Митрополит Епифаний осудил действия окупацийной российской власти в Крыму

Митрополит Епифаний осудил действия окупацийной российской власти в Крыму, относительно событий связанных с требованием снести храм ПЦУ в Евпатории, а также касаемо гибели трехлетнего крымского татарина Мусы Сулейманова.

Подробности здесь: https://arc.construction/1099?lang=ru

Митрополит Епіфаній засудив діїї окупаційной російської влади в Криму

Митрополит Епіфаній засудив діїї окупаційной російської влади в Криму, щодо подій пов’язаних з вимогою знести храм ПЦУ в Євпаторії, а також щодо загибелі трирічного кримського татарина Муси Сулейманова.

Подробиці тут: https://arc.construction/1094?lang=uk

Керманичі окупованих територій: що спільного між Кримом та Донбасом

На сьомому році окупації територій Донбасу та спроби анексії Криму, Росія все ще продовжує видавати з себе стороннього спостерігача конфлікту на Сході України, пробує штучно розмежувати події в Криму та ОРДЛО. На рівні вищого керівництва РФ ми постійно чуємо про громадянську війну на Україні, попре позицію цивілізованих країн світу, попре рішення ООН, згідно резолюцій Генеральної асамблеї якої Росія визнається країною-окупантом . У США на рівні Стратегії національної безпеки від 2017 року Росію визнали ключовою загрозою нацбезпеки, адже її втручання у політику незалежних країн світу є занадто агресивним та руйнівним . У ПАРЄ також постійно закликають Росію припинити військову агресію щодо України та виконати у повному обсязі Мінські домовленості . Слід згадати і суворі економічні санкції, які світ застосував у знак осуду дій Росії та солідарності з Україною, яка стала жертвою зовнішньої військової агресії.

Про це пише доцент Андрій Чвалюк.

Не дивлячись на це, Росія продовжує не тільки військово підтримувати окуповані території, а й усіляко координувати на спрямовувати незаконну владу «Д/ЛНР» та окупованого Криму. Останній Росія вже майже перетворила на військову базу. Можна упевнено говорити про те, що РФ відіграє вирішальну роль у формуванні влади тимчасово окупованих територій, адже жодне ключове призначення не відбувається без погодження Кремля. При цьому, Росія активно використовує кадрові ресурси Криму, тобто по суті так звані політики, які керують окупованими територіями постійно міняють місця своєї дислокації. Наприклад, чиновники з Криму призначаються на посади в «Д/ЛНР».

Також спостерігається «політична міграція» чиновників з самої Росії на тимчасово окуповані території України. Як правило, мова йде про тих російських політиків, які завинили перед режимом Путіна і направляються так би мовити у «політичне вигнання» для того, аби скупити провину. Або про чиновників, які навпаки довели свою відданість режиму та готові на будь-які злочинні дії заради Кремля. Росія вперто заперечує це, але з фактами важко спорити.

Почнемо з Володимира Пашкова, який з 2020 року обіймає посаду заступника голови «уряду ДНР». Він яскравий приклад політичних вигнанців з РФ, адже з 2008 по 2014 роки Володимир Пашков займав посаду заступника губернатора Іркутської області Росії. Свого часу представники російських медіа та громадськість звинувачували його у перевищенні службових повноважень, і навіть є позови до суду з боку суб’єктів господарювання, від яких він вимагав вчинення дій та надання відповідної інформації з питань, які не входять до його компетенції. Питання стосувалося чисток лісів в Іркутській області, під час яких звісно можна списати дороговартісну сировину . Натепер цей росіянин займає посаду у «вищому органі виконавчої влади ДНР», тобто окупаційної влади РФ на суверенній території України.

Ще одним «політиком» з російським паспортом є Владислав Дейнего, який займає посаду «міністра закордонних справ ЛНР». Саме він є представником, якого Москва залучає до роботи тристоронньої групи у Мінську . Тобто виходить, що громадянин Росії «представляє інтереси» окупованого Луганську у переговорах з Україною. Можна уявити, що він запропонує і чиї ідеї буде реалізовувати в рамках роботи цієї групи. Можна згадати і ще про декілька громадян Росії, які обіймають високі посади у самопроголошених республіках, а саме:

– «міністр фінансів ДНР» Яна Чаусова, громадянка Росії, яка після невдалої спроби обратися до Курчатівської міської думи, у 2018 році вирішила зробити політичну кар’єру на окупованому Донбасі;

Продовження: https://arc.construction/1107?lang=uk

Руководители оккупированных территорий: что общего между Крымом и Донбассом

На седьмом году оккупации территорий Донбасса и попытки аннексии Крыма, Россия все еще продолжает выдавать из себя стороннего наблюдателя конфликта на Востоке Украины, пытается искусственно разделить события в Крыму и ОРДЛО. На уровне высшего руководства РФ мы постоянно слышим о гражданской войне в Украине, несмотря на позицию цивилизованных стран мира, несмотря на решения ООН, согласно резолюции Генеральной ассамблеи которой Россия признается страной-оккупантом. В США на уровне Стратегии национальной безопасности с 2017 года Россию признали ключевой угрозой нацбезопасности, ведь ее вмешательство в политику независимых стран мира являются слишком агрессивным и разрушительным. В ПАСЕ также постоянно призывают Россию прекратить военную агрессию в отношении Украины и выполнить в полном объеме Минские договоренности. Следует вспомнить и суровые экономические санкции, которые мир применил в знак осуждения действий России и солидарности с Украиной, которая стала жертвой внешней военной агрессии.

Об этом пишет доцент Андрей Чвалюк.

Несмотря на это, Россия продолжает не только военно поддерживать оккупированные территории, но и всячески координировать и направлять незаконную власть «Д / ЛНР» и оккупированного Крыма. Последнюю Россия уже почти превратила в военную базу. Можно уверенно говорить о том, что РФ играет решающую роль в формировании власти временно оккупированных территорий, ведь ни одно ключевое назначение не происходит без согласования Кремля. При этом, Россия активно использует кадровые ресурсы Крыма, то есть по сути так называемые политики, которые управляют оккупированными территориями постоянно меняют места своей дислокации. Например, чиновники из Крыма назначаются на должности в «Д / ЛНР».

Также наблюдается «политическая миграция» чиновников из самой России на временно оккупированных территориях Украины. Как правило, речь идет о тех российских политиках, которые провинились перед режимом Путина и направляются так сказать в «политическое изгнание» для того, чтобы искупить вину. Или о чиновниках, которые наоборот доказали свою преданность режиму и готовы на любые преступные действия ради Кремля. Россия упорно отрицает это, но с фактами трудно спорить.

Начнем с Владимира Пашкова, который с 2020 года занимает должность заместителя главы «правительства ДНР». Он яркий пример политических изгнанников из РФ, ведь с 2008 по 2014 годы Владимир Пашков занимал должность заместителя губернатора Иркутской области России. В свое время представители российских медиа и общественность обвиняли его в превышении служебных полномочий, а также есть иски в суд со стороны субъектов хозяйствования, от которых он требовал совершения действий и предоставления соответствующей информации по вопросам, не входящих в его компетенцию. Вопрос касался чисток лесов в Иркутской области, во время которых конечно можно списать дорогостоящее сырье. На данный момент этот россиянин занимает должность в «высшем органе исполнительной власти ДНР», то есть оккупационных властей РФ на суверенной территории Украины.

Еще одним «политиком» с российским паспортом является Владислав Дейнего, который занимает должность «министра иностранных дел ЛНР». Именно он является представителем, которого Москва привлекает к работе трехсторонней группы в Минске. То есть получается, что гражданин России «представляет интересы» оккупированного Луганска в переговорах с Украиной. Можно представить, что он предложит и чьи идеи будет реализовывать в рамках работы этой группы. Можно вспомнить и еще о нескольких граждан России, которые занимают высокие должности в самопровозглашенных республиках, а именно:

— «министр финансов ДНР» Яна Чаусова, гражданка России, которая после неудачной попытки избраться в Курчатовскую городскую думу, в 2018 году решила сделать политическую карьеру на оккупированном Донбассе;

Продолжение: https://arc.construction/1102?lang=ru

Украина обратилась в ООН из-за проведения морского парада в Севастополе

Украина обратилась к генеральному секретарю ООН с жалобой на проведение так называемого «военно-морского парада» подразделений Черноморского флота России в аннексированном Крыму. Соответствующее письмо в организацию направил постпред Украины при ООН Сергей Кислица.

Подробности здесь: https://arc.construction/1114?lang=ru

Україна звернулася до ООН через проведення морського параду в Севастополі

Україна звернулася до генерального секретаря ООН зі скаргою на проведення так званого «військово-морського параду» підрозділів Чорноморського флоту Росії в анексованому Криму. Відповідний лист в організацію направив постпред України при ООН Сергій Кислиця.

Подробиці тут: https://arc.construction/1109?lang=uk

Представительство президента Украины в Крыму сообщило о целенаправленной кибератаке

Подконтрольные ФСБ РФ хакеры пытались получить информацию о деятельности Представительства Президента Украины в Автономной Республике Крым. Об этом говорится в пресс-службе Представительства.

Подробности тут: https://arc.construction/1116?lang=ru

Представництво президента України в Криму повідомило про цілеспрямовану кібератаку

Підконтрольні ФСБ РФ хакери намагалися отримати інформацію про діяльність Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим. Про це йдеться в прес-службі Представництва.

Подробиці тут: https://arc.construction/1121?lang=uk

В Севастополе зафиксирован резкий рост кишечной инфекции

Как сообщают крымские СМИ, из-за распространения кишечной инфекции в Севастополе все пациенты госпитализируются в больницу в Инкермане. Медучреждение переполнено больными с этим диагнозом. Поскольку городская инфекционная больница работает только с зараженными COVID-19, все остальные пациенты с инфекционными заболеваниями поступают в Инкерман.

Дальше тут: https://arc.construction/1130?lang=ru

У Севастополі зафіксовано різке зростання кишкової інфекції

Як повідомляють кримські ЗМІ, через поширення кишкової інфекції в Севастополі всі пацієнти госпіталізуються в лікарню в Інкермані. Медустанова переповнена хворими з цим діагнозом. Оскільки міська інфекційна лікарня працює тільки з зараженими COVID-19, всі інші пацієнти з інфекційними захворюваннями надходять до Інкерману.

Далі тут: https://arc.construction/1135?lang=uk

Бандити на службі у бандитів (частина шоста)

Виконуючи обіцянку розглянути роль «команди російських бізнесменів» на території українського Криму, розповімо про вже згадану компанію «Кримболгарюгсервіс» (ЄДРПОУ 30480344). Як зазначалося, раніше та напередодні окупації, у 2013 році в Крим одночасно прибували та узгоджено перебували відомі «нафтовики» Махошвілі Ю.О. та Яланузян Н.М. Одночасно, з ними також був й Дрьомов М.В., але про його «місце» буде розмова пізніше.

Оскільки першим в Україні засвітився Яланузян Н.М., почнемо «розпутувати клубок» з нього. Більше 20 років тому, російсько-мальтійсько-кіпрський та «прочих країн» бізнесмен Яланузян Назарет Місакович отримав український податковий номер 1892717571 та зареєструвався в Україні за адресою: АРК, Сімферопольський район, с. Мирне (колишній радгосп ім. Дзержинського), вул. Бєлова, 20.

Отримавши податковий номер 05 серпня 1999 р., вже 20 серпня 1999 р. він виступив засновником ТОВ «Кримболгарюгсервіс», яке зазначало наступну юридичну адресу: 98680, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Сімеїз, вул. Радянська, буд. 80. Зараз в юрисдикції РФ за цією адресою з додатком (рос.) «литера А офис 11» з 31 жовтня 2014 р. діє ТОВ «Акваинвест», а з додатком «офис 12» з 12.11.14 діє ТОВ «Крымаквасервис». В обох підприємствах директором зазначено Турлакова Андрія Миколайовича, який був й гендиректором ТОВ «Кримболгарюгсервіс» в української юрисдикції.

При цьому, Яланузян Н.М. та його впливові російські колеги встановили, підтримували та активно використовували особисті зв’язки с колишнім Головою Верховної Ради АР Крим у 1998-2002 роках, випускником Кубанського університету в Краснодарському краї РФ, проросійським політиком-комуністом, колишнім членом військової ради Чорноморського флоту Грачом Леонідом Івановичем. Л.І. Грач був залученим ними на умовах корисливої зацікавленості, для отримання відповідного захисту та сприяння при створенні та діяльності зазначеного суб’єкту господарської діяльності.

Звісно, на той час пряма особиста участь українського державного діяча Грача Л.І. у великому російському бізнес-проєкті виглядала б не дуже красиво, тому задіяли його доньку та зятя – Янакі (Грач) Тетяну Леонідівну та Янакі Миколу Леонтійовича. Да, й сам Леонтій Янакі, давній колега та друзяка Леоніда Грача, особа в Криму теж широко відома.

Згодом, не маючи законних підстав, незважаючи на категоричний протест міністра архітектури та будівельної політики АР Крим Володимира Кравченка та протести населення, українське товариство «Кримболгарюгсервіс» розпочало будівництво в Сімеїзі аквапарку «Блакитна затока» («Голубой залив»), який було відкрито до курортного сезону 2001 року. Це був перший аквапарк на території Криму, що подавався, як «наша відповідь» на будівництво аквапарку в місті Туапсе, який, «як не дивно», теж пов’язують з Назаретом Яланузяном. Сама назва кримського аквапарку, зважаючи на традиційну роль Сімеїзу, як курорту, відомого толерантністю, ще з пострадянських часів, саме до відпочивальників з сексуальних меншин, також була мабуть обрана не випадково.

Продовження https://arc.construction/1036?lang=uk

Бандиты на службе у бандитов (часть шестая)

Выполняя обещание рассмотреть роль «команды российских бизнесменов» на территории украинского Крыма, расскажем об уже упомянутой компании «Крымболгарюгсервис» (ЕГРПОУ 30480344). Как отмечалось, раньше и накануне оккупации, в 2013 году в Крым одновременно прибывали и согласованно находились известные «нефтяники» Махошвили Ю.А. и Яланузян Н.М. Одновременно, с ними также был и Дремов М.В., но про его «место» будет разговор позже.

Поскольку первым в Украине засветился Яланузян Н.М., начнем «распутывать клубок» с него. Более 20 лет назад, российско-мальтийско-кипрский и «прочих стран» бизнесмен Яланузян Назарет Мисакович получил украинский налоговый номер 1892717571 и зарегистрировался в Украине по адресу: АРК, Симферопольский район, с. Мирное (бывший совхоз им. Дзержинского), ул. Белова, 20.

Получив налоговый номер 5 августа 1999 года, уже 20 августа 1999 он выступил учредителем ООО «Крымболгарюгсервис», которое определяло следующий юридический адрес: 98680, Автономная Республика Крым, г. Ялта, пгт. Симеиз, ул. Советская, д. 80. Сейчас в юрисдикции РФ по этому адресу с приложением «буква А офис 11» с 31 октября 2014 г. действует ООО «Акваинвест», а с приложением «офис 12» с 12.11.14 действует ООО «Крымаквасервис». В обоих предприятиях директором указан Турлаков Андрей Николаевич, который был и гендиректором ООО «Крымболгарюгсервис» в украинской юрисдикции.

При этом, Яланузян Н.М. и его влиятельные российские коллеги установили, поддерживали и активно использовали личные связи с бывшим Председателем Верховной Рады АР Крым в 1998-2002 годах, выпускником Кубанского университета в Краснодарском крае РФ, пророссийским политиком-коммунистом, бывшим членом военного совета Черноморского флота Грачом Леонидом Ивановичем. Грач Л.И. был вовлечен ими на условиях корыстной заинтересованности, для получения соответствующей защиты и содействия при создании и деятельности указанного субъекта хозяйственной деятельности.

Конечно, в то время прямое непосредственное участие украинского государственного деятеля Грача Л.И. в крупном российском бизнес-проекте выглядело бы не очень красиво, потому задействовали его дочь и зятя — Янаки (Грач) Татьяну Леонидовну и Янаки Николая Леонтьевича. Да, и сам Леонтий Янаки, давний коллега и приятель Леонида Грача, лицо в Крыму тоже широко известное.

Впоследствии, не имея законных оснований, несмотря на категорический протест министра архитектуры и строительной политики АР Крым Владимира Кравченко и протесты населения, украинское общество «Крымболгарюгсервис» начало строительство в Симеизе аквапарка «Голубой залив», который был открыт к курортному сезону 2001 года. Это был первый аквапарк на территории Крыма, подаваемый, как «наш ответ» на строительство аквапарка в городе Туапсе, который, «как ни странно», тоже связывают с Назаретом Яланузяном. Само название крымского аквапарка, учитывая традиционную роль Симеиза, как курорта, известного толерантностью, еще из постсоветских времен, именно к отдыхающим из сексуальных меньшинств, также было выбрано не случайно.

Продолжение на https://arc.construction/1041?lang=ru

В Киеве прокомментировали возврат Москвой его ноты протеста из-за парада в оккупированном Севастополе

В Министерстве иностранных дел Украины заявили, что не удивлены поведением российских дипломатов, которые вернули без рассмотрения ноту протеста из-за проведения «парада» в оккупированном Севастополе. В МИД Украины назвали «страусиным поведением российской дипломатии».

Подробности здесь: https://arc.construction/1142?lang=ru

У Києві прокоментували повернення Москвою його ноти протесту через парад в окупованому Севастополі

У Міністерстві закордонних справ України заявили, що не здивовані поведінкою російських дипломатів, які повернули без розгляду ноту протесту через проведення “параду” в окупованому Севастополі. У МЗС України назвали “страусячою поведінкою російської дипломатії”.

Подробиці тут: https://arc.construction/1137?lang=uk

В социальных сетях проходит международная кампания «Крым – это Украина»

30 июля в социальных сетях проходит международная кампания «Крым – это Украина», где интернет-пользователи оставляют посты с хештегом #CrimeaIsUkraine.

Подробности тут: https://arc.construction/1162?lang=ru

У соціальних мережах проходить міжнародна кампанія «Крим – це Україна»

30 липня в соціальних мережах проходить міжнародна кампанія «Крим – це Україна», де інтернет-користувачі залишають пости з хештегом #CrimeaIsUkraine.

Подробиці тут: https://arc.construction/1148?lang=uk

В оккупированном Крыму почти четыре тысячи украинцев лишили права собственности на землю

30 июля эксперт Украинского Регионального центра прав человека Роман Мартыновский во время брифинга в Киеве заявил о том, что 3952 человека в аннексированном Россией Крыму лишили права собственности на земельные участки.

Подробности тут: https://arc.construction/1164?lang=ru

В окупованому Криму майже чотири тисячі українців позбавили права власності на землю

30 липня експерт Українського Регіонального центру прав людини Роман Мартиновський під час брифінгу в Києві заявив про те, що 3952 людини в анексованому Росією Криму позбавили права власності на земельні ділянки.

Подробиці тут: https://arc.construction/1169?lang=uk

В оккупированном Крыму прорвало экстренный водопровод Минобороны РФ

Как сообщают в социальных сетях крымчане, в селе Строгоновка, через которое военные пустили трубы от Тайгинского водохранилища для снабжения Симферополя водой, прорвало водопровод Минобороны РФ.

Подробности тут: https://arc.construction/1176?lang=ru

В окупованому Криму прорвало екстрений водопровід Міноборони РФ

Як повідомляють в соціальних мережах кримчани, в селі Строгонівка, через яке військові пустили труби від Тайгінского водосховища для постачання Сімферополя водою, прорвало водопровід Міноборони РФ.

Подробиці тут: https://arc.construction/1171?lang=uk

«Російські паспорти» українців як Кощеєва голка Путіна

Крим став для Росії випробувальним полігоном для модернізації в «імперію зла 2.0». Це зараз вже видно неозброєним поглядом, адже так званий «референдум» «про приєднання Криму до РФ» 16 березня 2014 року було повторено вже в масштабах всієї підконтрольної Путіну території в 2020 році, у вигляді «референдуму про поправки до Конституції».

Про це пише Євген Гайворонський.

Жителів тимчасово окупованого Криму в 2014 році швидко перетворили на безправних піддослідних, і на підставі цього практичного досвіду позбавили залишків прав і всіх інших мешканців РФ (крім близьких до Путіна «авторитетних бізнесменів», силовиків і ряду оборонців режиму на місцях). Тобто, використавши досвід агресивного порушення міжнародного права проти України, Кремль порушив «Суспільний договір» самої РФ: «ми забезпечуємо вам задовільно сите життя, а ви не лізете в політику».

Рівень життя катастрофічно впав, при цьому репресії за спроби населення втрутитися в політику посилилися. Так як події в Росії, на жаль, безпосередньо зачіпають Україну, нам важливо зрозуміти з чого почався цей етап і які є слабкі місця в фундаменті путінського «СРСР 2.0». А почалося все це з масової роздачі російських паспортів жителям тимчасово окупованих регіонів України.

Кремль почав війну з Україною з системної помилки. Все дуже просто, оскільки пункт 4 статті 15 Конституції РФ говорить: «Загальновизнані принципи і норми міжнародного права і міжнародні договори Російської Федерації є складовою частиною її правової системи. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж передбачені законом, то застосовуються правила міжнародного договору». Путінські «поправки» до Конституції на цей факт вже не вплинуть – на момент початку окупації Криму діяла саме зазначена вище норма основного закону РФ.

Відповідно, з урахуванням набрав чинності з моменту підписання Будапештського меморандуму і Великого договору про дружбу і співробітництво між Україною і РФ від 1997 року (який діяв на момент початку окупації) навіть Конституція РФ однозначно стверджує, що Крим – це Україна. Тим більше в Україні не дозволено подвійне громадянство, а значить, отримання паспорта РФ можливо тільки після завершення процедури виходу з українського громадянства. З українського громадянства за законною, передбаченою внутрішнім правом України, міжнародними договорами про громадянство процедурою ніхто з мільйонів жителів тимчасово окупованих Криму, а потім і Донбасу не виходив.

Тому масова роздача російських паспортів у тимчасово окупованому Криму є злочином навіть за російським законодавством. Як мінімум, це ч. 3 ст. 286 КК РФ, тобто перевищення посадових повноважень із заподіянням тяжких наслідків. Крім того, на момент спроби РФ легітимізувати окупацію 18 березня 2014 р. діяв російський федеральний закон 62-ФЗ «Про громадянство», згідно з яким у жителів Криму не було підстав для отримання громадянства РФ, ні в загальному порядку, ні в спрощеному.

Продовження https://arc.construction/1123?lang=uk