Европейский союз требует Россию освободить карельского историка Дмитриева

Европейский союз требует освободить главу карельского отделения «Мемориала» Юрия Дмитриева, которого приговорили к 3,5 годам колонии. Соответствующее заявление было обнародовано Европейской службой внешней деятельности.

Подробности тут: https://arc.construction/925?lang=ru

Європейський союз вимагає Росію звільнити карельського історика Дмитрієва

Європейський союз вимагає звільнити главу карельського відділення «Меморіалу» Юрія Дмитрієва, якого засудили до 3,5 років колонії. Відповідна заява була оприлюднена Європейською службою зовнішньої діяльності.

Подробиці тут: https://arc.construction/920?lang=uk

Денисова осудила действия оккупационных властей Крыма, потребовавших снести храм ПЦУ в Евпатории

Уполномоченный Верховной Рады по правам человека Людмила Денисова осудила действия оккупационных властей Крыма, которые потребовали снести храм ПЦУ в Евпатории.

Подробности тут: https://arc.construction/927?lang=ru

Денисова засудила дії окупаційної влади Криму, які вимагають знести храм ПЦУ в Євпаторії

Уповноважений Верховної Ради з прав людини Людмила Денисова засудила дії окупаційної влади Криму, які вимагають знести храм ПЦУ в Євпаторії.

Подробиці тут: https://arc.construction/932?lang=uk

Морська безпека України та кримські виклики

Станом на липень 2020 р. морська політика України, включно з її юридичною, економічною, безпековою, екологічною, оборонною складовими залишається несформованою.

Про це пише доктор юридичних наук, професор Борис Бабін.

Зокрема нинішня відсутність такої політики була одним з ключових факторів окупації державою-агресором Криму, встановлення РФ контролю за переважною більшістю морських акваторій України, вона й наразі залишається одним з основних факторів, що ускладнює деокупацію півострова.

Відсутність такої політики, ускладнена ситуацією міждержавного конфлікту тягне наступні основні ризики для України:

– зникнення залишків торговельного, зокрема рибальського флоту, що перебуває під юрисдикцією України;

– подальша втрата Україною позицій на світовому ринку екіпажів торговельних суден, підготовки кадрів для морської галузі, що серед іншого означатиме соціальний колапс вітчизняних приморських міст;

– повний контроль РФ над акваторією Азовського моря, над вантажними перевезеннями з портів Бердянську та Маріуполя, над азовським рибальством;

– поступове встановлення РФ контролю над наближеною до Одеської та Миколаївської областей акваторії Чорного моря, з встановленням контролю за вантажними перевезеннями з усіх чорноморських портів України, над вітчизняним чорноморським рибальством, унеможливлення видобування та розвідки мінеральних морських ресурсів;

– посилання використання акваторії Азовського та Чорного морів для нелегального трафіку, контрабанди, диверсійно-підривної діяльності проти материкової України.

До основних ризиків для морського сектору України слід віднести:

– пострадянський характер управління морським господарством;

– російська агресія, окупація Криму та контроль агресора за українськими морськими просторами;

– пандемія коронавірусу та пов’язана з нею економічна криза.

Парламентська робота у цій сфері може мати наступні ефективні напрями:

– посилений постійний парламентський контроль за діяльністю МЗС, Мінінфраструктури, Морської адміністрації, Держрибагенства, Міносвіти, Держекоінспекції у морському секторі, зокрема за основними показниками, корупційними факторами та ризиками, якістю управлінських рішень, їх відповідності національним інтересам;

– парламентський контроль за сприянням центральними та місцевими органами влади виконанню нинішніх невідкладних завдань з охорони та оборони морського сектору ВМС ЗСУ та ДПСУ, за сприянням посиленню спроможності корабельно-катерного складу та берегового забезпечення;

– ініціатива та опрацювання законопроектів з питань регламентації торговельного мореплавства, режиму морських просторів;

– опрацювання та підтримка приєднання України до міжнародних угод у сфері торговельного судноплавства;

– лобіювання інтересів України у морському секторі в рамках міжпарламентського співробітництва.

Серед основних міжнародно-правових заходів слід віднести:

– об’єктивну оцінку ситуації в арбітражах, які Україна веде проти РФ щодо порушення Конвенції з морського права 1982 р. та сприяння оздоровленню ситуації, пов’язаної із позицією України в цих арбітражах, її доказовим забезпеченням;

– початок вирішення згідно вимог міжнародного морського права кризової ситуації з правовим режимом Азовського моря та Керченської протоки, припинення спільних з державою-агресором коллаборативних дій у азовському рибальстві, встановлення у Азовському морі повноцінних режимів територіального моря та виключної морської економічної зони;

Продовження: https://arc.construction/940?lang=uk

Морская безопасность Украины и крымские вызовы

По состоянию на июль 2020 г. морская политика Украины, включительно с ее юридической, экономической, безопасной, экологической, оборонной составляющими остается несформированной.

Об этом пишет доктор юридических наук, профессор Борис Бабин.

В частности, нынешнее отсутствие такой политики было одним из ключевых факторов оккупации государством-агрессором Крыма, установления РФ контроля за подавляющим большинством морских акваторий Украины, это и сейчас остается одним из основных факторов, что усложняет деоккупацию полуострова.

Отсутствие такой политики, затрудненная ситуация межгосударственного конфликта влечет следующие основные риски для Украины:

— исчезновение остатков торгового, в частности рыболовного флота, находящегося под юрисдикцией Украины;

— дальнейшая потеря Украиной позиций на мировом рынке экипажей торговых судов, подготовки кадров для морской отрасли что среди прочего будет означать социальный коллапс отечественных приморских городов;

— полный контроль РФ над акваторией Азовского моря, над грузовыми перевозками из портов Бердянска и Мариуполя, над Азовским рыболовством;

— постепенное установление РФ контроля над приближенной к Одесским и Николаевским областям акватории Черного моря, с установлением контроля за грузовыми перевозками из всех черноморских портов Украины, над отечественным черноморским рыболовством, невозможность добычи и разведки минеральных морских ресурсов;

— усиление использования акватории Азовского и Черного морей для нелегального трафика, контрабанды, диверсионно-подрывной деятельности против материковой Украины.

К основным рискам для морского сектора Украины следует отнести:

— постсоветский характер управления морским хозяйством;

— российская агрессия, оккупация Крыма и контроль агрессора за украинскими морскими пространствами;

— пандемия коронавируса и связанный с ней экономический кризис.

Парламентская работа в этой сфере может иметь следующие эффективные направления:

— усиленный постоянный парламентский контроль за деятельностью МИД, Мининфраструктуры, Морской администрации, Госрыбагенства, Минобразования, Госэкоинспекции в морском секторе, в частности по основным показателям, коррупционными факторами и рисками, качеством управленческих решений, их соответствие национальным интересам;

— парламентский контроль при содействии центральных и местных органов власти выполнению нынешних неотложных задач по охране и обороне морского сектора ВМС ВСУ и ГНСУ, при содействии усиления способности корабельно-катерного состава и берегового обеспечения;

— инициатива и обработка законопроектов по вопросам регламентации торгового мореплавания, режима морских пространств;

— разработка и поддержка присоединения Украины к международным соглашениям в области торгового судоходства;

— лоббирование интересов Украины в морском секторе в рамках межпарламентского сотрудничества.

Среди основных международно-правовых мер следует отнести:

— объективная оценка ситуации в арбитражах, которые Украина ведет против РФ о нарушении Конвенции по морскому праву 1982 г. и содействие оздоровлению ситуации, связанной с позицией Украины в этих арбитражах, ее доказательным обеспечением;

— начало решения согласно требованиям международного морского права кризисной ситуации с правовым режимом Азовского моря и Керченского пролива, прекращение совместных с государством-агрессором коллаборативних действий в азовском рыболовстве, установление в Азовском море полноценных режимов территориального моря и исключительной морской экономической зоны;

Продолжение: https://arc.construction/935?lang=ru

Річка Кача в Бахчисарайському районі окупованого Криму майже зникла (фото)

У мережу потрапило фото, де кримчани показали наслідки посухи в окупованому Криму. Так, в Twitter були опубліковані кадри критичного стану річки Кача в Бахчисарайському районі, зроблені 24 липня 2020 року. Також наголошується, що раніше рівень води був значно вище.

Тепла зима, яка супроводжувалася мінімальною кількістю опадів, привела до того, що багато річок на території півострова практично пересохли, а деякі водосховища взагалі перетворилися в калюжі.

Нагадаємо, Північно-Кримський канал на 85% забезпечував Крим прісною водою. З травня 2014 го поставки води були припинені через окупацію півострова Росією. Україна на офіційному рівні заявляє, що не збирається обговорювати відновлення водопостачання. «Вода по каналу піде до Криму тільки після деокупації. Ніякої води до деокупації», – пояснював постійний представник президента України в АРК.

Більше фото тут => https://arc.construction/960?lang=uk

Река Кача в Бахчисарайском районе оккупированного Крыма почти исчезла (фото)

В сеть попало фото, где крымчане показали последствия засухи в оккупированном Крыму. Так, в Twitter были опубликованы кадры критического состояния реки Кача в Бахчисарайском районе, сделанные 24 июля 2020 года. Также отмечается, что ранее уровень воды был значительно выше.

Теплая зима, которая сопровождалась минимальным количеством осадков, привела к тому, что многие реки на территории полуострова практически пересохли, а некоторые водохранилища вообще превратились в лужи.

Напомним, Северо-Крымский канал на 85% обеспечивал Крым пресной водой. С мая 2014-го поставки воды были приостановлены из-за оккупации полуострова Россией. Украина на официальном уровне заявляет, что не собирается обсуждать восстановление водоснабжения.

«Вода по каналу пойдет в Крым только после деоккупации. Никакой воды до деоккупации», — объяснял постоянный представитель президента Украины в АРК.

Больше фото здесь => https://arc.construction/943?lang=ru

Кримськотатарські справи у Європейському суді з прав людини

І Україна, і Росія є сторонами Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод (ЄКПЛ), яка встановлює обов’язкову юрисдикцію Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) та процедуру міждержавних заяв. Механізм Європейської конвенції не передбачає тривалої процедури позасудового вирішення суперечок, в той час як процедура тимчасових заходів займає дні, порівняно з місяцями в Міжнародному Суді ООН. Тому цілком логічно, що Україна звернулася до цієї процедури одразу після початку анексії.

Про це пише кандидат юридичних наук Олексій Плотніков.

13 березня 2014 року Україна подала свою першу заяву проти Росії, в якій просила визнати порушення Європейської конвенції з прав людини під час окупації Криму. Поряд з заявою, Україна подала клопотання про застосування попередніх заходів у відповідності до правила 39 Регламенту Суду. Україна стверджувала, що Росія здійснювала ефективний контроль над Кримом з 27 лютого 2014 року, і що в ході протиправної окупації Росія через своїх агентів прямо порушила Статтю 2 (право на життя), Статтю 3 (заборона катувань, нелюдського або принизливого поводження), Статтю 5 (право на свободу та особисту недоторканість), Статтю 6 (право на справедливий суд), Статтю 8 (право на повагу до приватного життя), Статтю 9 (свобода віросповідання), Статтю 10 (свобода вираження поглядів), Стаття 11 (свобода зібрань та об’єднань) ЄКПЛ, а також Статтю 1 Протоколу № 1 (захист власності), Статтю 2 Протоколу № 1 (право на освіту), Статтю 2 Протоколу № 4 (свобода пересування). Україна заявляла про наявність адміністративної практики вбивств військовослужбовців та цивільних осіб, які виступали проти окупації.

Крім того, Україна заявила, що громадяни України в Криму піддаються незаконному автоматичному переведенню до російського громадянства, а також про наявність інформації про випадки нападів, викрадення та жорстокого поводження з журналістами та релігійними лідерами, які не були членами Російської православної церкви. Крім того, Україна стверджувала, що свобода зібрань в Криму була незаконно обмежена. Ці порушення, напади та обмеження були особливо дискримінаційними для кримських татар. У своєму клопотанні про тимчасові заходи Україна просила Суд наказати Росії утриматися від таких порушень. Клопотання було задоволено того ж дня [1]. Відтоді Україна подала до Європейського суду ряд інших заяв, серед яких:

– «Україна проти Росії (III)» від імені Хайсера Джемілєва, сина Мустафи Джемілєва, який був заарештований, затриманий та підданий жорстокому поводженню фактичною владою в Криму (пізніше ця скарга переведена в категорію індивідуальних заяв);

– «Україна проти Росії (IV)» щодо широкого спектру порушень, що виникли внаслідок окупації Криму та військового втручання Росії до східних регіонів України. Пізніше ця заява була розбита на дві частини, де позови подані внаслідок окупації Криму були об’єднані у справі Україна проти Росії (IV), тоді як претензії, пов’язані з діяльністю Росії та її представників у регіоні Донбасу, стали справою «Україна проти Росії (V)».

Продовження: https://arc.construction/799?lang=uk

Крымскотатарские дела в Европейском суде по правам человека

И Украина, и Россия являются сторонами Европейской конвенции по правам человека и основных свобод (ЕКПЧ), которая устанавливает обязательную юрисдикцию Европейского суда по правам человека (ЕСПЧ) и процедуру межгосударственных заявлений. Механизм Европейской конвенции не предусматривает длительной процедуры внесудебного разрешения споров, в то время как процедура временных мер занимает дни, по сравнению с месяцами в Международном Суде ООН. Поэтому вполне логично, что Украина обратилась к этой процедуре сразу после начала аннексии.

Об этом пишет кандидат юридических наук Алексей Плотников.

13 марта 2014 года Украина подала свое первое заявление против России, в котором просила признать нарушение Европейской конвенции по правам человека во время оккупации Крыма. Наряду с заявлением, Украина подала ходатайство о применении предварительных мер в соответствии с правилом 39 Регламента Суда. Украина утверждала, что Россия осуществляла эффективный контроль над Крымом с 27 февраля 2014 года, и в ходе противоправной оккупации Россия через своих агентов прямо нарушила Статью 2 (право на жизнь), Статью 3 (запрещение пыток, бесчеловечного или унизительного обращения), статью 5 (право на свободу и личную неприкосновенность), Статью 6 (право на справедливый суд), Статью 8 (право на уважение частной жизни), статью 9 (свобода вероисповедания), Статью 10 (свобода выражения), статью 11 (свобода собраний и объединений) ЕКПЧ, а также Статью 1 Протокола № 1 (защита собственности), Статью 2 Протокола № 1 (право на образование), Статью 2 Протокола № 4 (свобода передвижения). Украина заявляла о наличии административной практики убийств военнослужащих и гражданских лиц, выступавших против оккупации.

Кроме того, Украина заявила, что граждане Украины в Крыму подвергаются незаконному автоматическому переводу к российскому гражданству, а также о наличии информации о случаях нападений, похищения и жестокого обращения с журналистами и религиозными лидерами, которые не были членами Русской православной церкви. Кроме того, Украина утверждала, что свобода собраний в Крыму была незаконно ограничена. Эти нарушения, нападения и ограничения были особенно дискриминационными для крымских татар. В своем ходатайстве о временных мерах Украина просила Суд приказать России воздержаться от таких нарушений. Ходатайство было удовлетворено в тот же день [1]. С тех пор Украина подала в Европейский суд ряд других заявлений, среди которых:

— «Украина против России (III)» от имени Хайсера Джемилева, сына Мустафы Джемилева, который был арестован, задержан и подвергнут жестокому обращению фактической властью в Крыму (позднее эта жалоба переведена в категорию индивидуальных заявлений);

— «Украина против России (IV)» по широкому спектру нарушений, возникших в результате оккупации Крыма и военного вмешательства России в восточные регионы Украины. Позже это заявление было разбито на две части, где иски поданы в результате оккупации Крыма были объединены в деле Украина против России (IV), тогда как претензии, связанные с деятельностью России и ее представителей в регионе Донбасса, стали делом «Украина против России (V)».

Продолжение на https://arc.construction/804?lang=ru

У Чорному морі військові РФ проводять експеримент з роботизованою системою підводного моніторингу

У Чорному морі російськими військовими проводиться експеримент зі швидкого розгортання системи підводного моніторингу. Про це повідомляється в Міноборони РФ.

“Військово-технічний експеримент з тестування системи моніторингу підводної обстановки з використанням разносередніх робототехнічних комплексів проводиться в акваторії Чорного моря фахівцями Міноборони Росії, підприємств оборонно-промислового комплексу і вчених військового інноваційного технополісу” Ера “, – наголошується в повідомленні.

В ході дослідження військові спільно з розробниками будуть застосовувати різні робототехнічні комплекси та гідроакустичні засоби, щоб визначити найбільш перспективні. Експеримент покликаний показати, наскільки добре нові підводні роботи зможуть розпізнавати не тільки великі об’єкти, але і малогабаритні робототехнічні комплекси.

“Основні засоби – це гідролокатор бокового огляду. Також є система фото- і відеоспостереження, радіозв’язок, гідроакустична система дистанційного зондування. Вони можуть визначити і передати координати цільових об’єктів”, – зазначив головний конструктор Юрій Рожков.

https://arc.construction/972?lang=uk

В Черном море военные РФ проводят эксперимент с роботизированной системой подводного мониторинга

В Черном море российскими военными проводится эксперимент по быстрому развертыванию системы подводного мониторинга. Об этом сообщается в Минобороны РФ.

«Военно-технический эксперимент по тестированию системы мониторинга подводной обстановки с использованием разносредных робототехнических комплексов проводится в акватории Черного моря специалистами Минобороны России, предприятий оборонно-промышленного комплекса и ученых военного инновационного технополиса «Эра», — отмечается в сообщении.

В ходе исследования военные совместно с разработчиками будут применять различные робототехнические комплексы и гидроакустические средства, чтобы определить наиболее перспективные. Эксперимент призван показать, насколько хорошо новые подводные роботы смогут распознавать не только крупные объекты, но и малогабаритные робототехнические комплексы.

«Основные средства — это гидролокатор бокового обзора. Также есть система фото- и видеонаблюдения, радиосвязь, гидроакустическая система позиционирования. Они могут определить и передать координаты целевых объектов», — отметил главный конструктор Юрий Рожков.

https://arc.construction/967?lang=ru

Пропавший 3-летний сын Руслана Сулейманова найден мертвым

В оккупированном Крыму было найдено тело трехлетнего Мусы Сулейманова, пропавшего три дня назад.

Маленький Муса был сыном узника Кремля, крымскотатарского журналиста Руслана Сулейманова.

Об обнаружении тела мальчика сообщил так называемый "министр чрезвычайных ситуаций Республики Крым" Сергей Шахов.

"К сожалению, обнаружено тело ребенка 2017 года рождения – без признаков жизни. Ведутся следственные действия", – заявил представитель оккупантов.

Стоит отметить, что в то время как в поисках пропавшего мальчика принимали участие сотни волонтеров и активистов, так называемые “правоохранительные органы” пытались обвинить в исчезновении ребенка его мать.

Российские СМИ при этом опозорились репортажем, в котором соседка Сулеймановых рассказывала о “счастливой жизни Мусы с родителями в оккупированном Крыму”, забыв упомянуть, что отец мальчика уже как полтора года незаконно содержится в СИЗО.

https://arc.construction/977?lang=ru

Зниклий 3-річний син Руслана Сулейманова знайдений мертвим

В окупованому Криму було знайдено тіло трирічного Муси Сулейманова, який зник три дні тому.

Маленький Муса був сином в'язня Кремля, кримськотатарського журналіста Руслана Сулейманова.

Про виявлення тіла хлопчика повідомив так званий "міністр надзвичайних ситуацій Республіки Крим" Сергій Шахов.

"На жаль, виявлено тіло дитини 2017 року народження - без ознак життя. Ведуться слідчі дії", - заявив представник окупантів.

Варто відзначити, що в той час як в пошуках зниклого хлопчика брали участь сотні волонтерів та активістів, так звані "правоохоронні органи" намагалися звинуватити в зникненні дитини його матір.

Російські ЗМІ при цьому оганьбилися репортажем, в якому сусідка Сулейманових розповідала про "щасливе життя Муси з батьками в окупованому Криму", забувши згадати, що батько хлопчика вже як півтора року незаконно утримується в СІЗО.

https://arc.construction/982?lang=uk

Заявление Крымскотатарского Ресурсного Центра в связи с трагической гибелью трехлетнего Мусы Сулейманова

24 июля 2020 года в селе Строгановка Симферопольского района оккупированного Крыма пропал трехлетний крымский татарин Муса Сулейманов. Ребенок играл возле дома вместе со своей старшей сестрой и без присмотра взрослых остался на 10–15 минут, поскольку его маму позвала больная свекровь.

Данное заявление было опубликовано Крымскотатарский Ресурсный Центр.

26 июля 2020 года, спустя полтора суток активных поисков, было найдено тело мальчика в выгребной яме возле дома. Истинные обстоятельства гибели Мусы сейчас неизвестны.

Муса Сулейманов является сыном политического заключенного, фигуранта так называемой «второй симферопольской группы Хизб-ут Тахрир» Руслана Сулейманова, задержанного 27 марта 2019 года в ходе массовых обысков в домах крымских татар.

28 марта 2019 года решением «Киевского районного суда» Симферополя Сулейманов был арестован по обвинениюпо статье 205.5 Уголовного кодекса РФ «Организация деятельности террористической организации и участие в деятельности такой организации», за что ему грозит лишение свободы сроком до 20 лет.

С арестом Руслана Сулейманова и его брата Эскендера Сулейманова вся тяжесть содержания семьи, состоявшей из трех малолетних детей – Мухаммеда (10 лет), Асие (6 лет) и трехлетнего Мусы, а также родителей – Зеры Сулеймановой (71 год) и Сервера Сулейманова (73 года), легла на 31-летнюю Эльзару, супругу Руслана.

Несмотря на неоднократные ходатайства адвокатов Руслана Сулейманова об изменении меры пресечения из-за наличия трех несовершеннолетних детей и двух пожилых людей с различными соматическими заболеваниями своими преступными решениями «судьи» в Крыму и российские судьи оставляли Руслана Сулейманова под арестом, не возражая органам «прокуратуры», игнорируя очевидные фальсификации и натяжки дела.

Это происходило как в силу политического преследования в данном деле крымскотатарских активистов, так и в рамках общей карательной направленности «правосудия» в Крыму и в РФ.

Поэтому все лица, причастные к очевидно неправомерному удержанию Руслана Сулейманова в местах несвободы и к давлению на его семью – также безусловно причастны и к трагической гибели его сына, даже если это действительно была трагическая случайность, а не спецоперация российских спецслужб по устрашению крымскотатарского народа.

Крымскотатарский Ресурсный Центр, таким образом, по имеющейся у нас информации, считает прямо причастными к гибели Мусы Сулейманова:

Продолжение: https://arc.construction/1006?lang=ru

Заява Кримськотатарського Ресурсного Центру у зв'язку з трагічною загибеллю трирічного Муси Сулейманова

24 липня 2020 року в селі Строганівка Сімферопольського району окупованого Криму пропав трирічний кримський татарин Муса Сулейманов. Дитина гралася біля будинку разом зі своєю старшою сестрою і без нагляду дорослих залишилася на 10-15 хвилин, оскільки його маму покликала хвора свекруха.

Про це повідомляє Кримськотатарський Ресурсний Центр.

26 липня 2020 року, через півтори доби активних пошуків, було знайдено тіло хлопчика у вигрібній ямі біля будинку. Справжні обставини загибелі Муси наразі невідомі.

Муса Сулейманов є сином політичного в'язня, фігуранта так званої «другої сімферопольської групи Хізб-ут Тахрір» Руслана Сулейманова, затриманого 27 березня 2019 року в ході масових обшуків у будинках кримських татар.

28 березня 2019 року рішенням «Київського районного суду» Сімферополя Сулейманов був заарештований за звинуваченням за статтею 205.5 Кримінального кодексу РФ «Організація діяльності терористичної організації і участь в діяльності такої організації», за що йому загрожує позбавлення волі строком до 20 років.

З арештом Руслана Сулейманова і його брата Ескендера Сулейманова вся тяжкість утримання сім'ї, що складалася з трьох малолітніх дітей - Мухаммеда (10 років), Асіє (6 років) і трирічного Муси, а також батьків - Зери Сулейманової (71 рік) та Сервера Сулейманова (73 роки ), лягла на 31-річну Ельзару, дружину Руслана.

Незважаючи на неодноразові клопотання адвокатів Руслана Сулейманова про зміну запобіжного заходу через наявність трьох неповнолітніх дітей і двох літніх людей з різними соматичними захворюваннями своїми злочинними рішеннями «судді» в Криму і російські судді залишали Руслана Сулейманова під арештом, не заперечуючи органам «прокуратури», ігноруючи очевидні фальсифікації і натяжки справи.

Це відбувалося як в силу політичного переслідування в цій справі кримськотатарських активістів, так і в рамках загальної каральної спрямованості «правосуддя» в Криму і в РФ.

Тому всі особи, причетні до очевидно неправомірного утримання Руслана Сулейманова в місцях несвободи і до тиску на його сім'ю - також безумовно причетні і до трагічної загибелі його сина, навіть якщо це дійсно була трагічна випадковість, а не спецоперація російських спецслужб із залякування кримськотатарського народу.

Кримськотатарський Ресурсний Центр, таким чином, за наявною у нас інформацією, вважає прямо причетними до загибелі Муси Сулейманова:

Продовження https://arc.construction/1011?lang=uk

Замсекретаря СНБО Украины: Военные учения РФ на полуострове Крым могут перейти в боевые действия

Любые военные учения, как те, что проводит Россия, в аннексированном Крыму, могут перейти в активную фазу боевых действий. Такое мнение выразил заместитель секретаря Совета национальной безопасности и обороны Украины Сергей Кривонос.

Все подробности читайте здесь: https://arc.construction/1015?lang=ru

Заступник секретаря РНБО України: Військові навчання РФ на півострові Крим можуть перейти в бойові дії

Будь-які військові навчання, як ті, що проводить Росія, в анексованому Криму, можуть перейти в активну фазу бойових дій. Таку думку висловив заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України Сергій Кривонос.

Всі подробиці читайте тут: https://arc.construction/1017?lang=uk

Политические и пропагандистские задачи для руководства РФ приоритетнее здоровья крымчан

«Крымская правозащитная группа» высказалась негативно по поводу проведения на полуострове во время пандемии массовых мероприятий, таких как парад и выставка военной техники ко Дню ВМФ России в Севастополе.

Подробности здесь: https://arc.construction/1019?lang=ru

Політичні та пропагандистські завдання для керівництва РФ є пріоритетними за здоров’я кримчан

«Кримська правозахисна група» висловилася негативно з приводу проведення на півострові під час пандемії масових заходів, таких як парад та виставка військової техніки до Дня ВМФ Росії в Севастополі.

Подробиці тут: https://arc.construction/1024?lang=uk

Наростання тиску на політв’язнів у російських тюрмах

Рідні Олексія Бессарабова, севастопольського журналіста, члена редколегії часопису «Чорноморська безпека», в минулому офіцера ВМС України, який за сфальшованою ФСБ РФ у 2016 році «справою диверсантів» отримав 14 років колонії суворого режиму, повідомили про свавілля адміністрації колонії ИК-1 на Ставропіллі.

Про це пише президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ», головний редактор часопису «Чорноморська безпека» Михайло Гончар.

Там «раптом» згадали, що окрім 14-річного терміну ув’язнення, Олексій ще має сплатити за рішенням окупаційного «суду» 300 тис. рублів штрафу. 22 липня заступник начальника колонії підполковник А. Темірдашев в ультимативній формі поставив вимогу в’язню – або «сплачуєш 300 тисяч і сидиш спокійно, або відправишся на карцер». Олексій, як громадянин України, не визнає над собою юрисдикції російської окупаційної влади і вироку її «суду», яким його позбавлено волі.

Не визначаючи вирок «суду», Олексій, як громадянин України, логічно вважає неприйнятним сплачувати будь-які кошти в бюджет держави-агресора, держави-окупанта. Його позиція, про яку він заявив і керівництву колонії полягає в тому, що окупанти, які віроломно прийшли на його рідну землю, позбавили родини, даху над головою, позбавили свободи, сфальсифікувавши кримінальну справу, вивезли проти його волі з території його країни, не можуть розраховувати ні на які сплати з його боку.

Не може бути сплачено ні копійки, бо ці гроші підуть на агресію проти України, на мерзоту з ФСБ та інших силових структур РФ. Характерно, що походження штрафу пояснюється необхідністю компенсації витрат, що їх понесли окупаційні «компетентні органи» в ході розслідування, тобто, фактично, в’язень має сплатити зі своєї кишені за фальсифікацію справи проти нього.

Рідні вказують на те, що навіть з позиції російського законодавства, з Олексія не можуть стягуватися кошти, оскільки він не має доходу. З листопада 2016 року, з моменту арешту, Олексій Бессарабов позбавлений свободи і, відповідно, можливості отримувати дохід. Єдині кошти, які надходять на його рахунок – це періодичні перекази від Генерального консульства України в Ростові-на-Дону. Адміністрація колонії, бачачи це, наполягає на тому, щоб погашення суми штрафу йшло з цих коштів. Олексій вважає це неприйнятним в силу своєї громадянської позиції і з врахуванням того, що кошти, які надходять йому від Української держави не можуть йти в бюджет окупанта.

Продовження https://arc.construction/1034?lang=uk