В социальных сетях проходит международная кампания «Крым – это Украина»

30 июля в социальных сетях проходит международная кампания «Крым – это Украина», где интернет-пользователи оставляют посты с хештегом #CrimeaIsUkraine.

Подробности тут: https://arc.construction/1162?lang=ru

У соціальних мережах проходить міжнародна кампанія «Крим – це Україна»

30 липня в соціальних мережах проходить міжнародна кампанія «Крим – це Україна», де інтернет-користувачі залишають пости з хештегом #CrimeaIsUkraine.

Подробиці тут: https://arc.construction/1148?lang=uk

В оккупированном Крыму почти четыре тысячи украинцев лишили права собственности на землю

30 июля эксперт Украинского Регионального центра прав человека Роман Мартыновский во время брифинга в Киеве заявил о том, что 3952 человека в аннексированном Россией Крыму лишили права собственности на земельные участки.

Подробности тут: https://arc.construction/1164?lang=ru

В окупованому Криму майже чотири тисячі українців позбавили права власності на землю

30 липня експерт Українського Регіонального центру прав людини Роман Мартиновський під час брифінгу в Києві заявив про те, що 3952 людини в анексованому Росією Криму позбавили права власності на земельні ділянки.

Подробиці тут: https://arc.construction/1169?lang=uk

В оккупированном Крыму прорвало экстренный водопровод Минобороны РФ

Как сообщают в социальных сетях крымчане, в селе Строгоновка, через которое военные пустили трубы от Тайгинского водохранилища для снабжения Симферополя водой, прорвало водопровод Минобороны РФ.

Подробности тут: https://arc.construction/1176?lang=ru

В окупованому Криму прорвало екстрений водопровід Міноборони РФ

Як повідомляють в соціальних мережах кримчани, в селі Строгонівка, через яке військові пустили труби від Тайгінского водосховища для постачання Сімферополя водою, прорвало водопровід Міноборони РФ.

Подробиці тут: https://arc.construction/1171?lang=uk

«Російські паспорти» українців як Кощеєва голка Путіна

Крим став для Росії випробувальним полігоном для модернізації в «імперію зла 2.0». Це зараз вже видно неозброєним поглядом, адже так званий «референдум» «про приєднання Криму до РФ» 16 березня 2014 року було повторено вже в масштабах всієї підконтрольної Путіну території в 2020 році, у вигляді «референдуму про поправки до Конституції».

Про це пише Євген Гайворонський.

Жителів тимчасово окупованого Криму в 2014 році швидко перетворили на безправних піддослідних, і на підставі цього практичного досвіду позбавили залишків прав і всіх інших мешканців РФ (крім близьких до Путіна «авторитетних бізнесменів», силовиків і ряду оборонців режиму на місцях). Тобто, використавши досвід агресивного порушення міжнародного права проти України, Кремль порушив «Суспільний договір» самої РФ: «ми забезпечуємо вам задовільно сите життя, а ви не лізете в політику».

Рівень життя катастрофічно впав, при цьому репресії за спроби населення втрутитися в політику посилилися. Так як події в Росії, на жаль, безпосередньо зачіпають Україну, нам важливо зрозуміти з чого почався цей етап і які є слабкі місця в фундаменті путінського «СРСР 2.0». А почалося все це з масової роздачі російських паспортів жителям тимчасово окупованих регіонів України.

Кремль почав війну з Україною з системної помилки. Все дуже просто, оскільки пункт 4 статті 15 Конституції РФ говорить: «Загальновизнані принципи і норми міжнародного права і міжнародні договори Російської Федерації є складовою частиною її правової системи. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж передбачені законом, то застосовуються правила міжнародного договору». Путінські «поправки» до Конституції на цей факт вже не вплинуть – на момент початку окупації Криму діяла саме зазначена вище норма основного закону РФ.

Відповідно, з урахуванням набрав чинності з моменту підписання Будапештського меморандуму і Великого договору про дружбу і співробітництво між Україною і РФ від 1997 року (який діяв на момент початку окупації) навіть Конституція РФ однозначно стверджує, що Крим – це Україна. Тим більше в Україні не дозволено подвійне громадянство, а значить, отримання паспорта РФ можливо тільки після завершення процедури виходу з українського громадянства. З українського громадянства за законною, передбаченою внутрішнім правом України, міжнародними договорами про громадянство процедурою ніхто з мільйонів жителів тимчасово окупованих Криму, а потім і Донбасу не виходив.

Тому масова роздача російських паспортів у тимчасово окупованому Криму є злочином навіть за російським законодавством. Як мінімум, це ч. 3 ст. 286 КК РФ, тобто перевищення посадових повноважень із заподіянням тяжких наслідків. Крім того, на момент спроби РФ легітимізувати окупацію 18 березня 2014 р. діяв російський федеральний закон 62-ФЗ «Про громадянство», згідно з яким у жителів Криму не було підстав для отримання громадянства РФ, ні в загальному порядку, ні в спрощеному.

Продовження https://arc.construction/1123?lang=uk

«Российские паспорта» украинцев как Кощеева игла Путина

Крым стал для России испытательным полигоном для модернизации в «империю зла 2.0». Это сейчас уже видно невооруженным взглядом, ведь так называемый «референдум» «о присоединении Крыма к РФ» 16 марта 2014 года был повторен уже в масштабах всей подконтрольной Путину территории в 2020 году, в виде «референдума о поправках в Конституцию».

Об этом пишет Евгений Гайворонский.

Жителей временно оккупированного Крыма в 2014 году быстро превратили в бесправных подопытных, и на основании этого практического опыта лишили остатков прав и всех остальных обитателей РФ (кроме близких к Путину «авторитетных бизнесменов», силовиков и ряда охранителей режима на местах). То есть, использовав опыт агрессивного нарушения международного права против Украины, Кремль нарушил «Общественный договор» самой РФ: «мы обеспечиваем вам удовлетворительно сытую жизнь, а вы не лезете в политику».

Уровень жизни катастрофически упал, при этом репрессии за попытки населения вмешаться в политику усилились. Так как события в России, к сожалению, напрямую затрагивают Украину, нам важно понять с чего начался этот этап и какие есть слабые места в фундаменте путинского «СССР 2.0». А началось все это с массовой раздачи российских паспортов жителям временно оккупированных регионов Украины.

Кремль начал войну с Украиной с системной ошибки. Все очень просто, поскольку пункт 4 статьи 15 Конституции РФ гласит: «Общепризнанные принципы и нормы международного права и международные договоры Российской Федерации являются составной частью ее правовой системы. Если международным договором Российской Федерации установлены иные правила, чем предусмотренные законом, то применяются правила международного договор». Путинские «поправки» в Конституцию на этот факт уже не повлияют – на момент начала оккупации Крыма действовала именно указанная выше норма основного закона РФ.

Соответственно, с учетом набравшего силу с момента подписания Будапештского меморандума и Большого договора о дружбе и сотрудничестве между Украиной и РФ от 1997 года (действовавшего на момент начала оккупации) даже Конституция РФ однозначно утверждает, что Крым – это Украина. Тем более в Украине не разрешено двойное гражданство, а значит, получение паспорта РФ возможно только после завершения процедуры выхода из украинского гражданства. Из украинского гражданства по законной, предусмотренной внутренним правом Украины, международными договорами о гражданстве процедуре никто из миллионов жителей временно оккупированных Крыма, а потом и Донбасса не выходил.

Поэтому массовая раздача российских паспортов во временно оккупированном Крыму является преступлением даже по российскому законодательству. Как минимум, это ч. 3 ст. 286 УК РФ, то есть превышение должностных полномочий с причинением тяжких последствий. Кроме того, на момент попытки РФ легитимировать оккупацию 18 марта 2014 г. действовал российский федеральный закон 62-ФЗ «О гражданстве», согласно которому у жителей Крыма не было оснований для получения гражданства РФ, ни в общем порядке, ни в упрощенном.

Продолжение https://arc.construction/1128?lang=ru

З Владивостока до Сімферополя припинено авіасполучення через збитковість напрямку

Пряме авіасполучення між Владивостоком і анексованим Сімферополем скасовується з 9 серпня. Це всього через місяць після його відкриття. Про це повідомляється в прес-службі авіакомпанії «Росія».

Всі подробиці тут: https://arc.construction/1181?lang=uk

Из Владивостока в Симферополь прекращено авиасообщение из-за убыточности направления

Прямое авиасообщение между Владивостоком и аннексированным Симферополем отменяется с 9 августа. Это всего через месяц после его открытия. Об этом сообщается в пресс-службе авиакомпании «Россия».

Все детали тут: https://arc.construction/1186?lang=ru

Эксперты Крымскотатарского Ресурсного Центра определили масштабы экоцида на полуострове Крым

На днях прошла видеоконференция Министерства экономического развития Российской Федерации по вопросу перспектив добычи и освоения прогнозных запасов пресных вод в пределах прилегающей к Крыму части акватории Азовского моря, в целях бесперебойного обеспечения пресной водой оккупированного Крымского полуострова.

Подробности здесь: https://arc.construction/1189?lang=ru

Експерти Кримськотатарського Ресурсного Центру окреслили масштаби екоциду на півострові Крим

Днями відбулася відеоконференція Міністерства економічного розвитку Російської Федерації з питання перспектив видобутку і освоєння прогнозних запасів прісних вод в межах прилеглої до Криму частини акваторії Азовського моря, в цілях безперебійного забезпечення прісною водою окупованого Кримського півострова.

Подробиці тут: https://arc.construction/1194?lang=uk

Міжнародні акти, корисні з питань реінтеграції Криму

Міжнародні стандарти, застосовні до конфлікту в Україні, та обов`язкові для імплементації у профільному законодавстві слід розподілити на такі, що регламентують питання окупованих територій, зони бойових дій на Сході а саме Операції Об’єднаних Сил (ООС), а також статус внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Стосовно Криму також підлягають врахуванню міжнародні стандарти прав корінних народів.

Про це пише професор Борис Бабін.

Міжнародні договори, що регламентують режим тимчасово окупованих територій (ТОТ) України в Автономній Республіці Крим (АРК), Севастополі, окремих районах Донецької та Луганської областей (ОРДЛО) насамперед належать до міжнародного гуманітарного права. У першу чергу це IV Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни 1949 р., а також ІІІ Женевська конвенція про поводження з військовополоненими 1949 р., Додатковий протокол до Женевських конвенцій, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, від 8 червня 1977 р. та Гаазька конвенція про закони і звичаї війни на суходолі з додатком до неї, Положенням про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 р.

Розвиток цих угод знайшов власне відображення у Коментарі Міжнародного товариства Червоного Хреста до ст. 5 ІІІ Женевської конвенції 1960 р., в Інструкції Сан-Ремо з міжнародного права, що застосовується до збройних конфліктів на морі 1994 р., а також у практиці Міжнародного Суду ООН, такій як Консультативного висновку Міжнародного Суду ООН A/ES-10/273 від 9 липня 2004 р. № 131 «Правові наслідки будівництва стіни на окупованій палестинській території».

Питання застосування в умовах міждержавного конфлікту інших норм міжнародного права, зокрема приписів багатосторонніх та двосторонніх договорів слід визначати з урахуванням Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р. та попередньо схвалених у 2011 р. Комісією ООН з міжнародного права Статей про наслідки збройних конфліктів для міжнародних договорів (A/66/10). Врахуванню з цього питання також підлягають резолюція 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН (ГА ООН) від 14 грудня 1974 р. «Визначення агресії», резолюції ГА ООН 66/99 від 9 грудня 2011 р. та 66/125 від 10 грудня 2014 р. тощо.

Певну специфіку становить застосування на ТОТ вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. із протоколами до неї, розвинутої у практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка запроваджує категорію ефективного контролю певної держави над іноземною територією, обов’язків обох держав щодо прав людини на цій території. Позиція ЄСПЛ щодо цього питання була сформована у рішеннях в справах «Луізіду проти Туреччини» 15318/89 1996 р. «Іляшку та інші проти Молдови та Росії» 48787/99 2004 р., «Катан та інші проти Молдови та Росії» 2012 р., «Кіпр проти Туреччини» 25781/94 2014 р., «Саргсян проти Азербайджану» 40167/06 2015 р.

У цих справах Велика палата ЄСПЛ проголошує, що можливість вини держави за порушення прав людини на території, яку вона не контролює, залежить від того які конкретно можливі та розумні заходи ця держава вжила для деокупації власної території, а також й для сприяння захисту конкретному порушеному праву особи чи групи осіб.

Продовження https://arc.construction/1146?lang=uk

Международные акты, полезные по вопросам реинтеграции Крыма

Международные стандарты, применимые к конфликту в Украине, и обязательные для имплементации в профильном законодательстве следует разделить на следующие, которые регламентируют вопросы оккупированных территорий, зоны боевых действий на Востоке, а именно Операции Объединенных Сил (ООС), а также статус внутренне перемещенных лиц (ВПЛ). Касательно Крыма также подлежат учету международные стандарты прав коренных народов.

Об этом пишет профессор Борис Бабин.

Международные договоры, регламентирующие режим временно оккупированных территорий (ВОТ) Украины в Автономной Республике Крым (АРК), Севастополе, отдельных районах Донецкой и Луганской областей (ОРДЛО) прежде всего относятся к международному гуманитарному праву. В первую очередь это IV Женевская конвенция о защите гражданского населения во время войны 1949 г., а также ІІІ Женевская конвенция про обращение с военнопленными 1949 г., Дополнительный протокол к Женевским конвенциям, касающийся защиты жертв международных вооруженных конфликтов, от 8 июня 1977 г. и Гаагская конвенция о законах и обычаях войны на суше с приложением к ней, Положением о законах и обычаях войны на суше от 18 октября 1907 г.

Развитие этих соглашений нашли собственное отражение в Комментарии Международного общества Красного Креста ст. 5 ІІІ Женевской конвенции 1960 г., в Инструкции Сан-Ремо по международному праву, применяемого к вооруженным конфликтам на море 1994 г., а также в практике Международного Суда ООН, такой как Консультативное заключение Международного Суда ООН A/ES-10/273 от 9 июля 2004 г. № 131 «Правовые последствия строительства стены на оккупированной палестинской территории».

Вопрос применения в условиях межгосударственного конфликта других норм международного права, в частности предписаний многосторонних и двусторонних договоров следует определять с учетом Венской конвенции о праве международных договоров 1969 г. и предварительно одобренных в 2011 г. Комиссией ООН по международному праву статей о последствиях вооруженных конфликтов для международных договоров (A / 66/10). Учету по этому вопросу также подлежат резолюция 3314 (XXIX) Генеральной Ассамблеи ООН (ГА ООН) от 14 декабря 1974 г. «Определение агрессии», резолюции ГА ООН 66/99 от 9 декабря 2011 г. и 66/125 от 10 декабря 2014 г. и тому подобное.

Определенную специфику составляет применение на ВОТ требований Конвенции о защите прав человека и основных свобод 1950 г. с протоколами к ней, развитой в практике Европейского суда по правам человека (ЕСПЧ), которая вводит категорию эффективного контроля определенного государства над иностранной территорией, обязанностей обоих государств относительно прав человека на этой территории. Позиция ЕСПЧ по этому вопросу была сформирована в решениях по делам «Луизиду против Турции» 15318/89 1996 г. «Иляшку и другие против Молдовы и России» 48787/99 2004 г., «Катан и другие против Молдовы и России» 2012 г., «Кипр против Турции» 25781/94 2014 г., «Саргсян против Азербайджана» 40167/06 2015 г.

В этих делах Большая палата ЕСПЧ провозглашает, что возможность вины государства за нарушение прав человека на территории, которую она не контролирует, зависит от того, какие конкретно возможные и разумные меры это государство приняло для деоккупации собственной территории, а также и для содействия защиты конкретному нарушенному праву лица или группы лиц.

Продолжение https://arc.construction/1144?lang=ru

Міжнародний арбітраж почав розгляд справи «Укренерго» проти Росії

Як повідомляється в прес-службі “Укренерго”, Міжнародний арбітраж почав розгляд справи української національної енергетичної компанії проти Росії щодо втрати активів в незаконно окупованому Криму.

Подробиці тут: https://arc.construction/1214?lang=uk

Международный арбитраж начал рассмотрение дела «Укрэнерго» против России

Как сообщается в пресс-службе “Укрэнерго”, Международный арбитраж начал рассмотрение дела украинской национальной энергетической компании против России относительно потери активов в незаконно оккупированном Крыму.

Детали здесь: https://arc.construction/1219?lang=ru

Посол США в ОБСЕ осудил Россию за решение о сносе храма ПЦУ в Евпатории

Посол США в ОБСЕ Джеймс Гилмор высказался негативно по решению российских властей Крыма о сносе храма Украинской православной церкви в Евпатории. Он назвал действия властей «вопиющем пренебрежением основных свобод».

Детали тут: https://arc.construction/1221?lang=ru

Посол США в ОБСЄ засудив Росію за рішення про знесення храму ПЦУ в Євпаторії

Посол США в ОБСЄ Джеймс Гілмор висловився негативно щодо вирішення російської влади Криму про знесення храму Української православної церкви в Євпаторії. Він назвав дії влади «кричущою зневагою основних свобод».

Деталі тут: https://arc.construction/1223?lang=uk

В окупованому Криму російських туристів побила охорона пляжу «Форос»

Казусна ситуація виникла в окупованому Криму, який живе виключно за рахунок туристів. А з урахуванням фактора окупації, то в основному за рахунок приїжджих з країни-окупанта – Росії.

Так, сім’ю російських туристів охорона прогнала з пляжу поблизу «Фороса». При цьому, охоронець загрозливо розмахував нагайкою і наполягав на тому, що на пляжі можуть відпочивати тільки ті, хто заселився в «Форос».

Обурені туристи помітили, що вартість проживання в «Форосі» досягає 200 тисяч рублів, хоча шоста стаття Водного кодексу РФ відзначає загальнодоступність водних об’єктів, а саме: «Кожний громадянин має право мати доступ до водних об’єктів і безкоштовно використовувати їх для особистих і побутових потреб» .

В принципі, те, що російське законодавство не діє на території Криму – логічне, адже Крим – це Україна. З іншого боку, безіменний охоронець з нагайкою порушив і українське законодавство, що ставить його подвійно в незручне становище.

Між тим, це яскравий приклад того як окупаційна влада в Криму повністю забирають під свій контроль громадські місця, порушуючи не тільки українське законодавство, але і країни окупанта, якій служать.

https://arc.construction/1225?lang=uk

В оккупированном Крыму российских туристов побила охрана пляжа «Форос» (видео)

Казусная ситуация возникла в оккупированном Крыму, живущем исключительно за счёт туристов. А с учетом фактора оккупации, то в основном за счёт приезжающих из страны-оккупанта – России.

Так, семью российских туристов охрана прогнала с пляжа вблизи «Фороса». При этом, охранник угрожающе размахивал нагайкой и настаивал на том, что на пляже могут отдыхать только те, кто заселился в «Форос».

Возмущенные туристы заметили, что стоимость проживания в «Форосе» достигает 200 тысяч рублей, хотя шестая статья Водного кодекса РФ отмечает общедоступность водных объектов, а именно: «Каждый̆ гражданин вправе иметь доступ к таким водным объектам и бесплатно использовать их для личных и бытовых нужд».

В принципе, то, что российское законодательство не действует на территории Крыма – логично, ведь Крым – это Украина. С другой стороны, безымянный охранник с нагайкой нарушил и украинское законодательство, что ставит его вдвойне в неудобное положение.

Между тем, это яркий пример того как оккупационные власти в Крыму полностью забирают под свой контроль общественные места, нарушая не только украинское законодательство, но и страны оккупанта, которой прислуживают.

https://arc.construction/1207?lang=ru

Донецька мафія в Криму: до та після 2014 року

Окупація у 2014 році Криму та Донбасу без перебільшень стала однією з трагічних сторінок в сучасній історії Української держави. Зовнішня військова агресія Росії досі негативно позначається на розвитку країни, яка змушена окрім вирішення поточних питань (соціальний захист населення, розвиток економіки, забезпечення правопорядку тощо), виборювати свою територіальну цілісність та суверенітет.

Особливо гостро таку ситуацію відчувають на собі переселенці з Криму та Сходу України, які були змушені покинути свої домівки, облишити роботу та починати життя з нуля. І мова йде не про декілька тисяч осіб, а про сотні тисяч переселенців, які на кінець 2019 року зареєструвалися в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб . Доля проукраїнські налаштованих жителів Криму також не легка, оскільки вони по суті стали політв’язнями Кремля. Сам півострів поступово перетворюється на військову базу, при цьому руйнується інфраструктура, знищується бізнес та культурна спадщина.

Сьогодні громадські активісти все частіше ставлять питання: чому окупація взагалі стала можлива? Насправді жителі півострова завжди були проукраїнські налаштованими та задоволені своїм життям, адже Україна поважала їхні культурні та релігійні уподобання, підтримувала економічно та розвивала інфраструктуру. Знайти відповідь на це питання дуже важливо, оскільки це допоможе у констатації істини, тобто дасть змогу поглянути у корінь конфлікту та зрозуміти хто саме усіляко сприяв планам сепаратистів. Наше покоління та нащадки мають знати правду. Тому висвітлити роль чиновників злочинного режиму Януковича у формуванні сепаратистських настроїв на півострові спробує кандидат юридичних наук Віктор Філатов.

Для такого аналізу слід повернутися до подій 2010 року, коли Президент України Віктор Янукович призначив на посаду Голови Ради Міністрів АР Крим Василя Джарти. Цю особу пов’язують з так званим «донецьким кланом», організованим транснаціональним злочинним угрупуванням, представником якого був власне й сам Янукович. Кар’єра «макіївського дона» Василя Джарти була доволі стрімкою: від мера міста він дуже швидко піднявся до народного депутата України, а згодом і до члена уряду Януковича (очолював Міністерство охорони навколишнього природного середовища). Протягом усієї кар’єри в Криму за Василем Джарти тягнувся шлейф скандалів та звинувачень, що не може здивувати, зважаючи на його попередню діяльність в Донбасі.

З призначенням його на посаду, в Крим фактично повернулися «бандитські 90-ті», почалося розкрадання «по бєспрєдєлу» усіх бюджетних потоків, проведення через тиск, підкуп та погрози, фальсифікованих регіональних та місцевих виборів, в яких представники «Партії регіонів» отримали абсолютну більшість місць. Василь Джарти при цьому намагався не просто контролювати усю економіку півострова для власних потреб та задоволення примх «родини Януковича», але й розставляв своїх людей до влади, утворював кланово-мафіозний стиль керівництва.

Продовження https://arc.construction/1205?lang=uk