В старій редакції Молитви Nаціоналіста був присутній вираз: "...щоб пімстити ганьбу неволі, стоптану честь, глум катів твоїх, невинну кров розстріляних під Базаром...".

Мова йшла про військовий злочин, коли 1921 року в околицях містечка Базар більшовики розстріляли полонених українських військовиків. Окупанти вбивали поранених з кулеметів та кидали тіла в ями, на місці "засудивши до розстрілу" близько 400 українців.

За цей злочин 20 століття нікого не покарали. В 21 столітті те ж саме непокаране зло повернулось, набувши нової потворної форми. Вбивство беззбройних азовців в Оленівці в 2022 році не було "аномалією", а є звичним для росіян актом безчестя.

В день вшанування пам’яті страчених і закатованих у полоні важливо памʼятати - ворог не змінився, і його методи ті самі, що й колись.

Написав Олексій Рейнс "Консул", письменник RAINSHOUSE.com ꑭ

УВО (Українська Військова Організація) була провісником та одночасно з тим предтечею ОУН (Організації Українських Націоналістів).

Членство УВО не було "політичними активістами". Самі вони називали себе так само, як їх називали й вороги - просто бойовиками. Ще з моменту створення 30 Липня 1920 року УВО була інструментом для збереження "бойового ядра" українського війська.

Будучи сформованою ветеранами, організація й діяла відповідно - бойовими методами нагадувала ворогам, що може Україна як держава і перестала тимчасово існувати, проте Україна як вічна сутність нікуди не зникла.

Безкомпромісність УВО визначила характер ОУН, а отже й світогляд українського націоналізму - Nашу ідеологію.

Написав Олексій Рейнс "Консул", письменник RAINSHOUSE.com ꑭ

Нова лекція в Гутірці Консула ꑭ

Сьогодні більшість українців в загальних рисах знають про діяльність ОУН та УПА. На жаль, те ж саме не можна сказати про УВО. Значна кількість людей просто навіть не уявляють, що це це за структура. І дарма.

"У.В.О", вона ж Українська Військова Організація під командуванням полковника Євгена Коновальця, в 1920-ті роки стала постійною біллю для окупантів. Слава про їхні вчинки греміла повсюди. Одні згадували ці три літери з надією, інші з тваринним жахом.

Про те, ким були бойовики УВО та яке їхнє місце в історії українського націоналізму, поговоримо вже цієї неділі.

Всі лекції проводяться в аудіо-форматі в Nашому чаті. Доповідь читатиме хорунжий організації «Центурія», аспірант, молодший науковий співробітник Інституту українознавства Національної Академії наук України друг Галайда.

Час: 2 Серпня о 17.00
Місце: голосовий чат Гутірки (інвайт на вступ)

Написав Олексій Рейнс "Консул", письменник RAINSHOUSE.com ꑭ

На жаль, це не перший і не другий випадок знищення продукції ветеранського видавництва RAINSHOUSE внаслідок російських атак. Попередні носили локальний характер, але з кожним разом компенсувати збитки все складніше. Ніяких державних програм відшкодування не існує, і видавництво тримається на плаву лише завдяки згуртованій спільноті читачів. Вони і є головними інвесторами Рейнсхаусу та його ідеологічними бенефіціарами.

Головне не опускати руки, підтримувати своїх та мати стратегічний оптимізм. Українці зі всіх лихоліть виходять сильнішими. Так було, є та буде.

Написав Олексій Рейнс "Консул", письменник RAINSHOUSE.com ꑭ

Рідкісне фото старого Донцова. Часто забувають, що «хрещений батько ОУН» прожив для своєї буремної епохи доволі довге життя - 89 років.

Проживаючи закордоном, після Другої світової війни він потрапив в інформаційну ізоляцію. На відміну від багатьох Дмитро Іванович відмовився засуджувати радикальний націоналізм як ідеологію та продовжив в своїй публіцистиці боротись з соціалістичними та ліберальними тенденціями, котрими тоді хворіла українська еміграція.

Гаслами Донцова були «Nація та Україна понад усе», а не боротьба за абстрактні «права людини для всіх». Він жив та помер як національний егоїст в найкращому сенсі цього поняття.

Донцовські ідеї залишаються актуальними й понині.

Написав Олексій Рейнс "Консул", письменник RAINSHOUSE.com ꑭ

Ще до Перших визвольних змагань в проукраїнській пресі точилась жвава дискусія про «національні барви українців». І на Правобережжі, і на Лівобережжі сходились на синіх та жовтих кольорах, як правило ігноруючи питання про їхній порядок.

З проголошенням незалежності питання з теоретичної площини перейшло в практичну. Проте часи революцій завжди також є часами неузгодженості. Цивільні і військові використовували і жовто-блакитні, і синьо-жовті знаменна. Останні - частіше.

З цієї причини дискусії про «правильний порядок» є беззмістовними. В історичних джерелах можна знайти приклади обох варіацій. Обидва прапори - абсолютно легітимні.

І той факт, що згодом окупанти забороняли кольори незалежно від їхнього порядку, доводить - ці барви за своєю сутністю є Nашими, українськими. Як їх не крути.

Написав Олексій Рейнс "Консул", письменник RAINSHOUSE.com ꑭ