Ливия фактически разделена на две части, в одной из которых РФ имеет огромное влияние и заинтересована в контрабанде для поддержки непризнанного ООН режима. Компания пыталась оспорить свою связь с танкером, хотя в интернете есть видео его выхода из Керчи, а также информация о его следовании на ремонт после обстрела в бывший Керченский судоремонтный завод (далее КСРЗ).
Но пойдем дальше и вспомним о роли «Ювас Транс» в организации преступных схем нарушения режима временно оккупированной территории при перемещении грузов путем их транспортировки на несамоходных баржах, которые не обязаны иметь передатчик АИС (системы автоматической идентификации судна). Такие баржи неоднократно передавались буксирами «Ювас Транс» другому буксиру контрагента за пределами территориальных вод Украины.
Например, 27 июня 2015 около 13:00 буксир компании «VIKTOR LYAGIN» («Виктор Лягин») вышел из оккупированной Керчи с баржей. 30 июня 2015 он выключил передатчик АИС около 14:03 мск в точке с координатами 46 ° 20ь42 «N 31 ° 05ь30» E. 1 июля 2015 в 13:30, находясь неподалеку от морской границы Украины, но за ее пределами, «VIKTOR LYAGIN» передал баржу одесскому буксиру «JUNIOR», что, как сообщалось, было визуально зафиксировано несколькими профессиональными моряками. Далее «JUNIOR» отбуксировал баржу в открытый украинский порт под погрузку стройматериалами.
До того, 1 июля 2015 около 13:07 мск «JUNIOR» прибыл из Херсона в точку с координатами 46 ° 20ь44 «N 31 ° 06ь16» E, сбросил скорость и примерно через 40 минут резко повернул на север в точке с координатами 46 ° 20ь29 «N 31 ° 05ь32» E, далее, 1 июля 2015 около 19:28 мск он прибыл в порт Очаков. «VIKTOR LYAGIN» включил передатчик АИС лишь около 21:42 мск 2 июля, уже в точке с координатами 46 ° 20’11 «N 31 ° 05ь48» E, откуда направлялся обратным путем в Керчь.
Из социальных сетей Интернета известно, что УСБУ в Херсонской области разыскивает одного из капитанов судов «Ювас-транс» по подозрению в совершении преступления предусмотренного ч.2 ст.332-1 УК Украины, это Драпак Дмитрий Владимирович, 05.07.1981 г.р., проживающего по адресу: 98329, Украина, Автономная Республика Крым, г. Керчь, ул. Буденного, 10, кв. 11. Поэтому все неравнодушные могут воспользоваться контактным телефоном органа досудебного расследования 0552-45-90-02 для информирования про известные факты.
Продолжение на https://arc.construction/бандиты-на-службе-у-бандитов-часть-вто/?lang=ru
В предыдущем материале мы начали знакомить наших читателей с противоправной деятельностью некоторых керченских «бизнесменов». Завершая газовую тему только отметим, что действия группы компаний «Ювас-Транс» вызывают негативную реакцию не только украинских правоохранительных органов, но и в тех странах у которых появляются зафрахтованные ею судна. Ярким примером является событие с танкером «GOEAST» в октябре 2017 года.
Тогда береговой охраной Ливии даже применялось корабельное оружие при попытке задержания за контрабанду нефтепродуктов. Следует учесть, что Ливия фактически разделена на две части, в одной из которых РФ имеет огромное влияние и заинтересована в контрабанде для поддержки непризнанного ООН режима. Компания пыталась оспорить свою связь с танкером, хотя в интернете есть видео его выхода из Керчи, а также информация о его следовании на ремонт после обстрела в бывший Керченский судоремонтный завод (далее КСРЗ).
Но пойдем дальше и вспомним о роли «Ювас Транс» в организации преступных схем нарушения режима временно оккупированной территории при перемещении грузов путем их транспортировки на несамоходных баржах, которые не обязаны иметь передатчик АИС (системы автоматической идентификации судна). Такие баржи неоднократно передавались буксирами «Ювас Транс» другому буксиру контрагента за пределами территориальных вод Украины.
Например, 27 июня 2015 около 13:00 буксир компании «VIKTOR LYAGIN» («Виктор Лягин») вышел из оккупированной Керчи с баржей. 30 июня 2015 он выключил передатчик АИС около 14:03 мск в точке с координатами 46 ° 20ь42 «N 31 ° 05ь30» E. 1 июля 2015 в 13:30, находясь неподалеку от морской границы Украины, но за ее пределами, «VIKTOR LYAGIN» передал баржу одесскому буксиру «JUNIOR», что, как сообщалось, было визуально зафиксировано несколькими профессиональными моряками. Далее «JUNIOR» отбуксировал баржу в открытый украинский порт под погрузку стройматериалами.
До того, 1 июля 2015 около 13:07 мск «JUNIOR» прибыл из Херсона в точку с координатами 46 ° 20ь44 «N 31 ° 06ь16» E, сбросил скорость и примерно через 40 минут резко повернул на север в точке с координатами 46 ° 20ь29 «N 31 ° 05ь32» E, далее, 1 июля 2015 около 19:28 мск он прибыл в порт Очаков. «VIKTOR LYAGIN» включил передатчик АИС лишь около 21:42 мск 2 июля, уже в точке с координатами 46 ° 20’11 «N 31 ° 05ь48» E, откуда направлялся обратным путем в Керчь.
Из социальных сетей Интернета известно, что УСБУ в Херсонской области разыскивает одного из капитанов судов «Ювас-транс» по подозрению в совершении преступления предусмотренного ч.2 ст.332-1 УК Украины, это Драпак Дмитрий Владимирович, 05.07.1981 г.р., проживающего по адресу: 98329, Украина, Автономная Республика Крым, г. Керчь, ул. Буденного, 10, кв. 11. Поэтому все неравнодушные могут воспользоваться контактным телефоном органа досудебного расследования 0552-45-90-02 для информирования про известные факты.
Продолжение на https://arc.construction/бандиты-на-службе-у-бандитов-часть-вто/?lang=ru
Arc
Бандиты на службе у бандитов (часть вторая) - Arc
В предыдущем материале мы начали знакомить наших читателей с противоправной деятельностью некоторых керченских «бизнесменов». Завершая газовую тему только отметим, что действия группы компаний «Ювас-Транс» вызывают негативную реакцию не только украинских…
Бандити на службі у бандитів (частина друга)
У попередньому матеріалі ми почали знайомити наших читачів з протиправною діяльністю деяких керченських «бізнесменів». Завершуючи газову тему лише зазначимо, що дії групи компаній «Ювас-Транс» викликають негативну реакцію не тільки українських правоохоронних органів, а й у тих країнах біля котрих з’являються зафрахтовані нею судна. Яскравим прикладом є подія з танкером «GOEAST» у жовтні 2017 року.
Тоді береговою охороною Лівії навіть застосовувалася корабельна зброя під час спроби затримання за контрабанду нафтопродуктів. Слід врахувати, що Лівія фактично розподілена на дві частини, в одній з котрих РФ має величезний вплив та зацікавлена в контрабанді для підтримки невизнаного ООН режиму. Компанія намагалася заперечити свій зв’язок з танкером, хоча в Інтернет є відео його виходу з Керчі, а також інформація про слідування на ремонт після обстрілу в колишній Керченський судноремонтний завод (далі КСРЗ).
Але підемо далі та згадаємо про роль «Ювас Транс» в організації злочинних схем порушення режиму тимчасово окупованої території при переміщенні вантажів шляхом їх транспортування на несамохідних баржах, які не зобов’язані мати передавач АІС (системи автоматичної ідентифікації судна). Такі баржі неодноразово передавалися буксирами «Ювас Транс» іншому буксиру контрагента за межами територіальних вод України.
Наприклад, 27 червня 2015 року біля 13:00 буксир компанії «VIKTOR LYAGIN» («Віктор Лягін») вийшов з окупованої Керчі з баржою. 30 червня 2015 року він вимкнув передавач АІС о 14:03 мск в точці з координатами 46°20’42” N 31°05’30” E.1 липня 2015 року біля 13:30, перебуваючи неподалік від морського кордону України, але за її межами, «VIKTOR LYAGIN» передав баржу одеському буксиру «JUNIOR», що, як повідомлялося, було візуально зафіксовано кількома професійними моряками. Далі «JUNIOR» відбуксирував баржу у відкритий український порт під навантаження будматеріалами.
До того, 1 липня 2015 року біля 13:07 мск «JUNIOR» прибув з Херсона в точку з координатами 46°20’44” N 31°06’16” E, скинув швидкість та приблизно через 40 хвилин різко повернув на північ у точці з координатами 46°20’29” N 31°05’32” E, далі, 1 липня 2015 року о 19:28 мск він прибув до порту Очаків. «VIKTOR LYAGIN» включив передавач АІС лише близько 21:42 мск 2 липня, вже в точці з координатами 46°20’11” N 31°05’48” E, звідки прямував зворотним шляхом до Керчі.
Продовження на https://arc.construction/бандити-на-службі-у-бандитів-частина-д/?lang=uk
У попередньому матеріалі ми почали знайомити наших читачів з протиправною діяльністю деяких керченських «бізнесменів». Завершуючи газову тему лише зазначимо, що дії групи компаній «Ювас-Транс» викликають негативну реакцію не тільки українських правоохоронних органів, а й у тих країнах біля котрих з’являються зафрахтовані нею судна. Яскравим прикладом є подія з танкером «GOEAST» у жовтні 2017 року.
Тоді береговою охороною Лівії навіть застосовувалася корабельна зброя під час спроби затримання за контрабанду нафтопродуктів. Слід врахувати, що Лівія фактично розподілена на дві частини, в одній з котрих РФ має величезний вплив та зацікавлена в контрабанді для підтримки невизнаного ООН режиму. Компанія намагалася заперечити свій зв’язок з танкером, хоча в Інтернет є відео його виходу з Керчі, а також інформація про слідування на ремонт після обстрілу в колишній Керченський судноремонтний завод (далі КСРЗ).
Але підемо далі та згадаємо про роль «Ювас Транс» в організації злочинних схем порушення режиму тимчасово окупованої території при переміщенні вантажів шляхом їх транспортування на несамохідних баржах, які не зобов’язані мати передавач АІС (системи автоматичної ідентифікації судна). Такі баржі неодноразово передавалися буксирами «Ювас Транс» іншому буксиру контрагента за межами територіальних вод України.
Наприклад, 27 червня 2015 року біля 13:00 буксир компанії «VIKTOR LYAGIN» («Віктор Лягін») вийшов з окупованої Керчі з баржою. 30 червня 2015 року він вимкнув передавач АІС о 14:03 мск в точці з координатами 46°20’42” N 31°05’30” E.1 липня 2015 року біля 13:30, перебуваючи неподалік від морського кордону України, але за її межами, «VIKTOR LYAGIN» передав баржу одеському буксиру «JUNIOR», що, як повідомлялося, було візуально зафіксовано кількома професійними моряками. Далі «JUNIOR» відбуксирував баржу у відкритий український порт під навантаження будматеріалами.
До того, 1 липня 2015 року біля 13:07 мск «JUNIOR» прибув з Херсона в точку з координатами 46°20’44” N 31°06’16” E, скинув швидкість та приблизно через 40 хвилин різко повернув на північ у точці з координатами 46°20’29” N 31°05’32” E, далі, 1 липня 2015 року о 19:28 мск він прибув до порту Очаків. «VIKTOR LYAGIN» включив передавач АІС лише близько 21:42 мск 2 липня, вже в точці з координатами 46°20’11” N 31°05’48” E, звідки прямував зворотним шляхом до Керчі.
Продовження на https://arc.construction/бандити-на-службі-у-бандитів-частина-д/?lang=uk
Arc
Бандити на службі у бандитів (частина друга) - Arc
У попередньому матеріалі ми почали знайомити наших читачів з протиправною діяльністю деяких керченських «бізнесменів». Завершуючи газову тему лише зазначимо, що дії групи компаній «Ювас-Транс» викликають негативну реакцію не тільки українських правоохоронних…
На озерах кримського міста Саки назріває екологічна катастрофа
На озерах в районі міста Саки, що знаходиться на окупованій території півострова Крим, відзначаються ознаки насувається екологічної катастрофи в районі озер Чокрак, Ківш і буферних озера.
Змілілі раніше озера в даний стали причиною відразливого запаху, що розносять ан багато кілометрів.
Крім того, місцеві жителі відзначають, що на озерах змінився колір води, яка придбала неприродний відтінок.
Ймовірно, що склад озер змінився в зв'язку з обмілінням, або через тих чи інших скидів, які могли бути здійснені в водойми. У будь-якому випадку, специфічний запах і різка зміна кольору води говорить про те, що ці озера можуть найближчим часом стати епіцентрами екологічної катастрофи в районі Сак.
У свою чергу представники окупаційної влади на дану проблематику не реагують.
https://arc.construction/534?lang=uk
На озерах в районі міста Саки, що знаходиться на окупованій території півострова Крим, відзначаються ознаки насувається екологічної катастрофи в районі озер Чокрак, Ківш і буферних озера.
Змілілі раніше озера в даний стали причиною відразливого запаху, що розносять ан багато кілометрів.
Крім того, місцеві жителі відзначають, що на озерах змінився колір води, яка придбала неприродний відтінок.
Ймовірно, що склад озер змінився в зв'язку з обмілінням, або через тих чи інших скидів, які могли бути здійснені в водойми. У будь-якому випадку, специфічний запах і різка зміна кольору води говорить про те, що ці озера можуть найближчим часом стати епіцентрами екологічної катастрофи в районі Сак.
У свою чергу представники окупаційної влади на дану проблематику не реагують.
https://arc.construction/534?lang=uk
Arc
На озерах кримського міста Саки назріває екологічна катастрофа (фото) - Arc
На озерах в районі міста Саки, що знаходиться на окупованій території півострова Крим, відзначаються ознаки насування екологічної катастрофи в районі озер Чокрак, Ківш і буферних озера. Змілілі раніше озера в даний час стали причиною відразливого запаху,…
На озерах крымского города Саки назревает экологическая катастрофа
На озерах в районе города Саки, что находится на оккупированной территории полуострова Крым, отмечаются признаки надвигающейся экологической катастрофы в районе озёр Чокрак, Ковш и Буферного озера.
Обмелевшие ранее озера в настоящее стали причиной отталкивающего запаха, разносящегося ан многие километры.
Кроме того, местные жители отмечают, что на озерах изменился цвет воды, которая приобрела не естественный оттенок.
Вероятно, что состав озёр изменился в связи с обмелением, либо по причине тех или иных сбросов, которые могли быть осуществлены в водоёмы. В любом случае, специфический запах и резкое изменение цвета воды говорит о том, что эти озера могут в ближайшее время стать эпицентрами экологической катастрофы в районе Сак.
В свою очередь представители оккупационных властей на данную проблематику не реагируют.
https://arc.construction/526?lang=ru
На озерах в районе города Саки, что находится на оккупированной территории полуострова Крым, отмечаются признаки надвигающейся экологической катастрофы в районе озёр Чокрак, Ковш и Буферного озера.
Обмелевшие ранее озера в настоящее стали причиной отталкивающего запаха, разносящегося ан многие километры.
Кроме того, местные жители отмечают, что на озерах изменился цвет воды, которая приобрела не естественный оттенок.
Вероятно, что состав озёр изменился в связи с обмелением, либо по причине тех или иных сбросов, которые могли быть осуществлены в водоёмы. В любом случае, специфический запах и резкое изменение цвета воды говорит о том, что эти озера могут в ближайшее время стать эпицентрами экологической катастрофы в районе Сак.
В свою очередь представители оккупационных властей на данную проблематику не реагируют.
https://arc.construction/526?lang=ru
Arc
На озерах крымского города Саки назревает экологическая катастрофа - Arc
На озерах в районе города Саки, что находится на оккупированной территории полуострова Крым, отмечаются признаки надвигающейся экологической катастрофы в районе озёр Чокрак, Ковш и Буферного озера. Обмелевшие ранее озера в настоящее время стали причиной отталкивающего…
Наказ Міжнародного трибуналу з морського права як фактор розвитку вітчизняної теорії та практики міжнародного права
Формування сучасної практики міжнародного права в України отримало новий поштовх в умовах ескалації міждержавного україно-російського конфлікту, зумовленого російською агресією. Роль у цьому формуванні вітчизняних авторів вбачається безперечною, адже видані у 2014-2019 роках монографічні праці залишаються ключовим дороговказом розвитку вітчизняної міжнародної правової доктрини. Не випадково, що у цих працях, таких як монографія «Українська революція гідності, агресія РФ та міжнародне право» 2014 р. серед іншого згадуються про аспекти міжнародного морського права у його взаємодії із гуманітарним правом та правом прав людини [1, с. 210].
Про це пише доктор юридичних наук, професор Борис Бабін.
Тому не дивно, що ці питання набули виключної значущості як в рамках ведення Україною справи проти РФ у Арбітражному трибуналі з морського права у рамках арбітражного провадження щодо прав прибережної держави в Чорному, Азовському морях та Керченській протоці [2], що триває з 2016 р. Більш того, ці питання загострилися після нападу 25 листопада 2018 р. силами РФ на кораблі ВМС Збройних сил України у Чорному морі, за підсумками якого Україною було ініційовано окрему справу в Арбітражному трибуналі за Конвенцією про морське право 1982 р. та в рамках якої було подано запит про тимчасові до Міжнародного трибуналу з морського права (ITLOS) [3].
Справа, ініційована Україною 1 квітня 2019 р., стосувалася порушення Росією абсолютного імунітету трьох українських кораблів і двадцяти чотирьох військовослужбовців на борту цих кораблів. 25 травня 2019 р. ITLOS видав наказ, згідно з яким РФ має негайно звільнити українські кораблі Бердянськ, Нікополь і Яни Капу, повернути їх під контроль України, а також негайно звільнити затриманих українських моряків і дозволити їм повернутися в Україну. Ключові матеріали цього провадження – позиція України, наказ ITLOS, заяви, особливі думки суддів Трибуналу наразі наявні у вільному доступі на сайті ITLOS та можуть бути предметом ретельного наукового аналізу [4].
Єдиним відхиленням від вимог України, яке зробив ITLOS у наказі, стала відсутність вимоги від РФ припинити кримінальні провадження проти моряків (як це пропонувала Україна). Така позиція загалом ITLOS була очікуваною, бо як влучно вказали в наданих до наказу окремих думках судді ITLOS, цей орган не буде та не може втручатися у національні кримінальні провадження. Тому загалом як для ITLOS, так й для міжнародній спільноті у цілому – не цікаві підходи та шляхи виконання РФ цього наказу, вони практично не впливають на міжнародно-правову оцінку ситуації.
Але безумовно шляхи реалізації наказу РФ мають вагоме політико-правове значення для національних інтересів України зокрема у вимірі діяльності ВМС та організації азовського судноплавства. Також важливо спрогнозувати подальші дії РФ та власне сформувати найефективнішу тактику України у обох Арбітражних трибуналів, який будуть розглядати справи проти РФ щодо порушення нею Конвенції 1982 р. по суті, а також й в інших пов’язаних із цими подіями міжнародних провадженнях, зокрема у Європейському суді з прав людини, та, можливо, у Міжнародному кримінальному суді.
Продовження: https://arc.construction/482?lang=uk
Формування сучасної практики міжнародного права в України отримало новий поштовх в умовах ескалації міждержавного україно-російського конфлікту, зумовленого російською агресією. Роль у цьому формуванні вітчизняних авторів вбачається безперечною, адже видані у 2014-2019 роках монографічні праці залишаються ключовим дороговказом розвитку вітчизняної міжнародної правової доктрини. Не випадково, що у цих працях, таких як монографія «Українська революція гідності, агресія РФ та міжнародне право» 2014 р. серед іншого згадуються про аспекти міжнародного морського права у його взаємодії із гуманітарним правом та правом прав людини [1, с. 210].
Про це пише доктор юридичних наук, професор Борис Бабін.
Тому не дивно, що ці питання набули виключної значущості як в рамках ведення Україною справи проти РФ у Арбітражному трибуналі з морського права у рамках арбітражного провадження щодо прав прибережної держави в Чорному, Азовському морях та Керченській протоці [2], що триває з 2016 р. Більш того, ці питання загострилися після нападу 25 листопада 2018 р. силами РФ на кораблі ВМС Збройних сил України у Чорному морі, за підсумками якого Україною було ініційовано окрему справу в Арбітражному трибуналі за Конвенцією про морське право 1982 р. та в рамках якої було подано запит про тимчасові до Міжнародного трибуналу з морського права (ITLOS) [3].
Справа, ініційована Україною 1 квітня 2019 р., стосувалася порушення Росією абсолютного імунітету трьох українських кораблів і двадцяти чотирьох військовослужбовців на борту цих кораблів. 25 травня 2019 р. ITLOS видав наказ, згідно з яким РФ має негайно звільнити українські кораблі Бердянськ, Нікополь і Яни Капу, повернути їх під контроль України, а також негайно звільнити затриманих українських моряків і дозволити їм повернутися в Україну. Ключові матеріали цього провадження – позиція України, наказ ITLOS, заяви, особливі думки суддів Трибуналу наразі наявні у вільному доступі на сайті ITLOS та можуть бути предметом ретельного наукового аналізу [4].
Єдиним відхиленням від вимог України, яке зробив ITLOS у наказі, стала відсутність вимоги від РФ припинити кримінальні провадження проти моряків (як це пропонувала Україна). Така позиція загалом ITLOS була очікуваною, бо як влучно вказали в наданих до наказу окремих думках судді ITLOS, цей орган не буде та не може втручатися у національні кримінальні провадження. Тому загалом як для ITLOS, так й для міжнародній спільноті у цілому – не цікаві підходи та шляхи виконання РФ цього наказу, вони практично не впливають на міжнародно-правову оцінку ситуації.
Але безумовно шляхи реалізації наказу РФ мають вагоме політико-правове значення для національних інтересів України зокрема у вимірі діяльності ВМС та організації азовського судноплавства. Також важливо спрогнозувати подальші дії РФ та власне сформувати найефективнішу тактику України у обох Арбітражних трибуналів, який будуть розглядати справи проти РФ щодо порушення нею Конвенції 1982 р. по суті, а також й в інших пов’язаних із цими подіями міжнародних провадженнях, зокрема у Європейському суді з прав людини, та, можливо, у Міжнародному кримінальному суді.
Продовження: https://arc.construction/482?lang=uk
Arc
Наказ Міжнародного трибуналу з морського права як фактор розвитку вітчизняної теорії та практики міжнародного права - Arc
Формування сучасної практики міжнародного права в України отримало новий поштовх в умовах ескалації міждержавного україно-російського конфлікту, зумовленого російською агресією. Роль у цьому формуванні вітчизняних авторів вбачається безперечною, адже видані…
Распоряжение Международного трибунала по морскому праву как фактор развития отечественной теории и практики международного права
Формирование современной практики международного права в Украине получило новый толчок в условиях эскалации межгосударственного украино-российского конфликта, обусловленного российской агрессией. Роль в этом формировании отечественных авторов усматривается бесспорной, ведь выданные в 2014-2019 годах монографические труды остаются ключевым ориентиром развития отечественной международной правовой доктрины. Не случайно, что в этих работах, таких как монография «Украинская революция достоинства, агрессия РФ и международное право» 2014 среди прочего упоминаются аспекты международного морского права в его взаимодействии с гуманитарным правом и правом прав человека [1, с. 210].
Об этом пишет доктор юридических наук, профессор Борис Бабин.
Поэтому неудивительно, что эти вопросы приобрели исключительной значимости как в рамках ведения Украиной дела против РФ в Арбитражном трибунале по морскому праву в рамках арбитражного производства в отношении прав прибрежного государства в Черном, Азовском морях и Керченском проливе [2], который длится с 2016 более того, эти вопросы обострились после нападения 25 ноября 2018 силами РФ на корабли ВМС Вооруженных сил Украины в Черном море, по итогам которого Украиной было инициировано отдельное дело в Арбитражном трибунале по Конвенции по морскому праву 1982 и в рамках которой был представлен запрос о временных в Международный трибунал по морскому праву (ITLOS) [3].
Дело, инициированное Украиной 1 апреля 2019, касалось нарушения Россией абсолютного иммунитета трех украинских кораблей и двадцати четырех военнослужащих на борту этих кораблей. 25 мая 2019 ITLOS издал приказ, согласно которому РФ должна немедленно освободить украинские корабли Бердянск, Никополь и Яны Капу, вернуть их под контроль Украины, а также немедленно освободить задержанных украинских моряков и позволить им вернуться в Украину. Ключевые материалы этого производства — позиция Украины, приказ ITLOS, заявления, особые мнения судей Трибунала, в данный момент имеющиеся в свободном доступе на сайте ITLOS и могут быть предметом тщательного научного анализа [4].
Единственным отклонением от требований Украины, которое сделал ITLOS в приказе, стало отсутствие требования от РФ прекратить уголовные производства против моряков (как это предлагала Украина). Такая позиция в общем ITLOS была ожидаемой, так как метко отметили в предоставленных к приказу отдельных мнений судьи ITLOS, этот орган не будет и не может вмешиваться в национальные уголовные производства. Поэтому в целом как для ITLOS, так и для международного сообщества в целом — не интересны подходы и пути выполнения РФ этого приказа, они практически не влияют на международно-правовую оценку ситуации.
Продолжение: https://arc.construction/484?lang=ru
Формирование современной практики международного права в Украине получило новый толчок в условиях эскалации межгосударственного украино-российского конфликта, обусловленного российской агрессией. Роль в этом формировании отечественных авторов усматривается бесспорной, ведь выданные в 2014-2019 годах монографические труды остаются ключевым ориентиром развития отечественной международной правовой доктрины. Не случайно, что в этих работах, таких как монография «Украинская революция достоинства, агрессия РФ и международное право» 2014 среди прочего упоминаются аспекты международного морского права в его взаимодействии с гуманитарным правом и правом прав человека [1, с. 210].
Об этом пишет доктор юридических наук, профессор Борис Бабин.
Поэтому неудивительно, что эти вопросы приобрели исключительной значимости как в рамках ведения Украиной дела против РФ в Арбитражном трибунале по морскому праву в рамках арбитражного производства в отношении прав прибрежного государства в Черном, Азовском морях и Керченском проливе [2], который длится с 2016 более того, эти вопросы обострились после нападения 25 ноября 2018 силами РФ на корабли ВМС Вооруженных сил Украины в Черном море, по итогам которого Украиной было инициировано отдельное дело в Арбитражном трибунале по Конвенции по морскому праву 1982 и в рамках которой был представлен запрос о временных в Международный трибунал по морскому праву (ITLOS) [3].
Дело, инициированное Украиной 1 апреля 2019, касалось нарушения Россией абсолютного иммунитета трех украинских кораблей и двадцати четырех военнослужащих на борту этих кораблей. 25 мая 2019 ITLOS издал приказ, согласно которому РФ должна немедленно освободить украинские корабли Бердянск, Никополь и Яны Капу, вернуть их под контроль Украины, а также немедленно освободить задержанных украинских моряков и позволить им вернуться в Украину. Ключевые материалы этого производства — позиция Украины, приказ ITLOS, заявления, особые мнения судей Трибунала, в данный момент имеющиеся в свободном доступе на сайте ITLOS и могут быть предметом тщательного научного анализа [4].
Единственным отклонением от требований Украины, которое сделал ITLOS в приказе, стало отсутствие требования от РФ прекратить уголовные производства против моряков (как это предлагала Украина). Такая позиция в общем ITLOS была ожидаемой, так как метко отметили в предоставленных к приказу отдельных мнений судьи ITLOS, этот орган не будет и не может вмешиваться в национальные уголовные производства. Поэтому в целом как для ITLOS, так и для международного сообщества в целом — не интересны подходы и пути выполнения РФ этого приказа, они практически не влияют на международно-правовую оценку ситуации.
Продолжение: https://arc.construction/484?lang=ru
Arc
Распоряжение Международного трибунала по морскому праву как фактор развития отечественной теории и практики международного права…
Формирование современной практики международного права в Украине получило новый толчок в условиях эскалации межгосударственного украино-российского конфликта, обусловленного российской агрессией. Роль в этом формировании отечественных авторов усматривается…
Бандиты на службе у бандитов (часть третья)
Рассказывая в предыдущих частях про бизнес-семьи керченских коллаборационистов не можем оставить в стороне известных перевозчиков морской переправы и банкиров.
Подробности здесь: https://arc.construction/519?lang=ru
Рассказывая в предыдущих частях про бизнес-семьи керченских коллаборационистов не можем оставить в стороне известных перевозчиков морской переправы и банкиров.
Подробности здесь: https://arc.construction/519?lang=ru
Arc
Бандиты на службе у бандитов (часть третья) - Arc
Рассказывая в предыдущих частях про бизнес-семьи керченских коллаборационистов не можем оставить в стороне известных перевозчиков морской переправы и банкиров. В список персональных санкций Совета нацбезопасности и обороны Украины включен выпускник Харьковского…
Бандити на службі у бандитів (частина третя)
Розповідаючи у попередніх частинах про бізнес-сім’ї керченських колаборантів не можемо залишити осторонь відомих перевізників морської переправи та банкірів.
Подробиці тут: https://arc.construction/524?lang=uk
Розповідаючи у попередніх частинах про бізнес-сім’ї керченських колаборантів не можемо залишити осторонь відомих перевізників морської переправи та банкірів.
Подробиці тут: https://arc.construction/524?lang=uk
Arc
Бандити на службі у бандитів (частина третя) - Arc
Розповідаючи у попередніх частинах про бізнес-сім’ї керченських колаборантів не можемо залишити осторонь відомих перевізників морської переправи та банкірів. До списку персональних санкцій Ради нацбезпеки і оборони України включено випускника Харківського…
Путин неожиданно отменил свою поездку в оккупированный Крым
Как заявил пресс-секретарь Кремля Дмитрий Песков, президент России Владимир Путин отменил намеченную на 16 июля рабочую поездку в оккупированный Крым. Ожидалось, что Владимир Путин примет участие в церемонии закладки двух военных кораблей на заводе «Залив».
«Сегодня произошли изменения в рабочих планах президента. Ранее анонсированная нами поездка в Крым и участие в церемонии закладки новых боевых кораблей состоится в понедельник», – заявил Дмитрий Песков.
Причины переноса визита Путина не уточняются, известно лишь, что 16 июля он не покинет свою резиденцию в Ново-Огарево.
https://arc.construction/560?lang=ru
Как заявил пресс-секретарь Кремля Дмитрий Песков, президент России Владимир Путин отменил намеченную на 16 июля рабочую поездку в оккупированный Крым. Ожидалось, что Владимир Путин примет участие в церемонии закладки двух военных кораблей на заводе «Залив».
«Сегодня произошли изменения в рабочих планах президента. Ранее анонсированная нами поездка в Крым и участие в церемонии закладки новых боевых кораблей состоится в понедельник», – заявил Дмитрий Песков.
Причины переноса визита Путина не уточняются, известно лишь, что 16 июля он не покинет свою резиденцию в Ново-Огарево.
https://arc.construction/560?lang=ru
Arc
Путин неожиданно отменил свою поездку в оккупированный Крым - Arc
Как заявил пресс-секретарь Кремля Дмитрий Песков, президент России Владимир Путин отменил намеченную на 16 июля рабочую поездку в оккупированный Крым. Ожидалось, что Владимир Путин примет участие в церемонии закладки двух военных кораблей на заводе «Залив».…
Путін несподівано скасував свою поїздку до окупованого Криму
Як заявив прес-секретар Кремля Дмитро Пєсков, президент Росії Володимир Путін скасував заплановану на 16 липня робочу поїздку до окупованого Криму. Очікувалося, що Володимир Путін візьме участь в церемонії закладки двох військових кораблів на заводі «Залив».
«Сьогодні відбулися зміни в робочих планах президента. Раніше анонсована нами поїздка в Крим і участь в церемонії закладки нових бойових кораблів відбудеться в понеділок », - заявив Дмитро Пєсков.
Причини перенесення візиту Путіна не уточнюються, відомо лише, що 16 липня він не покине свою резиденцію в Ново-Огарьово.
https://arc.construction/555?lang=uk
Як заявив прес-секретар Кремля Дмитро Пєсков, президент Росії Володимир Путін скасував заплановану на 16 липня робочу поїздку до окупованого Криму. Очікувалося, що Володимир Путін візьме участь в церемонії закладки двох військових кораблів на заводі «Залив».
«Сьогодні відбулися зміни в робочих планах президента. Раніше анонсована нами поїздка в Крим і участь в церемонії закладки нових бойових кораблів відбудеться в понеділок », - заявив Дмитро Пєсков.
Причини перенесення візиту Путіна не уточнюються, відомо лише, що 16 липня він не покине свою резиденцію в Ново-Огарьово.
https://arc.construction/555?lang=uk
Arc
Путін несподівано скасував свою поїздку до окупованого Криму - Arc
Як заявив прес-секретар Кремля Дмитро Пєсков, президент Росії Володимир Путін скасував заплановану на 16 липня робочу поїздку до окупованого Криму. Очікувалося, що Володимир Путін візьме участь в церемонії закладки двох військових кораблів на заводі «Залив».…
Інформаційні виклики окупації Криму
Сучасне суспільство стало повністю інформаційним і тому будь-які міждержавні конфлікти стають у першу чергу віртуальним протистоянням, де важливою стає як сама інформація так і засоби її поширення й зберігання. Водночас за умов шестирічної окупації Криму та широкомасштабної російської агресії питання організації інформатизації та зв’язку на окупованих територіях, реалізації відповідних прав людини залишаються поза увагою як влади, так й суспільства.
Всі подробиці тут: https://arc.construction/540?lang=uk
Сучасне суспільство стало повністю інформаційним і тому будь-які міждержавні конфлікти стають у першу чергу віртуальним протистоянням, де важливою стає як сама інформація так і засоби її поширення й зберігання. Водночас за умов шестирічної окупації Криму та широкомасштабної російської агресії питання організації інформатизації та зв’язку на окупованих територіях, реалізації відповідних прав людини залишаються поза увагою як влади, так й суспільства.
Всі подробиці тут: https://arc.construction/540?lang=uk
Arc
Інформаційні виклики окупації Криму - Arc
Сучасне суспільство стало повністю інформаційним і тому будь-які міждержавні конфлікти стають у першу чергу віртуальним протистоянням, де важливою стає як сама інформація так і засоби її поширення й зберігання. Водночас за умов шестирічної окупації Криму…
Информационные вызовы оккупации Крыма
Современное общество стало полностью информационным и поэтому любые межгосударственные конфликты становятся в первую очередь виртуальным противостоянием, где важной становится как сама информация так и средства ее распространения и хранения. В то же время в условиях шестилетней оккупации Крыма и широкомасштабной российской агрессии вопросы организации информатизации и связи на оккупированных территориях, реализации соответствующих прав человека остаются без внимания как власти, так и общества.
Все подробности тут: https://arc.construction/545?lang=ru
Современное общество стало полностью информационным и поэтому любые межгосударственные конфликты становятся в первую очередь виртуальным противостоянием, где важной становится как сама информация так и средства ее распространения и хранения. В то же время в условиях шестилетней оккупации Крыма и широкомасштабной российской агрессии вопросы организации информатизации и связи на оккупированных территориях, реализации соответствующих прав человека остаются без внимания как власти, так и общества.
Все подробности тут: https://arc.construction/545?lang=ru
Arc
Информационные вызовы оккупации Крыма - Arc
Современное общество стало полностью информационным и поэтому любые межгосударственные конфликты становятся в первую очередь виртуальным противостоянием, где важной становится как сама информация так и средства ее распространения и хранения. В то же время…